Порівняння Audio-Technica AT-LPW30 vs Audio-Technica AT-LPW40WN

Модель звукознімача (картриджа), що поставляється в комплекті з плеєром. Звукознімач є однією з найбільш важливих деталей будь-якого вінілового програвача, саме від його якості багато в чому залежить якість вихідного звуку. Знаючи назву моделі, можна знайти детальні дані по ній та визначити, наскільки Вас влаштовує конкретно цей картридж.

Тип звукознімача (картриджа), що поставляється в комплекті з плеєром.

— MM (з рухомим магнітом). Найпоширеніша в наш час різновид картриджів. Електричний сигнал в таких пристроях створюється за рахунок коливання рухомого магніту, пов'язаного з голкою звукознімача, між спеціальними котушками. Такі картриджі дають хороший рівень вихідного сигналу, завдяки чому сумісні з найпростішими фонокорректорами, вони прості в налаштуванні, а голки у багатьох моделях допускають заміну силами самого користувача.

— MC (з рухомою котушкою). Звукознімачі, у яких магніти зроблені нерухомими, а створення сигналу забезпечує рухома котушка, яка коливається від коливань голки. Подібна конструкція дозволяє зменшити масу рухомих частин (порівняно з MM), що позитивно позначається на точності та достовірності звукопередачі: MC-картриджі здатні передавати практично всі нюанси звучання. З іншого боку, рівень вихідного сигналу у них невеликий, що висуває підвищені вимоги до якості фонокорректоров і помітно позначається на вартості. Так що звукознімачі цього типу характерні в основному для висококласної техніки.

— MI (з рухомим залізним елементом). Досить екзотичний тип звукознімачів: котушки і магніти в них зроблені нерухомими, а вібрація голки приводить в рух мініатюрний шматочок магнітного матеріалу (наприклад, заліза), який рухається між котушок і змінює їх індуктивність. В теорії такі картриджі здат...ні змагатися з MC по загальній якості і деталізації звуку, при цьому технологія MI дає змогу досягти високого рівня сигналу на виході, завдяки чому не потребує дорогих фонокоррекоров. Однак на практиці подібні звукознімачі з низки причин зустрічаються рідко.

У будь-якому разі для нормальної роботи програвача необхідний фонокоректор під відповідний тип звукознімача; фонокоректор може бути і вбудованим (див. «Можливості»), однак якщо використовується зовнішнє обладнання, для його підбору необхідно знати тип звукознімача.

Форма голки в звукознімачі (картриджі), яким укомплектований програвач.

— Конічна. Ще може мати назвати сферична. Найпростіший різновид голок для вінілових програвачів. Такі голки коштують недорого, проте і якість звуку при їх використанні відносно невисока — за рахунок того, що форма голки досить слабко збігається з формою канавки на платівці.

— Еліптична. Еліптичні голки мають більш вузьку форму порівняно з конічними (сферичними), що покращує контакт і дозволяє, зокрема, точніше відтворювати високі частоти, а також знижує знос пластинки. Завдяки непоганому співвідношенням вартості і якості даний варіант дуже популярний.

— Лінійна. Найбільш прогресивний різновид: гостро заточені голки складної форми, максимально точно повторюють контури борозенок на платівці і мають найбільшу серед усіх типів площа контакту. Зворотною стороною цього є складність у виробництві і, відповідно, висока вартість.

Вага звукознімача (картриджа), що постачається в комплекті з програвачем.

Вага картриджа визначає особливості балансування тонарма для виставлення оптимальної сили притискування. Втім, комплектні звукознімачі зазвичай оптимально сумісні з відповідними тонармами, так що з юстуванням програвача проблем не виникає. А ось при покупці змінного картриджа на даний параметр варто звернути увагу: бажано, щоб новий звукознімач не надто відрізнявся за вагою від комплектного, інакше діапазону регулювання тонарма може не вистачити для правильного балансу.

Основний матеріал, що використовується в конструкції комплектного тонарма.

— Метал. Зазвичай, в даному випадку мова йде про алюмінієвому сплаві. Це досить легкий і міцний матеріал, що володіє середніми характеристиками з точки зору якості звуку: він не так добре гасить сторонні вібрації, як карбон, однак для «вертушок» початкового і середнього рівня цього цілком достатньо, у дорогих моделях можна використовувати інші способи усунення перешкод, а варто алюміній помітно дешевше.

— Карбон. Висококласний матеріал, що відрізняється меншою вагою і більш прогресивними антирезонансних властивостями, ніж описаний вище метал. Головний недолік карбону — досить висока вартість.

— Пластик. Пластик відрізняється невисокою ціною, однак це, мабуть, єдине його ключова перевага: робочі характеристики даного матеріалу виходять досить скромними. А тому і застосовується вкрай рідко — в основному в програвачах стилю «ретро», де пластиковий тонарм є необхідною деталлю з точки зору дизайну.

Спосіб перемикання швидкості обертання диска, передбачений у програвачі.

— Ручне. Даний варіант зустрічається тільки в моделях з ремінним приводом (див. вище). Він передбачає перекидання пассіка на інший шків, за рахунок чого змінюється передаточне число і, відповідно, швидкість обертання. Подібний спосіб не такий швидкий і зручний, як автоматика, однак дає змогу обійтися без зайвих електронних схем (подібну особливість цінують багато аудіофілів, оскільки додаткова електроніка може створювати перешкоди і погіршувати якість звучання).

— Електронне Перемикання швидкостей, що здійснюється за рахунок зміни параметрів роботи електродвигуна — зазвичай, користувачеві досить натиснути на кнопку або пересунути регулятор. Такий спосіб набагато швидше і зручніше механічного, а для моделей з прямим приводом (див. вище) взагалі є єдиним можливим варіантом. Однак електроніка, яка відповідає за перемикання швидкості, позначається на вартості програвача і може стати джерелом додаткових перешкод; втім, останнє можна компенсувати встановленням управляючих схем у зовнішньому блоці живлення (див. нижче).

— Порт USB B. Роз'єм, призначений для підключення плеєра до комп'ютера в якості периферійного пристрою. Таке підключення застосовується в основному для переписування вінілових платівок в цифровий формат звуку, наприклад MP3. При цьому комп'ютерна обробка дозволяє «почистити» запис від кліків і інших сторонніх перешкод; необхідне для цього може навіть поставлятися в комплекті.

— Bluetooth. Наявність вбудованого модуля Bluetooth в конструкції плеєра. Дана технологія призначена для прямого безпровідного зв'язку з іншими пристроями на відстані до 10 м. Можливість такого зв'язку можуть бути різними, залежно від підтримуваних протоколів Bluetooth. Найбільш популярне застосування цієї функції в програвачах — трансляція звуку на бездротові навушники або колонки. Таке підключення може дещо поступатися проводовому за якістю звуку, зате не потребує метушні з кабелями і підбору сумісних роз'ємів; а різниця в якості найчастіше непринципова, особливо з урахуванням особливостей звуку з вінілу. Технічно можливі й інші варіанти використання Bluetooth — наприклад, дистанційне керування зі смартфона або планшета — однак вони зустрічаються вкрай рідко.

— Аудіовхід. Наявність аудіовходу в конструкції плеєра; зазвичай в даному разі мається лінійний аналоговий аудіовхід. У різних моделях він може використовувати різні типи роз'ємів — наприклад, 3.5 мм mini-Jack або «...тюльпани» RCA. Однак, незалежно від типу роз'єму, призначення такого входу скрізь однаково — він призначений для підключення зовнішнього джерела звуку і обробки цього звуку вбудованими інструментами програвача. Наприклад, до аудіовходу можна підключити портативний плеєр і вивести звук через вбудований підсилювач «вертушки».

— Цифровий аудіовихід. Наявність цифрового аудіовиходу в конструкції плеєра. Зазвичай, цей вихід виконується у вигляді роз'єму S/P-DIF — оптичного або електронного; перший варіант менше схильний перешкод, другий — не потребує особливої делікатності при поводженні з кабелем. Даний роз'єм може знадобитися для підключення до плеєра зовнішніх аудіопристроїв з цифровими входами. У деяких випадках цифрове підключення краще аналогового — наприклад, якщо лінійних входів у зовнішньому пристрої немає або вони всі зайняті. Водночас цифровий інтерфейс вимагає наявності в «вертушці» аналого-цифрового перетворювача, а це — додаткові електронні схеми і потенційне джерело перешкод. Тому в апаратурі аудіофільского класу подібні виходи не використовуються.

— Вихід на навушники. Наявність окремого виходу на навушники в конструкції плеєра. Зазвичай такий вихід використовує роз'єм 3.5 мм mini-Jack або 6.35 мм Jack. Перший різновид зустрічається в більшості сучасних навушників, друга більш надійна і характерна для професійних моделей; при цьому обидва інтерфейси сумісні через простий перехідник. У будь-якому разі підключення навушників може стати в нагоді в двох ситуаціях: коли бажано дотримуватися тиші і не турбувати музикою оточуючих, або навпаки, коли навколо гамірно і звук з колонок був би погано чути. Теоретично другий варіант застосування популярний серед ді-джеїв — в загальному звуці важливо чути, що саме грає в даний момент «вертушка». Однак на практиці ді-джеї воліють підключати «вуха» не до самого програвача, а до зовнішньої апаратури. Тому власний вихід на навушники характерний в основному для моделей споживчого класу.

Номінальна потужність, споживана програвачем під час роботи у штатному режимі.

Сучасні вертушки вельми економічні: у більшості моделей, навіть оснащених вбудованою акустикою (див. «Можливості»), споживана потужність не перевищує 15 Вт, і про який-небудь серйозний вплив на перевантаження електромереж (а також рахунки за електрику) говорити не доводиться. Виняток становлять окремі пристрої преміумкласу, в яких вага опорного диска (див. нижче) досягає декількох десятків кілограм, і для обертання подібної маси потрібна відповідна потужність двигуна.