Розмір

Почнемо з найпростішого. Зазвичай виробники випускають одні й ті ж плати в різних форматах, даючи змогу покупцям вибрати найбільш підходящий варіант. ATX — це універсальний формат, який установлюються в корпуси традиційних розмірів, чи це звичайний офісний ПК чи потужна ігрова машина. Переваги такого формату в тому, що руки під час збирання розв'язані: у корпусі вистачить місця для будь-яких компонентів, чи для непристойно довгої відеокарти , високого баштового кулера чи пачки планок DDR4 з радіаторами, які стирчать.

Формат micro-ATX теж дає змогу зібрати диво-машину, але компактнішого формату. Чого не можна сказати про материнські плати Mini-ITX, з якими вже доведеться піти на компроміси. Такі рішення розраховані на збирання компактних barebone-систем або настільних корпусів у дусі Mac Mini. Mini-ITX — це історія не про потужність, а про стиль і компактність.

Як вибрати правильні розміри?

Щось радити з цього приводу ми не будемо, оскільки за роки користування у більшості людей в голові склався свій образ ідеального ПК. У однієї людини це величезна геймерська вежа з відкритими стінками, у іншої це звичайний чорний блок під столом, у третьої це стильна й компактна машинка, підключена до величезного монітора. Під час вибору розміру правильніше буде почати з того, щоб визначити сценарії використання. І рухатися вже від цього.

Платформа: Intel або AMD


Якщо більшість компонентів типу жорсткого диска чи відеокарти універсальні й не прив'язані до якоїсь платформи, то парочка «процесор і материнська плата» нерозлучні як печиво Твікс. Саме з цього дуету й варто починати вибір материнської плати. Як і в конгресі США на ринку настільних і ноутбучних процесорів панує двовладдя двох суперників. З лівого боку барикад знаходяться так звані «червоні» AMD, з правого «сині» з Intel.

За останні кілька років AMD показала, що 4 ядра для дешевого процесора це не розкіш, а hyper-threading можна використовувати навіть для чипів початкового рівня, 7-нанометровий процес підвладний не тільки геніям типу Тоні Старка, а топовий 16-ядерний процесор для робочої станції не зобов'язаний коштувати, як фамільний маєток у Йоркширі. Intel поки буксує і ніяк не може перейти до сучаснішого техпроцесу, тому всі їхні нові процесори ― це ті ж позаторішні яйця, але збоку й побільше.

Якщо хочете непрошену пораду, то ми б однозначно радили брати платформу від AMD. Їх чипи зазвичай трохи дешевші за конкурентів від Intel, вони більш технічно-сучасні, вони краще показують себе в робочих завданнях і практично не відстають від Intel в іграх. Ну, а найбільший плюс полягає в тому, що AMD використовує у своїх материнських платах один і той самий сокет (про цю штуку пізніше), водночас Intel змінює його раз на кілька років, просто тому що їм потрібні ваші гроші. Що це означає на практиці? Купивши якісну материнську плату від AMD ви зможете встановити на неї будь-який Ryzen першого, другого чи третього поколінь. З чуток прийдешні новинки Ryzen на архітектурі Zen 3 будуть використовувати той самий сокет. У Intel так не вийде. Але про це далі.

Читайте також: «Червоний або синій? Порівняння процесорів Intel і AMD»


Сокет: що це таке й чому це важливо


Сокет — це досить складний роз'єм, розрахований на встановлення конкретних процесорів. На фізичному рівні, сокети відрізняються кількістю контактів, типом контактів, відстанню кріплень для процесорних кулерів і безліччю інших дрібниць, які й роблять практично всі сокети несумісними. Підбір сокета — важлива частина збирання системи, з нею доведеться трохи розібратися інакше можна взяти материнку з невідповідним сокетом і потім нарізати кола навколо неї, задумливо чухаючи потилицю.

То який сокет AMD вибрати?

У AMD єдиним актуальним на сьогодні сокетом є AM4. На базі материнських плат AM4 працюють Ryzen першого, другого й третього поколінь. Є ще FM2+ під процесори серії A, але, поклавши руку на серце, ми не бачимо жодної вагомої причини купувати цей застарілий мотлох. У лінійці Ryzen вистачає варіантів на будь-яку кишеню, а той самий Ryzen 3 1200, зроблений по 12-нм техпроцесу, укочує в асфальт будь-які Атлони й Ф'южни.

А що з сокетами в Intel?

У таборі Intel усе заплутано, як у погано написаному детективі. Без будь-якої технічної потреби компанія раз на два роки оновлює сокет. Останнє оновлення відбулось навесні 2020 року, коли «сині» презентували нове десяте покоління процесорів Intel Comet Lake. Сокет, звичайно ж, оновили. Був 1151 v2, став 1200. І це завжди шлях в один кінець: ви купуєте який-небудь Core i5 і радієте життю. Через 3 – 4 роки радості стає менше й ви подумуєте про те, щоб оновити процесор. І ось ви відкриваєте e-katalog і вибираєте який-небудь умовний Core i7 Kukaracha Lake Refreshed 14-го покоління. Гроші вже відкладені, можна брати. А тут не все так просто, до нього потрібна нова материнська плата. Тому оновлювати доведеться або всю систему, або шукати процесор потужніший серед минулих поколінь, який підходить до наявної материнської плати. Будемо називати речі своїми іменами, це нахабне виманювання грошей у дусі нинішньої Apple, коли коліщатка для комп'ютера чи підставка для монітора продаються окремо.

Так який сокет вибрати під процесор від Intel?

Напевно 1200. Він тільки починає свій короткий цикл, а нові процесори Comet Lake вийшли дійсно вдалими, тому купувати дев'яте чи, тим більше, восьме покоління немає ніякого сенсу. Вони все ще дорогі й водночас набагато повільніші за новачків.

Чипсет: що це таке й чому це важливо?


Якщо сокет, це умовно роз'єм під процесор, то чипсет — це мозок материнської плати, який зв'язує між собою всі компоненти комп'ютера. Саме через нього між собою взаємодіють процесор, ОЗП й відеокарта. Для кожного сокета зазвичай випускається по декілька чипсетів різного рівня. Недорогі материнські плати з базовими чипсетами купують для офісних і домашніх ПК, топові моделі з оверклокерськими чипами й посиленим живленням — для серйозного розгону. Десь між ними знаходиться середній рівень, прогресивніший, ніж базовий, і здатний на розгін у розумних межах.

Актуальні чипсети AMD

  • A320: максимально простий і доступний варіант у стилі поставив і забув. Обмежений двома слотами під оперативну пам'ять і не дружить з розгоном. Деякі старі материнки на A320 не сумісні з найновішими процесорами AMD Ryzen Matisse, тому цей момент краще уточнити у продавця.
  • B450 і B550: середній рівень, розрахований на потужніші процесори AMD. Якщо узагальнити, то всі три чипсети зазвичай забезпечені 4 слотами під оперативну пам'ять, підтримують розгін процесора й пам'яті, але здебільшого не дають змогу встановити в комп'ютер другу відеокарту для роботи в режимі Crossfire/SLI.
  • X470, X570: топовий рівень для ігрових систем. «Топовість» переважно залежить від ціни, схемотехніки й підсистеми живлення, тому одні плати на X570 можуть непогано підняти частоти вашого процесора, інші в парі з водяним охолодженням розгойдають його так, що заздрити буде навіть Кріштіану Роналду. Найновіші X570 підтримують лінії PCI-E четвертого покоління з божевільною швидкістю передачі даних. Поки це не особливо потрібно, але через рік чи два обов'язково стане в нагоді. Intel таким фокусам ще не навчився.

Актуальні чипсети Intel (розглядаємо тільки десяте покоління)

  • H410: максимально простий чипсет без підтримки Intel Optane, якого-небудь розгону й інших плюшок. Ідеальний варіант для офісного ПК або домашнього ПК, коли потрібно, щоб просто працювало.
  • B460 і H470. Оптимальний рівень для оптимальної збірки, що не вимагає установлення топових компонентів і екстремального оверклокінгу. Переважно в таких платах є 4 слоти під оперативну пам'ять, трохи рідше пара слотів під оперативну пам'ять.
  • Z490: чипсет для ентузіастів, розрахований на екстремальний розгін процесора й пам'яті.

Як вибрати «правильний» чипсет?


Відповідь на питання, як вибрати процесор, повинна виходити з ваших цілей. Для повсякденних завдань (серфінг, робота з документами, перегляд відеоконтенту й т.д.) буде досить звичайного чотириядерника й простої материнки на базі чипсета початкового рівня.

Для оптимальної збірки потрібне щось серйозніше — тобто середній клас, що дає простір для маневру. Можливо, колись ви захочете злегка розігнати процесор або докинути 2 додаткові планки ОЗП, але з бюджетною материнською платою цей фокус не пройде. Можна навіть замахнутися на оверклокерську плату, якщо її віддають за розумні гроші. У майбутньому стане в нагоді.

Ну, а серйозним геймерам варто брати тільки оверклокерські плати з потужним живленням, якісним охолодженням, підтримкою корисних фіч і грамотно зробленим BIOS, який не буде підривати мозок, якщо розгін пішов не за планом. Плюс у вас не буде проблем з нестачею слотів під оперативну пам'ять або нестачею потужності для якогось монструозного 12-ядерного процесора.


Також під час вибору обов'язково звертаємо увагу на сумісність з обраним процесором. Наприклад, не всі материнки на A320, що вийшли в 2018 році дружать з процесорами Ryzen 2020 року. Хоча, формально всі вони працюють на одному й тому ж сокеті AM4. Ryzen 3000 «з коробки» сумісні тільки з материнськими платами з чипсетом X570. Для X470, B450 і плат з чипсетами 300-ї серії потрібно спочатку перепрошити BIOS. В Intel такої проблеми немає. Чому? Правильно, новий сокет раз на два роки!

Анатомія материнської плати: живлення, порти, бездротові інтерфейси й т. д.


Розібравшись з проєктом будинку, можна переходити до вибору меблів. Так і з материнськими платами. Розміри, платформа, сокет і чипсет — це найочевидніші характеристики материнки, але є ще купа всього.

Оперативна пам'ять: кількість слотів і частота

У більшості сучасних материнських плат 4 слоти для установлення модулів оперативної пам'яті, однак у компактних моделей Mini-ITX часто буває лише два слоти, а у плат для класу HEDT нерідко зустрічаються усі вісім. Оптимальним варіантом нам здаються 4 штуки, коли відразу під час покупки ви встановлюєте 2 планки в двоканальному режимі, а через кілька років за необхідності додаєте ще пару.

Що стосується частоти все залежить від цілі збірки. Для офісного комп'ютера з головою вистачить найпростішої DDR4 на 2133 МГц, для ігрових збірок бажано щось швидше. Головне, не сильно переплачувати за зайві мегагерци, оскільки це далеко не найважливіший фактор швидкодії системи.

Слоти розширення під накопичувачі, відеокарти й інше

На будь-яких сучасних платах ви швидше за все зустрінете слоти всього двох типів: короткий PCI-E x1, який часто використовується для установлення додаткових контролерів USB і SATA, звукових карт тощо, і довгий PCI-E x16 для відеокарт, RAID-контролерів і богоподібних накопичувачів типу Intel Optane 905. Зі свого боку порти SATA і M.2 переважно використовуються для підключення жорстких дисків і твердотілих накопичувачів. Це базовий набір усього необхідного, наявний на будь-якій платі. Якщо ви не плануєте комплексну збірку для ігор або специфічної роботи на зразок обробки відео, то цього буде цілком достатньо.

Якщо ж потрібний простір для маневру в майбутньому, то у плат класом вище (особливо у оверклокерських) вас чекає упаковка «максимум»: 2 слоти під відеокарти для роботи в режимі Crossfire або SLI, посилені сталеві слоти, підтримка гіпершвидкісних NVMe накопичувачів, радіатор VRM для додаткового охолодження плати при розгоні. У новеньких материнських плат на чипсеті AMD X570 з'явилася офіційна підтримка високошвидкісної шини PCI-E 4.0. Поки що це робота на перспективу, оскільки комплектуючих, які працюють з цією шиною поки що дуже мало, а коштують вони досить дорого.

Порти

  • USB: тут усе індивідуально, комусь вистачить і декількох USB другого покоління для клавіатури й мишки, комусь навпаки знадобиться живити купу периферії від прогресивнішого високошвидкісного порту USB 3.1 gen2. І не забути б про USB-C.
  • Відеовиходи (HDMI, DisplayPort, VGA, DVI): знадобляться в разі, якщо ви плануєте використовувати процесор із вбудованою відеокартою. У дискретних відеокарт власні відеовиходи.
  • Thunderbolt: фірмовий високошвидкісний протокол Apple, який рідко встановлений у самі плати. Проте на деяких моделях присутні спеціальні карти розширення.
  • Оптичний аудіовихід. Зустрічається переважно в дорогих оверклокерських платах з прокаченим аудіотрактом.

Підсистема живлення

Мабуть, це найважливіший «підводний камінь» для оверклокінгу, який безпосереднім чином впливає на ціну материнської плати. По суті це основа плати з купою елементів, які регулюють, фільтрують і випрямляють електричний струм, передаючи його від блоку живлення до процесора. Від якості їх роботи залежить, чи буде система отримувати достатньо енергії при будь-якому навантаженні. А це, зі свого боку, впливає на її загальну стабільність і потенціал розгону. Зазвичай єдиний параметр, який вказується в характеристиках плати — це кількість фаз (або ліній живлення) системи. Чим більше фаз — тим потужніший і рівний струм вони передають процесору й менше нагріваються при високому навантаженні. Нинішні ШІМ-контролери не підтримують більше 8 фаз, проте їх можна збільшити через подвоєння ліній і додавання зв'язок мосфет + дросель + конденсатор.

Які додаткові функції підтримуються материнською платою?


Крім тонни вже сказаної інформації, материнські плати можуть відрізнятися наявністю різноманітних додаткових функцій. Усі вони впливають на ціну, тому перед покупкою варто подумати, що з цього вам дійсно потрібне, а від чого можна сміливо відмовитися.

  • RGB-підсвічування з синхронізацією з іншими елементами ПК. Корисно для модерів і власників красивих корпусів з відкритими бічними стінками.
  • Покращений аудіотракт з кодеками типу Realtek ALC1220 або SupremeFX.
  • Вбудовані модулі Wi-Fi і Bluetooth.
  • Покращений LAN-контролер типу Dragon або Killer з фішками на зразок збільшеної пропускної здатності (поки це сумнівна необхідність) й функцією пріоритезації трафіку. Корисно для ігрових систем, коли потрібно використовувати всю міць інтернет-каналу, щоб рубатися в умовний COD: Warzone без лагів. А всі фонові процеси типу торентів під час ігри будуть отримувати лише залишки трафіку.

Коротке резюме й висновок


  • Розмір важливий і з естетичної, і з функціональної точок зору: на дрібній платі не розмістиш декілька відеокарт, але її можна заховати в крихітний настільний корпус. У стандартних ATX усе навпаки.
  • Виберіть відповідний сокет для вашого процесора. Сучасні масові процесори AMD установлюються в роз'єм AM4, а чипи Intel 8-го покоління — у сокет LGA 1151v2 і LGA 1200.
  • Бюджет: найчастіше за $100 можна відловити дуже непогану плату з хорошим компонуванням і без особливих перспектив для розгону. За $150 трапляються оптимальні варіанти, які вміють усе. Ну, а фанатам розганятися до надзвукової швидкості доведеться розщедритися на $300 – 500 і додаткову систему охолодження. У принципі від ціни можна скакати й під час вибору чипсета.
  • Фази живлення: Для «каменів» початкового й середнього рівнів без можливості розгону вистачить материнки з 3 – 4 фазами. Для розгону процесорів середнього рівня вистачить 4 – 5 фаз з якісними радіаторами. Інакше VRM почне перегріватися і система буде скидати налаштування розгону. Більше 6 – 7 фаз з радіаторами й повторювачами потрібно для серйозного розгону флагманських кристалів. 12 і більше фаз доцільно при екстремальному розгоні з «водянкою».
  • Платіть за вбудований Wi-Fi і додаткові контролери тільки якщо вони вам дійсно потрібні. Найчастіше ціна на одну й ту ж плату з Wi-Fi/Bluetooth і без нього може серйозно відрізнятися й буде простіше купити звичайний адаптер Wi-Fi, що працює по USB. Теж саме стосується переплати за підсвічування та інші прикраси.

Сподіваємося, що цей гайд допоміг вам краще розібратися в анатомії материнських плат і дав більше розуміння, що вибрати для нового комп'ютера. Якщо ні, то не впадайте у відчай, у відповідному розділі на E-Katalog ви завжди можете встановити фільтри за ключовими параметрами (наприклад, розмір ATX, процесор Ryzen 5, 4 планки ОЗП, без підсвічування) і отримати список найпопулярніших моделей, які оцінили інші покупці.

Також у комп'ютерному розділі в нас регулярно з'являються спеціалізовані збірки під певний бюджет і завдання. Зазвичай у них використовуються найбільш цікаві й адекватні в плані ціни комплектуючі, тому можна просто скопіювати потрібну частину збірки й не помилитися.