Порівняння Cullmann Alpha 2500 vs Arsenal ARS-3750

Мінімальна висота відносно підстави, на якій можна встановити майданчик штатива.

Чим менше мінімальна висота — тим краще штатив підходить для макрозйомки і предметної зйомки; крім того, від цього показника залежить доступний користувачеві діапазон регулювання висоти. Зазначимо, що для моделей з можливістю перевороту штанги (див. нижче) мінімальна висота наводиться для традиційного положення штанги, майданчиком вгору. А якщо заявлений мінімум значно менше, ніж довжина штатива в складеному вигляді (наприклад, 15 см при довжині 50 см) — це означає, що ніжки можуть «разьезжаться» до горизонтального або близького до нього положення, занижуючи таким чином всю конструкцію.

Максимальна висота відносно підстави, на якій можна встановити майданчик штатива.

Для настільного застосування (див. «Установка») велика висота не потрібно, тому в більшості таких моделей цей показник не перевищує 20 см — винятками є лише деякі специфічні моноподи. Відповідно, і різниця по висоті між різними настільними конструкціями здебільшого не має особливого значення. А ось в підлогових моделях найбільш низькорослі» мають максимальну висоту близько 40 – 50 см, а найбільш високі здатні розкриватися на 2,5 м і навіть вище. В таких випадках при виборі варто враховувати специфіку використання. Так, спеціально шукати модель на 150 – 160 см має сенс у тому випадку, якщо камеру принципово важливо встановити на рівні очей (рівень очей зазвичай десь на 10 см нижче росту людини). Водночас більшість відеокамер і багато фотоапарати мають поворотні екрани, що дозволяють із зручністю дивитися на пристрій зверху вниз; і навіть за відсутності такого екрана пригнутися до рівня камери буває не так складно. А на штативи заввишки до 170 см і вище має сенс звертати увагу в основному в тих випадках, коли планується зйомка поверх голів — наприклад, репортажі з масових заходів.

Наявність у штативі вбудованого рівня — приладу, що дозволяє контролювати горизонтальне положення камери.

Найчастіше використовуються бульбашкові рівні — у вигляді герметичній колби з рідиною і бульбашкою повітря: якщо бульбашка знаходиться між позначками на колбі, значить, камера стоїть по горизонту. Найпростіший варіант передбачає одну колбу, для контролю нахилу вправо-вліво, щоб уникнути «заваленого горизонту»; проте в конструкції може передбачатися ще один рівень, що відслідковує нахил вперед-назад, або одна загальна двухосевая колба. А в моделі з горизонтальним поворотом штанги (див. вище) нерідко встановлюється додатковий рівень — для горизонтального режиму. У будь-якому разі ця функція значно полегшує виставлення камери «по горизонту».

Максимальна вага камери, допустима для даного штатива.

Якщо штатив купується для використання зі смартфоном або екшн-камерою, на даний параметр можна не звертати особливої уваги: вага подібних гаджетів зазвичай не перевищує 200 мг таке навантаження без проблем переносить будь-який штатив відповідної спеціалізації (див. «За призначенням»). Компактні фотокамери-«мильниці» в основному важать до 300 г, а аматорські відеокамери — до 700 г; але в обох випадках зустрічаються і більш масивні моделі. Це варто врахувати при виборі настільного штатива (див. «Встановлення») під таку техніку — у деяких настільних моделей обмеження за вагою досить скромні; а от з підлоговими труднощів зазвичай не виникає.

А ось якщо штатив купується для професійної техніки — на допустиму вагу варто звернути особливу увагу. Так, професійна відеокамера може «потягнути» на 2,5 кг і навіть більше; середня вага дзеркального фотоапарата — 600 – 800 г, але це тільки «тушка», до якої додається вага оптики — а в деяких потужних телеоб'єктивах вона може перевищувати 2 кг. Так що для таких пристроїв можуть знадобитися досить «витривалі» штативи.

Основний матеріал, що використовується в конструкції корпусу або ніжок (залежно від типу) штатива.

— Пластик. Головною перевагою пластику є невисока вартість, обумовлена, крім того, легкістю в обробці і придатністю для створення деталей складної форми. Крім того, цей матеріал може бути гнучким, мати будь-який колір і навіть робитися прозорим. З іншого боку, його міцність значно нижче, ніж у інших матеріалів, застосовуваних для штативів; для роботи з невеликою вагою більш ніж достатньо, проте для підтримки масивної техніки і створення довгих опор, що піддаються значним навантаженням на вигин за рахунок великої довжини, пластик не підходить. Тому основною сферою застосування даного матеріалу на сьогодні є струбцини і невеликі настільні штативи, у т. ч. гнучкої конструкції (див. «Тип»).

— Алюміній. Сплави на основі алюмінію характеризуються поєднанням високої міцності з невеликою вагою, завдяки чому вони добре підходять для створення штативів будь-якого формату — в т. ч. і повнорозмірних класичних. Вартість даного матеріалу, щоправда, трохи вище, ніж у пластику й сталі, але ненабагато, і згадані переваги з лишком перекривають даний недолік. Завдяки цьому даний матеріал є найпопулярнішим в сучасних штативах, він широко використовується практично у всіх типах і цінових категоріях.

— Сталь. Сталь відрізняєтьс...я високою міцністю — навіть вищою, ніж в описаних вище алюмінієвих сплавів, при дещо меншій вартості. Водночас даний матеріал має досить велику вагу. Це, з одного боку, сприяє стійкості, з іншого — ускладнює перенесення з місця на місце. І хоча останнім актуально в основному для підлогових штатівів (див. «Установка»), проте навіть в компактних настільних моделях сталь все одно використовується досить рідко.

— Вуглепластик. Найбільш прогресивний з матеріалів, що застосовуються для сучасних штативів. Вуглепластик, або карбон, являє собою композитний складу з вуглецевих волокон, залитих наповнювачем — зазвичай спеціальною смолою. За характеристиками міцності таке поєднання можна порівняти зі сталлю, при цьому важить цей матеріал дуже небагато, що особливо корисно для повнорозмірних штативів. Головним його недоліком є висока вартість, через що прерогативою вуглепластику залишаються професійні моделі преміумкласу. Крім того, карбон потребує досить обережного поводження через чутливості до точкових ударів — від них легко з'являються тріщини.

— Метал. Даний варіант вказується в тих випадках, коли виробник з тих чи інших причин не уточнив склад металу в характеристиках. Найчастіше мова йде про алюміній або сталь, властивості і особливості застосування того й іншого описані вище; однак можуть зустрічатися і інші види металу. У будь-якому разі при оцінці надійності і довговічності такого штатива краще всього орієнтуватися на його цінову категорію.

— Карбон. Ще одна назва для описаного вище вуглепластику; застосовується деякими виробниками заради стислості і «солідності звучання».