Порівняння Dark Project ALU87A Violet G3ms Sapphire Switch vs Dark Project One 87 Fuji

Розкладка описує фізичну геометрію клавіш та стандарт їх розташування: форму Enter і Shift, наявність додаткових клавіш, ширину пробілу і, як наслідок, сумісність з наборами кейкапів та звичність друку. На продуктивність у софті та іграх стандарти майже не впливають — важливіший комфорт і те, як легко знайти підходящі кейкапи/кейси. Зустрічаються такі різновиди:

— ANSI (американська). Відмінною рисою американської розкладки є однорядна клавіша Enter; це єдина з популярних розкладок, де ця кнопка займає один ряд, а не два. Крім того, на відміну від європейської ISO, клавіші Shift на клавіатурах ANSI мають однакову ширину, а клавіша Alt — однакове призначення. Бекслеш «\» стандартно розміщується над Enter і може мати збільшену довжину.

— ISO (європейська). Одна з характерних особливостей європейської розкладки — клавіша Enter, що займає два ряди й дещо ширша в верхній частині. Крім того, клавіші-модифікатори асиметричні: Shift'и різняться за розміром (лівий коротший за правий), а Alt'и — за призначенням (правий Alt позначається як «Alt Gr» і служить для вставлення спецсимволів європейських мов). Від схожої у багатьох моментах «японської» JIS розкладка ISO відрізняється розташуванням бекслеша «\» — він стандартно знаходиться біля лівого Shift’а (в деяких моделях — дублюється біля Enter’а). Внаслідок цього лівий Shift має меншу довжину, ніж зазвичай; це може створювати незручності, особлив...о на початку.

— KS (корейська). «Корейську» розкладку можна відрізнити за характерною формою клавіші Enter: вона займає два ряди, і її нижня частина має більшу довжину, ніж верхня. Ще одна особливість — бекслеш «\», розташований ліворуч від Backspace, через що саму Backspace довелося зробити коротшою, ніж в інших розкладках.

— JIS (японська). Розкладка, у багатьох моментах схожа на європейську ISO: передбачає такий самий дворядний Enter із збільшеною довжиною верхньої половини, у багатьох моделях правий Alt має маркування «Alt Gr» і призначений для вставлення спецсимволів. Основні відмінності полягають у двох моментах: довжині лівого Shift’а (він у JIS стандартний, а не зменшений) і розташуванні бекслеша «\» (він стандартно встановлюється ліворуч від нижньої частини Enter’a, там, де в деяких клавіатурах ISO знаходиться другий, додатковий бекслеш).

Довговічність перемикачів клавіатури вимірюється в кількості натискань, які клавіші здатні витримати перш ніж почнуть виявлятися ознаки зносу або збоїв у роботі. Перемикачі можуть мати ресурс від кількох мільйонів до десятків мільйонів натискань. У лабораторних умовах цей параметр перевіряється за допомогою спеціальних випробувальних машин, які старанно натискають клавіші необхідну кількість разів, на підставі чого виноситься вердикт щодо приблизного експлуатаційного ресурсу перемикачів.

Наявність на клавіатурі клавіші Fn (скорочення від function). Вона належить до модифікаторів, аналогічно Shift або Ctrl: сама по собі не виконує ніяких дій, але при одночасному натисканні з іншого клавішею змінює її оригінальне призначення. Fn часто зустрічається в компактних клавіатурах (див. «Формат»), але може встановлюватися і в повнорозмірних. Можливості, забезпечувані нею, включають швидке зміна яскравості екрану або гучності звуку прямо з клавіатури, застосування центральних клавіш в ролі Num-блока, запуск окремих програм і т. ін. Конкретні особливості застосування клавіші Fn залежать від моделі клавіатури.

Спосіб регулювання гучності, передбачений в клавіатурі (якщо така можливість взагалі не передбачена).

— Через Fn. Регулювання з використанням клавіші Fn (див. вище): збільшення і зменшення гучності здійснюється шляхом одночасного натискання Fn і однією з основних клавіш клавіатури (зазвичай з ряду F1 – F12), Головна перевага такого управління полягає в тому, що воно дозволяє не перевантажувати клавіатуру додатковими органами управління — це, зі свого боку, позитивно позначається на габаритах і вартості. Недолік — необхідність одночасно натискати дві клавіші, що не завжди зручно.

— Дод. клавіші. Управління за допомогою додаткових клавіш, спеціально призначених для роботи з гучністю. Дуже зручний і практичний варіант: додаткові клавіші зазвичай мають цілком однозначну маркування, при цьому вони займають менше місця і обходяться дешевше, ніж колесо або сенсорний повзунок (див. нижче).

— Колесом. Управління за допомогою механічного коліщатка, обертанням якого вгору-вниз, вліво-вправо забезпечується зміна гучності. Досить зручний з точки зору користувача варіант — наочний, інтуїтивно зрозумілий і доступний навіть наосліп. Водночас колесо може займати досить багато місця, та й на вартості клавіатури воно помітно позначається.

— Сенсорний повзунок. Управління за допомогою сенсорної поверхні, рухом...пальця в ту або іншу сторону. Сенсор займає мінімум місця, виглядає акуратно і загалом зазвичай непогано вписується в загальний дизайн клавіатури, однак обходиться недешево. Тому даний варіант зустрічається вкрай рідко, переважно у висококласних клавіатурах геймерської або мультимедійної спрямованості.

Наявність у клавіатурі спеціального ігрового режиму.

Ця функція зустрічається виключно в моделях відповідної спеціалізації (див. «За призначенням»). При ввімкненні ігрового режиму деактивуються деякі клавіші й сполучення клавіш, що застосовуються в системі — наприклад, кнопка «Windows», яка призначена для виклику меню «Пуск», і кнопка контекстного меню. Завдяки цьому можна не турбуватися, що випадкове натискання на клавішу викликає системну функцію і перерве гру.

У багатьох моделях можна налаштовувати конкретний набір клавіш, який деактивується в ігровому режимі.

Особливості кабелю, яким оснащено пристрій. У першу чергу варто зазначити інтерфейс підключення, що використовується в дротовій клавіатурі. А саме:

— USB-A. Стандартний універсальний роз'єм для підключення периферії, наявний практично у всіх сучасних комп'ютерах — від настільних ПК до мікрокомп'ютерів. USB-клавіатури найбільш універсальні, тому цей варіант на сьогодні зустрічається найчастіше. Головним недоліком цього варіанту є те, що USB-роз'єм, зайнятий клавіатурою, може знадобитися для іншого периферійного пристрою; втім, ця проблема досить легко вирішується — наприклад, застосуванням USB-хаба або придбанням клавіатури з власним хабом (див. нижче).

— USB-C. USB-C штекер двосторонній, компактний і універсальний, тому клавіатура легко підключається до сучасних ноутбуків, ПК та док-станцій. За затримкою й функціоналом від USB-A не відрізняється: клавіатура в обох випадках визначається як звичайне USB-HID, NKRO і високий polling rate не залежать від типу штекера. За механікою USB-C зазвичай витриваліший до зносу (близько до ~10 000 циклів вставки проти ~1 500 у USB-A), а ще його простіше вставляти «на дотик». Сумісність вирішується кабелем або міні-перехідником A↔C, який може бути в комплекті. Висновок: якщо у пристрою є вільний USB-C — беріть клавіатуру/кабель з USB-C; якщо портів «С» мало або ПК стаціонарний — USB-A нічим не гірший у роботі.

— PS/2.... Спеціалізований роз'єм характерної круглої форми, використовуваний для підключення клавіатур і мишей; в сучасних ПК можуть передбачатися як два порти, для того й іншого, так і один універсальний. У будь-якому разі цей спосіб підключення зручний тим, що всі порти USB залишаються вільними; це буває важливо при використанні великої кількості USB-периферії. Водночас сам роз'єм PS/2 має досить великі розміри і погано підходить для ноутбуків та іншої компактної техніки, а тому зустрічається тільки в настільних ПК. І навіть у такому випадку не завадить уточнити наявність PS/2, перш ніж купувати клавіатуру з таким штекером.

— USB або PS/2. Як правило, в цьому випадку маються на увазі USB-клавіатури, укомплектовані перехідником на порт PS/2. Особливості обох інтерфейсів описані вище; тут же зазначимо, що цей варіант найбільш універсальний, він дозволяє вибирати спосіб підключення в залежності від ситуації. Крім того, він зручний тим, що PS/2-моделей випускається відносно небагато, і простіше знайти підходящу USB-клавіатуру, укомплектовану перехідником. Самі перехідники коштують недорого і не особливо впливають на ціну пристрою; зрозуміло, вони продаються і окремо, проте комплект часто буває більш переважним варіантом.

— Фірмовий. Підключення за допомогою специфічного роз'єму, що не відноситься до стандартних (описаних вище) інтерфейсів і застосовується в основному в техніці певного бренду, в кращому разі — в деяких пристроях сторонніх виробників. Такий варіант буває досить зручним для планшетних аксесуарів (див. «За напрямком»).

Крім підключення кабель клавіатури може мати додаткові властивості:

— Знімний. Провід, що допускає від'єднання від клавіатури. Цю особливість мають практично всі пристрої з двома варіантами підключення — дротовим і бездротовим: при роботі в бездротовому форматі кабель можна зняти, щоб він не заважав. Втім, зустрічаються і суто дротові пристрої з таким кабелем — в основному ноутбучні, де провід знімається для зручності при транспортуванні. Також зазначимо, що найчастіше для підключення кабелю використовується універсальний роз'єм, тож у разі потреби провід можна замінити на інший — наприклад, більш довгий.

— В обплетенні. Наявність додаткового обплетення на кабелі робить провід більш міцним, надійним і стійким до перегинів. З іншого боку, обплетення схильне накопичувати забруднення і розтріпуватися при зношуванні; через це оболонка проводу швидше втрачає товарний вигляд, ніж у клавіатур без обплетення. Та й коштує такий провід дорожче звичайного гладкого.

Металева верхня панель у клавіатурі в першу чергу впливає на жорсткість корпусу і на відчуття під час друку: робоча зона менше прогинається, корпус рідше починає поскрипувати, а зовнішній вигляд зазвичай сприймається як більш преміальний. У специфікаціях виробників цю частину часто називають aluminum top plate або top case, але в готових збірках іноді трапляється ситуація, коли метал відіграє роль тонкої декоративної накладки — тому краще дивитися реальні фото моделі і вагу пристрою, а не тільки красиві формулювання в картці товару. На практиці цей варіант часто обирають для готових ігрових ПК-комплектів і офісних сетапів, де клавіатуру активно використовують щодня і хочеться, щоб вона довше зберігала “зібраність”.

Металева основа найбільше проявляє себе в стабільності на столі: вага зосереджена внизу, вібрації гасяться краще, клавіатура менше ковзає і зазвичай звучить спокійніше на твердій поверхні. У готових збірках цей пункт часто обирають як простий спосіб покращити враження без ускладнення конструкції зверху — корпус відчувається більш зібраним навіть при різких натисканнях. Типова ситуація — активний геймплей або швидкий робочий набір, коли пристрій залишається на місці і не дратує зайвими вібраціями.

Кріплення внутрішнього блоку (плати і пластини) через еластичні прокладки по периметру корпусу, без жорсткого "притягування" гвинтами напряму. Gasket Mount частіше дає більш рівний, менш дзвінкий звук і знижує паразитні призвуки, а відчуття під час натискань стають більш м'якими порівняно з жорсткими схемами кріплення, хоча для любителів максимально жорсткої посадки це може здатися надмірно пружним. Практичний приклад — клавіатура для роботи з текстами та нічних ігрових сесій, де важливо не шуміти і не ловити дзвін корпусу.