Порівняння Ibanez UEWT5 vs Ibanez UKC10

Загальна форма корпуса гітари.

Ця характеристика впливає як на зовнішній вигляд і габарити інструменту, так і на особливості його звучання. Відзначимо, що для класичних гітар (див. «Тип») форма часто не вказується, оскільки у таких інструментів вона стандартна. А ось інші різновиди можуть бути дуже різноманітні за обрисами. Наприклад, серед «акустики» і «електроакустики» зустрічаються такі варіанти форми, як дредноут (вестерн), джамбо, міні-джамбо, парлор, оркестрова, гранд аудиторіум, гранд концерт, дорожня, резонаторна. Укулеле, зі свого боку, випускаються в варіантах «сопрано», концертна, «тенор», «баритон» та «бас», а також у вигляді особливого різновиду - гіталеле. Ось більш детальний опис усіх цих видів корпусу:

— Дредноут (вестерн). Один з найпопулярніших різновидів акустичних гітар. Корпус має велику форму і досить «важкі», незграбні обриси. Терміни «дредноут» і «вестерн» часто вживають як синоніми, але іноді «вестернами» називають тільки гітари з вирізом-cutaway (див. нижче). Дана форма корпуса забезпечує виражене звучання басів і «гуркітливе» забарвлення звуку, завдяки чому дредноути непогано підходять для гри акордами, а от виконувати соло на таких гіт...арах не дуже зручно.

— Оркестрова модель. Оркестрові моделі (Orchestra Model) за формою дещо нагадують описані вище дредноути, проте мають більш округлі і витончені обриси, зокрема, сильніше виражену «талію» в районі розетки (резонаторного отвору). Це дає змогу досягти рівномірного розподілу гучності між верхніми і нижніми частотами. За застосуванням же «оркестровки» є прямою протилежністю вестернів: вони відмінно підходять для гри перебором і по нотах, але ось на акордах звучать помітно слабкіше — як через нестачу басів (особливо при агресивному стилі гри), так і через порівняно невисоку гучність. З іншого боку, завдяки рівномірній частотній характеристиці оркестрову гітару навіть на професійному концерті можна підзвучити звичайним мікрофоном.

— Джамбо. Слово Jumbo означає «великий», і подібні корпуси дійсно мають досить великі розміри. Ще одна відмітна особливість — форма нижньої частини деки: вона може бути майже круглою, і в будь-якому разі обриси корпусу у джамбо зазвичай більш плавні, ніж у оркестрових моделей і тим більше дредноутів (хоча зустрічаються і винятки). При цьому даний тип корпусу поєднує особливості згаданих різновидів: збалансоване і рівне звучання, характерне для «оркестровки», поєднується з гучністю «вестерну». Завдяки цьому гітари-джамбо загалом вважаються оптимальним варіантом для музикантів, що грають у змішаному стилі. Втім, багато що залежить і від конкретної моделі: деякі по застосуванню ближче до дредноутів, а іноді відмінність між джамбо і вестерном полягає лише в тому, як свій інструмент позиціонує виробник.

— Міні-джамбо. Дещо зменшена в розмірах версія джамбо (див. вище), з, відповідно, меншою гучністю і насиченістю звучання.

— Гранд аудиторіум. Ще один універсальний різновид гітар. За обрисами схожий з джамбо (див. вище) — аж до того, що терміни «гранд аудиторіум» і «джамбо» (або «міні-джамбо», залежно від розміру) часто вживають як синоніми.

— Гранд концерт. Аналог описаного вище гранд аудиторіум, дещо менших розмірів.

— Парлор. Корпуси даного типу відрізняються досить компактними розмірами, деякі з них за розмірами наближаються до укулеле — і, найчастіше, досить невеликою шириною, однак при збереженні стандартної розетки. Такі інструменти першопочатково були популярні в кінці XIX і першій половині XX століття; сьогодні вони цінуються професіоналами як за традиційне звучання з «історичними нотками», так і за зручність в транспортуванні.

— Дорожня. Згідно з назвою, такі корпуси створюються в тому числі з розрахунку на зручність транспортування. Вони можуть мати як традиційну форму, близьку до дредноуту або джамбо (тільки меншого розміру), так і вельми специфічні обриси (наприклад, трикутні, або овальні, на зразок середньовічної лютні).

— Резонаторна.Шестиструнні гітари, відомі також як «дОбро» (від назви Dobro, яка була дана творцями і пізніше стала торговою маркою). Відповідно до назви, для посилення звуку в таких інструментах використовується не просто порожній корпус, а особлива деталь - резонатор. Цей елемент встановлений під верхньою декою і прикритий характерною металевою кришкою круглої форми, з прорізами; нижній поріжок при цьому розміщується прямо на кришці. «Добро» відрізняються досить гучним і різким звуком; крім того, деякі моделі мають спеціальну конструкцію грифа, що полегшує гру за допомогою слайда. В цілому подібні гітари мають досить вузьку нішу застосування, вони популярні насамперед серед виконавців блюзу та кантрі/блюграса.

— Сопрано. Найбільш мініатюрний різновид укулеле (див. «Тип»), він ж — історично перший і найпоширеніший. Стандартна загальна довжина такого інструменту — 21" (53 см) при мензурі 13" (див. нижче). Моделі-сопрано мають найбільший акцент на високих частотах серед усіх видів укулеле, налаштовуються вони зазвичай строєм GCEA (від найтовстішої струни до найтоншої).

— Концертна. Укулеле трохи більшого розміру, ніж описані вище сопрано — 23" у довжину і 15" за мензурою. Забезпечують дещо більшу гучність низьких частот, в іншому повністю аналогічні.

— Тенор. Подальше, після концертного різновиди, збільшення укулеле в розмірах — до 26" загальної довжини (17" за мензурою). Крім того, відрізняються строєм: можуть налаштовуватися як в GCEA, так і в DGBE (аналогічно першим 4 струнах 6-струнної гітари).

– Баритон. До відносно недавнього часу (до появи корпусів типу «бас») такі інструменти були найкрупнішим різновидом укулеле. Стандартна загальна довжина баритона становить 30 ", мензура - 19"; налаштовується такий інструмент зазвичай строєм DGBE (аналогічно струнах 6-струнної гітари з першої по четверту).

– Бас. Один з найновіших різновидів укулеле: запущений в продаж лише в 2007 році. За розмірами майже не відрізняється від баритона - довжина близько 30 ", мензура 20" - проте використовує інший стрій, а саме EADG (також аналог шестиструнної гітари, в даному випадку відповідний струнам з четвертої по шосту).

– Гіталеле. Свого роду «гібрид» між традиційною гітарою і укулеле. Фактично такі інструменти являють собою шестиструнні гітари, виконані в розмірах укулеле і налаштовані на 2,5 тони вище - строєм ADGCEA. При цьому апплікатура, техніка постановки акордів і процедура налаштування в гіталеле не відрізняються від звичайних гітар. Подібні інструменти також називають «шестиструнна укулеле», проте ця назва може застосовуватися ще й для класичних 4-струнних укулеле, де друга і третя струна робляться здвоєними. Так що щоб уникнути плутанини краще все ж користуватися терміном «гіталеле».

Спеціальний виріз на корпусі гітари. Знаходиться біля основи грифа, праворуч від нього, якщо дивитися на вертикально стоїть гітару спереду (в моделях для лівшів — зліва). Ця особливість значно полегшує гру на верхніх ладах (розташованих поблизу від розетки): без вирізу дотягнутися до них заважав би корпус. Тому дана особливість вкрай бажана для гітаристів, що грають по нотах на високих ладах (від 12-го і вище).

Є думка, що виріз негативно впливає на акустику гітари (зменшує корисний об'єм корпусу, знижує гучність і насиченість). Однак здебільшого цей вплив практично непомітно, тим більше що виробники нерідко застосовують різні хитрощі, покликані компенсувати цей ефект.

Кількість ладів, передбачене на грифі гітари.

Добре називають проміжок між двома поріжками на грифі. Натискаючи пальцем на струну в цьому проміжку, гітарист змінює висоту звучання струни: чим далі лад (від головки грифа) — тим коротше виходить струна і тим вище звук.

Чим більше ладів — тим більше нот гітарист може взяти на кожній струні і тим більше можливостей дає інструмент. З іншого боку, для великого числа ладів необхідний гриф відповідної довжини, що позначається на габаритах і вартості інструмента, а іноді і просто не виправдано: приміром, звичайні гітари мають не менше 18 або 20 ладів, тоді як серед укулеле (див. «Тип») зустрічаються моделі на 12 – 16 ладів.

Загалом спеціально шукати інструмент з великим числом ладів має сенс у тому випадку, якщо на ньому планується грати складні сольні партії; для гри акордами, а також щодо простого виконання по нотах кількість ладів не грає особливої ролі.

Довжина мензури гітари. Мензурой в даному випадку називається робоча частина струни, іншими словами — відстань від нижнього поріжка (на головці грифа) до верхнього поріжка (на бриджі). У більшості акустичних та інших аналогічних гітар мензура виставляється при виробництві і є незмінною. Не вдаючись у технічні подробиці, можна сказати, що значення даного параметра загалом довідкове: він дозволяє певною мірою оцінити загальні габарити інструменту, а також розмір ладів (чим довший мензура — тим більше розмір ладів, незалежно від їх кількості). Втім, є і практичне застосування: при регульованому анкері (див. вище) дані про довжину мензури можуть стати в нагоді в процесі установки.

Наявність кейса або чохла в комплекті поставки інструменту (що саме входить в комплект, потрібно уточнювати в кожному випадку окремо).

Кейсом називають футляр з жорстких матеріалів, чохлом — з м'яких, в цьому і полягає основна відмінність між цими видами аксесуарів. В іншому вони схожі: і кейс, і чохол передбачаються насамперед для зручності транспортування інструмента. Для цього в конструкції передбачаються ручки, плечові ремені та інші пристосування, що полегшують перенесення, а також відділення для додаткових аксесуарів (змінних струн, тюнерів тощо). Втім, і зберігати інструмент бажано в чохлі або кейсі — для захисту від пилу та інших несприятливих факторів.

«Рідний» кейс/чохол хороший тим, що оптимально підходить під конкретну модель гітари і відразу продається разом з нею, позбавляючи власника від зайвих пошуків. З іншого боку, виробники нерідко включають в комплект найпростіші різновиди футлярів, з мінімальними додатковими можливостями і вельми скромною ступенем захисту. Особливо це актуально для чохлів, які можуть виконуватися з тонкої матерії і підходити хіба що для недалеких переміщень в теплу погоду без дощу. Тому іноді розумніше купити чохол окремо.