Порівняння E-Motion 36V 14Ah 350W vs LikeBike Loon

— Сталь. Сталь відрізняється високою міцністю і жорсткістю, по стійкості до деформацій вона помітно перевершує інші сплави і поступається хіба що карбону. При цьому такі рами добре гасять вібрації, коштують недорого, а в разі поломки, легко ремонтуються. З іншого боку, сталь має велику вагу, вона в три рази важчий алюмінію, і в два рази — титану; тому подібні рами зустрічаються в основному серед недорогих гірських і міських велосипедів, для яких велика вага не є критичним. Також варто враховувати, що цей матеріал схильний до корозії разі пошкодження захисного покриття.

— Хромомолібденова сталь (Cro-Mo). Прогресивний різновид описаної вище сталі. Самі по собі хромомолібденовиє сплави характеризуються високою міцністю та надійністю, а рами, виготовлені з них, можуть мати різну товщину стінок (залежно від навантаження, на яку наражається той чи інший ділянку) — це дозволяє знизити вагу. Завдяки цьому Cro-Mo сплави зустрічаються навіть серед досить прогресивних шосейних велосипедів, також вони популярні в туристичних моделях. Водночас і коштують такі рами помітно більше звичайних сталевих.

— Алюміній. Власне, у велосипедах застосовується не чистий алюміній, а різноманітні сплави на його основі. Вони трохи відрізняються за характеристиками, однак мають ряд загальних особливостей, головною з яких є невисокий вага у поєднанні з непоганими характеристиками...міцності. Завдяки цьому алюмінієві сплави широко застосовуються в шосейних велосипедах, а також у гірських моделях туристичного класу (див. «Призначення»). Головним недоліком цих матеріалів є твердість: вони гірше гасять вібрації, ніж сталь, через що слабо підходять для моделей без амортизації (див. нижче), а при сильному ударі така рама швидше зламається, а не зігнеться.

— Карбон. Композитний матеріал з вуглецевого волокна, скріпленого смолою. Застосовується у висококласних велосипедах, оскільки коштує досить недешево, проте відрізняється дуже високою міцністю в поєднанні з невеликою вагою. Причому властивості карбону дають змогу посилювати міцність не просто в окремих дільницях, а у певних напрямках, що сприяє ще більшій надійності. Зазначимо, що карбонові рами можуть бути як цільними (монолітними), так і складовими — в останньому випадку окремі елементи з'єднуються металевими деталями, що знижує вартість, однак робить конструкцію чутливою до корозії. Також варто враховувати, що якість карбону загалом залежить від цінової категорії велосипеда, і порівняно недорогі рами можуть бути чутливими до сильними точкових ударів. Ремонту даний матеріал майже не піддається.

— Титан. Досить прогресивний матеріал, що поєднує високу міцність, пружність (що забезпечує м'яке гасіння вібрацій), стійкість до корозії і вельми невелику вагу. Однак і вартість таких рам досить висока, а тому вони застосовуються в основному в гірських та шосейних велосипедах преміумкласу.

— Магнієвий сплав. Цей матеріал примітний насамперед досить низькою вагою (в рази легше алюмінію), при цьому має непогані характеристики жорсткості та пружності, добре гасить вібрації, а ціна його відносно невисока. Водночас для магнієвих сплавів характерний ряд істотних недоліків. Зокрема, вони погано переносять удари, особливо точкові, а також надзвичайно чутливі до корозії навіть при дрібних пошкодженнях захисного покриття, через що такі рами досить вимогливі до догляду і зберігання.

Можливість скласти велосипед. Ця функція значно спрощує зберігання і транспортування — можна з легкістю перевозити велосипед в багажнику авто, поїзді і т. ін. Водночас складана конструкція неминуче програє в міцності цілісної нескладною, а тому такі велосипеди зустрічаються досить рідко і розраховані на нескладні умови на зразок міської їзди.

Тип заднього гальма, встановлений у велосипеді. Ось основні типи гальм, що зустрічаються в наш час:

- Ободній. Ободні називають гальма, що працюють за рахунок притискання гальмівних колодок до обода колеса. Гальмівне зусилля вони передають з ручки на колодки за допомогою тросової тяги. Загальними достоїнствами всіх гальм можна назвати простоту конструкції, легку вагу, невисоку вартість, хорошу взаємозамінність деталей, а також мінімальне навантаження на втулку і спиці. З іншого боку, такі гальма зношують колодки і обід, вимагають періодичної підстроювання, втрачають ефективність при забрудненні, зледеніння або викривлення обода.

Конструктивно різницю між підтипами ободних гальм полягають у способах їх кріплення до рами велосипеда. При цьому кожен різновид знайшов свою сферу застосування. Наприклад, V‒brake поширений у підліткових, прогулянкових та бюджетних гірських велосипедах, кліщовий підтип знайшов застосування у шосейних та міських байках, а U-brake практикується у велосипедах BMX.

- Дисковий механічний. Різновид механічних гальм (див. вище), у яких колодки при гальмуванні притискаються до спеціального гальмівного диска (ротора), жорстко закріпленого на втулці колеса. Такі гальма набагато ефективніші, ніж одні, вони не такі чутливі до забруднень і зберігають повноцінну працездатність навіть при викривлення обода. З недоліків дискових систем можна відзначити більшу...вагу та вартість, підвищене навантаження на втулку та спиці, а також складність у ремонті.

- Дисковий гідравлічний. Дискові гальма (див. вище), у яких зусилля на колодки передається не тросом, як у механічних системах, а за допомогою гідравлічного контуру. Є найбільш просунутим варіантом з погляду робочих характеристик: використання диска забезпечує високу ефективність гальмування, а гідравліка дає відмінну модуляцію і дає змогу дозувати зусилля на ручці. У той же час такі системи обходяться недешево, а до загальних недоліків дискових гальм у них додається чутливість до пошкоджень: порушення герметичності контуру веде до витоку рідини та виходу гальм з ладу.

- Барабанний. Гальма, у яких колодки притискаються зсередини до спеціального барабана; у разі роль цього барабана зазвичай грає безпосередньо втулка колеса. Одна з переваг таких систем полягає в тому, що практично весь механізм прихований всередині барабана і захищений від пилу і бруду, завдяки чому для нього практично не потрібне обслуговування. Крім того, барабанні гальма не зношують обід і можуть працювати навіть при викривленому колесі. З іншого боку, такі системи досить громіздкі, а їхня ефективність нижча, ніж у ободних і дискових гальм. Крім того, барабанне гальма на задньому колесі можна використовувати або з одношвидкісною касетою, або з планетарною втулкою (див. нижче) - з класичними перемикачами швидкостей у вигляді багатозіркових касет такі гальма не сумісні.

- Роллерний. Різновид описаних вище барабанних гальм, у яких притискання колодок до барабана забезпечується за рахунок т.з. ролерного механізму. Барабан у своїй, зазвичай, виконується окремо від втулки. За рахунок цього вдалося досягти більше високої ефективності (порівняної з дисковими гальмами) при збереженні основних переваг барабанної схеми - невибагливості в обслуговуванні, гарного захисту від забруднень і незалежності від викривлень обода. Однак коштують ролерні гальма недешево, до того ж вони мають низку власних недоліків — зокрема, погіршують накат і дають ймовірність провороту колеса при затиснутому гальмі. Та й із класичними перемикачами швидкостей такі системи сумісні слабо.

- Педальний. Фактично - різновид описаного вище барабанного гальма, керована не ручкою, а педалями: гальмування здійснюється за рахунок натискання на педалі у зворотний бік. Такій спосіб керування помітно спрощує конструкцію, позбавляючи зайвих ручок і тяг. У той же час у деяких моментах він є не дуже зручним та практичним. Наприклад, ефективність гальм прямо залежить від положення педалей - для максимальної ефективності вони повинні стояти горизонтально в момент початку гальмування, а при вертикальному положенні можуть виникнути труднощі. Крім того, при спаданні ланцюга велосипедист по суті позбавляється гальма. У цьому педальні механізми застосовуються порівняно рідко — переважно у міських велосипедах, не розрахованих особливо швидкісну їзду.

Кількість швидкостей (передач), передбачених у конструкції велосипеда. Кожна передача має своє т. зв. передаточне число — його в даному випадку можна описати як кількість оборотів, яке робить ведена шестерня (задня, на колесі) за один оборот провідної (пов'язаної з педалями).

Різні значення передавальних чисел будуть оптимальними для різних умов: так, наприклад, високі передачі забезпечують хорошу швидкість, проте слабо підходять для подолання перешкод, оскільки зусилля на педалях значно зростає і падає частота їх обертання. Науково ж доведено, що велосипедист розвиває максимальну потужність при частоті обертання педалей порядку 80-100 об/хв. Таким чином, наявність у велосипеді декількох швидкостей дозволяє оптимально підстроювати його під різні режими руху і особливості трас, щоб забезпечувати оптимальне зусилля на педалях і частоту їх обертання. Наприклад, по рівному асфальту краще всього їхати на високій передачі, а при подоланні підйому або виїзді на грунтовку можна знизити її, щоб ефективно подолати опір.

Кількість передач в класичних системах безпосередньо пов'язане з кількістю зірок системи (на каретці з педалями) та касети (на задньому колесі); його можна отримати, перемноживши два числа — наприклад, 3 зірки системи і 6 на касеті дають 18 передач. Однак є й т. зв. планетарні втулки — там зірок по одній, а перемикання передач здійснюється механізмом, вбудованим в задню втулку.

Зазначимо, що оптимальна кількість передач залежи...ть від призначення велосипеда (див. вище), і далеко не завжди потрібно мати їх кілька. Так, у гірських моделях, залежно від спеціалізації, може бути від 8 до 30 передач, в шосейних — в межах 20-30, а деякі недорогі міські велосипеди і більшість BMX взагалі не мають системи перемикання передач.

Кількість зірок (шестернею) різного розміру у касеті велосипеда. Касета — це частина задньої втулки, безпосередньо взаємодіє з ланцюгом, простіше кажучи — шестерня або набір шестерень з кріпленням на втулку. У класичних системах перемикання швидкостей від кількості зірок касети безпосередньо залежить кількість передач (докладніше див. «Швидкостей»); одна зірка використовується або у велосипедах з однією швидкістю, або в планетарних втулках (докладніше про них див. «Зірок системи»).

Модель перемикача передач (дерайлера), встановленого на касету заднього колеса в штатній комплектації велосипеда. Про те, навіщо потрібно знати модель тієї чи інший комплектуючої велосипеда, детальніше див. п. «Модель касети».

Тип манеток — пристроїв, керуючих перемиканням передач — встановлених на велосипеді. На сьогоднішній день застосовуються такі різновиди манеток:

— Тригерні. Конструкція даного типу заснована на використанні 1 або 2 важелів, а також (іноді) кнопок, розташованих у безпосередній близькості від рук велосипедиста. Тригерні манетки можуть мати різну конструкцію з різним ступенем зручності (зазвичай, це безпосередньо пов'язано з ціновою категорією пристрою), розташовуватися над або під кермом, однак для всіх таких моделей характерний ряд загальних ознак. Головними їх перевагами є традиційна конструкція і комфорт при утриманні керма — манетки розташовані поза ручок (грипсов) і не впливають на зручність. Крім того, вони досить прості за конструкцією і в установці. З іншого боку, для даного типу властивий і ряд недоліків. Так, наявність виступальних частин підвищує ризик поломки обладнання або травми велосипедиста при аварії. У багатьох моделях, особливо бюджетного рівня, в деяких випадках для перемикання передачі доводиться знімати руку з керма, що може призвести до втрати керованості. Крім того, перемикання передач більш ніж на 2-3 «клацання» за одне натискання в тригерних манетках пов'язане з деякими труднощами і вимагає навику. Однак здебільшого ці недоліки не відіграють вирішальної ролі, і даний тип манеток на сьогоднішній день є найбільш популярним.

— Grip shift. За конструкцією grip shift дещо нагадують мотоциклетні регулятори газу: частина ручки...зроблена рухомий, і перемикання передач здійснюється за рахунок її повертання в ту або іншу сторону. Оскільки кільця grip shift фактично об'єднані з ручками (грипсами), для управління передачами не потрібно знімати руку з керма — достатньо трохи змістити її в сторону, і можна перемикати швидкість (а в деяких випадках можна навіть постійно тримати руки на кільцях). Такі системи позбавлені виступальних частин, що підвищує надійність і безпеку. Ще одна перевага перед тригерними — легкість при «перекидання» передач на будь-яку кількість швидкостей. Головним недоліком даного типу є підвищений ризик випадкового перемикання передачі на складній ділянці траси, коли доводиться міцно триматися за гріпси (особливо при великих долонях і коротких грипсах) — можна випадково провернути манетку, що загрожує різким перемиканням, зривом ланцюга із зірочок і втратою керованості. Крім того, попадання на кільце води або бруду може призвести до прослизання руки під час роботи з передачами, а самі кільця збільшують габарити керма і для деяких можуть викликати незручності у хваті.

— Dual control. Оригінальна система, що об'єднує управління гальмами і передачами в одному важелі — гальмівний ручці. При цьому гальмування здійснюється рухом на себе, а перемикання передач — зсувом вгору або вниз. В якості переваг такої системи виділяють сталість хвата керма — для управління і гальмами та передачами достатньо 2 пальців. Водночас манетки dual control досить складні за конструкцією і, як наслідок, мають високу ціну і погано сумісні з «нерідними» гальмами і перемикачами. Так і ергономіка таких систем дуже неоднозначна, зручність використання багато в чому залежить від індивідуальних смаків велосипедиста. Тому даний тип манеток поширений досить слабо.

- Електронні. Конкурентними перевагами електронних манеток можна назвати відсутність троса та важелів передачі фізичної сили на перемикач. По суті це звичайні кнопки, які подають сигнали на блок управління перемиканням передач. Працюють такі манетки разом із електронними перемикачами, які встановлюються на борту просунутих моделей велосипедів. Розміщуватись вони можуть у будь-яких зручних місцях із забезпеченням швидкого та комфортного доступу до перемикачів.

Модель манеток (див. "Тип манетки"), встановлених на велосипеді у штатній комплектації. Про те, навіщо потрібно знати модель тієї чи іншої комплектуючої велосипеда, див. «Модель касети».

— Прямий. До цієї категорії належать всі рулі, які не мають вигинів у вертикальній площині — простіше кажучи, виглядають прямими, якщо дивитися на них попереду. Деякі такі моделі можуть мати вигин, видимий зверху. На таких рулях зручно розміщувати додаткове оснащення, і загалом вони непогано підходить для велосипедів різних типів. Завдяки цьому дана різновидність дуже поширена.

— Зігнутий. Різновид рулів, в яких труба між рукоятками (грипсами) має вигини у вертикальній площині — іншими словами, гріпси знаходяться вище точки кріплення керма до виносу (див. «Регулювання винесення керма»). Такі рулі розраховані на високу посадку і слабо сумісні з додатковим «обвісом». Тому вони зустрічаються переважно в міських велосипедах (див. «Призначення»), де не потрібно «гнути спину» і використовувати спеціальне оснащення, а також у дитячих і підліткових моделях (див. «Вікова група»).

— Шосейний. Як випливає з назви, цей кермо призначений насамперед для шосейних велосипедів (див. «Призначення»), де головну роль грає швидкість. Найпоширеніший різновид таких рулів — т. зв. «баранячі роги», конструкції з характерними заломленими вниз ручками. Це дозволяє змінювати хват і посадку при їзді. Так, якщо важливий хороший огляд, а швидкість не має вирішального значення, можна їхати з високою посадкою, тримаючись за поперечну горизонтальну частину керма; а на високій швидкості можна нахилитися вперед, взявшись за «роги» — це покращує аеродинаміку, тобто знижує опір повітря, і...робить їзду більш легкою. Існують і інші різновиди шосейних рулів — наприклад, т. зв. обробні. Вони мають пару трубок, винесених вперед, і спеціальні підставки на самому кермі — на ці підставки можна поставити лікті, а руки винести вперед. Однак, незалежно від типу, для всіх шосейних рулів характерна низька посадка. Крім того, вони зазвичай не сумісні з обладнанням під стандартні рулі (манетками, гальмівними ручками тощо) і вимагають спеціалізованих комплектуючих.

— Метелик. Назва даного типу обумовлено характерною формою, що нагадує крила метелика; також такі рулі відомі як «трекінгові». Вони вважаються найбільш універсальними, оскільки без додаткових регулювань забезпечують близько 3 – 4 варіантів положення рук, з різним ступенем нахилу корпусу вершника. Правда, і коштують «метелики» недешево.