Порівняння Scoot & Ride Highway Kick 1 vs Scoot & Ride Highway Baby

— Самокат. Самокати традиційної конструкції — платформа з кермом, встановлена на колеса порівняно невеликого діаметра. Іншими словами, у цю категорію входять всі моделі, які не належать до більш специфічних різновидів.

— Кікборд. Різновид самокатів, що має два колеса спереду, а кермо для повороту потрібно не повернути, а нахилити у відповідну сторону. Завдяки трьом точкам опори кікборди більш стійкі, ніж класичні самокати, і добре підходять для початкового навчання їзді; власне, більшість подібних виробів і розраховані на молодший вік.

— Трюковий самокат. Різновид класичних самокатів, призначений для спортивної трюкової їзди. Головна відмінна риса подібних моделей — підвищена міцність: рама виконана з металу, цілісна ручка без регулювання і складання. Також подібні самокати можуть оснащуватися пегами та іншими елементами для трюкової програми. Правда, і коштують такі моделі відповідно.

— Велосамокат. Самокати, що мають колеса велосипедного типу: великі, зі спицями і надувними шинами. Це значно підвищує прохідність і дозволяє кататися навіть по ґрунтових доріжках та іншій нерівній місцевості. Відзначимо, що не варто плутати подібні вироби із безпедальними велосипедами (біговелами): у цьому разі мова йде саме про різновиди самокатів.

— Трайк. Також цей тип називають «тридер» («трайдер») або «самокат-жаба». Головною відмінною рисою «жаб» є наявність двох окремих платформ, під кожну ногу. Коліс, відповідно, три — одне спереду і по одному на задній частині кожної платформи. Їзда на такому самокаті відрізняється від класичної тим, що ноги можуть постійно стояти на платформах. Рух уперед у різних моделях здійснюється по-різному. Один з варіантів — самокати, де потрібно розгойдуватися з боку в бік; відповідно, і їхати строго по прямій на них не вийде — траєкторія руху буде хвилеподібною, вихляючою. Інший різновид — так звані «ножиці»: платформи здатні рухатися і розсуватися, подібно лезам ножиць, що і забезпечує рух вперед.

— Снігокат. Самокати, першопочатково призначені для пересування по снігу. За будовою вони аналогічні звичайним самокатам, однак замість кожного з коліс встановлюється невелика лижа; крім того, в конструкції використовуються морозостійкі матеріали. При цьому багато снігокатів допускають заміну лиж на колеса (див. «Додатково») і можуть застосовуватися і в теплу пору року.

— Для дрифту. Самокати, спеціально створені для їзди з активним використанням дріфтів — керованих заносів. Зовні схожі не стільки на самокати, скільки на триколісні велосипеди з електричним приводом, мають сидіння і три колеса — переднє (рульове) і два задніх. Ноги їздця при русі знаходяться на підніжках і не торкаються землі, тягу забезпечує електродвигун на передньому колесі, а задні колеса зазвичай робляться поворотними (як у візках із супермаркетів) і можуть розгортатися по ходу заносу. Така конструкція дозволяє легко і безпечно виконувати трюки з використанням дрифту. А найпрогресивніші і швидкісні моделі, розраховані на професіоналів, мають більш традиційні задні колеса, без можливості повороту.

Максимальна вага їздця, який конструкція самоката здатна витримати без поломок і аварій. Цей момент частково визначається віковою групою, а в основному — матеріалами, використовуваними в рамі (обидва пункти див. нижче). Зазначимо, що виробники можуть вказувати максимальну навантаження для ідеальних умов — коли самокат їде по ідеально рівній поверхні або взагалі стоїть нерухомо. Тому вибирати модель за цим параметром варто з певним запасом; особливо це важливо для різновидів, розраховані на підвищені навантаження, зокрема велосамокатов і спортивних моделей (див. «Тип»). І вже тим більше не варто перевищувати вказаний в характеристиках вага — навіть якщо самокат не зламається відразу, це може трапитися в будь-який час, що загрожує аваріями і травмами.

—2-колісний. Класична конструкція, що має по одному колесу спереду і ззаду. Зустрічається у всіх типах самокатів, крім кикбордов, трайків і моделей для дрифту (див. «Тип»). Двоколісні самокати не можуть стояти вертикально без додаткових пристосувань (див. «Додатково — Підставка»), а їзда на них вимагає певних навичок утримання рівноваги, однак вони вважаються найбільш швидкими і повороткими. Зазначимо, що велосамокати робляться тільки двоколісними.

— 3-колісний. Триколісними за визначенням робляться все трайки і більшість кикбордов, а також моделі для дрифту (див. «Тип»). Однак цей варіант може зустрічатися і в класичних самокатах — у форматі «одне колесо спереду і два ззаду». При цьому відстань між задніми колесами може бути різним. В одних моделях вони широко рознесені, завдяки чому самокат може стійко стояти навіть у нерухомому стані, проте його маневреність виходить невисокою; вузьке розташування задніх коліс знижує стійкість, зате поліпшує повороткість.

— 4-колісний. Конструкція, що передбачає по парі коліс спереду і ззаду. Зустрічається в класичних самокатах, а також деяких кикбордах і трайках. Чотири колеса забезпечують максимальну стійкість, проте помітно знижують маневреність і погано підходять для динамічної їзди з різкими поворотами. Тому більшість чотириколісних моделей розраховані на найменших дітей, які ще тільки вчаться тримати рівновагу.

Від матеріалу деки залежать вага самоката, його міцність і стійкість до навантажень. У сучасних моделях можуть використовуватися такі варіанти:

— Пластик. У самокатах даний матеріал належить до початкового рівня. Міцність пластику невелика, на велику вагу і серйозні навантаження він не розрахований а тому зустрічається в основному в моделях молодшої вікової групи і класичного типу (див. вище). З іншого боку, в цій категорії пластик проявляє себе на висоті: він може мати практично будь-який колір і малюнок, важить небагато, та й коштує недорого.

— Алюміній. Сплави на основі алюмінію поєднують міцність, стійкість до навантажень і невелику вагу, за рахунок чого досить популярні в якості матеріалу серед всіх типів самокатів (див. вище).

— Сталь. Головною перевагою сталі є висока міцність, що перевищує навіть показники алюмінію, не кажучи вже про пластику. З іншого боку, цей матеріал має велику вагу, а тому застосовується рідше інших, переважно в велосамокатах (див. «Тип») старшої вікової групи.

— Магнієвий сплав. Досить прогресивний матеріал, що поєднує дуже малу вагу з високими показниками міцності і пружності. Водночас вартість його також досить висока. Тому магнієві рами можна зустріти в основному в дорогих моделях преміумкласу.

— Карбон. Під цим...терміном зазвичай розуміється вуглепластик — вуглецеве волокно в поєднанні з полімерним наповнювачем. Карбон вважається матеріалом преміумкласу: його міцність порівнянна зі сталлю, а вага значно менше. Правда, такий матеріал чутливий до точкових ударів — від них можуть з'явитися тріщини; однак загалом для такої «неприємності» потрібно досить невдалий збіг обставин. А ось з однозначних недоліків карбону можна назвати високу вартість. Крім того, відзначимо, що даний матеріал використовується в основному в електросамокатах (див. «Тип») — для інших різновидів з низки причин простіше використовувати більш доступні матеріали, навіть якщо мова йде про дорогою і високоякісною моделі.

Діаметр переднього колеса (коліс) самоката.

Даний параметр вибирається виробником залежно від типу, вікової категорії та загального призначення самоката. Якщо ж порівнювати схожі моделі з різним діаметром коліс, то варто врахувати, що чим більші колеса — тим краще вони відпрацьовують нерівності дороги, тим вище виходить прохідність. А невеликі колеса, зі свого боку, відмінно підходять для рівного асфальту і динамічної їзди, вони легко розганяються і дають змогу здійснювати різкі повороти.

Діаметр заднього колеса (коліс) самоката. Про значення цього параметра докладніше див. «Діаметр переднього колеса».

— Поліуретанові. Колеса з суцільною шиною з поліуретану. Цей матеріал забезпечує хорошу амортизацію, якісне зчеплення з дорогою і водночас непогану накатистость; він стійкий до перепадів температур і пошкоджень, довговічний, при цьому коштує недорого. Завдяки цьому поліуретанові колеса в наш час найбільш популярні, вони можуть встановлюватися навіть у досить прогресивні моделі самокатів, зокрема, спортивні (див. «Тип»).

— Гумові. В даному випадку маються на увазі колеса з суцільною шиною з гуми (надувні колеса винесені в окремий пункт підбору). За основними характеристиками гума схожа з описаним вище поліуретаном, а в деяких моментах навіть перевершує його. Так, подібні шини не шумлять, добре згладжують нерівності асфальту, мають відмінне зчеплення і забезпечують високу ефективність гальмування. З іншого боку, даний матеріал менш довговічний і погано переносить перепади температур, а тому і використовується значно рідше.

— Силіконові.Колеса з суцільною шиною з силікону. Такі шини досить м'які; це, з одного боку, погіршує «накатистость» у порівнянні з тим же поліуретаном, з іншого — забезпечує відмінну амортизацію. Водночас силікон недовговічний і швидко зношується, особливо при високих навантаженнях; тому колеса з цього матеріалу зустрічаються досить рідко і вважаються придатними в основному для дитячих самокатів.

— Пластикові. Пластик відрізняється невисокою вартістю, до того ж йому можна надати практично будь-який колір. З іншого боку, тверді пластикові колеса не забезпечують амортизації, сильно шумлять і в принципі не підходять для швидкої їзди. Тому даний матеріал зустрічається виключно в моделях для найменших; при цьому загальна якість і надійність пластику сильно залежать від цінової категорії.

— Надувні. Найбільш прогресивний різновид коліс, що зустрічається в сучасних самокатах. Колеса цього типу мають надувну шину (як у велосипедах), яка забезпечує відмінну амортизацію, щільне зчеплення з дорогою і високу прохідність. Недоліками надувних шин, крім ціни, можна назвати чутливість до проколів і підвищену складність в обслуговуванні: потрібно стежити за тиском і при необхідності підкачувати шину.

— Складаний. Можливість скласти самокат — зазвичай за рахунок «укладання» керма в горизонтальне положення, на платформу; в деяких моделях складаними робляться також ручки на кермі. Ця функція значно спрощує зберігання і транспортування в неробочий час. Правда, складані моделі дещо дорожче і трохи менш надійні, ніж нескладані, проте в багатьох ситуаціях ці моменти абсолютно не критичні.

— Регулювання висоти керма. Можливість змінювати висоту розташування керма, підлаштовуючи її під зріст користувача. Дана особливість буде особливо корисна, якщо самокат купується для дитини на кілька років: діти швидко ростуть, і з кожним сезоном потрібна все більша висота керма. Докладніше про налаштування за зростом див. «Максимальна висота».

— Амортизація. Наявність у самоката системи амортизації — найчастіше на передньому колесі, але зустрічаються моделі і з повною амортизацією. У будь-якому разі така система робить їзду комфортнішою, згладжує вібрації і струси, однак знижує накатистість і точність управління. Тому, наприклад, спортивні самокати і снігокати (див. «Тип») в принципі не мають даної функції, а в кікбордах вона зустрічається вкрай рідко.

— Підставка. Пристосування, що дає змогу ставити самокат у вертикальному положенні на будь-якій придатній поверхні, не використовуючи додаткових опор — таких як ст...іни, лавки, огорожі тощо. Зазвичай виконується у вигляді складаної пластини або фігурної рамки під платформою: у «похідному» стані вона піднята і не заважає руху, а якщо її опустити — самокат набуває додаткову точку опори.

— Сидіння. Власне сидіння, що дає можливість їхати на самокаті сидячи. Найчастіше дана функція зустрічається в кікбордах (див. «Тип») для найменших дітей, які ще не здатні впевнено тримати рівновагу — сидіння в таких моделях служить ще й страховкою від падіння. Крім цього, сидінням за визначенням оснащуються моделі для дрифту.

— Кошик на кермі. Встановлений на кермо кошик відіграє роль багажника — в ньому можна перевозити різні предмети, наприклад, улюблені іграшки або змінний одяг. Ємність кошиків зазвичай невелика, проте певну зручність вони можуть забезпечити. Зустрічається ця функція переважно в моделях молодшої вікової групи.

– Тримач для пляшечки. Пристосування, яке передбачає встановлення виключно пляшечки для пиття. Цьому сприяє циліндрична форма, в якій ідеально розміститься подібна ємність, при цьому вона не випаде в процесі їзди. Таке рішення може бути застосовано не стільки до дитячих самокатів, скільки до дорослих, коли самокат використовується дійсно не для розваги, а для пересування і спрага може наздогнати в будь-який момент.

— Колеса/дека, що світяться. Наявність у самоката підсвічування коліс і/або деки (платформи). Колеса з підсвічуванням зазвичай зроблені з прозорого полімеру, в який вмонтовані світлодіоди; дека ж може підсвічуватися як з боків, так і знизу. У будь-якому разі дана функція не тільки забезпечує оригінальний зовнішній вигляд, але і робить самокат більш помітним, що позитивно позначається на безпеці — особливо в сутінках і темряві. Живлення підсвічування може здійснюватися як від батарейок, так і від вбудованого генератора, який виробляє енергію при обертанні коліс.

— Ліхтарик/фара. Наявність у самокаті ліхтарика або фари. Ця функція буде корисна насамперед у сутінках і темряві: вона забезпечує підсвічування дороги, а також робить самокат помітнішим для інших учасників руху.

— Сигнал/дзвінок. Наявність в комплекті дзвінка або іншого звукового сигналу (наприклад, клаксона). Таке пристосування корисне для попередження оточуючих про рух самоката, воно дає змогу уникнути неприємних пригод.

— Пеги. Пристосування на колесах спортивних самокатів, що дають змогу виконувати різні трюкові вправи, а саме ковзати по бордюрах, перилах тощо. Являє собою додатковий упор, який встановлюється в колісну вісь самоката і може використовуватися не тільки як точка опори для стопи, а і як підпірки при їзді по різним перешкодам (поручні, пандуси тощо). Зазвичай, пегами оснащуються самокати для трюкової/спортивної їзди. При цьому ними може комплектуватися як переднє, так і заднє колесо, а в деяких варіантах пег встановлюється і з правого, і з лівого боку колеса.

– Батьківська ручка. Довга ручка, що встановлюється на деяких кікбордах, щоб доросла людина могла з комфортом триматися за неї, стоячи поруч. Таким чином, один з батьків може до певної міри контролювати рух дитини, зупиняти її в потрібний момент або навпаки, підштовхувати, або навіть везти малюка, як в колясці. Актуальне таке рішення для моделей з сидінням і для дітей, які ще не здатні до самостійного пересування на самокаті.

Максимальна висота, на яку можна встановити регульований по висоті кермо (або ж просто висота керма в робочому положенні, якщо регулювання по висоті не передбачено).

Висота керма повинна бути такою, щоб їздець міг рівно, не згинаючи спину, стояти на платформі і триматися за ручки злегка зігнутими руками. При цьому однозначної залежності між цим показником і зростанням їздця немає, багато залежить від статури. Так що ідеальний варіант — визначити оптимальну висоту за допомогою «примірки наживо», а потім вибирати самокат, виходячи з отриманого результату.