Порівняння AOC G2778VQ 27 " чорний vs AOC G2460VQ6 24 " чорний

Розмір матриці монітора по діагоналі в дюймах.

Даний параметр є одним з найважливіших для будь-якого екрану — він визначає загальний розмір робочої області. Загалом вважається, що більш великі монітори більш комфортні: великий екран дає змогу бачити великий фрагмент тексту, зображення тощо без необхідності прокручувати «картинку». З іншого боку, діагональ безпосередньо впливає на габарити, вагу і вартість монітора. Крім того, варто пам'ятати, що екрани з однаковою діагоналлю можуть мати різне співвідношення сторін і різну спеціалізацію: так, широкоформатні моделі зручні для ігор і перегляду фільмів, а для роботи з документами краще підходять класичні рішення 4:3 або 5:4. Зараз на ринку представлені монітори різної діагоналі, серед них найбільш популярні: 19-20", 22", 23 – 24", 25 – 26", 27 – 28", 29 – 30", 32", 34" і більше.

Розмір однієї точки (пікселя) на екрані монітора. Цей параметр пов'язаний з максимальною роздільною здатністю монітора та його розміром по діагоналі— чим вище роздільна здатність, тим менше розмір пікселя (при незмінній діагоналі) і навпаки, чим більше діагональ, тим більше розмір одного пікселя (при незмінному роздільній здатності). Чим менше розмір одного пікселя — тим більш чітке зображення буде виводити монітор, тим менше буде помітна його зернистість, що особливо важливо на великих моніторах. З іншого боку, малий розмір пікселя створює дискомфорт під час роботи з дрібними деталями і текстом — в основному це стосується моніторів з невеликою діагоналлю.

Частота вертикальної розгортки, підтримувана монітором.

Першопочатково термін «частота розгортки» використовувався в характеристиках ЕПТ-моніторів, які працюють з аналоговим сигналом. За традицією його продовжують застосовувати і для РК-матриць, однак для таких екранів частота розгортки — це фактично частота зміни кадрів. Детальніше про частоту кадрів див. вище; тут же відзначимо, що в даному випадку не вказується максимальна частота, а діапазон частот, підтримуваних монітором — від мінімальної до максимальної. Це дозволяє оцінити сумісність з певними відеокартами і режимами роботи: частота кадрів відеосигналу повинна відповідати частоті кадрів монітора (або хоча б бути кратною їй), інакше можливі посмикування і інші неприємні явища.

Варто відзначити, що монітор зазвичай не підтримує будь-яку частоту розгортки з наведеного в характеристиках діапазону, а тільки певні стандартні значення — наприклад, 50 Гц, 60 Гц і 75 Гц для моделі 50 – 75 Гц.

Максимальна яскравість, забезпечувана екраном монітора.

Вибирати монітор з високою яскравістю варто насамперед у тому разі, якщо пристрій планується використовувати при яскравому зовнішньому освітленні — наприклад, якщо на робоче місце потрапляє сонячне світло. Тьмяне зображення може бути «приглушене» таким освітленням, що зробить роботу некомфортною. В інших же умовах висока яскравість екрану сильно стомлює очі.

Більшість сучасних моніторів видає близько 200 – 400 кд/м2 — цього зазвичай цілком достатньо навіть на сонці. Втім, зустрічаються і більш високі значення: наприклад, в РК-панелях (див. «Тип») яскравість може доходити до декількох тисяч кд/м2. Це необхідно з урахуванням специфіки подібних пристроїв — зображення повинно бути добре помітне з великої відстані.

— Вхід mini-Jack (3.5 мм). Аудіовхід зі стандартним роз'ємом 3.5 мм mini-Jack. Зазвичай має вигляд гнізда, у яке підключається штекер mini-jack від джерела сигналу. Сам сигнал з такого входу може подаватися або на вбудовані динаміки монітора, або на аудіовихід (про те й інше див. нижче).

— Вихід mini-Jack (3.5 мм). Аналоговий аудіовихід, який використовує стандартне гніздо 3.5 мм mini-Jack. Зазвичай є універсальним і може застосовуватися як для підключення навушників, так і в ролі лінійного виходу для комп'ютерних колонок або іншої активної акустики. Наявність аудіороз'єму на моніторі зручна тим, що такий порт здебільшого знаходиться ближче до користувача, ніж виходи аудіокарти, і підключити навушники чи колонки прямо до монітора простіше, ніж тягнути дріт до системного блока.

— LAN. Стандартний роз'єм для дротового підключення до комп'ютерних мереж. Наявність такого входу здебільшого перетворює монітор на мережевий пристрій: виводити на нього зображення може будь-який користувач мережі з відповідними правами доступу. Ще один варіант застосування LAN — пряме підключення до іншого пристрою. Наприклад, таким способом можна підключити ноутбук з виходом LAN, не відключаючи монітор від ПК (з яким він може бути з'єднаний, наприклад, через інтерфейс DVI). А деякі особливо прогресивні моделі мають вшиті програмні і...нструменти, які дають можливість за допомогою локальної мережі переглядати вміст пристроїв, підключених до цієї мережі, і навіть використовувати деякі вебсервіси прямо з монітора, взагалі не використовуючи для цього комп'ютер.

— Компонентний. Аналоговий інтерфейс, що передбачає передачу компонентів відеосигналу по трьох окремих проводах (звідси й назва). Є найбільш прогресивним із загальнопоширених аналогових стандартів, дає можливість передавати HD-зображення і забезпечує кращу якість, ніж S-Video і тим більше композитний роз'єм. У комп'ютерних відеокартах практично не зустрічається, зате досі є вкрай популярним у різній відеотехніці; може знадобитися для підключення монітора до медіацентру, DVD-плеєра чи іншого подібного пристрою. Щоправда, звук доведеться підключати через окремий роз'єм — компонентний інтерфейс не підтримує передачу аудіо.

— Композитний. Один із найбільш простих і розповсюджених аналогових аудіо/відеовходів. Як і компонентний, використовує три дроти і в стандартному вигляді складається з трьох роз'ємів RCA; у деяких моніторах обидва інтерфейси можуть навіть реалізовуватися через один комплект роз'ємів, який перемикається в «компонентний» або «композитний» режими в налаштуваннях. Особливість цього стандарту полягає в тому, що він дає можливість передавати і картинку, і звук: під аналоговий відеосигнал задіяний один з дротів, а два, що залишилися, відповідають за лівий і правий канали стерео. Щоправда, композитний інтерфейс вважається застарілим: через передачу відео по одному кабелю якість і захищеність картинки від перешкод виходять невисокими, а про роздільні здатності HD взагалі не йдеться. З іншого боку, такі виходи досі є вкрай популярними у відеотехніці — причому як у сучасній, так і у відверто застарілій (на зразок VHS-відеомагнітофонів). А можливість підключити відразу і відео, і звук буває дуже зручною. Утім, якщо монітор не має ні аудіовиходів, ні вбудованих колонок, у ньому зазвичай передбачається спрощений варіант даного роз'єму — «композитне відео», з одним гніздом RCA.

— Коаксіальний (S/P-DIF). Електричний різновид інтерфейсу S/P-DIF: через один коаксіальний роз'єм RCA (тюльпан) у цифровому вигляді передається звук, зокрема багатоканальний. Цей роз'єм зустрічається переважно серед великоформатних плазмових і РК-панелей (див. «Тип»), де він відіграє роль виходу для підключення зовнішніх аудіосистем — насамперед домашніх кінотеатрів й інших прогресивних комплектів багатоканальної акустики.

— Лінійний. Лінійний інтерфейс — це стандартний аудіоінтерфейс для передачі звукового сигналу в аналоговому форматі. Загалом найпопулярніший спосіб застосування цього роз'єму — виведення звуку на активні колонки і/або зовнішній підсилювач. Утім, у моніторах можуть зустрічатися як виходи, так і входи цього типу. У цьому сенсі лінійний інтерфейс аналогічний до описаного вище роз'єму 3.5 мм; до того ж, у деяких моделях роль лінійного роз'єму відіграє саме mini-Jack.

— Оптичний. Ще один різновид роз'єму S/P-DIF, окрім описаного вище коаксіального виходу. Застосовується з тією ж метою — для виведення багатоканального звуку на зовнішню акустику — однак використовує не електричний, а оптичний (світловодний) кабель, завдяки чому таке з'єднання абсолютно не схильне до електричних перешкод. З іншого боку, оптоволокно потребує обережного поводження, тому що може тріснути від перегинів або сильних натискань. Також варто відзначити, що, на відміну від коаксіального, оптичний вихід зустрічається і у великих, і в порівняно невеликих моніторах.

— COM-порт (RS-232). Універсальний цифровий інтерфейс для передачі різних даних. У моніторах зазвичай відіграє допоміжну роль: дає змогу управляти налаштуваннями екрана з підключеного комп'ютера чи іншого пристрою, а в моделях із сенсорними екранами може використовуватися також для передачі даних від сенсора на комп'ютер. Поширений значно менше, ніж USB, практично не застосовується в ноутбуках, однак має перевагу в максимальній довжині кабелю — 15 м проти 5 м.

— S-Video. Один з поширених аналогових відеоінтерфейсів, разом із описаними вище композитним і компонентним. Відеосигнал передається по двох окремих дротах, завдяки чому можна досягти кращої якості, ніж у композитному відео; а від компонентного інтерфейсу S-Video вигідно відрізняється компактністю (обидва дроти підключаються через один роз'єм). Передача звуку по такому з'єднанню не передбачена Цей стандарт вважається морально застарілим і майже вийшов з ужитку в комп'ютерах, проте досі зустрічається в різній відеотехніці й може стати в нагоді при нестандартному застосуванні монітора.

Наявність у монітора власних вбудованих динаміків. Такі моделі, по суті, поєднують в собі екран і колонки, що може позбавити користувача від необхідності купувати окрему акустику. А для моделей з ТВ-тюнером (див. вище) дана функція є практично обов'язковою. Правда, варто враховувати, що потужність подібних динаміків і якість їх звучання порівняно невисокі, так що для вимогливих слухачів така система навряд чи підійде. Тим не менш, вбудована акустика зазвичай звучить як мінімум не гірше недорогих зовнішніх колонок, а місця займає значно менше.

Номінальна потужність динаміків, встановлених в моніторі (див. «Вбудовані динаміки»). Чим вище потужність, тим голосніше може звучати акустика, тим легше їй перекрити великий простір. Втім, здебільшого користувач знаходиться безпосередньо перед монітором, і для нормальної чутності не потрібна висока гучність. Так що даний параметр критичний переважно для плазмових і РК-панелей (див. «Тип»).

Номінальна споживана потужність монітора. Зазвичай, в даному пункті вказується максимальна потужність, яку пристрій може споживати при нормальній роботі — тобто споживання енергії на максимальній яскравості, найбільшої гучності вбудованої акустики тощо. Фактичне енергоспоживання може бути помітно нижче, проте при виборі все одно найкраще орієнтуватися на значення, заявлене в характеристиках.

Загалом чим нижче споживана потужність — тим більш економічний пристрій в плані споживання електроенергії (за інших рівних умов). Крім того, дана характеристика може стати в нагоді при підборі джерела безперебійного живлення для ПК і в інших специфічних ситуаціях, коли потрібно точно визначити енергоспоживання обладнання.