Порівняння Casio CT-S200 vs Casio CTK-3500

Тип механіки, використовуваний в клавішах синтезатора.

— Пасивна. Найпростіший тип механіки, коли кожна клавіша є, по суті, «вимикачем» для своєї ноти: вона лише включає і вимикає звук, гучність ж цього звуку не залежить від сили і інтенсивності натискання. Пасивні клавіатури зазвичай мають невиважену, рідше — полувзвешенную жорсткість (див. нижче). Їх основним і, мабуть, єдиною перевагою є невисока вартість, обумовлена простотою конструкції. При цьому можливості таких інструментів дуже скромні, і навіть при навчанні використовувати їх рекомендується хіба що на самих початкових етапах. Як наслідок, пасивна механіка використовується виключно в найпростіших синтезаторах бюджетного рівня, придатних швидше на роль іграшки для розваг, а не повноцінного інструменту.

— Активна. Механіка, забезпечує взаємозв'язок між гучністю і силою натискання: чим сильніше натиснута клавіша, тим голосніше і різкіше буде звук. Найчастіше поєднується з полувзвешенной, зрідка — незваженої жорсткістю (див. нижче). Такі клавіші вже дають можливість керувати динамікою кожної ноти: вибирати її гучність «на ходу», виділяти акценти, використовувати спеціальні прийоми і т. ін. Ця можливість особливо важлива при навчанні, коли потрібно тренуватися керувати зусиллям на кожному окремому пальці. Активна механіка вкрай рекомендується навіть для недорогого синтезатора, а для інструменту середнього рівня вона є практично обов'язковою, як і для серйозного на...вчання. При цьому в багатьох моделях може передбачатися регулювання чутливості, а то й повне перемикання в пасивний режим (наприклад, для імітації деяких інструментів).

— Молоточкова. Сама прогресивний різновид механіки. Як і активна, забезпечує регулювання гучності залежно від сили натискання, однак принципово відрізняється по відгуку: молоточкова механіка застосовується тільки під зважених клавіатурах (див. «Жорсткість»), і відчуття при грі на ній виходять наближеними до гри на справжньому фортепіано. Ступінь наближення, щоправда, може бути різним — одні моделі відрізняються за відчуттями від піаніно, в інших механіка простіше. Однак у будь-якому разі такі можливості обходяться недешево, притому що реальна необхідність у фортепіанному» відгук є вкрай рідко. Як наслідок, молоточкові клавіатури зустрічаються в основному серед інструментів топового класу, переважно — робочих станцій (див. «Тип») з повноформатними клавіатурами на 88 клавіш.

— Невиважена. Клавіші з дуже малою силою натискання, буквально «западають» під пальцями. Такий варіант непогано підходить для недорогих синтезаторів з пасивною механікою (див. вище), а ось в активних моделях застосовується рідко — мала сила опору ускладнює вибір оптимальної сили натискання.

— Напівзважена. Клавіші зі середньою силою натискання, не дотягують за жорсткістю до повноцінних фортепіанних, однак надають помітно більше опору, ніж невиважені. Цей варіант найбільш популярний серед інструментів з активною механікою (див. вище) — зусилля на клавішах забезпечує адекватну зворотний зв'язок і водночас гра на такому інструменті не викликає особливих труднощів навіть у тих, хто раніше мав справу лише з невиваженими клавіатурами.

— Зважена. Клавіші з високою силою натискання, порівнянної з зусиллям на класичному фортепіано. Використовуються тільки в професійних інструментах з молоточковою механікою (див. вище) — висока жорсткість є обов'язковою рисою для такої механіки (точніше, для відгуку, який вона повинна забезпечувати).

Кількість стилів автоакомпанементу (див. вище), першопочатково передбачених у синтезаторі, іншими словами — кількість варіантів акомпанементу, доступних користувачеві.

Чим ширший цей набір — тим вище ймовірність знайти серед цих мелодій підходящі варіанти для того чи іншого випадку. Водночас сама по собі велика кількість стилів ще не є 100 % гарантією того, що серед них виявиться відповідний, тим більше, що різні моделі синтезаторів можуть помітно різнитися за конкретим набором мелодій. Так що список не завадить уточнювати перед покупкою. Також відзначимо, що ситуацію можна виправити за рахунок стилів користувача (див. нижче) — їх підтримує чимало синтезаторів з автоакомпанементом.

Наявність режиму навчання в конструкції синтезатора.

Призначення цієї функції, зрозуміло вже з назви. В основі ж її переважно лежить наступний принцип: синтезатор сам підказує учневі, на які клавіші потрібно натиснути, відображаючи клавіатуру на дисплеї або виділяючи потрібні клавіші за допомогою підсвічування (при її наявності, див. вище). Зрозуміло, на різних рівнях навчання формат таких підказок теж буде різним: наприклад, на самому початку синтезатор підсвічує потрібні ноти до тих пір, поки вони будуть натиснуті, а на фінальному етапі виділяє їх в тому темпі, в якому потрібно грати мелодію, і оцінює точність натискань учня на потрібні клавіші. Зустрічаються й інші особливості та нюанси навчання — наприклад, режим окремого розучування партій лівої і правої руки, коли сам інструмент грає одну партію і підказує учневі, як грати другу. Крім того, практично обов'язковою для синтезатора з таким режимом є функція метронома (див. нижче).

Незалежно від конкретного функціоналу, даний режим буде дуже корисна тим, хто тільки розвиває навички гри на клавішному інструменті.

Діапазон, в якому можна змінювати темп програється синтезатором програми — автоакомпанементу, навчальної мелодії (див. вище), метронома (див. нижче), записаного семпла і т. ін.

Темп вимірюється за кількістю ударів у хвилину. Його зміна дозволяє налаштувати швидкість синтезатора під особливості ситуації — наприклад, злегка уповільнити навчальну програму, якщо у первісному темпі вона важкувата для освоєння. Чим ширше діапазон регулювання темпу — тим більше можливостей вибору у музиканта, особливо в області дуже повільних і дуже швидких темпів.

Зазначимо, що традиційний діапазон музичних темпів охоплює значення від 40 уд\хв («grave», «дуже повільно») до 208 уд/хв («prestissimo», «дуже швидко»), проте в синтезаторах він може бути і великий — наприклад, 30 – 255 уд/хв.

Секвенсор являє собою пристрій, який дозволяє записувати музику в реальному часі, яка програється на інструменті. Запис, зазвичай, здійснюється у форматі MIDI. При цьому можливості секвенсора можуть включати не тільки запис і відтворення музики, яка програється, але і розширені можливості по її редагуванню: послідовне накладення декількох партій, зведення записаних треків, зміна гучності, темпу, тембру, тональності записаних композицій, квантування для усунення нерівностей темпу, і т. ін. Конкретні можливості секвенсора, зазвичай, безпосередньо залежать від типу (див. вище) і цінової категорії синтезатора. Однак у будь-якому разі дана функція може стати важливою підмогою як для музиканта початківця, так і для професіонала.

Можливість накладення різних тембрів звучання синтезатора один на одного. Таким чином створюється ефект звучання двох (або навіть більше) інструментів відразу, наприклад, фортепіано і скрипки. При цьому в прогресивних моделях може передбачатися можливість виставити для різних тембрів різні налаштування, щоб однаковість видобутих нот була не так помітна — наприклад, ту ж «скрипку» можна налаштувати на плавні переходи між нотами, тоді як на «фортепіано» вони будуть звучати уривчасто.

Можливість поділу клавіатури синтезатора на дві частини, кожна з яких відповідає за свій тембр звучання. Таким чином, на одній клавіатурі можна в реальному часі грати відразу на двох «інструментах» — наприклад, супроводити сольну партію скрипки акордами струнного оркестру. При цьому, на відміну від автоакомпанементу (див. вище), всі ноти бере сам музикант, не покладаючись прописані в програмі автоматичні настройки.

Зазвичай, в пам'яті синтезатора заздалегідь прописується кілька комбінацій «розділеної клавіатури», проте деякі моделі дають змогу окремо вибирати тембр під кожну половину, на розсуд музиканта.

Можливість тонкого налаштування синтезатора частот звуку. Нерідко в таких моделях також вказується діапазон, в якому може здійснюватися така налаштування.

Стандартний ладу, яка за замовчуванням використовується у всіх синтезаторах, позначається як «440 Гц» — це частота ноти «ля» першої октави, а також стандартна частота камертона, під неї підлаштовуються всі інші ноти. За наявності тонкої настройки музикант може виставити іншу базову частоту, підвищивши або знизивши загальну тональність звучання синтезатора. При цьому, на відміну від описаного вище транспонування, в даному випадку частота змінює не ступінчасто (по тонам-півтони), а плавно, з точністю до герца або навіть десятої частки герца. Така можливість може знадобитися в деяких нестандартних ситуаціях — наприклад, якщо належить акомпанувати гітаристу, чий інструмент настроєний трохи вище або нижче стандарту, а змінювати лад гітари з тих чи інших причин не можна.