Порівняння ART Z3000 vs Tecro PJ-4090

Споживана потужність лампи підсвічування, встановленої в проєкторі.

Теоретично чим потужніший лампа — тим вона яскравіше. Однак це вірно, тільки якщо порівнювати лампи одного типу (див. вище); і навіть у цьому разі яскравість може залежати ще й від нюансів конструкції. Тому при оцінці можливостей лампи варто орієнтуватися не стільки на потужність, скільки прямо на заявлену яскравість в люменах (див. нижче).

А ось на що цей параметр впливає безпосередньо — так це на загальну споживану потужність проєктора: лампа є найбільш «ненажерливим» компонентом пристрою, в порівнянні з нею енергоспоживання іншої електроніки досить незначно. Також відзначимо, що багато потужні світильники відрізняються високим тепловиділенням і вимагають систем охолодження, що позначається на габаритах і вазі проєктора.

Яскравість зображення, що видається проєктором на максимальній яскравості підсвічування. Зазвичай вказується узагальнена яскравість екрану, виведена за особливою формулою. Чим вона вища — тим менше зображення залежить від зовнішнього освітлення: яскраве проєктор може забезпечити добре видиме зображення навіть при денному світлі, а от для тьмяного потрібно затемнення. З іншого боку, підвищення яскравості знижує контрастність і достовірність передачі кольору.

Відповідно, при виборі за цим параметром потрібно враховувати, в яких умовах планується використовувати проєктор. Так, для офісного або шкільного/університетського застосування бажана яскравість не нижче 3000 лм — це дозволяє отримувати нормальну видимість, не затінюючи приміщення. Зі свого боку, серед топових моделей зустрічається і вельми невисока яскравість, оскільки подібні проєктори зазвичай встановлюються в спеціально призначених для них приміщеннях з хорошою затемненностью. А в ультракомпактних пристроях досягти високої яскравості неможливо з технічних причин.

Детальні рекомендації з оптимальної яскравості для тих чи інших умов можна знайти в спеціальних джерелах. Тут же відзначимо, що вибирати по даному показнику в будь-якому разі варто з деяким запасом. Як вже говорилося вище, при збільшенні яскравості знижується контрастність і якість перенесення кольорів, і для досягнення бажаної якості картинки, можливо, доведеться використовувати проєктор на зниженій яскравості.

Статична контрастність зображення, забезпечуваного проєктором.

Статичною контрастністю називають максимальну різницю між найяскравішим білим світлом і самим темним чорним, яку проєктор може забезпечити в межах одного кадру. На відміну від динамічної контрастності (див. нижче), даний параметр описує не умовні, а цілком реальні можливості пристрою, досяжні без застосування будь-яких додаткових хитрувань на зразок авторегулювання яскравості. Нагадаємо, що від контрастності залежить якість передачі кольору і деталізація, чим вище цей показник — тим менша ймовірність, що на яскравих або темних ділянках деталі виявляться нерозрізненними.

Технологія, за якою побудована матриця проєктора.

— DLP. В основі даної технології лежить чип з тисячами поворотних мікродзеркал. Кожне таке дзеркало відповідає одному пікселю і має два фіксованих положення — «світиться» і «затемнене». У більшості DLP-проєкторів матриця одна, а виведення кольорового зображення забезпечується за рахунок т. зв. колірного колеса, завдяки якому проєктор по черзі відображає червоне, зелене і синє зображення; вони змінюються так швидко, що глядач сприймає не окремі кадри, а цілісну кольорову картинку. У порівнянні з LCD-моделями (див. відповідний пункт) такі одноматричні проєктори більш компактні, вони дають більш контрастне зображення з глибоким рівнем чорного (що позитивно впливає на якість чорно-білого зображення). Однак яскравість кольорового зображення у DLP-пристроїв порівняно невисока, крім того, вони схильні до «ефекту веселки»: в динамічних сценах можуть бути помітні кольорові артефакти, що виникають через неспівпадання червоних, зелених і синіх компонентів зображення. Цих недоліків позбавлені триматричні DLP-проєктори; однак обходиться подібна конструкція дуже недешево, тому вона зустрічається нечасто, в основному серед пристроїв преміумкласу.

— LCD. Технологія, заснована на використанні просвічуваних РК-матриць. Таких матриць три, кожна з них просвічується своїм базовим кольором (червоним, зеленим або синім)..., а підсумкова кольорова «картинка» формується з трьох зображень, одночасно накладених одне на одне. Завдяки такому формату роботи можна отримати більш яскраві, насичені кольори, ніж у одноматричних DLP-проєкторах (див. відповідний пункт); крім того, дана технологія повністю позбавлена «ефекту веселки». З її недоліків можна назвати порівняно невисоку контрастність (зокрема, через скромну глибину чорного кольору) і більш великі розміри проєкторів.

— LCD (Liquid Crystal Display) - технологія передачі кольору, заснована на модуляції світла рідкими кристалами. Не варто плутати між собою матриці LCD і 3LCD. Технологія 3LCD формує зображення з трьох окремих світлових потоків, а в матриці LCD зображення випливає відразу з єдиного світового пучка. Матриці цього типу забезпечують стабільне, контрастне і насичене кольорами зображення. Серед недоліків технології можна відзначити «проглядання» світлової решітки, якщо на картинку дивитися з близької відстані. Додатково підкладка LCD-матриць схильна до вигоряння, через що синій колір з часом може почати віддавати жовтизною (відзначимо, що статися це може через тривалий час активної експлуатації). Матриці LCD вимагають періодичного техобслуговування, сервіс зводиться до чищення повітряного фільтра. Проєктор з LCD-матрицею зазвичай мають компактні розміри і невелику вагу, такі моделі схильні до нагрівання, а шумовий поріг знаходиться на позначці вище середнього.

— LCoS. Технологія, що об'єднує в собі властивості DLP та LCD. Як і LCD, передбачає три окремі матриці для трьох базових кольорів (червоний, зелений, синій), а підсумкове кольорове зображення формується за рахунок одночасного накладення цих трьох компонентів. Відмінність же полягає в тому, що в LCoS-проєкторах матриці не просвітні, а відображаючі. Завдяки цьому можна добитися відмінної контрастності (як у DLP) в поєднанні з яскравими, якісними кольорами без «ефекту веселки» (як в LCD). Головний недолік цієї технології — значна вартість, через що вона застосовується в основному в проєкторах преміумкласу.

Формати зображення, що підтримуються проєктором.

Під форматом у даному випадку мається на увазі співвідношення сторін зображення. Загальне правило таке: проєктор повинен підтримувати той самий формат, у якому записаний початковий контент. В іншому випадку зображення буде або розтягнутим по висоті або ширині, або із чорними смугами по бокам або знизу. Конкретно ж формати можна поділити на три основні категорії:

— Традиційні, або прямокутні. Класичні формати, у яких висота картинки не набагато менше ширини. Найбільш популярні варіанти — 4:3, широко застосовувався в аналоговому ТБ, і 5:4, поширений у комп'ютерній техніці. Традиційні формати добре підходять для презентацій, роботи з документами і графіками та інших аналогічних завдань.

— Широкоекранні — формати, у яких ширина кадру значно (більше ніж у 1.5 рази) перевищує висоту. Найпопулярніші з таких стандартів — 16:9 і 16:10. Такі співвідношення сторін добре підходять для ігор і фільмів; зокрема, більшість контенту у високій роздільній здатності (HD 720p і вище) записано саме в широкоекранному форматі.

— Надширокі. Формати ще більшої ширини, ніж описані вище широкоекранні — наприклад, 21:9. Використовуються переважно в кінематографії.

Варто зазначити, що чимало сучасних проєкторів здатні працювати відразу з декількома видами форматів — наприклад, з класичним...4:3 і ширококутним 16:9.

Найменша відстань до екрану, на якому можна використовувати проєктор. Зазвичай, вказується мінімальна відстань, при якому зображення з проєктора залишається зосередженим.

Цей параметр особливо важливий у тому випадку, якщо пристрій належить розміщувати на невеликій відстані від екрану (наприклад, у тісному приміщенні). Деякі сучасні проєктори здатні нормально працювати вже на відстані в 10 – 20 см. Також відзначимо, що проекційні відстані визначаються насамперед об'єктивом, і якщо початковий діапазон цих відстаней вас не влаштовує — можливо, ситуацію можна вирішити заміною оптики.

Найбільша відстань до екрану, на якому можна використовувати проєктор. Це максимальна відстань, на якому зображення залишається у фокусі і зберігає прийнятну яскравість — як мінімум, достатню для перегляду в затемненому приміщенні на високоякісному екрані.

Вибирати за цим параметром потрібно з урахуванням передбачуваних умов експлуатації і відстаней, з якими доведеться мати справу. При цьому не завадить мати певний запас по максимальній відстані — оскільки, як уже говорилося, воно зазвичай вказується для ідеального екрану і затемненого приміщення, а такі умови далеко не завжди. Також зазначимо, що хоча проекційні відстані залежать від об'єктива, далеко не кожен проєктор зі змінним об'єктивом допускає установку більш «далекобійної» оптики, ніж штатна — у пристрої може просто не вистачити яскравості на збільшену дистанцію.

Діагональ зображення, що видається проєктором. Зазвичай, вказується у вигляді діапазону — від найменшої, на мінімальному проекційному відстані, до найбільшої, на максимальному. Про проекційних відстанях докладніше див. вище; тут же варто сказати, що вибір по діагоналі залежить як від відстані між екраном і глядачами, так і від формату застосування проєктора. Наприклад, для перегляду відео оптимальним варіантом вважається ситуація, коли відстань від глядача до зображення відповідає 3 – 4 діагоналях, а для роботи з презентаціями може стати в нагоді і відносно велика картинка. Більш детальні рекомендації для різних ситуацій можна знайти в спеціальних джерелах; тут лише нагадаємо, що зображення повинно поміщатися на екран, використовуваний з проєктором.

Кількість роз'ємів USB 2.0, передбачене в проєкторі.

Не варто плутати ці роз'єми USB slave (див. «Порти управління») — в даному випадку мова йде про порти USB для різної периферії. Найчастіше ці порти використовуються для прямого відтворення контенту з флешок та інших накопичувачів (наприклад, зовнішніх HDD). При цьому зазначимо, що в деяких проєкторах перегляд відео недоступний (лише фото), в інших може підтримуватися дуже обмежений набір форматів. Тим не менш, пряме підключення нерідко виявляється більш зручним, ніж перегляд через комп'ютер або інше додаткове пристрій. Також порти USB можуть застосовуватися в інших цілях, наприклад, для оновлення прошивки, обміну файлами між флешкою і вбудованим накопичувачем проєктора або навіть для клавіатур/мишей (в пристроях Android, див. вище).

Сам стандарт USB 2.0 вважається застарілим, однак для проєкторів його цілком достатньо, а понад нова периферія повністю сумісна з такими роз'ємами. При цьому до проєктора рідко доводиться підключати більше одного зовнішнього пристрою за раз, тому і моделей більш ніж з одним USB 2.0 випускається трохи.