Порівняння Hator Gravity X TKL vs GamePro MK180

Модель використовуваних в клавіатурі перемикачів (світчів) – механізмів перемикання, встановлених під кожною окремою клавішею. Ці подробиці вказуються в тому разі, якщо в конструкції використана прогресивна механіка, що позиціонується як більш досконалий варіант, ніж традиційні перемикачі. Такою механікою оснащуються переважно геймерські клавіатури.

Найбільш популярні в наш час бренди перемикачів – Cherry MX, що вважається класикою жанру для високоякісної механіки; Gateron, який практично не поступається йому; не такі прогресивні, натомість і дешевші Kailh та Keychron, а також ультрабюджетний Outemu. У всіх цих брендів різні види свитчів мають різний колір штока, за ним можна визначити особливості клавіатури. Також варто сказати, що сучасні механічні перемикачі поділяються на три основні різновиди: лінійні, тактильні та з клацанням.

– Лінійні (Linear). Такі рішення найближче до звичайних мембранних клавіатур: хід клавіші виходить рівномірним по всій довжині, з мінімальним опором і відсутністю точки чіткого спрацьовування. Існує думка, що лінійна «механіка» оптимально підходить для ігор, де доводиться мати справу з швидкими і частими натисканнями; однак на практиц...і цей момент багато в чому залежить від особистих смаків користувача, ніщо не заважає застосовувати такі клавіатури і для роботи з текстами.

– Тактильні (Tactile). Перемикачі з чітко вираженою точкою спрацьовування-свого роду перешкодою на шляху проходження клавіші. Така «перешкода» дає змогу чітко визначити навпомацки, спрацювала клавіша чи ні. Тактильні клавіатури цінуються насамперед тими, кому доводиться набирати великі обсяги текстів.

– Тактильно-аудіальні (Clicky). У таких світчах точка спрацьовування відчувається не тільки на дотик, але і на слух: спрацьовування клавіші супроводжується чітко чутним клацанням, яке часто порівнюють зі звуком клавіш друкарської машинки. Завдяки цьому даний варіант також вельми популярний серед користувачів, що мають справу з текстами. Деякі вважають світчі цього типу не дуже придатними для ігор, оскільки вони нібито не особливо зручні при частих швидких натисканнях; однак якісний перемикач типу Clicky в цьому плані не поступається лінійному, і вибір залежить виключно від особистих переваг. А ось до однозначних недоліків таких клавіатур можна віднести досить гучний звук клацання, який в деяких ситуаціях може бути зайвим.

Що стосується конкретних кольорів, то ось їх особливості:

– Red (Червоний). Перемикачі лінійного типу з мінімальним опором. Популярні, зокрема, серед професійних геймерів, які мають справу з динамічними іграми і намагаються всіма засобами прискорити свою реакцію на ігрові події. З іншого боку, невисоке зусилля підвищує ймовірність випадково натиснути непотрібну кнопку.

— Black. Ще один різновид лінійних перемикачів. Мають більш тугий хід в порівнянні з Red, що, з одного боку, потребує дещо більших зусиль, з іншого — зводить до мінімуму ймовірність випадково натиснути не ту клавішу.

— Blue. Перемикачі формату «clicky», з тактильною віддачею і клацанням.

— Brown. Перемикачі з тактильною віддачею, але без «кліка». Механіка Brown відмінно підходить для тих ситуацій, коли хочеться мати клавіатуру з тактильним відгуком і водночас потрібно уникнути зайвого шуму (хоча звук все одно виходить більш гучним, ніж на мембранній клавіатурі). Крім того, вона вважається непоганим варіантом для тих, хто тільки починає знайомство з механічними клавіатурами.

— Silver. Лінійні перемикачі, створені в розрахунку на максимальну швидкість спрацьовування. Мають дуже низький хід – близько 1 - 1,2 мм — а також дуже невелике зусилля натискання, що сприяє високій швидкості роботи. Водночас використання такої клавіатури потребує певної навички, оскільки навіть невелике зусилля від випадкового дотику зазвичай призводить до спрацьовування клавіші.

Довговічність перемикачів клавіатури вимірюється в кількості натискань, які клавіші здатні витримати перш ніж почнуть виявлятися ознаки зносу або збоїв у роботі. Перемикачі можуть мати ресурс від кількох мільйонів до десятків мільйонів натискань. У лабораторних умовах цей параметр перевіряється за допомогою спеціальних випробувальних машин, які старанно натискають клавіші необхідну кількість разів, на підставі чого виноситься вердикт щодо приблизного експлуатаційного ресурсу перемикачів.

Частота, з якою комп'ютер опитує клавіатуру щодо того, які клавіші натиснуті в даний момент. Вимірюється параметр у Герцах (Гц) – вони показують, скільки запитів виконується за секунду. Вища "герцовка" означає, що натискання клавіш виявляються і реєструються швидше. Тим самим може забезпечуватись перевага в іграх та тих завданнях, для яких потрібна максимально висока швидкість введення.

Що ж до конкретних значень, більшість пересічних користувачів буде цілком достатньо стандартної частоти опитування 125 Гц. Геймерські клавіатури можуть мати частоту від 1000 Гц (натискання клавіш у такому варіанті реєструються кожні 1 мс), а просунуті моделі для справжніх кіберспортсменів - аж до 8000 Гц (час реакції при цьому становить 0.125 мс).

«Гаряча» заміна механічних перемикачів клавіатури без процедури розбирання і пайки маніпулятора. Технологія Hot Swap дає змогу в лічені секунди замінити одні перемикачі на інші. Це зручно як при виході світчів з ладу, так і при використанні клавіатури в різних сценаріях. Найчастіше технологія застосовується в прогресивних ігрових девайсах.

Кількість додаткових клавіш, передбачених у конструкції клавіатури.

Такі клавіші не належать до стандартної розкладки і призначені для швидкого доступу до специфічних функцій або окремих додатків — наприклад, для керування медіаплеєром або відкриття пошти одним натисненням кнопки. Ця функція зручна тим, що команди з додаткових клавіш зазвичай розпізнаються системою незалежно від того, що знаходиться на екрані — завдяки цьому, приміром вам не доведеться закривати текстовий редактор для перемикання треку в плеєрі.

Зазначимо, що в даному випадку мова йде саме про окремих клавішах, мають строго визначене призначення і відповідне маркування. Програмовані кнопки, клавіша Fn (див. нижче) і функції основних клавіш, які реалізуються через Fn, в даному пункті не враховуються.

Нанесення символів вказує, яким способом виконані латинські літери на клавішах і наскільки вони переживуть роки активного друку.

— Double-shot. Лиття ковпачка клавіші з двох різних пластиків: основний «корпус» і окрема вставка-легенда формуються у прес-формі як єдине ціле, тому літери не стираються і не вицвітають взагалі. Такий метод ідеально підходить для RGB-підсвітки: якщо шар легенди напівпрозорий, світло проходить крізь символи без «ореолів». Частіше трапляється ABS double-shot (яскраве світіння, приємна «гладкість»), рідше — дорожчий PBT double-shot із підвищеною зносостійкістю поверхні. У порівнянні з лазерним гравіюванням ресурс на порядок вищий, а у сублімаційного методу виграє в підсвітці (dye-sub не світиться). Серед мінусів можна виокремити ціну й інколи помітні шви/товсті стінки, що впливають на «звучання» кліку. На практиці такі клавіші будуть затребувані на механічних ігрових клавіатурах, для кібер-арени, для розробників і частого набору гарячих клавіш — там double-shot зберігає читабельність роками.

— Сублімація. Метод нанесення латинських символів на ковпачки клавіатури, за якого барвник під дією температури та тиску проникає у верхній шар пластику, утворюючи стійку «ввібрану» легенду. Такий шрифт не зтирається від пальців, не боїться побутової хімії та УФ-світла, зберігає матову текстуру і високу контрастність на світлому тлі, але не пропускає підсвітку RGB крізь символи й обмежений палітрою. У порівнянні з лазерним гравіюванням ресурс...і читабельність вищі, а проти double-shot програє лише в ефектах «shine-through». Типові сценарії застосування — механічні клавіатури для набору тексту, розробників і офісу, де важливі довговічність, тактильний матовий PBT і стабільна читабельність на роки.

— Лазерне гравіювання. Випалювання/зняття верхнього шару покриття променем, що формує символ із високою точністю. Символи тримаються роками, але з часом може зтиратися заливка фарбою й падати контраст у місцях активного контакту. Переваги — тонкі шрифти, акуратні контури, сумісність із RGB та доступна собівартість. У порівнянні з double-shot гравіювання дешевше й гнучкіше за дизайном, але не «вічне»; проти dye-sub виграє підсвіткою, проте програє тактильною однорідністю та довговічністю. Типові застосування — масові офісні та ігрові моделі з підсвіткою.

Нанесення символів вказує, яким способом виконані латинські літери на клавішах і наскільки вони переживуть роки активного друку.

— Double-shot. Лиття ковпачка клавіші з двох різних пластиків: основний «корпус» і окрема вставка-легенда формуються у прес-формі як єдине ціле, тому літери не стираються і зовсім не вицвітають. Такий метод ідеально підходить для RGB-підсвітки: якщо шар легенди напівпрозорий, світло проходить крізь символи без «ореолів». Частіше трапляється ABS double-shot (яскраве свічення, приємна «гладкість»), рідше — дорожчий PBT double-shot із підвищеною зносостійкістю поверхні. У порівнянні з лазерним гравіюванням ресурс на порядок вищий, а проти сублімаційного методу виграє в підсвітці (dye-sub не світиться). Серед мінусів можна відзначити ціну та інколи помітні шви/товсті стінки, що впливають на «звучання» кліку. На практиці такі клавіші будуть затребувані на механічних ігрових клавіатурах, для кібер-арени, для розробників і частого друку гарячих клавіш — там double-shot зберігає читабельність протягом років.

— Сублімація. Метод нанесення латинських символів на ковпачки клавіатури, за якого барвник під дією температури й тиску проникає у верхній шар пластику, утворюючи стійку «ввібрану» легенду. Такий шрифт не стирається від пальців, не боїться побутової хімії та УФ-світла, зберігає матову текстуру й високу контрастність на світлому тлі, але не пропускає RGB-підсвітку крізь символи й обмежений палітрою. У порівнянні з лазерним гравіюван...ням ресурс і читабельність вищі, а проти double-shot програє лише в ефектах «shine-through». Типові сценарії застосування — механічні клавіатури для набору тексту, розробників та офісу, де важливі довговічність, тактильний матовий PBT і стабільна читабельність на роки.

— Лазерне гравіювання. Випалювання/зняття верхнього шару покриття променем, що формує символ із високою точністю. Символи тримаються роками, але з часом може стиратися фарба-заливка й падати контраст у місцях активного контакту. Переваги — тонкі шрифти, акуратні контури, сумісність із RGB і доступна собівартість. У порівнянні з double-shot гравіювання дешевше й гнучкіше за дизайном, але не «вічне»; проти dye-sub виграє підсвіткою, але програє тактильною однорідністю та довговічністю. Типові застосування — масові офісні та ігрові моделі з підсвіткою, а також двомовні розкладки, де латиниця виконана більш довговічною технологією, а кирилиця додана лазером.

Спосіб регулювання гучності, передбачений в клавіатурі (якщо така можливість взагалі не передбачена).

— Через Fn. Регулювання з використанням клавіші Fn (див. вище): збільшення і зменшення гучності здійснюється шляхом одночасного натискання Fn і однією з основних клавіш клавіатури (зазвичай з ряду F1 – F12), Головна перевага такого управління полягає в тому, що воно дозволяє не перевантажувати клавіатуру додатковими органами управління — це, зі свого боку, позитивно позначається на габаритах і вартості. Недолік — необхідність одночасно натискати дві клавіші, що не завжди зручно.

— Дод. клавіші. Управління за допомогою додаткових клавіш, спеціально призначених для роботи з гучністю. Дуже зручний і практичний варіант: додаткові клавіші зазвичай мають цілком однозначну маркування, при цьому вони займають менше місця і обходяться дешевше, ніж колесо або сенсорний повзунок (див. нижче).

— Колесом. Управління за допомогою механічного коліщатка, обертанням якого вгору-вниз, вліво-вправо забезпечується зміна гучності. Досить зручний з точки зору користувача варіант — наочний, інтуїтивно зрозумілий і доступний навіть наосліп. Водночас колесо може займати досить багато місця, та й на вартості клавіатури воно помітно позначається.

— Сенсорний повзунок. Управління за допомогою сенсорної поверхні, рухом...пальця в ту або іншу сторону. Сенсор займає мінімум місця, виглядає акуратно і загалом зазвичай непогано вписується в загальний дизайн клавіатури, однак обходиться недешево. Тому даний варіант зустрічається вкрай рідко, переважно у висококласних клавіатурах геймерської або мультимедійної спрямованості.

Особливості кабелю, яким оснащено пристрій. У першу чергу варто зазначити інтерфейс підключення, що використовується в дротовій клавіатурі. А саме:

— USB-A. Стандартний універсальний роз'єм для підключення периферії, наявний практично у всіх сучасних комп'ютерах — від настільних ПК до мікрокомп'ютерів. USB-клавіатури найбільш універсальні, тому цей варіант на сьогодні зустрічається найчастіше. Головним недоліком цього варіанту є те, що USB-роз'єм, зайнятий клавіатурою, може знадобитися для іншого периферійного пристрою; втім, ця проблема досить легко вирішується — наприклад, застосуванням USB-хаба або придбанням клавіатури з власним хабом (див. нижче).

— USB-C. USB-C штекер двосторонній, компактний і універсальний, тому клавіатура легко підключається до сучасних ноутбуків, ПК та док-станцій. За затримкою й функціоналом від USB-A не відрізняється: клавіатура в обох випадках визначається як звичайне USB-HID, NKRO і високий polling rate не залежать від типу штекера. За механікою USB-C зазвичай витриваліший до зносу (близько до ~10 000 циклів вставки проти ~1 500 у USB-A), а ще його простіше вставляти «на дотик». Сумісність вирішується кабелем або міні-перехідником A↔C, який може бути в комплекті. Висновок: якщо у пристрою є вільний USB-C — беріть клавіатуру/кабель з USB-C; якщо портів «С» мало або ПК стаціонарний — USB-A нічим не гірший у роботі.

— PS/2.... Спеціалізований роз'єм характерної круглої форми, використовуваний для підключення клавіатур і мишей; в сучасних ПК можуть передбачатися як два порти, для того й іншого, так і один універсальний. У будь-якому разі цей спосіб підключення зручний тим, що всі порти USB залишаються вільними; це буває важливо при використанні великої кількості USB-периферії. Водночас сам роз'єм PS/2 має досить великі розміри і погано підходить для ноутбуків та іншої компактної техніки, а тому зустрічається тільки в настільних ПК. І навіть у такому випадку не завадить уточнити наявність PS/2, перш ніж купувати клавіатуру з таким штекером.

— USB або PS/2. Як правило, в цьому випадку маються на увазі USB-клавіатури, укомплектовані перехідником на порт PS/2. Особливості обох інтерфейсів описані вище; тут же зазначимо, що цей варіант найбільш універсальний, він дозволяє вибирати спосіб підключення в залежності від ситуації. Крім того, він зручний тим, що PS/2-моделей випускається відносно небагато, і простіше знайти підходящу USB-клавіатуру, укомплектовану перехідником. Самі перехідники коштують недорого і не особливо впливають на ціну пристрою; зрозуміло, вони продаються і окремо, проте комплект часто буває більш переважним варіантом.

— Фірмовий. Підключення за допомогою специфічного роз'єму, що не відноситься до стандартних (описаних вище) інтерфейсів і застосовується в основному в техніці певного бренду, в кращому разі — в деяких пристроях сторонніх виробників. Такий варіант буває досить зручним для планшетних аксесуарів (див. «За напрямком»).

Крім підключення кабель клавіатури може мати додаткові властивості:

— Знімний. Провід, що допускає від'єднання від клавіатури. Цю особливість мають практично всі пристрої з двома варіантами підключення — дротовим і бездротовим: при роботі в бездротовому форматі кабель можна зняти, щоб він не заважав. Втім, зустрічаються і суто дротові пристрої з таким кабелем — в основному ноутбучні, де провід знімається для зручності при транспортуванні. Також зазначимо, що найчастіше для підключення кабелю використовується універсальний роз'єм, тож у разі потреби провід можна замінити на інший — наприклад, більш довгий.

— В обплетенні. Наявність додаткового обплетення на кабелі робить провід більш міцним, надійним і стійким до перегинів. З іншого боку, обплетення схильне накопичувати забруднення і розтріпуватися при зношуванні; через це оболонка проводу швидше втрачає товарний вигляд, ніж у клавіатур без обплетення. Та й коштує такий провід дорожче звичайного гладкого.