Порівняння Yamaha MovieSet 381 vs Yamaha MovieSet 7390

Номінальна потужність одного фронтального каналу домашнього кінотеатру. В цьому пункті вказується потужність комплектної фронтальної колонки, проте по ній можна визначити і характеристики вбудованого підсилювача — його номінальна потужність на тому чи іншому каналі (не обов'язково фронтальному), зазвичай, злегка перевищує потужність відповідної колонки.

Номінальна потужність в даному випадку — це найбільша середня (середньоквадратична, RMS) потужність звуку, яку колонка здатна видавати протягом необмежено тривалого часу, працюючи без збоїв і перевантажень. Окремі стрибки сигналу можуть бути і більш сильними, проте потужність акустики визначається саме за RMS.

Чим більше цей показник (незалежно від того, чи йдеться про фронтальних або якихось інших колонках) — тим голосніше мов, тим краще вони підходять для великих приміщень. Водночас в невеликій кімнаті занадто висока потужність може виявитися зайвою, оскільки робота колонки на повній гучності буде викликати дискомфорт — притому що потужна акустика має також відповідні габарити, вагу та ціну. Детальніші рекомендації з оптимальної потужності компонентів АС залежно від особливостей обстановки можна знайти в спеціальних джерелах.

Загальна номінальна потужність всіх колонок домашнього кінотеатру, включаючи сабвуфери. Значення номінальної потужності докладно описано в п. «Фронт» вище.

Діапазон звукових частот, відтворюваних акустичною системою домашнього кінотеатру. Чим ширше діапазон — тим багатша звук, тим менше ймовірність, що акустика «відріже» частина низьких або високих частот. При оцінці даного показника варто виходити з того, що діапазон, сприйманий середньостатистичним людським вухом, становить від 16 Гц до 20 кГц. Втім, сучасні домашні кінотеатри в більшості своїй перекривають цей діапазон повністю або майже повністю.

Значення чутливості визначає гучність акустичної системи при підведенні до неї зовнішнього сигналу певної потужності. При однаковій потужності сигналу і опорі (імпедансі) більш чутлива акустика забезпечують велику гучність.

Діапазон звукових частот, які може видавати вбудований підсилювач для домашнього кінотеатру. Цей показник аналогічний описаному вище діапазону АС: чим він ширший, тим велика частина звуку охоплюється пристроєм, тим менше високих і низьких частот виявляється за межами робочого діапазону. Водночас варто відзначити, що частотний діапазон підсилювача, зазвичай, відповідає можливостям комплектних колонок. Тому звертати увагу на цей параметр, зазвичай, припадає лише при підключенні «нерідний» акустики: бажано, щоб її діапазон був не вже, ніж у підсилювача, інакше останній не зможе реалізувати всі свої можливості.

Можливість відтворення домашнім кінотеатром «тривимірного» відео і фото, то є зображення, що має, крім висоти і ширини, видиме третій вимір — глибину. Ілюзія глибини створюється за рахунок різниці картинок, видимих лівим і правим оком. Обидві картинки виводяться на один екран, а роль фільтра, що дозволяє кожному оку бачити свою частину зображення, зазвичай виконують спеціальні окуляри. Варто враховувати, що для нормального відтворення 3D таке зображення має підтримувати не тільки програвач кінотеатру, але і екран або інший пристрій, куди виводиться зображення (тб, монітор, проєктор тощо). При цьому 3D-окулярами домашні кінотеатри, зазвичай, не комплектуються — такі окуляри або входять в комплект поставки згаданого пристрою для відтворення, або їх необхідно купувати окремо.

Формати відео, що підтримуються домашнім кінотеатром.

— DVD/VCD. У цьому разі мається на увазі не тільки формат, але і певні типи носіїв — Video DVD і Video CD (VCD). Перший різновид широко відомий за ліцензійними DVD-дисками, на яких випускаються різні фільми, серіали тощо; якість такого відео не дотягує до HD, однак все одно виходить досить високою. VCD — стандарт запису відео на CD-диски, аналогічний DVD Video, однак більш ранній; через невелику ємність CD таке відео має невелику роздільну здатність і не характеризується якістю, тому і сам стандарт використовується рідко. Тим не менш, в домашніх кінотеатрах зазвичай передбачається можливість роботи з обома форматами, тому їх і об'єднують в один пункт.

— MPEG4. Стандарт, застосовуваний для стиснення цифрового аудіо та відео. Є загальноприйнятим, підтримується більшістю сучасних пристроїв, починаючи від плеєрів і закінчуючи смартфонами. Використовується не тільки для запису фільмів, але і для відеотелефонії.

— H.264. Стандарт стиснення цифрового відео. Дає змогу досягти гарної якості при більш високому, порівняно з попередніми стандартами, стисненні. Іноді його також називають MPEG-4 Part 10 або AVC. Підтримується багатьма сучасними пристроями.

— AVCHD. Стандарт, розроблений насамперед для запису HD-відео на диски, карти пам'яті, застосовується в основному в відеокамерах. Забезпечує високий рівень стиснення з мінімальними втратами якості, проте є відносно «молодим», за...рахунок чого пристрої з підтримкою AVCHD зустрічаються досить рідко.

— MKV(Matroska). Відкритий і неліцензований формат мультимедійного контейнера (звук+відео). Надає велику кількість додаткових можливостей, а за заявою розробників, є «проєктом, розрахованим на майбутнє» і має великий потенціал для подальшого розширення функціональності. Завдяки цьому MKV, прийнятий за стандарт відносно недавно, завойовує все більшу популярність (у тому числі як формат HD-відео), і підтримується все більшою кількістю пристроїв..

— VC-1. Формат, розроблений компанією Microsoft; деякі вважають його гідною альтернативою H.264. Забезпечує високу якість при високому стисненні.

Крім описаних вище, в сучасних домашніх кінотеатрах можуть підтримуватися і інші формати відеофайлів.

Підтримувані домашнім кінотеатром формати файлів, що не належать до відео (див. вище).

— MP3/WMA. Одні з найпоширеніших форматів музичних файлів. Є двома окремими видами цифрового звуку, однак у багатьох практичних моментах настільки схожі, що передбачити одночасну підтримку MP3 і WMA технічно нескладно, і в більшості сучасних домашніх кінотеатрів один не відокремлюється від іншого. Належать до форматів, які забезпечують т. зв. стиснення з втратами (lossy) — розмір файлу виходить невеликим, проте це досягається погіршенням точності звукопередачі на окремих ділянках доріжки. Втім, ці ділянки вибираються таким чином, щоб погіршення було практично не чутно, і при високому бітрейті звук в MP3 або WMA майже не відрізнити від FLAC (див. нижче) та інших lossless-форматів.

— Audio CD. Звичайний, звичний всім і повсюдно поширений музичний диск, що зазвичай вміщує близько 15-20 доріжок (до 80 хвилин звуку). Універсальний, підтримується абсолютно всіма пристроями, здатними читати оптичні носії, незалежно від року їх випуску. При цьому якість звуку Audio CD настільки висока, що його достатньо навіть для апаратури рівня Hi-Fi. Завдяки цьому, а також за рахунок невисокої вартості, подібні носії усе ще широко поширені, незважаючи на появу більш прогресивних варіантів.

— Audio DVD. Формат, аналогічний Audio CD, але розрахований на DVD-диски і розроблений спеціально для зберігання та високоякісне відтворення звукової інформації. У цьому форматі можна зап...исати звук з різною кількістю каналів, аж до 5.1. Широкого поширення не отримав, хоча користується певною популярністю — зокрема, завдяки більш високій якості звуку, ніж на Audio CD (які самі по собі досить непогані).

— Super Audio CD. Поліпшена версія звичайного Audio CD, перевершує його по частоті дискретизації в 64 рази, за рахунок чого забезпечує більш високу якість звучання. Диски SACD несумісні зі звичайними CD-приводами (в кращому випадку можливе програвання т. зв. «гібридного диска» в якості звичайного Audio CD); тому для роботи з носіями цього типу варто вибирати пристрої, в яких підтримка Super Audio CD прямо заявлена.

— JPEG. Найпоширеніший сучасний формат графічних файлів, є, зокрема, стандартом цифрової фотографії. Тому якщо Ви маєте намір використовувати домашній кінотеатр для перегляду фотознімків, варто вибрати модель з підтримкою JPEG.

Це найбільш поширені додаткові формати. Крім них, сучасні домашні кінотеатри можуть підтримувати і інші типи файлів, наприклад:

— AAC. Аудіоформат, аналогічний MP3 і WMA, але застосовується в основному в техніці Apple.

— GIF. Графічний формат, що використовується переважно для створення анімованих зображень.

— FLAC. Стандарт звуку, що забезпечує стиснення без втрат (lossless), один з найбільш популярних lossless-аудіоформатів на сьогоднішній день. Забезпечує більш високу точність передачі звуку, ніж MP3 і йому подібні, однак розмір файлів виходить в рази більшим.

— APE. Ще один стандарт стиснення без втрат. Розмір APE файлів виходить менше, ніж у FLAC, однак це потребує досить високої обчислювальної потужності від відтворюючого пристрою. Тому підтримка цього формату зустрічається дещо рідше.

— TXT. Формат зберігання текстів. Робота з такими файлами може стати в нагоді, наприклад, для перегляду на екрані телевізора тексту пісні, яка відтворюється з диска .

— SRT, SUB, ASS. Популярні формати зовнішніх субтитрів. Розрізняються за особливостями функціоналу: приміром, SRT дозволяє працювати тільки з неформатованим текстом, тоді як АЅЅ підтримує різні шрифти, кольори, ефекти і т. ін. Однак суть таких файлів одна — доповнення відеофайлів субтитрами.

Декодер в загальних рисах можна описати як стандарт, в якому записаний цифровий звук (нерідко — багатоканальний). Для нормального відтворення такого звуку необхідно, щоб відповідний декодер підтримувався пристроєм. Першими ластівками багатоканального декодування були Dolby Digital і DTS, поступово улучшаясь і привносячи нові фішки. Заключною стадією на 2020 рік стали декодери Dolby Atmos і DTS X.

— Dolby Atmos. Декодер, який використовує не жорстке розподіл звуку по каналах, а обробку аудиообьектов, завдяки чому може застосовуватися практично з будь-яким числом каналів на відтворюючої системи — звук буде розділений між каналами з таким розрахунком, щоб кожен аудиообьект було чути максимально близько до встановленого для нього місця. При використанні Dolby Atmos вкрай бажаним вважається наявність стельових колонок (або динаміків, спрямованих в стелю). Втім, в крайньому випадку можна обійтися і без них.

— DTS X. Аналог описаного вище Dolby Atmos, коли звук розподіляється не за окремими каналами, а через аудіооб'єкти. У цифровому сигналі міститься інформація про те, де (за задумом режисера) повинен знаходитися чутний користувачем об'єкт і як він повинен переміщатися, а процесор відтворює пристрою обробляє цю інформацію і визначає, як саме потрібно розподілити звук по наявним каналам, щоб досягти необхідної локалізації. Завдяки цьому DTS X не прив'язаний до конкретної кількості звукових ка...налів — їх може бути скільки завгодно, система автоматично поділить звук з ним, добиваючись потрібного звучання. Також відзначимо, що даний декодер дозволяє окремо регулювати гучність діалогів.