Порівняння Zelmer SM1400 vs Zelmer 26Z012

Електрична потужність, споживана пристроєм під час роботи. Більш потужний прилад, за інших рівних умов, витрачає менше часу на приготування до готовності; при цьому високий витрата електрики нерідко компенсується швидкістю приготування (простіше кажучи, прилад просто не встигає «з'їсти» багато енергії). Однак і коштувати такий пристрій буде дорожче. Тому спеціально шукати подібну техніку має сенс в основному в тих випадках, коли значення має кожна зайва секунда» — наприклад, якщо тостер купується для кафе або закусочної, де потрібно готувати швидко і багато.

Також відзначимо, що для приладу з великою місткістю неминуче знадобиться і більш висока потужність.

— Решітка для підігрівання булочок. Пристрій для підігрівання випічки, яку через її форму неможливо помістити безпосередньо в робоче відділення тостера — наприклад, булочок або круасанів. Встановлюється зверху тостера; нагрівання при цьому відбувається за рахунок потоків гарячого повітря, що утворюються від роботи нагрівальних елементів.

– Решітка для сендвічів. Наявність в комплектації тостера спеціальної решітки, що дає можливість підсмажити бутерброди. Виконана вона на зразок решітки для мангала тільки маленького розміру – сендвіч затискається з двох сторін, щоб нічого з нього не випало. Така конструкція поміщається в тостер і там вже ваша страва доходить до необхідної консистенції.

— Форми для сендвічів. Насадки з характерними виїмками трикутної форми, призначені для приготування класичних сендвічів (закритих бутербродів); втім, можуть застосовуватися і з іншими цілями, наприклад, для випічки. Подібними насадками за визначенням оснащуються всі бутербродниці (див. «Тип»), також вони можуть постачатися в комплекті з вафельницями та іншими аналогічними приладами.

— Вафельниця. Пристосування для приготування вафель, що має вигляд двох пластин з характерною рельєфною поверхнею (наприклад, «у квадратик»). Таким пристосуванням можуть комплектуватися не тільки власне пристрої для приготування вафель (д...ив. «Тип»), але також і інші різновиди кухонних приладів — зокрема, сендвічниці.

– Вафельниця (віденські вафлі). Вафельниця для приготування віденських (австрійських) вафель відрізняється конструкцією нагрівальної частини. Випічка, що отримується в камері нагрівання, має вигляд великих за площею, товстих і пишних вафель. На відміну від класичних вафель, віденські м'якші. Їх часто використовуються в якості основи для приготування пирогів або просто подають до столу з додатковими кремами, пудрою тощо.

– Вафельниця (тонкі вафлі). Вафельниця для приготування тонких вафель має спеціальну нагрівальну частину, яка дає змогу випікати тонкі коржі з дрібною вафельною насічкою. Тонкі вафлі використовуються в основному для приготування трубочок з вареним згущеним молоком (ірискою) або будь-яким іншим кремом. На основі тонких коржів можна готувати багатошарові вафлі, пироги, тістечка та інші страви.

— Гриль. Пристосування у вигляді пластин (або однієї пластини) з ребристою поверхнею; при нагріванні така поверхня залишає на продукті характерні прожарені смуги. Грилі зустрічаються переважно в бутербродницях, рідше — в інших приладах аналогічної конструкції (див. «Тип»). Ця функція використовується в основному для розігріву і легкого обсмажування — наприклад, при приготуванні гарячих бутербродів, лавашів з начинкою тощо. Теоретично можливе застосування гриля і для більш серйозних задач — на зразок приготування стейків — однак на практиці таку можливість допускають далеко не всі моделі.

— Для горішків. Насадка для приготування тістечок-горішків. На одній половині такого пристосування розташовані виїмки під половинки горішків, друга сторона відіграє роль преса, який формує «шкарлупки». Подібною насадкою за визначенням оснащуються горішниці (див. «Тип»), однак, вона може зустрічатися і в інших видах кухонних приладів.

— Для кексів. Під кексами в даному разі зазвичай розуміються мафіни — вироби відносно невеликого розміру, з закругленим верхом і основою, що злегка звужується. Крім кексниць, насадки цього типу зустрічаються серед бутербродниць (див. «Тип»).

— Для пончиків. Насадки цього типу зазвичай мають виїмки у формі кілець, для випікання характерних пончиків-«бубликів». Втім, зустрічаються й інші варіанти, а деякі прилади можуть комплектуватися відразу декількома пристосуванями, під пончики різної форми. Насадки цього типу використовуються не тільки в пристроях для пончиків (див. «Тип»), а також в деяких кексницях і бутербродницях.

— Для омлету. Традиційна форма омлетів — напівкругла; таку ж форму мають і виїмки в насадці цього типу. Зазначимо, що при певних хитрощах в такій насадці можна готувати і інші блюда — наприклад, кальцоне або чебуреки.

Крім перерахованих вище, сучасні кухонні прилади можуть комплектуватися і іншими видами насадок.

Основний матеріал, що використовується в корпусі приладу.

— Пластик. Недорогий і водночас досить практичний і функціональний матеріал. Пластик має невелику вагу, добре підходить для деталей складної форми, йому можна надати будь-який колір. Також в даному випадку до переваг можна віднести низьку теплопровідність — це сприяє економії енергії і знижує ризик обпектися, доторкнувшись до корпусу зовні. Пластик поступається металу по міцності і стійкості до подряпин, однак ці моменти впливають в основному на зовнішній вигляд приладу і не є критичними. З більш серйозних недоліків можна відзначити низьку термостійкість пластикових корпусів, що потребує застосування додаткової теплоізоляції і робить їх менш надійними в разі неполадок. Даний матеріал зустрічається у всіх моделях цінових діапазонів, однак особливо він популярний серед порівняно недорогих пристроїв.

— Сталь. Сталеві корпуси примітні насамперед високою міцністю та надійністю, вони значно перевершують пластикові по стійкості до подряпин, та й високі температури переносять без особливих труднощів. Крім того, сталь виглядає досить солідно. Водночас даний матеріал помітно дорожче, тому суцільнометалеві корпуси зустрічаються переважно серед моделей середньої та верхньої цінової категорії. А ось в недорогих пристроях сталь зазвичай використовується або як додаткове (по суті — декоративне) покриття поверх пластику, або тільки в частині ко...рпусу (зазвичай близько нагрівача, де потрібна підвищена надійність).

— Скло. Робити корпусу кухонних приладів із скла не має сенсу, тому мова йде про окремих скляних деталях — найчастіше передній і задній панелі; інший корпус виконується з металу та/або пластику. Скляні вставки надають пристрою незвичайний зовнішній вигляд — через них можна бачити «начинку» приладу, не відкриваючи його корпус. Водночас така конструкція обходиться недешево і не має практичних переваг перед традиційними матеріалами; а саме скло, навіть і термостійке загартоване, залишається досить крихким матеріалом. Тому подібні корпусу зустрічаються вкрай рідко, в основному в дизайнерських моделях.