Порівняння Makita DF001DW vs Black&Decker CS3653LC

Швидкість обертання робочої насадки, що забезпечується інструментом.

Якщо в даному пункті вказується одне число (наприклад, 1800) — це може бути як стандартна, незмінна, так і максимальна швидкість обертання. Про максимальну швидкість мова йде в тому разі, якщо інструмент має більше однієї швидкості (див. «Кількість швидкостей») і/або регулятор обертів (див. «Функції»). Зі свого боку, два або три числа через косу лінію (наприклад, 1100/2300/3400) вказуються тільки для моделей, що мають відповідну кількість окремих швидкостей. Кожне з цих чисел позначає стандартне (а при наявності регулятора обертів — максимальне) число обертів на одній з швидкостей.

У будь-якому разі при виборі інструменту за кількістю обертів варто враховувати як його загальний тип (див. «Пристрій»), так і специфіку передбачуваних робіт. Докладні рекомендації з цього приводу досить широкі, їх немає сенсу повністю приводити тут – краще звернутися до спеціальних джерел. Відзначимо лише кілька загальних моментів. Так, високообертовими в наш час вважаються дрилі, здатні видати більше 3000 об/хв. В цілому ж висока швидкість сприяє продуктивності, проте тут є і зворотна сторона: підвищення обертів (при тій же потужності) знижує крутний момент — відповідно, падає ефективність роботи з непіддатливими матеріалами і насадками великого діаметру. Тому спеціально шукати «швидкісний» інструмент має сенс лише в тому разі, якщо швидкість має ключове значення; при цьо...му не завадить переконатися, що обрана модель здатна забезпечити необхідну ефективність і за крутним моментом.

Крутний момент – це найбільше зусилля, з яким дана модель здатна провертати робочу насадку.

Вищий крутний момент дає більше можливостей, він дає змогу справлятися зі складними задачами на зразок свердління в твердих матеріалах, відкручування гвинтів і гайок, що прикіпили, тощо. З іншого боку, велике зусилля вимагає відповідної потужності — а це, зі свого боку, впливає на габарити, вагу і вартість самого інструменту, а також висуває підвищені вимоги до живлення (потужності мережі, ємності акумулятора або тиску/продуктивності компресора). А для деяких задач зайвий крутний момент в принципі неприпустимий, так що для максимальної універсальності бажано мати регулювання крутного моменту – а це ще більше позначається на вартості. І чим більше ступенів, тим оптимальніше можна налаштувати інструмент на виконання того чи іншого виду роботи. Так що загальне правило таке: при виборі варто враховувати специфіку планованих робіт, а не гнатися за найбільшим робочим зусиллям.

Докладні рекомендації щодо вибору оптимального крутного моменту для різних типів інструменту (див. «Пристрій») можна знайти в спеціальних джерелах. Тут же відзначимо, що ключове значення він має перш за все для шурупокрутів, хоча наводиться і для інших типів інструментів. При цьому в «найслабших» моделях максимальне робоче зусилля не перевищує 15 Нм, в найпотужніших воно становить більше 150 Нм.

Тип реверса, передбаченого в конструкції інструмента.

Реверс дає змогу перемикати напрямок обертання насадки; докладніше про це див. «Функції». Тут же вказується тип перемикача, який відповідає за цю функцію. Різновиди таких перемикачів у наш час досить різноманітні: повзункові, прапорцеві, щіткові на двигуні, на пусковій кнопці, гіроскопічні, на клавішному тумблері, а також такі, що суміщаються з перемикачем потоку або храповим механізмом. Ось докладний опис кожного з цих різновидів:

— Повзунковий. Перемикач у вигляді повзунка з двома протилежними положеннями. Як правило, рухається в напрямку «вперед-назад» щодо патрона інструменту — такий формат вважається найбільш практичним. Повзунки досить прості і в той же час зручні і наочні, особливо при використанні в шурупо - і гайкокрутах: рухом вперед (від себе) напрямок обертання виставляється на закручування, рухом назад (на себе) — відповідно, на відкручування. Втім, такі пристосування широко застосовуються і в інших різновидах інструментів (див. «Пристрій») і взагалі є найбільш популярним в наш час варіантом.

— Сполучений з перемикачем потоку. Найпопулярніший тип ревер...са в пневматичному інструменті (див. «Джерело живлення»); в інших моделях не зустрічається. Сам по собі перемикач потоку фактично являє собою регулятор швидкості, найчастіше у вигляді характерної поворотної ручки або важеля. А якщо цей регулятор поєднаний з реверсом — це означає, що він може відхилятися від нейтрального положення у дві сторони, і напрямок обертання буде залежати від того, в який бік зсунутий перемикач потоку.

— Прапорцевий. Перемикач у вигляді прапорця, який зазвичай встановлений над пусковою кнопкою і перекидається праворуч-ліворуч. Одна з переваг прапорця полягає в тому, що він знаходиться прямо під рукою і може перемикатися практично без зайвих рухів (що для повзунка доступно далеко не завжди). З іншого боку, даний варіант підходить в основному для дрилів, а в шурупокрутах і гайкокрутах прапорець не настільки інтуїтивно зрозумілий, як той же повзунок. Та й в цілому даний тип реверса з ряду причин помітно рідше зустрічається.

— Щітковий (на двигуні). Перемикач реверса, встановлений прямо в двигуні інструменту і заснований на використанні спеціального рухомого щіткотримача. Змінюючи за допомогою такого механізму положення щіток в двигуні, можна змінювати напрямок його обертання. Однією з ключових переваг даного способу є те, що він дає змогу без особливих хитрувань досягти максимальної потужності при будь-якому напрямку обертання. Крім того, подібне регулювання позитивно позначається на ресурсі двигуна. З іншого боку, щіткові перемикачі досить складні і дороги, а тому встановлюються переважно в потужний професійний інструмент.

— На пусковій кнопці. Перемикач реверса, поєднаний з пусковою кнопкою. Така комбінована кнопка зазвичай виконується у вигляді «гойдалки», а напрямок обертання залежить від того, на яку сторону гойдалки натиснув користувач; цим же натисненням відразу запускається двигун. Подібна конструкція дає змогу легко і швидко змінювати напрямок обертання — для цього не потрібно відволікатися на окремі перемикачі, досить злегка змістити палець і натиснути іншу половину пускової кнопки. Це особливо зручно для шурупо - і гайкокрутів, а також викруток; власне, саме до цих типів відноситься більшість моделей з даним типом реверса.

— На клавішному тумблері. Спосіб управління, який багато в чому схожий з описаним вище реверсом на пусковій кнопці — також використовує перемикач у вигляді «гойдалки». Ключова відмінність полягає в тому, що в даному випадку перемикач напрямку виконаний окремо від пускової кнопки — тобто користувач повинен спочатку вибрати напрямок руху, а потім натиснути «пуск». Особливих недоліків цей варіант не має, але зручністю теж не відрізняється, а тому зустрічається вкрай рідко.

— Гіроскопічний. Досить рідкісний і специфічний тип реверса, що зустрічається виключно у викрутках (див. «Тип»). По суті, зовнішні перемикачі в такому інструменті відсутні — замість цього використовується вбудований гіроскоп, що відслідковує повороти корпуса. Відповідно, для вибору напрямку руху потрібно досить різко повернути інструмент навколо поздовжньої осі у відповідну сторону і плавно повернути у вихідне положення (аналогічним же способом можуть регулюватися і оберти — наприклад, чим далі поворот, тим вище буде швидкість). Подібний спосіб управління дуже простий і інтуїтивно зрозумілий, однак досить складний в технічній реалізації і вимагає підвищеної обережності у поводженні з інструментом. Саме тому гіроскопічний реверс в наш час зустрічається вкрай рідко.

— Сполучений з храповим механізмом. Ще один досить рідкісний варіант, що зустрічається виключно у гайкокрутах — в основному пневматичних, рідше акумуляторних (див. «Живлення»). Храповий механізм, нагадаємо, відповідає за те, щоб робоча частина інструмента оберталася лише в одному напрямку. А управління реверсом здійснюється через механічний перемикач, який безпосередньо пов'язаний з цим механізмом і змінює його налаштування, встановлюючи той чи інший напрямок обертання.

Загальна вага інструменту — зазвичай, самого пристрою, без насадок. Для акумуляторних моделей (див. «Джерело живлення»), зазвичай, вказується маса з встановленим штатним акумулятором; для моделей на батарейках вага може наводитися як з елементами живлення, так і без них, проте в даному разі цей момент не особливо принциповим.

За інших рівних умов менша вага спрощує роботу, підвищує точність рухів і дає змогу довше використовувати інструмент, не втомлюючись. Однак варто мати на увазі, що висока потужність і продуктивність неминуче збільшують і масу інструменту; а різні хитрощі для зниження ваги підвищують ціну і можуть знизити надійність. Крім того, в деяких ситуаціях масивна конструкція є більш прийнятною. Насамперед це стосується робіт з великим навантаженням — наприклад, свердління отворів великого діаметра, або виконання заглиблень з ударом: важкий інструмент виходить більш стабільним, він менш схильний ривків і зрушень через нерівномірності матеріалу, вібрації механізмів тощо.

Також варто зазначити, що конкретні значення ваги напряму пов'язані з типом інструменту (див. «Пристрій»). Найбільш легкими є викрутки — у більшості з них цей показник не перевищує 500 г. Шурупокрути та дрилі-шурупокрути більш «важкі»: їх середня вага складає 1,1 – 1,5 кг, хоча є чимало і більш легких (0,6 – 1 кг), і більш важких (1,6 – 2 кг...і більше) моделей. А найбільшу вагу мають класичні дрилі та гайкокрути: такий інструмент повинен бути досить потужним, так що для них 1,6 – 2 кг є середнім показником, 2,1 – 2,5 кг — вище середнього, а багато агрегатів важать і більше 2,5 кг.

– Кутова насадка. Насадка, що дає змогу повернути вісь обертання патрона на 90° щодо вихідного положення. Такий пристрій буває незамінним для створення отворів, а також закручування та відкручування кріплень у деяких важкодоступних місцях (наприклад, у вузьких пазах або профілі).

– Ексцентрикова насадка. Змінна насадка, призначена для усунення осі обертання патрона трохи убік від вихідного положення. При цьому напрямок осі залишається тим самим. Як і кутова насадка, подібне пристосування призначається переважно для роботи в окремих важкодоступних місцях (зокрема, біля стін та країв заготівель). — Додаткова рукоятка. Сучасний інструмент, навіть порівняно малопотужний, буває досить масивним, і для максимальної точності і надійності може знадобитися утримання відразу двома руками. Використовувати для цього додаткову рукоятку зручніше і безпечніше, ніж шукати місце для хвата на корпусі. Самі ж рукоятки зазвичай встановлюються близько до патрона перпендикулярно осі обертання і можуть мати різні конструктивні особливості.

— Обмежувач глибини. Пристосування, що дає можливість обмежити глибину свердління. Найпопулярніший варіант такого обмежувача — стрижень в спеціальному кріпленні, встановлений паралельно свердлу. Перед початком роботи цей стрижень зсувається таким чином, щоб при досягненні потрібної глибини його торець упирався в поверхню матеріалу, не даючи змогу свердлу рухатися далі....

— Магазинна насадка. Має вигляд своєрідного магазину або диска, в який «заряджається» стрічка з саморізами; а перед патроном встановлюється спеціальний блок, призначений для подачі саморізів. Така конструкція дає змогу закручувати шурупи максимально швидко і без зайвих рухів: досить зарядити стрічку з магазину в блок подачі, запустити двигун і по черзі притискати робочу частину інструменту до потрібних точок на матеріалі.

— Ліхтар. Класичний ліхтар для підсвічування в умовах недостатньої освітленості на відміну від вбудованої системи підсвічування, являє собою окремий пристрій. Такий окремий пристрій не дуже зручно тримати в руці під час роботи – за інструмент в такому разі двома руками вже не візьмешся, а це в деяких ситуаціях створює проблеми. З іншого боку, нерідко обстановка дає можливість поставити або підвісити ліхтар, не займаючи руки; причому іноді таким способом можна навіть більш вдало організувати освітлення, ніж за допомогою вбудованого підсвічування. Крім того, ліхтар можна використовувати самостійно.

— Кейс (сумка) в комплекті. Наявність кейса або сумки в комплекті дриля. Кейсами зазвичай називають жорсткі валізки; сумки ж, на відміну від кейсів, м'які, що дає змогу щільніше упаковувати їх разом з іншими речами, однак знижує ступінь захисту. У будь-якому разі ця особливість робить інструмент зручнішим у зберіганні й перенесенні: комплектна сумка або кейс оптимально підходять під цю модель, крім того, в них можна тримати свердла, запасні акумулятори та інші додаткові аксесуари.

— Стійка. Комплектуються стійками в основному професійні дрилі для алмазного свердління (див. «Призначення»). Така конструкція являє собою підставку (основу) із закріпленою на ній напрямною рейкою, вздовж якої інструмент може переміщатися за допомогою спеціального механізму. За кріпленням рейки стійки поділяються на два різновиди:

• Непохила стійка. Конструкція з жорстко закріпленою рейкою, яка зазвичай розташовується вертикально, перпендикулярно основі; відповідно, вісь обертання встановленого інструменту теж постійно залишається вертикальною. Такі стійки мають більш обмежені можливості, ніж похилі. З іншого боку, вони простіше, дешевше і надійніше (в конструкції немає рухомого кріплення, яке може розбовтуватися); а для більшості робіт вертикальне положення інструменту цілком підходить.
• Похила стійка. Підставки, у яких рейка закріплюється на поворотному кріпленні і може відхилятися від вертикалі на певний кут. Відповідно, таке пристосування дає змогу направляти коронку не тільки вертикально, але й під нахилом; це буває важливо для деяких нестандартних задач. З іншого боку, рухома конструкція складніше, дорожче і менш міцна, ніж нерухома; тому звертати увагу на цей варіант варто в тому разі, якщо можливість похилого свердління є для вас принциповою.

– Набір свердел. Наявність свердел в комплекті позбавляє від необхідності купувати їх окремо і дає змогу використовувати дриль (або інший інструмент з функціями дрилі) відразу «з коробки». Правда, конкретний асортимент свердел може бути різним – до того ж нерідко це набір початкового рівня, з 5 - 7 пристосувань для найпростіших завдань на зразок свердління дерева. Однак навіть такий набір буде корисним, якщо інструмент купується для побутового застосування або нескладних робіт, які не потребують спеціалізованих насадок. Також відзначимо, що подібна комплектація буває особливо зручною при покупці «першого інструменту для новачка», коли свердел в господарстві ще немає і їх так чи інакше доведеться купувати.

– Набір біт. Бітами, нагадаємо, називають насадки у вигляді викруткових головок, які застосовуються в тому числі в шурупокрутах. Як і в разі свердел, наявність таких насадок в комплекті позбавляє від необхідності купувати їх окремо і дає можливість використовувати інструмент відразу після покупки. Конкретний набір біт варто уточнювати додатково, однак найчастіше він включає як мінімум плоскі і хрестові насадки в досить великій різноманітності розмірів. Та й в цілому подібні набори бувають досить великими – навіть в порівняно недорогих інструментах число комплектних біт може вимірюватися десятками.

– Оснащення. Під терміном «оснащення» мається на увазі як мінімум кілька видів робочих насадок, а іноді і додаткові аксесуари. Наприклад, якщо така комплектація вказана для дрилі-шурупокрута – то дана модель практично гарантовано буде укомплектована і свердлами, і бітами (а можливо, і більш специфічними приналежностями). Конкретний набір оснащення варто уточнювати окремо.

– Продовжувач. Призначення такого аксесуара зрозуміло вже з назви: він дає змогу збільшити робочу довжину інструменту. Іншими словами, при встановленні подовжувача біта або інше оснащення виявляється далі від корпусу; сам подовжувач при цьому робиться досить тонким. Використовується така приналежність в основному в моделях з функціями шурупокрута або гайкокрута: вона дає змогу діставати до глибоко розташованого кріплення, недоступного в стандартній конфігурації. А в багатьох моделях подовжувач до того ж робиться гнучким, що ще більш розширює його можливості.

– Намагнічувач. Пристосування для намагнічування болтів, шурупів і іншого аналогічного кріплення. Зустрічається в окремих викрутках; робоче оснащення таких інструментів також виконується з магнітного матеріалу, завдяки чому намагнічене кріплення ефективно «прилипає» до оснащення, і його не потрібно підтримувати окремо.

– Вкладиш для кейса. Змінний вкладиш (або кілька вкладишів) для підлаштування комплектного кейса під особливості ситуації. Наприклад, штатний вкладиш може мати місця тільки під інструмент і зарядний пристрій, а змінний – ще й під другий запасний акумулятор. Конкретні особливості варто уточнювати окремо.

– Зарядний пристрій (ЗП). Пристрій для зарядки батарей, використовуваних в інструменті з відповідним живленням. Для моделей, що постачаються з таким пристроєм, в характеристиках може додатково уточнюватися модель зарядника. Ця інформація може стати в нагоді не тільки для пошуку запасного або змінного ЗП, але і на той випадок, якщо в господарстві є інші акумуляторні інструменти і/або батареї для них. Справа в тому, що багато виробників в наш час використовують універсальні батареї, сумісні з цілим набором інструментів від того ж бренду; так що, наприклад, комплектний зарядник для дриля може виявитися цілком підходящим і для акумуляторної шлифмашинки того ж виробника.
З іншого боку, чимало сучасного акумуляторного інструменту постачається зовсім без зарядного пристрою. Цей варіант буде оптимальним перш за все в тому разі, якщо сумісний ЗП вже є в наявності, і переплачувати за другий пристрій просто немає сенсу. Крім того, відсутність зарядника оцінять ті, хто хоче вибрати цей аксесуар окремо, не покладаючись на рішення виробника.


Відзначимо, що наведений вище список не є повним – в комплекті з сучасними інструментами можуть постачатися і інші додаткові предмети, в тому числі дуже несподівані і оригінальні – на зразок фітнес-браслета або навіть машинки на радіоуправлінні.

Час повної зарядки акумулятора, яким укомплектований інструмент, від штатного зарядного пристрою (при використанні інших батарей або нерідного зарядника цей час може змінюватися як в одну, наприклад і в іншу сторону).

Про акумулятор в цілому див. «Джерело живлення». А дані про час заряджання дають змогу оцінити, як вам доведеться організовувати робочий процес і наскільки довгі перерви будуть потрібні для заряджання батарей. Конкретна тривалість процесу залежатиме як від ємності батареї (за інших рівних більше ємна модель заряджається довше), наприклад і від технологій, що використовуються виробником, що підвищують ефективність зарядки. Проте загалом до інструментів із гарною швидкістю зарядки прийнято відносити моделі, де ця процедура займає трохи більше 45 хвилин.

Також зазначимо, що конкретне значення даного параметра залежить ще й від числа батарей у комплекті. Нагадаємо, їх часто буває відразу кілька (див. «Комплектний акумулятор»), і доки одна батарея працює, решта може заряджатися. Це дає змогу звести перерви до мінімуму, або навіть повністю обійтися без них. А от якщо акумулятор один — перерви на зарядку неминуче знадобляться в повному обсязі. Особливо це актуально для інструментів із вбудованим джерелом живлення (у моделях зі змінними батареями ситуацію можна виправити покупкою додаткових акумуляторів).

Індикатор, що сигналізує про рівень заряду батареї у відповідному інструменті (див. «Джерело живлення»).

Пристрій і можливості такого покажчика можуть бути різними — від світлодіодного «вогника», що подає найпростіші сигнали за рахунок зміни кольору і/або частоти мигання, до детальних даних на власному дисплеї інструменту (див. «Функції»). Однак у будь-якому разі індикатор рівня заряду полегшує стеження за станом батареї і знижує ймовірність опинитися з «порожнім» акумулятором в невідповідний момент.