Порівняння Pioneer X-EM26 vs Panasonic SC-PM250

Радіодіапазони, що приймаються тюнером музичного центру. На сьогоднішній день найчастіше зустрічається підтримка таких діапазонів:

— FM. Частина ультракороткохвильового (УКХ) діапазону в межах від 87,5 МГц до 108 МГц. Використовують частотну модуляцію, що дозволяє транслювати музику у форматі стерео з досить високою якістю звучання, а також передавати сигнали RDS (див. RDS). На даний момент більшість музичних радіостанцій на території СНД мовить саме в цьому діапазоні, внаслідок чого FM підтримується в абсолютній більшості аудіосистем. Недоліком даного варіанта є обмежена зона прийому — максимум кілька десятків кілометрів від передавача — тому FM-трансляції можна слухати зазвичай в межах одного міста та прилеглих околиць.

— AM (від англ. amplitude modulation — амплітудна модуляція) — радіомовлення, що використовують амплітудну модуляцію. Зазвичай під цим терміном розуміється мовлення на середніх хвилях у діапазоні 520-1610 кГц; на ці ж частоти розраховано більшість споживчих AM-приймачів. Дальність прийому AM-станцій може обчислюватися сотнями кілометрів, однак якість звуку при цьому нижче, ніж на FM, тому в даному форматі віщають в основному «розмовні» і новинні радіостанції.

— УКВ. У цьому разі мається на увазі піддіапазон 65,9-74 МГц, використовує т. зв. модуляцію OIRT. У такому форматі першопочатково велося УКХ-мовлення в країнах Радянського союзу та Східної Європи, проте на даний момент не користується великою популярністю у зв'язку з ро...звитком FM. Технічно УКХ схоже з FM (див. вище), основними відмінностями є смуга займаних частот і неможливість передачі в УКХ сигналів RDS (див. RDS).

— DAB+. DAB — це абревіатура від Digital Audio Broadcasting, тобто «цифрове радіомовлення»; а «+» означає вдосконалену версію цього стандарту. Формально DAB+ — це не тільки діапазон, але і формат передачі сигналу: на відміну від всіх описаних вище варіантів, він, як випливає з назви, цифровий. Це дає низку переваг над традиційними передавачами — зокрема, велику дальність при меншій потужності і високу якість трансльованого звуку. Крім того, цей звук практично не схильний до спотворень: слабкі перешкоди на його якість не впливають, а при критичному зниженні потужності передавача сигнал не спотворюється, а зникає цілком. Останнє, щоправда, можна записати в недоліки; але дійсно значущим недоліком даного варіанта є хіба що його слабка поширеність (поки що) в країнах СНД. Технічно таке мовлення може здійснюватися в будь-якому діапазоні вище 30 МГц, однак на практиці використовується кілька варіантів (залежно від країни), що належать до УКХ-діапазону. Зазначимо, що тюнери DAB+ здатні приймати радіопередачі оригінального стандарту DAB, але не навпаки.

Кількість радіостанцій, яку можна занести на згадку тюнера.

Сама собою пам'ять помітно спрощує роботу з тюнером. Замість того, щоб щоразу вручну шукати улюблені станції, достатньо «запам'ятати» їх і надалі просто вибирати хвилю зі списку в пам'яті приймача. Кількість комірок пам'яті в сучасних аудіосистемах може досягати кількох десятків; це буде особливо корисним жителям мегаполісів, де в ефірі багато станцій, а також тим, кому доводиться часто подорожувати та перебудовувати приймач на місцеві частоти.

Загальна потужність звуку забезпечується аудіосистемою на максимальній гучності, іншими словами — сумарна потужність усіх динаміків, штатно передбачені пристрої (включаючи сабвуфер).

Чим вище потужність, тим голосніше буде звучати система і тим більшу площу вона зможе перекрити. З іншого боку, висока потужність помітно позначається на ціні, габарити, вагу і енергоспоживання пристрою. Крім того, при оцінці і порівнянні з даним показником варто враховувати деякі нюанси. По-перше, деякі виробники йдуть на хитрість і приводять в характеристиках не середню, а пікову потужність звуку; такі цифри можуть бути дуже вражаючими, але до реальної гучності вони мають досить слабке відношення. Так що якщо вам здається, що заявлена потужність занадто висока — не завадить дізнатися, що саме мається на увазі в даному випадку. По-друге, при порівнянні варто враховувати наявність сабвуфера — він грає допоміжну роль, однак на нього може припадати більше половини від сумарної потужності системи. Через це при рівній загальній потужності пристрій з сабвуфером може виявитися тихіше моделі без сабвуфера: наприклад, система 2.0 на 40 Вт буде мати по 20 Вт на основний канал, тоді як у моделі 2.1 на 40 Вт на сабвуфер може припадати 20 Вт, і всього за 10 Вт — на основні динаміки.

Терміном «імпеданс» позначають опір акустичної системи змінному струму. Зазначимо, що у разі аудіосистем цей параметр відіграє другорядну роль: він важливий для підбору акустики під підсилювач, а тут обидва компоненти здебільшого оптимально підібрані виробником один під одного. Тому на практиці інформація про імпедансі може стати в нагоді хіба що при пошуку колонок на заміну комплектним: вкрай бажано, щоб нова акустика мала той самий імпеданс, що і штатна.

Фазоінвертор являє собою трубку, встановлену в корпусі колонки і має вихід в навколишній простір. Довжина трубки підібрана так, що з вихідного отвору виходить сигнал, перевернутий по фазі щодо сигналу з фронтальної частини дифузора. Це підсилює звуковий тиск і покращує звучання колонок, в тому числі на низьких частотах. Варто враховувати, що такі аудіосистеми варто розміщувати на певній відстані від стін, меблів тощо — інакше може виникати гул через руху повітря по трубці фазоінвертора.

Аналогічну функцію в деяких моделях виконує пасивний випромінювач (див. нижче).

— RCA. Інтерфейс RCA використовує коаксіальні кабелі з характерними штекерами-«тюльпанами», і відповідні роз'єми. Він може застосовуватися для передачі різних типів даних, проте в даному випадку мається на увазі підключення до аудіосигналу з передпідсилювача в аналоговому форматі, по одному каналу аудіо роз'єм. RCA широко використовується в сучасній аудіотехніці, однак його стійкість до перешкод досить скромна.

— Mini-Jack (3.5 мм). Стандартний роз'єм для більшості сучасної портативної аудіотехніки. В аудіосистемах застосовується в основному для підключення подібної техніки — насамперед портативних медіаплеєрів. Використовує аналогову передачу сигналу, при цьому стійкість до перешкод, як і у RCA, невисока, а якість може бути навіть нижче внаслідок того, що обидва канали стереозвуку передаються по одному кабелю.

— Коаксіальний S/P-DIF. Електрична різновид стандарту S/P-DIF, що використовує для передачі сигналу коаксіальний кабель з роз'ємом-«тюльпаном». Не варто плутати даний інтерфейс з описаним вище аналоговим RCA — незважаючи на ідентичність роз'ємів, ці стандарти принципово розрізняються: «коаксіал» працює в цифровому форматі і по одному кабелю дозволяє передавати навіть багатоканальний звук. Порівняно з оптичним S/P-DIF даний інтерфейс менш стійкий до перешкод, однак більш надійний, оскільки електричні кабелі не настільки делікатні.
...r> — Оптичний. Один з різновидів стандарту S/P-DIF — поряд з описаним вище коаксіальним. У цьому разі передача сигналу здійснюється через оптоволоконний кабель TOSLINK. Головною перевагою даного інтерфейсу є повна нечутливість до електричних перешкод, при цьому його можливостей достатньо навіть для роботи з багатоканальним звуком. З недоліків варто відзначити високу ціну з'єднувальних кабелів, а також необхідність обережного поводження з ними.

— Під мікрофон. Вхід для підключення мікрофона до аудіосистеми; може використовувати різні типи роз'ємів (3.5 мм mini-Jack, 6.35 мм Jack тощо). Дана функція є обов'язковою для моделей з караоке (див. «Додатково»), проте може застосовуватися і для інших цілей. - Інструментальний. Роз'єми, що використовуються для підключення музичних інструментів (акустичних або бас-гітар, клавішних тощо). Найчастіше вони виконуються у вигляді гнізд формату Jack 6.35 мм. Аудіосигнал зі звукознімачів має свою специфіку, тому інструментальний вхід зазвичай характеризується вищим рівнем вхідного сигналу та спеціальним узгодженням імпедансу, щоб забезпечити оптимальну якість звуку.

— RCA. Інтерфейс RCA використовує коаксіальні кабелі, з характерними штекерами-«тюльпанами», і відповідні роз'єми. Він може застосовуватися для передачі різних типів даних, проте в даному випадку мається на увазі виведення аудіосигналу в аналоговому форматі, по одному каналу аудіо роз'єм. RCA широко використовується в сучасній аудіотехніці, однак його стійкість до перешкод досить скромна.

— Mini-Jack (3.5 мм). Один із стандартних роз'ємів в сучасній аудіотехніці, широко використовується в портативних пристроях, а також для підключення навушників. Однак зазначимо, що в даному разі мається гніздо, яке відповідає за лінійний вихід — інтерфейс для передачі аудіосигналу в аналоговому форматі на зовнішнє пристрій, наприклад, підсилювач. Роз'єм для навушників в нашому каталозі вказується окремо, навіть якщо він належить до стандарту mini-Jack 3.5 мм; докладніше про вихід на навушники див. нижче.

— Коаксіальний S/P-DIF. Електрична різновид стандарту S/P-DIF, що використовує для передачі сигналу коаксіальний кабель з роз'ємом-«тюльпаном». Не варто плутати даний інтерфейс з описаним вище аналоговим RCA — незважаючи на ідентичність роз'ємів, ці стандарти принципово розрізняються: «коаксіал» працює в цифровому форматі і по одному кабелю дозволяє передавати навіть багатоканальний звук. Порівняно з оптичним S/P-DIF даний інтерфейс менш стійкий до перешкод, однак б...ільш надійний, оскільки електричні кабелі не настільки делікатні.

— Оптичний. Один з різновидів стандарту S/P-DIF — поряд з описаним вище коаксіальним. У цьому разі передача сигналу здійснюється через оптоволоконний кабель TOSLINK. Головною перевагою даного інтерфейсу є повна нечутливість до електричних перешкод, при цьому його можливостей достатньо навіть для роботи з багатоканальним звуком. З недоліків варто відзначити високу ціну з'єднувальних кабелів, а також необхідність обережного поводження з ними.

— На сабвуфер. Окремий вихід для підключення зовнішнього сабвуфера — спеціалізованого низькочастотного динаміка. Використання такого динаміка дозволяє значно поліпшити звучання низьких частот, зробити бас потужним і насиченим, на що не здатні динаміки загального призначення. Зазначимо, що подібний вихід може стати в нагоді і в системах, що мають вбудований сабвуфер — зовнішні «саби» здебільшого могутніше і дають більше можливостей з налаштування звуку.

— На навушники. Окремий вихід для підключення навушників. Найчастіше з цією метою використовується стандартне гніздо 3.5 мм mini-Jack або 6.35 Jack, але можуть зустрічатися і інші варіанти — наприклад, фірмовий роз'єм виробника. У будь-якому разі навушники можуть стати в нагоді в ситуації, коли потрібно дотримуватися тиші — наприклад, якщо Ви хочете послухати музику в пізній час, коли оточуючі вже сплять — або навпаки, в галасливій обстановці, коли навколишні звуки заглушають динаміки аудіосистеми.

— Композитний. Повнорозмірний композитний інтерфейс включає три роз'єму — один для передачі відео і два під лівий і правий канал стерео. Проте в даному випадку під композитним виходом зазвичай мається на увазі тільки видеороз'єм (за звук відповідає штатна акустика аудіосистеми, транслювати його на телевізор зазвичай немає сенсу). У будь-якому разі цей вихід дозволяє підключати аудіосистему не тільки новітніх, але і до відверто застарілим телевізорів. Його недоліками є невисока якість зображення і несумісність з HD.

— Компонентний. Вихід для передачі відеосигналу в аналоговому форматі. Зовні схожий з описаним вище композитним інтерфейсом, оскільки теж використовує три RCA-кабелю; проте в даному випадку за цими кабелям передаються три компоненти відеосигналу (звідси і назва). Компонентний інтерфейс вважається найбільш прогресивним серед популярних аналогових відеостандартів, він забезпечує найбільш високий серед них якість зображення і навіть здатний працювати з HD-дозволами. З недоліків варто відзначити неможливість передачі звуку — для цього знадобиться окреме підключення.

— S-Video. Аналоговий інтерфейс для передачі відео. У деякому роді схожий з описаним вище компонентним, оскільки також передбачає окремі дроти для передачі компонентів відеосигналу; проте в даному випадку цих дротів всього два. Це, з одного боку, дало змогу обмежитися одним роз'ємом замість кількох, з іншого — дещо знизило якість «картинки» і обмежило пропускну здатність, так що про HD при такому підключенні не йдеться.

— SCART. Універсальний аудіо/відеоінтерфейс, використовує характерний великий роз'єм з 21 контактом (20 штирьков плюс обід по периметру роз'єму). Довгий час був стандартом для європейської відеотехніки, однак на сьогоднішній день вважається застарілим через невисокої пропускної здатності і значних габаритів. Зазначимо, що SCART може працювати з сигналами різних форматів, що дозволяє використовувати перехідники — зокрема, для підключення зовнішніх пристроїв по композитному і компонентному інтерфейсів.

— HDMI. Універсальний цифровий інтерфейс, що дозволяє передавати HD-відео і багатоканальний звук по одному кабелю. Є практично стандартом для сучасної відеотехніки, зокрема, присутній у більшості телевізорів. В аудіосистемах вихід цього типу використовується аналогічно описаному вище коаксіальному S/P-DIF — тобто для виведення аудіосигналу в цифровому вигляді.

Можливість використання аудіосистеми для зарядки підключених до неї пристроїв – кишенькових аудіоплеєрів, мобільних телефонів тощо. Для цього, як правило, використовується порт USB (microUSB або USB-C в сучасних моделях); при цьому деякі моделі здатні програвати музику з зовнішнього гаджета прямо в процесі зарядки.