Порівняння Pro-Ject Optical Box E Phono vs Musical Fidelity V90-LPS

Тип звукознімачів («голів»), на які розрахований фонокоректор

— MM. Звукознімачі з рухомим магнітом: голка при русі по доріжках коливає постійний магніт, що створює струм в нерухомих котушках. Серед головних переваг таких пристроїв — простота та порівняно невисока ціна. Вони забезпечують досить високий рівень вихідного сигналу, що, зі свого боку, спрощує конструкцію та зменшує вартість фонокорректоров. Правда, MM-картриджі загалом дещо поступаються MC щодо якості і достовірності звучання; однак ці моменти багато в чому суб'єктивні, до того ж прямо залежать від цінової категорії «голови». Зазначимо, що до фонокорректорам даного призначення можна підключати й деякі види MC-звукознімачів (моделі з високим рівнем вихідного сигналу).

— MC. Звукознімачі, що використовують схему з рухомою котушкою — вона з'єднана з голкою під час роботи коливається відносно нерухомих магнітів, за рахунок чого і створюється струм сигналу. Вважається, що такі звукознімачі перевершують MM-картриджі по якості звучання; водночас вони помітно складніше і дорожче. Причому останнє актуально і для фонокорректоров: вони складні в конструюванні і вимагають високого коефіцієнта посилення, так як рівень вихідного сигналу у MC-звукознімачів зазвичай невисокий — не більше 0,5 мг (зустрічаються і винятки, але дуже рідко).

— MM/MC. Фонокоректори, які допускають роботу і з MM, і з MC-«головами»; вибір зазвичай здійснює...ться вручну, за допомогою перемикача. Детальніше про особливості того й іншого типу звукознімачів див. відповідні пункти. Тут же відзначимо, що подібні універсальні коректори зручні, проте нерідко поступаються спеціалізованим моделям по робочим характеристикам.

Розрядність аналого-цифрового перетворювача, встановленого в фонокорректоре.

Згідно з назвою, АЦП відповідає за перетворення аналогового сигналу, що надходить від звукознімача, в цифровий потік даних — наприклад, для передачі через S/P-DIF (див. «Виходи»). Принцип такого перетворення полягає в тому, що початкова синусоїда аналогового сигналу розбивається на окремі фрагменти-«сходинки», і дані про кожною «сходинки», закодовані в цифровому вигляді. При цьому основних параметрів у кожного фрагмента два — тривалість і рівень гучності.

Від розрядності АЦП залежить, наскільки точно гучність кожної окремої цифровий «сходинки» буде відповідати гучності оригінального аналогового сигналу. Для сучасних фонокорректоров мінімальне значення розрядності становить 16 біт — цього (в поєднанні з відповідною частотою дискретизації, див. нижче) достатньо для отримання цифрового звуку в якості Audio CD або навіть DVD-Audio. Однак зустрічаються і більш високі значення — наприклад, 24 біт.

Частота дискретизації аналого-цифрового перетворювача, встановленого в фонокорректоре.

Згідно з назвою, АЦП відповідає за перетворення аналогового сигналу, що надходить від звукознімача, в цифровий сигнал — наприклад, для передачі через S/P-DIF (див. «Виходи»). Принцип такого перетворення полягає в тому, що початкова синусоїда аналогового сигналу розбивається на окремі фрагменти-«сходинки», і дані про кожною «сходинки», закодовані в цифровому вигляді. Частота дискретизації описує кількість таких фрагментів на одну секунду оригінального звуку. Чим вона вища — тим меншою буде ширина кожної окремої «сходинки» і тим точніше цифровий сигнал буде відповідати оригінальної синусоїді.

В сучасних фонокорректорах частота дискретизації становить не менше 48 кГц — це дещо вище, ніж в популярному стандарті Audio CD. У найбільш прогресивних моделях цей показник досягає 192 кГц, що порівнянно з висококласним DVD-Audio.

Найбільший середньоквадратичний (RMS) рівень вихідного сигналу, який може забезпечити фонокоректор. Фактичний рівень може бути і нижче, залежно від рівня вхідного сигналу і коефіцієнта посилення.

Нагадаємо, що фонокоректор зазвичай працює у форматі передпідсилювача, що підвищує слабкий сигнал зі звукознімача до лінійного рівня, для передачі на підсилювач потужності. Мінімальний рівень сигналу, достатній для подання на підсилювач потужності, складає близько 150 мВ; проте в фонокоректорах зазвичай передбачаються більш високі значення. Це робиться з тих міркувань, що чим вище власний сигнал — тим менше на нього впливають зовнішні електромагнітні перешкоди. Максимумом для сучасних фонокоректорів фактично є 2 В на виходах RCA, на виходах XLR можуть зустрічатися і більш високі показники.

Крім цього, з вихідним рівнем пов'язані деякі нюанси узгодження фонокоректора і зовнішнього підсилювача; детальну інформацію про це можна знайти в спеціальних джерелах.

Співвідношення сигнал/шум, забезпечуване фонокорректором під час роботи зі звукознімачем типу MM (див. «Призначення»)

Цей параметр описує співвідношення між середнім рівнем вихідного сигналу і середнім рівнем власних шумів пристрою. Чим він вищий — тим чистішою виходить звучання, тим менше в ньому сторонніх перешкод. З іншого боку, варто пам'ятати, що загальна якість звуку, забезпечуване фонокорректором, залежить від цілого ряду інших параметрів. У підсумку прогресивна модель з високою якістю звуку може мати більш низьке співвідношення сигнал/шум, ніж бюджетне пристрій.

Відзначимо, що в універсальних фонокорректорах (див. «Призначення») співвідношення сигнал/шум для MM-звукознімачів зазвичай вище, ніж для МС; це пов'язано з технічними особливостями тих і інших.

Коефіцієнт гармонійних спотворень, забезпечуваний фонокорректором під час роботи зі звукознімачем типу MM (див. «Призначення»).

Чим нижче цей показник, тим менше спотворень дає фонокоректор, тим більш достовірним виходить сигнал на виході. Повністю уникнути таких спотворень неможливо, але можна знизити їх до рівня, не сприймається людиною. Так, вважається, що рівень гармонік в 0,5 % і нижче вже не чути навіть «тренованим вухом». Проте варто також враховувати, що на якість чутного звуку впливають також спотворення від інших компонентів аудіосистеми. Тому коефіцієнт гармонік фонокорректора повинен бути не просто нижче 0,5 %, а як можна більш низьким. Непоганим показником вважаються значення в соті частки відсотка, відмінним — в тисячні і нижче.

Коефіцієнт посилення, забезпечуваний фонокорректором під час роботи зі звукознімачем типу MM (див. «Призначення»).

Даний параметр описує, наскільки збільшується рівень сигналу на виході фонокорректора щодо рівня на вході. Традиційно він записується в децибелах; перевести в децибели «рази» можна за спеціальними формулами або таблиць. Знаючи коефіцієнт підсилення, можна оцінити фактичний рівень вихідного сигналу при використанні того чи іншого звукознімача. Наприклад, якщо в характеристиках зазначено 35 дБ (56,2 х), а «голова» видає 5 мВ, то в підсумку рівень сигналу на виході фонокорректора без додаткової обробки буде становити 5*56.2 = 281 мВ. Відповідно, вхідна чутливість підсилювача потужності, з якими планується використовувати цю модель, повинна бути не більше 281 мВ (втім, стандартним мінімумом для таких підсилювачів вважається 150 мВ).

Відзначимо, що рівень вихідного сигналу у ММ-звукознімачів помітно вище, ніж у MC, тому коефіцієнти підсилення для них загалом нижче (хоча бувають і винятки).

Вхідна ємність фонокорректора під час роботи зі звукознімачем типу MM (див. «Призначення»).

Від цього параметра залежить сумісність з конкретним звукознімачем. Правило підбору в даному випадку таке: сумарна ємність фонокорректора і сполучних дротів повинна відповідати ємності «голови», в крайньому разі — хоча б не перевищувати її (інакше звучання помітно погіршиться). Для того, щоб спростити узгодження, може передбачатися можливість налаштування вхідний ємності (див. «Регулювання»).

Вхідна чутливість фонокоректора під час роботи зі звукознімачем типу MM (див. «Призначення»).

Вхідна чутливість — це найменший середньоквадратичний (RMS) рівень сигналу на вході, при якому фонокоректор здатний нормально «сприйняти» цей сигнал, коректно його обробити і посилити. Відповідно, від цього показника безпосередньо залежить сумісність зі звукознімачем: рівень сигналу з «голови» повинен бути не нижче, ніж вхідна чутливість фонокорректора.

Зазначимо, що MM-звукознімачі помітно перевершують MC по потужності сигналу, тому і поріг чутливості у коректорів під них відносно високий — зазвичай близько 4 – 5 мВ. Водночас зустрічаються коректори з більш високим «порогом сприйняття» — понад 100 мВт; їх необхідно підключати через спеціальні підвищувальні трансформатори або інше аналогічне устаткування.