Порівняння GARDENA Classic 330 4027-20 vs STIHL FS 56

— Газонокосарка. Класичні колісні газонокосарки у вигляді візків на двох або чотирьох колесах. Можуть мати різні види двигунів, зустрічаються як несамохідні, так і самохідні моделі. Призначаються такі агрегати в основному для рівних ділянок невеликої і середньої площі — наприклад, для догляду за галявиною у дворі приватного будинку або газону на міській вулиці. При цьому газонокосарка багато в чому зручніше, ніж ручний тример (див. нижче): її не потрібно «тягнути на собі», а в конструкції нерідко передбачається спеціальний мішок для збору трави. З іншого боку, традиційні косарки погано підходять для обмежених умов, нерівних ділянок та високої трави.

— Тример. Ручний садовий інструмент, свого роду механізований аналог коси. Складається з двигуна, ріжучої насадки і ручки (ручок), закріплених на одній штанзі. Невелика ширина робочої насадки дає змогу працювати навіть у вузьких просторах, куди не проїде газонокосарка; за один помах тримером можна захопити досить широку смугу трави; а зрізати траву можна на будь-якій висоті, в тому числі справлятися з рослинністю, яка занадто висока для традиційних газонокосарок. Крім того, в якості ріжучої насадки в таких пристроях найчастіше використовується спеціальна волосінь, якій не страшні зіткнення з твердими предметами (хоча зустрічаються і моделі з лопатевими ножами). Недоліки тримера традиційні для ручних інструментів: агрегат доводиться постійно носити на собі, що може бути утомливо при т...ривалій роботі; а висоту скошування доводиться регулювати «на око» (винятком є моделі з роликами — див. «Додатково»).

— Райдер (мінітрактор). Самохідна машина, на якій оператор їде верхи; по суті — зменшений і спрощений аналог сільськогосподарського трактора. Зазначимо, що хоча райдери та мінітрактори тут об'єднані в одну категорію, що це все ж дещо різні агрегати. Так, в райдерах двигун зазвичай розташовується ззаду, а косильна дека або інше обладнання — спереду; завдяки такому розташуванню трава не приминається колесами перед зрізанням, до того ж з'являється можливість працювати в важкодоступних місцях (наприклад, впритул до дерев). Та й загалом райдери досить маневрені і добре підходять для обмежених умов. Міні-трактори, зі свого боку, не настільки повороткі, зате вони потужніші, важче і більш прохідні; двигун в таких агрегатах розташовується спереду, косильна дека — знизу, між осями, а додаткове обладнання (якщо можливість його використання взагалі не передбачена) може підвішуватися знизу замість деки, ззаду і/або спереду, залежно від моделі. Загальними особливостями райдерів та мінітракторів є, з одного боку, зручність і комфорт під час роботи (деякі моделі можуть оснащуватися закритими кабінами), з іншого — висока вартість, громіздкість і значна вага. Так що звертати увагу на дану категорію варто лише в тому випадку, якщо вам потрібна косарка для великих просторів — саме в таких умовах райдери та мінітрактори показують себе з найкращої сторони.

— Сінокосарка. Різновид газонокосарки з посиленою конструкцією, розрахований на роботу насамперед у «диких» умовах, поза доглянутих газонів — на луках, давно не оброблюваних і сильно зарослих ділянках і т. ін. Фактично такі агрегати належать скоріше до професійної сільгосптехніки, ніж до газонокосарок в традиційному розумінні цього слова. Більшість сінокосарок мають характерний зовнішній вигляд: корпус встановлюється на двох великих колесах, а в передній частині розміщується ріжуча система ножничного типу (див. нижче). Така конструкція забезпечує прохідність на нерівній місцевості і дозволяє ефективно справлятися навіть з товстими стеблами, аж до кущів і молодих дерев.

— Газонокосарка-робот. Максимально автоматизований різновид газонокосарок: фактично досить задати такій машині програму, випустити на ділянку і натиснути кнопку запуску — інше робот зробить сам. Найбільш прості моделі використовують рух по випадкових маршрутах і датчики перешкод, у більш прогресивних може використовуватися повноцінна система картографії (див. «Функції») і навіть системи «розумного» розпізнавання висоти трави та «запам'ятовування» пройдених ділянок. Роботи, зазвичай, здатні самостійно повертатися на зарядну станцію; в деяких моделях можуть передбачатися навіть сонячні батареї для економії енергії та підвищення автономності. Водночас ефективність і продуктивність таких апаратів невеликі, загалом косарки-роботи розраховані в основному на регулярне обслуговування вже «окультурених» газонів.

— Комбісистема. Конструктивно такі газонокосарки аналогічні тримерам: в їх основі лежить штанга, на якій закріплюються двигун і насадка, а інструмент при роботі потрібно тримати в руках (при класичному режимі використання – на зразок коси). Головною ж відмінністю комбісистем є можливість встановлення безлічі різноманітних насадок, завдяки яким значно розширюється функціональність. Крім стандартних варіантів на зразок лопатевого ножа або котушки з ліскою, моделі цього типу сумісні з насадками для косіння сіна, зрізання сучків і навіть культиваторами. Зазначимо, що насадки можуть як входити в штатну комплектацію газонокосарки, так і докуповуватися окремо. Комбісистеми стануть у нагоді в першу чергу для невеликих, але складних ділянок, де, з одного боку, не потрібно обробляти велику площу, а з іншого — доводиться мати справу з великою кількістю задач різного характеру.

— На повітряній подушці. Досить рідкісний і специфічний різновид газонокосарок, що використовує принцип повітряної подушки: під час роботи двигуна під підошву нагнітається повітря, піднімаюче весь пристрій над землею. Такі агрегати не бувають самохідними, однак їх дуже легко переміщати: тертя при русі практично відсутнє, а косарку штовхати можна в будь-яку сторону, не тільки вперед-назад. Водночас повітряна подушка потребує високої потужності двигуна і ефективна лише на порівняно рівних поверхнях; а можливості регулювання висоти в таких моделях обмежені, що і зумовило їх невелику поширеність.

Тип двигуна, що приводить в рух різальний інструмент газонокосарки, а самохідних моделях — і сам пристрій. На даний момент використовуються такі типи двигунів:

— Електричний (мережа). Двигун із живленням від електричної мережі. Його перевагами є низький рівень шуму, дешевизна і зручність в експлуатації (не потрібно купувати пальне і мастило) і відсутність викидів в атмосферу. З недоліків можна назвати відносно невелику потужність і малий радіус дії, обмежений довжиною мережевого шнура.

— Електричний (акумулятор). Електричний двигун із живленням від власного вбудованого акумулятора. Має всі ті ж переваги, що і двигун із живленням від мережі; крім того, такі пристрої не обмежені в пересуваннях, оскільки не потребують підключення до мережі під час роботи. З іншого боку, час автономної роботи акумуляторних газонокосарок рідко перевищує пів години, акумулятор багато важить і досить довго заряджається, а потужність таких пристроїв — ще нижче, ніж у мережевих (притому що вони стоять помітно дорожче).

— Бензиновий. Двигун внутрішнього згоряння на бензині. Перевагами таких двигунів, у порівнянні з електричними, є незалежність від підключення до мережі і висока потужність, що дає змогу працювати з густою товстою рослинністю. З іншого боку, бензинові двигуни важче, дорожче в експлуатації, потребують покупки палива і мастильних матеріалів та вики...дають у повітря відпрацьовані гази.

— Дизель. Різновид двигуна внутрішнього згоряння. За основними рисами дизельні двигуни майже ідентичні описаним вище бензиновим, однак мають і свої особливості. З одного боку, в таких агрегатах простіше забезпечити високу потужність і хороший крутний момент, завдяки чому вони краще підходять для «важких» задач; а паливо для дизелів коштує дешевше бензину. З іншого боку, самі по собі дизельні двигуни дорожче, важче і складніше в експлуатації. Тому особливою популярністю серед газонокосарок вони не користуються, цей варіант зустрічається в основному в райдерах (див. «Тип»), де висока потужність важливіше згаданих недоліків.

– Газовий. Рідкісний різновид двигунів внутрішнього згоряння, що використовують як пальне пропан-бутановую суміш газу. Їх перевагами перед бензиновими агрегатами є економічна витрата, висока продуктивність покосу, мала кількість шкідливих викидів в атмосферу. До того ж газове паливо знижує навантаження на двигун, що, зі свого боку, продовжує його експлуатаційний ресурс. Зворотний бік медалі - необхідність заправки балона зрідженими вуглеводневими газами на спеціалізованих заправних комплексах або ж часта заміна картриджів з газом.

— Без двигуна (ручна). Газонокосарки, що не оснащені ніякими двигунами і використовують мускульну силу користувача — під час роботи необхідно штовхати пристрій перед собою. Перевагами такої схеми є невелика вартість (як самого пристрою, так і його експлуатації), незалежність від палива, електрики і максимальна екологічність; недоліками — відносно невисока якість роботи і значні затрати фізичних сил.

Ширина захоплення, забезпечувана агрегатом, іншими словами — ширина смуги землі, що обробляється за один прохід. Фактично цей розмір відповідає ширині робочої насадки.

Велика ширина захвату зручна при обробці великих відкритих просторів, оскільки дозволяє закінчити роботу за невелику кількість проходів. З іншого боку, для важкодоступних місць краще підходять відносно вузькі інструменти, здатні пройти там, де не поміститься більш широкий агрегат. Крім того, ширина інструменту безпосередньо впливає на вагу та ціну.

Загалом порівнювати по ширині захвату має сенс тільки агрегати одного типу (див. вище). Проте тут варто відзначити, що тримери не так сильно різняться між собою — більшість моделей захоплює від 25 до 45 см (а широка смуга обробки забезпечується за рахунок руху насадки з боку в бік). Що ж до решти типів, то в найбільш скромних моделях ширина захвату не перевищує 40 см, в найбільш важких і потужних вона може становити 56 – 60 см і навіть більше (у минитракторах — до 1,5 м).

Ширина (діаметр) ножа тримера характеризує розмір лопатевого ножа (або пильного диска). Така насадка має меншу ширину захвату ніж волосінь, однак дає змогу косити більше густі зарості, включаючи чагарники.

Тип ріжучої системи, встановленої в газонокосарці, іншими словами — конструкція робочого елемента агрегата.

— Роторна. У таких ріжучих системах робочий інструмент (зазвичай лопатевий ніж або котушка з волосінню, див. «Насадки») обертається навколо вертикальної осі. Подібна конструкція стандартно застосовується у тріммера (див. «Тип»). Якщо ж говорити про звичайних газонокосарках, то в них роторна система дає змогу досягти гарної продуктивності, проте стрижка виходить не такий акуратною, як при використанні шпинделів (див. нижче). Цей варіант підійде тим, кому доводиться обробляти досить великі простори і не хочеться витрачати на це багато часу.

— Шпиндельна. Така ріжуча система включає горизонтальний обертовий барабан з декількох лез і одне нерухоме лезо, закріплене під барабаном, впритул до нього. Обертові ножі захоплюють траву і підтягують його до нерухомого ножа, потім трава зрізається за принципом ножиць. Такі системи поступаються роторним за продуктивністю, проте забезпечують хорошу якість стрижки. Таким чином, цей варіант найкраще підійде тим, хто на чолі кута ставить акуратний зовнішній вигляд газону. Крім того, шпиндельні агрегати добре підходять для «чистовий» стрижки трави, після обробки роторними газонокосарками. Також варто відзначити, що різальні системи цього типу зустрічаються у двох видах газонокосарок: найпростіших моделях ручних без двигуна і потужних бензинових пристроях, призначених для професійної стрижки трави на стадіонах, поля для...гольфу і т. ін. В першому випадку шпиндель є оптимальним варіантом з точки зору простоти конструкції («прив'язати» ротор до коліс ручної косарки набагато складніше); у другому випадку завдяки потужному двигуну досягаються хороші показники продуктивності (хоча і коштують такі агрегати відповідно).

— Ножичний. Ріжуча система, яка нагадує збільшену в кілька разів машинку для стрижки волосся. Складається з двох ножів зубчастої форми, один з яких нерухоме, а інший рухається в горизонтальній площині з боку в бік впритул до першого, зрізуючи таким чином рослинність, що потрапила між зубців. «Ножиці» працюють не так акуратно, як «ротори» і тим більше «шпинделі», зате вони здатні справлятися з густою високою рослинністю і навіть з тонкими деревами. Внаслідок цього даний варіант дуже популярний в сенокосилках (див. «Тип»), але практично не зустрічається в інших різновидах газонокосарок.

Мінімальна висота скошування, забезпечувана газонокосаркою — тобто найменша висота трави, яка може залишитися після проходу агрегата. Звертати увагу на цей показник має сенс в основному в тих випадках, коли газон планується максимально коротко стригти. Крім того, чим менше мінімальна висота (при тому ж максимумі) — тим ширше діапазон регулювання даної моделі по висоті.

Максимальна висота скошування, забезпечувана газонокосаркою — то є найбільша висота трави, яка може залишитися після проходу агрегата.

Цей параметр актуальне в основному для тих випадків, коли ви хочете залишити траву на газоні порівняно довгою. Крім того, газонокосарки з великою висотою скошування мають широкий діапазон регулювання косовиці.

Кількість налаштувань по висоті скошування, передбачене в газонокосарці. Чим більше таких налаштувань (при тому ж діапазоні регулювання) — тим точніше можна вибрати висоту скошування. Зазначимо, що в деяких роботах (див. «Тип») це число досягає 30 і більше при діапазоні від 30 до 60 мм; іншими словами, підбирати висоту можна з точністю до міліметра.

Спосіб регулювання висоти скошування, передбачений в агрегаті.

— Синхронне. Регулювання, що здійснюється «в один рух» — на противагу описаному нижче ручному. У традиційних газонокосарках зазвичай здійснюється за рахунок важеля, що змінює висоту всіх коліс одночасно; в інших агрегатах регулюватися за висотою можуть не колеса, а безпосередньо різальний інструмент. У будь-якому разі синхронне регулювання значно зручніше ручного, а для деяких пристроїв (наприклад, роботів і райдерів (див. «Тип»), це взагалі єдиний технічно можливий варіант. Однак у класичних косарках така система ускладнює і здорожує конструкцію.

— Ручне. Сенс даного виду регулювання залежить від типу пристрою. Так, для тримерів це чи не єдиний можливий спосіб за визначенням: у них висота скошування регулюється за рахунок того, як високо оператор тримає робочу насадку. В газонокосарках же ручне регулювання означає, що окремо регулювати за висотою потрібно кожну вісь, а то і кожне окреме колесо. Такі системи простіше і дешевше, ніж синхронні, однак менш зручні у використанні.