Порівняння Edifier W800BT Plus vs Edifier W600BT

Конструкція штекера, передбаченого в навушниках. Даний параметр є актуальним насамперед для моделей з інтерфейсом mini-Jack (див. «Підключення») — інші штекери здебільшого робляться прямими, виключення зустрічаються вкрай рідко.

— Прямий. Традиційний, найбільш простий і невигадливий варіант — штекери, не мають ніяких вигинів. Зазвичай, без обмежень сумісні зі стаціонарною аудіотехнікою, ПК, ноутбуками і т. ін. А ось для смартфонів і інших портативних гаджетів даний варіант не завжди є оптимальним — все залежить від того, яким чином гаджет розташовується в кишені або чохлі. У деяких випадках — наприклад, при носінні смартфона в звичайному кишені штанів — такий дріт може перехилятися в районі штекера, через що швидко приходить в непридатність; у таких випадках варто звернути увагу на Г-образні або зігнуті штекери (див. нижче).

— Г-подібний. Штекери, загнуті під 90° у формі букви Р. Розраховані в основному на застосування зі смартфонами і іншими кишеньковими пристроями: такі пристрої при носінні можуть розташовуватися таким чином, що загнутий штекер буде більш зручний, ніж прямий. Втім, Г-подібна конструкція може виявитися оптимальним вибором для стаціонарної техніки, де дріт навушників підходить до роз'єму під прямим кутом, наприклад, така ситуація нерідко зустрічається у комп'ютерах і ноутбуках.

— Під кутом 45°. Різновид описаного вище Р-...подібного штекера, загнута не під прямим, а під меншим кутом (не обов'язково рівно 45°). Також розрахована переважно на кишенькову техніку, причому при подібному застосування такі штекери вважаються навіть більш зручними і надійними, ніж традиційні Г-образні. А ось для стаціонарних пристроїв навряд чи має сенс спеціально шукати модель з подібним роз'ємом (хоча технічно цілком можливо і таке застосування).

Довжина кабелю, яким укомплектовані навушники з відповідною можливістю підключення.

Оптимальна довжина кабелю залежить від планованого формату застосування «вух». Так, для портативних гаджетів нерідко бракує 1 метра і менше, для комп'ютера бажано мати дріт на 1 – 2 м, а краще на 2 – 3 м. А моделі з більшою довжиною кабелю — 3 – 5 м і навіть більше — призначені в основному для специфічних завдань, таких як підключення до телевізора або використання в студіях звукозапису.

Нагадаємо, що у деяких моделях кабель робиться знімним (див. нижче) і може бути при необхідності замінений на довший або коротший. Також зазначимо, що існують подовжувальні кабелі, що дозволяють збільшити довжину основного дроту; такий кабель може навіть входити в комплект поставки, цей момент (і довжина додаткового кабелю) зазвичай уточнюється в примітках.

Тип кабелю, який передбачений у конструкції чи в комплекті постачання навушників. Відзначимо, що цей параметр актуальний як для дротових або комбінованих моделей (див. «Тип підключення»), так і для деяких бездротових моделей — зокрема, вкладишів і внутрішньоканальних навушників без кріплення, де дріт з'єднує один навушник з іншим.

— Круглий. Класичний дріт круглого перерізу — прямий (не кручений), без обплетення та інших додаткових пристосувань. Коштує недорого й здебільшого цілком практичний, завдяки чому зустрічається в більшості сучасних навушників. Недоліком є те, що при невеликій товщині круглий дріт часто заплутується; тому цей варіант вважається не дуже зручним для компактних навушників, на зразок вкладишів або внутрішньоканальних (див. «Конструкція»), які часто доводиться носити в кишені чи сумці.

— Плоский. Головною перевагою плоского кабелю є те, що він не так плутається, як круглий, і в разі потреби його набагато легше розплутати. Це особливо важливо для вкладишів і внутрішньоканальних навушників, які часто змотують для зберігання або перенесення. Втім, плоским дротом можуть оснащуватися і більші накладні моделі.

— Шнурок на шию. Дріт, який так чи інакше пристосований для одягання на шию — наприклад, має вид петлі, від якої відходять два окремих навушники. Головною перевагою такої конструкції є зручність для постійного н...осіння: за потреби можна зняти навушники й залишити їх висіти на шнурку, а потім — швидко одягти знову. Тут варто відзначити, що цей варіант зустрічається здебільшого серед вкладишів і внутрішньоканальних моделей, для яких вказана перевага особливо актуальна.

— Круглий, в обплетенні. Дріт круглого перерізу, який доповнений зовнішнім обплетенням — зазвичай тканинним. Детальніше про круглий дріт див. вище. А наявність обплетення дає такому кабелю низку переваг над класичним, у «голій» ізоляції. Так, дріт виходить більш міцним, надійним і стійким до згинів і натисків, менше плутається, має солідний зовнішній вигляд, а в деяких моделях обплетення забезпечує ще й екранування від зовнішніх перешкод. Зворотна сторона цих переваг — вища ціна.

— Круглий, кручений. Круглий кабель, який згорнутий у вигляді пружини. Головні переваги такого дроту полягають у тому, що він, по-перше, практично не плутається, по-друге, може помітно розтягуватись відносно першопочаткової довжини. Це дуже зручно, якщо під час використання «вух» доводиться змінювати відстань до джерела сигналу. Недоліки крученого кабелю — він громіздкий і має відносно високу вартість. Тому застосовується цей тип здебільшого в навушниках середнього й топового рівнів, і зокрема у професійних моделях.

— Круглий, плетений. Кабель у вигляді двох дротів, закручених у спіраль. Не варто плутати цей варіант із крученим проводом — у цьому разі не йдеться про пружину. Такий кабель примітний насамперед незвичним зовнішнім виглядом; для більшої оригінальності дроти можуть робити різнокольоровими. Також він дещо стійкіший до заплутування, ніж класичний круглий, хоча тут багато залежить від товщини. Водночас окремі проводи можуть бути значно тоншими, ніж суцільний дріт круглого перерізу, що дещо знижує надійність.

— Застібка-блискавка. Двосторонній дріт (див. «Підведення кабелю»), у якого окремі дроти приховані всередині половинок застібки-блискавки. Застібка не охоплює всю довжину кабелю, однак зазвичай займає половину, а то й більше. Самі навушники з подібним дротом найчастіше належать до мініатюрних різновидів — внутрішньоканальних або вкладишів. Такі моделі дуже зручні в «пакуванні» й «розпакуванні» для зберігання і перенесення: застебнувши блискавку, можна з'єднати два дроти в один, а коли навушники знову знадобляться — розстебнути, роз'єднавши їх. При цьому застебнута блискавка виходить дуже стійкою до заплутування. І виглядає такий аксесуар досить незвично.

— У вигляді шнурка. Дріт, який має вигляд шнурка — на зразок тих, що застосовуються у взутті чи одязі. Не варто плутати такий кабель зі шнурком на шию (див. вище) — у цьому разі мова йде не про спосіб носіння дроту, а специфічний вид обплетення. Подібний дріт за шириною можна порівняти з плоским, завдяки чому він непогано протистоїть заплутуванню. Однак головною перевагою такого варіанта є все ж оригінальний зовнішній вигляд: «шнурки» нерідко виготовляють у яскравих кольорах, вони можуть бути розфарбовані в декілька кольорів, доповнені візерунком тощо.

Імпедансом називають номінальний опір навушників змінному струму — такого, як аудіосигнал.

За інших рівних умов більш високий імпеданс знижує рівень спотворень, проте потребує більш потужного підсилювача — інакше навушники просто не зможуть видати достатню гучність. У світлі цього вибір по опору залежить насамперед від того, до якого джерела сигналу планується підключати «вуха». Так, для портативного гаджета (смартфона, кишенькового плеєра) оптимальним вважається показник у 16 Ом і менше, непоганим — 17 – 32 Ом. Більш високі значення — 33 – 64 Му і 65 – 96 Ом — зажадають вже досить потужних підсилювачів, на зразок тих, що застосовуються в комп'ютерах і телевізорах. А моделі з опором 96 – 250 Ом і вище розраховані в основному на аудіотехніку Hi-End класу і професійне застосування; для таких випадків детальні рекомендації по вибору можна знайти в спеціальних джерелах.

Номінальна чутливість навушників. Технічно це гучність, на якій вони звучать при підведенні до них певного стандартного сигналу з підсилювача. Таким чином, чутливість є одним з параметрів, які визначають загальну гучність звучання навушників: чим вона вища — тим голосніше буде звук при тому ж рівні вхідного сигналу та інших рівних умов. Втім, не потрібно забувати, що рівень гучності залежить також від опору (імпедансу, див. вище); мало того, підбирати «вуха» під конкретний пристрій варто спершу за імпедансом, а вже потім — за чутливістю. При цьому один параметр можна компенсувати іншим: наприклад, модель з високим опором і високою чутливістю зможе працювати навіть на порівняно слабкому підсилювачі.

Що стосується конкретних цифр, то навушники з показниками в 100 дБ і менше розраховані в основному для використання в тихій обстановці (в деяких подібних моделях чутливість не перевищує 90 дБ). Для застосування на вулиці, у транспорті та інших аналогічних умовах бажано мати більш чутливі навушники — близько 101 – 105 дБ, а то і 110 дБ. А в деяких моделях цей показник може досягати 116 – 120 дБ і навіть більше.

Також зазначимо, що цей параметр актуальний виключно при дротовому підключенні за аналоговим стандартом — наприклад, через mini-jack 3.5 mm. При використанні цифрових інтер...фейсів на зразок USB і бездротових каналів на зразок Bluetooth звук проходить оброблення у вбудованому перетворювачі навушників, і якщо планується в основному подібне застосування — на чутливість можна не звертати особливої уваги.

Наявність системи шумоподавлення у власному мікрофоні навушників.

Відповідно до назви, така система призначена для усунення сторонніх шумів – насамперед під час розмов. У її основі зазвичай лежить електронний фільтр, який пропускає звук людського голосу і відсікає фонові звуки на кшталт міського шуму, гулу вітру в ґратах мікрофона тощо. У результаті навіть у галасливій обстановці завдяки шумоподавленню мікрофона мова виходить чіткою та розбірливою; щоправда, система неминуче вносить спотворення у підсумковий звук, але вони у разі некритичні.

- ENC. Технологія шумоподавлення навколишнього середовища ENC (Environment Noise Cancellation) суттєво знижує рівень навколишнього шуму за допомогою спрямованих мікрофонів. Застосовується як в ігрових гаджетах, щоб геймери могли спокійно спілкуватися в голосовому чаті, наприклад і в TWS-моделях навушників, щоб можна було комфортно говорити по телефону в шумній обстановці.

- cVc. Шумопригнічення мікрофона cVc (Clear Voice Capture) - просунута технологія, яка зустрічається переважно у дорогих моделях навушників. Алгоритми cVc ефективно пригнічують відлуння та шуми з навколишнього середовища. Обробка звуку із застосуванням цієї технології здійснюється відразу на декількох рівнях ― алгоритм визначає референсний рівень сигнал-шум, автоматично підлаштовує мову під потрібний рівень гучності, застосовує адаптивні еквалайзери для обробки всього голосу, а також спеціалізовані...фільтри для очищення від низькочастотного бубнежу, сибілянтів та шиплячих.

Кодеки і додаткові технології обробки звуку, підтримувані навушниками з підключенням по Bluetooth (див. «Підключення»). Першопочатково передача звуку по Bluetooth передбачає досить сильне стиснення сигналу; це некритично при передачі мови, однак може сильно зіпсувати враження при прослуховуванні музики. Для усунення цього недоліку і використовуються різні технології, зокрема aptX, aptX HD, aptX Low Latency, aptX Adaptive, AAC, LDAC і LHDC. Зрозуміло, для використання будь-якої з технологій її повинні підтримувати не тільки «вуха», але і Bluetooth-пристрій, з яким вони використовуються. А ось основні особливості кожного з варіантів:

— aptX. Bluetooth-кодек, створений для значного підвищення якості звуку, що передається по Bluetooth. Згідно із заявами творців, дає змогу досягти якості, порівнянної з Audio CD (16-bit/44.1 kHz). Переваги aptX найбільш помітні при прослуховуванні високоякісного контенту (наприклад, форматів lossless), проте навіть на звичайному MP3 він може дати помітне покращення звучання.

— aptX HD. Розвиток і удосконалення оригінального aptX, що дає змогу досягти чистоти звуку, порівнянної з аудіо формату Hi-Res (24-bit/48kHz). Як і в оригіналі, переваги aptX HD помітні в основному н...а аудіо високої якості, хоча цей кодек не буде зайвим і для MP3.

— aptX Low Latency. Специфічний різновид описаного вище aptX, розроблений в розрахунку не стільки на покращення якості звуку, скільки на зниження затримок у передачі сигналу. Такі затримки неминуче виникають під час роботи через Bluetooth; вони не критичні для прослуховування музики, однак при перегляді відео або в іграх може виникнути значна асинхронність між зображенням і звуком. Кодек aptX LL усуває це явище, зменшуючи затримку до 32 мс — така різниця непомітна для сприйняття людиною (хоча для серйозних завдань на зразок студійної роботи зі звуком вона все одно занадто велика). Підтримка aptX LL зустрічається переважно в ігрових навушниках.

— aptX Adaptive. Подальший розвиток aptX; фактично об'єднує в собі можливості aptX HD і aptX Low Latency, проте не обмежується цим. Однією з головних особливостей даного стандарту є так званий адаптивний бітрейт: кодек автоматично регулює фактичну швидкість передачі даних, виходячи з особливостей трансльованого контенту (музика, ігрове аудіо, голосовий зв'язок тощо) і завантаженості використовуваних частот. Це, зокрема, сприяє зниженню енергоспоживання і підвищенню надійності зв'язку; а спеціальні алгоритми дають змогу транслювати звук, за якістю порівнянний з aptX HD (24 біт/48 кГц), використовуючи в рази меншу кількість даних, що передаються. А мінімальна затримка передачі даних (на рівні aptX LL) робить цей кодек таким, що відмінно підходить в тому числі для ігор і фільмів.

— AAC. Bluetooth-кодек, що застосовується переважно в портативних гаджетах фірми Apple. За можливостями помітно поступається більш прогресивним стандартам на зразок aptX або LDAC: якість звуку при використанні AAC можна порівняти з середнім MP3-файлом. Втім, для прослуховування тих же MP3 цього цілком вистачає, різниця стає помітною лише на більш прогресивних форматах. А вимоги AAC до апаратної частини невисокі, і його підтримка в навушниках обходиться недорого.

— LDAC. Фірмовий Bluetooth-кодек компанії Sony. За пропускною здатністю і потенційною якістю звучання перевершує навіть aptX HD, забезпечуючи показники на рівні Hi-Res звуку 24-bit/96kHz; існує навіть думка, що це максимальна якість, яку має сенс передбачати в бездротових навушниках — подальше покращення буде просто непомітним для людського вуха. З іншого боку, підтримка цього стандарту обходиться недешево, а гаджетів з такою підтримкою поки існує досить мало — це, зокрема, смартфони Sony, а також апарати середнього і топового класу під управлінням Android 8.0 Oreo і більш пізніх версій.

— LHDC. LHDC (Low latency High-Definition audio Codec) — це кодек високої роздільної здатності з низькими затримками, розроблений спілкою Hi-Res Wireless Audio та компанією Savitech. У переважній більшості випадків його підтримка реалізована на апаратному рівні у смартфонах Huawei та Xiaomi. Також кодек відомий під назвою HWA (Hi-Res Wireless Audio). При використанні LHDC передача сигналу телефону на навушники здійснюється з бітрейтом до 900 кбіт/с, бітовою глибиною до 24 біт і частотою дискретизації до 96 кГц. При цьому забезпечується стабільне та надійне з'єднання зі зниженим рівнем затримки. Кодек оптимально підходить для висококласних бездротових навушників та оперування прогресивними форматами цифрового звуку.

Ємність акумулятора, встановленого в навушниках відповідної конструкції (див. «Живлення»).

Теоретично більш висока ємність дає змогу досягти більшої автономності, але на практиці час роботи залежить ще й від енергоспоживання навушників — а воно може бути дуже різним, залежно від характеристик і особливостей конструкції. Так що цей параметр є другорядним, і звертати увагу при виборі варто не стільки на ємність батареї, скільки на прямо заявлений час роботи (див. нижче).

Ємність акумулятора, встановленого в кейс (чохол) для навушників.

Цей параметр актуальний виключно для true wireless моделей (див. «Тип кабелю»). Нагадаємо, такі навушники заряджаються від кейса, який зазвичай оснащується власним акумулятором і фактично працює в режимі автономного повербанку. Знаючи ємність батареї в кейсі і в навушниках, можна оцінити, на скільки зарядок «вух» вистачить однієї зарядки чохла. Однак при цьому варто враховувати, що в процесі зарядки навушників частина енергії неминуче витрачається на сторонні втрати, і ефективна ємність кейса виходить десь в 1,6 разів менше заявленої. З цього і слід виходити при розрахунках: наприклад, кейс на 300 мАгод фактично зможе передати навушникам 300 / 1,6 = 187 мАгод енергії, і «вуха» на 30 мАгод від такої батареї вийде повністю зарядити близько 6 раз (187 / 30 ≈ 6).