Тип покриття для днища, передбаченого в комплекті поставки. Покриття використовуються в основному для забезпечення додаткової жорсткості, якщо саме днище занадто м'яке; це актуально в основному для плоских натяжних днищ і човнів з надувними килями (див. «Тип днища»). Конкретні варіанти можуть бути такими:
—
Рейкова слань. Настил з кількох широких поперечних рейок, сполучених зазвичай гнучким кріпленням. Завдяки цьому кріпленню слань можна скласти «гармошкою» на час зберігання і транспортування, при цьому в робочому стані покриття все одно виходить досить жорстким.
—
Жорсткий фанерний настил. Жорстке покриття з водостійкої фанери, зазвичай, набірне — складається з декількох окремих сегментів, і на час зберігання і транспортування розбирається для компактності. Фанерні покриття поєднують в собі хорошу жорсткість і невисоку вартість, завдяки чому дуже популярні. По міцності і надійності вони дещо поступаються алюмінієвим настилах, однак здебільшого цей недолік не є критичним.
—
Жорсткий алюмінієвий настил. Набірне покриття з алюмінієвих сегментів, що скріплюються між собою при установці в човен. Загалом схоже з фанерним (див. вище), проте алюміній більш міцний і надійний, до того ж абсолютно не схильний до корозії. З іншого боку, даний матеріал обходиться недешево, через що і зустрічається помітно рідше.
—
Надувний настил (НДВД). НДВД розшифровується як «надувне дно високого тиску», проте не варто плутати цю конструкцію з надувним дном (див. «Тип днища»): у цьому разі мова йде саме про орендованому настилі. Завдяки високому тиску такий настил виходить дуже жорстким — помітно жорсткіше днища типу НДНД (хоч і м'якше, ніж фанерне/алюмінієве покриття). При цьому надувне покриття можна компактно згорнути в неробочий час, що забезпечує зручність в зберіганні і транспортуванні. З недоліків даного варіанта можна відзначити чутливість до пошкоджень.
—
Без дод. покриття. Відсутність будь-якого покриття в комплекті поставки. Залежно від типу днища (див. вище) така комплектація може означати або те, що човні в принципі не потрібно додаткове покриття, або те, що настил потрібно купувати окремо. Другий варіант зручний тим, що настил можна вибрати на свій розсуд, не покладаючись на рішення виробника.
—
Жорсткі. Сидіння у вигляді планок, що кріпляться зазвичай до обох бортах впоперек човна. Вважаються більш надійними, ніж надувні, при цьому мають традиційну плоску поверхню і обходяться дешевше завдяки простоті конструкції. З іншого боку, в складеному вигляді жорсткі сидіння займають більше місця, та й зручність для пасажирів — чисто символічна.
—
Жорсткі зсувні. Описані вище жорсткі планки з можливістю регулювання розташування уздовж човна. Дають можливість змінити відстань між сидіннями, а то і зовсім з'єднати дві в одну.
—
Надувні. Надувні сидіння прості у використанні і при цьому досить комфортні. Вони зазвичай не вимагають спеціальних кріплень, а змінюючи ступінь накачування, можна змінювати і жорсткість, регулюючи властивості поверхні під уподобання тієї чи іншої людини. Крім того, подібні сидіння в здутому вигляді займають мінімум місця. Їх головним недоліком можна назвати відносно високу вартість.
—
М'які. Різновид сидінь, що застосовується переважно в байдарках (див. «Тип»). Мають жорстку основу, обтягнуту поролоном або іншим аналогічним матеріалом, часто оснащуються спинками. Така конструкція забезпечує комфорт у тривалих походах і водночас дає змогу зберігати максимальний контроль над човном.
— Відсутні. Деякі човни можуть взагалі не комплектуватися сидіннями як такими
.... Один з різновидів подібних моделей — мініатюрні гребні суда (див. «Тип»), розраховані на одну-двох осіб і оснащені надувним плоским днищем (див. «Тип днища»), яке й відіграє роль сидіння. Другий варіант — багатомісні човни, для яких «посадкові місця» необхідно купувати окремо, залежно від особливостей запланованого застосування.
