Порівняння Asus Maximus VIII Ranger vs Gigabyte GA-Z170X-Gaming 7

Загальна спеціалізація материнської плати — тип задач, під які вона оптимізована. Зазначимо, що поділ за даним показником нерідко є досить умовним, схожі за характеристиками моделі можуть належати до різних категорій. Тим не менш, дані про спеціалізацію помітно спрощують вибір.

Крім традиційних «материнок» для дому й офісу, в наш час можна зустріти рішення для високопродуктивних ПК (High-End Desktop) і для серверів, а також плати геймерського призначення і моделі для розгону (overclocking) (останні два варіанти іноді обєднують в одну категорію, проте це все ж таки різні типи материнських плат). Існують також спеціалізовані моделі для майнінгу криптовалют, однак їх випускається дуже небагато — тим більше що для майнінгу придатні багато плат, що першопочатково мають інше призначення (див. «Підходить для майнінгу»).

Ось детальніший опис кожного різновиду:

— Для дому і офісу. Материнські плати, які не належать ні до одного з більш специфічних типів. Загалом даний різновид «материнок» дуже різноманітний, він включає варіанти від бюджетних плат для скромних офісних ПК до прогресивних моделей, які впритул наближаються до геймерським і HEDT-рішень. Проте в більшості своїй рішення з даної категорії призначені для нескладних побутових...завдань: роботи з документами, вебсерфінгу, 2D-дизайну та верстки, ігор у невисокій і середній якості тощо.

— Геймерська. Плати, першопочатково створені для застосування в сучасних ігрових ПК. Крім високої продуктивності та сумісності з потужними комплектуючими, насамперед відеокартами (нерідко відразу декількома, в форматі SLI і/або Crossfire — див. нижче), такі моделі зазвичай мають ще й специфічні функції та особливості саме ігрового характеру. Найпомітніша з таких особливостей — характерне оформлення, іноді з підсвічуванням і навіть синхронізацією підсвічування (див. нижче), що дає змогу органічно вписати плату в оригінальний дизайн геймерської станції. Функціонал геймерських плат може включати прогресивний аудіочип, висококласний мережевий контролер для зниження лагів в онлайн-іграх, вбудовані програмні інструменти для налаштування і оптимізації продуктивності тощо. Також в подібних моделях можуть передбачатися розширені можливості по розгону, які іноді не поступаються можливостям спеціалізованих плат для оверклокінгу (див. нижче). А іноді межа між ігровими та оверклокерськими рішеннями взагалі стирається: наприклад, окремі плати, що позиціонуються виробником як ігрові, за функціоналом можуть швидше належати до моделей для розгону.

— Для розгону (overclocking). Високопродуктивні плати, що мають розширений набір інструментів для оверклокінгу — підвищення продуктивності системи за рахунок тонкого налаштування окремих компонентів (в основному за рахунок збільшення тактових частот, використовуваних цими компонентами). У більшості звичайних «материнок» таке налаштування пов'язане зі значними труднощами і ризиком, воно зазвичай є недокументованою функцією і не охоплюється умовами гарантії. Проте в даному випадку ситуація протилежна: плати «для розгону» тому так і називаються, що можливість оверклокінгу в них закладена виробником. Однією з найбільш помітних особливостей таких моделей є наявність в прошивці (BIOS'і) спеціальних програмних інструментів для управління розгоном, що робить оверклокінг максимально безпечним і доступним навіть для недосвідчених користувачів. Інша особливість — покращена сумісність з вбудованими інструментами розгону, передбаченими в сучасних процесорах, модулях RAM тощо. В будь-якому разі, саме цей різновид плат буде оптимальним вибором для тих, хто хоче зібрати досить потужний ПК з можливістю експериментів в плані продуктивності.

— HEDT (High-End Desktop). Материнські плати, призначені для високопродуктивних робочих станцій та інших ПК аналогічного рівня. Багато в чому схожі з геймерськими і іноді навіть позиціонуються як ігрові, однак створені в розрахунку швидше на загальну продуктивність (у тому числі у професійних задачах), ніж на впевнену роботу саме з іграми. Одна з ключових особливостей подібних «материнок» — широкий функціонал по роботі з оперативною пам'яттю: слотів під «оперативку» у них передбачається не менше 4, а частіше 6 і більше, максимальна частота RAM становить не менше 2500 МГц (а частіше 4000 МГц і вище), а максимальний об'єм — не менше 128 ГБ. Інші характеристики, зазвичай, знаходяться на аналогічному рівні. Також в прошивці можуть передбачатися інструменти для розгону, хоча за цим функціоналом подібні плати найчастіше все ж поступаються оверклокерським. Зазначимо, що такі рішення першопочатково можуть позиціонуватися як геймерські; підставою для віднесення до категорії HEDT в таких випадках є відповідність вищезазначеним критеріям.

— Для сервера. Материнські плати, спеціально розроблені для серверів. Подібні системи помітно відрізняються від звичайних настільних ПК — зокрема, вони працюють з великими об'ємами накопичувачів і мають підвищені вимоги до швидкості і надійності передачі даних; відповідно, для побудови серверів найкраще застосовувати спеціалізовані комплектуючі, включаючи материнські плати. Серед основних особливостей таких материнок — велика кількість слотів під оперативну пам'ять (нерідко понад 4), можливість підключення великої кількості накопичувачів (обов'язково більше 4 слотів SATA 3, часто — 8 та більше), а також підтримка спеціальних технологій (на зразок ECC — див. нижче). Крім того, подібні плати можуть виконуватися в специфічних форм-факторах на зразок EEB або CEB (див. «Форм-фактор»), хоча зустрічаються і більш традиційні варіанти.

— Створені для майнінгу. Материнські плати, спеціально створені для майнінгу криптовалют (BitCoin, Ethereum тощо). Підкреслимо, що мова йде не просто про можливості такого застосування (див. «Підходить для майнінгу»), а про те, що «материнка» першопочатково позиціонується як рішення для створення криптовалютної «ферми». Нагадаємо, майнінг являє собою видобування криптовалюти шляхом виконання спеціальних обчислень; такі обчислення зручніше всього проводити засобами кількох продуктивних відеокарт відразу. Відповідно, однією з відмінних особливостей плат для майнінгу є наявність декількох (зазвичай не менше 4) слотів PCI-E 16x для підключення таких відеокарт. Втім, дана категорія «материнок» особливого поширення не отримала: аналогічні характеристики зустрічаються і серед плат більш загального призначення, на них цілком можна досягти продуктивності, достатньої для ефективного майнінгу.

Кількість фаз живлення процесора, передбачене в материнській платі.

Дуже спрощено фази можна описати як електронні блоки особливої конструкції, через які живлення поступає на процесор. Завдання таких блоків полягає в тому, щоб оптимізувати це живлення, зокрема звести до мінімуму коливання потужності при зміні навантаження на процесор. Загалом чим більше фаз, тим нижче навантаження на кожну з них, тим стабільніше живлення і довговічніше електроніка плати. А чим потужніший CPU і чим більше в ньому ядер — тим більше фаз потрібно для нього; це кількість ще більше збільшується, якщо процесор планується розганяти. Наприклад, для звичайного чотириядерного чипу нерідко виявляється досить всього чотирьох фаз, а для розігнаного їх може знадобитися не менше восьми. Саме через це у потужних процесорів можуть виникати проблеми при використанні недорогих малофазових «материнках».

Детальні рекомендації щодо вибору кількості фаз під конкретні серії і моделі CPU можна знайти в спеціальних джерелах (у тому числі документації на сам процесор). Тут же відзначимо, що при великій кількості фаз на материнці (понад 8) частина з них може бути віртуальними. Для цього реальні електронні блоки доповнюються подвоювачами або навіть потроювачами, що, формально, збільшує число фаз: наприклад, 12 заявлених фаз можуть являти собою 6 фізичних блоків з подвоювачами. Однак віртуальні фази сильно поступаються реальним можливостям — по суті, вони являють собою лише доповнення, злегка поліпшують...характеристики реальних фаз. Так що, скажімо, у нашому прикладі коректніше говорити не про дванадцятьох, а лише про шість (хоча і поліпшених) фазах. Ці нюанси треба обов'язково уточнювати при виборі материнки.

Наявність у конструкції материнської плати окремого радіатора для VRM.

VRM — це модуль регулювання напруги, через який живлення від комп'ютерного БЖ поступає на процесор. Цей модуль знижує стандартна напруга блока живлення (+5, +12 В) до більш низького значення, необхідного для роботи процесора (зазвичай, трохи більше 1 В). При високих навантаженнях регулятор напруги може сильно нагріватися, і без спеціалізованої системи охолодження справа може закінчитися перегрівом і навіть перегорання деталей. Радіатор VRM знижує ймовірність подібних ситуацій; він може виявитися зайвим для будь-якого CPU, і вкрай бажаним, якщо плату планується використовувати з потужним висококласним процесором (особливо розігнаним).

Підтримка материнської платою технології DualBIOS.

Збої і помилки в BIOS (див. BIOS) є однією з найбільш серйозних проблем, які можуть виникнути у сучасного ПК — вони не тільки позбавляють комп'ютер працездатності, але ще й дуже складні у виправленні. Технологія DualBIOS створена для полегшення боротьби з подібними проблемами. Материнські плати, виконані за цією технологією, мають дві мікросхеми для запису BIOS: перша мікросхема містить основну версію BIOS, яка використовується для завантаження системи в штатному режимі, друга — резервну копію BIOS в початковій (фабричних) конфігурації. Резервна мікросхема вступає в роботу у разі виявлення помилки в основний BIOS: якщо виявлена помилка в програмному коді, він відновлюється до оригінальної фабричної версії, якщо ж мав місце апаратний збій — резервна мікросхема бере керування системою на себе, замінюючи основну. Це дозволяє забезпечити працездатність системи навіть при серйозних проблемах в роботі BIOS, не вдаючись до складних процедур відновлення.

Максимальна тактова частота оперативної пам'яті, підтримувана материнською платою. Фактична тактова частота встановлених модулів ПАМ'ЯТІ не повинна перевищувати цього показника — інакше можливі збої в роботі, та й можливості «оперативки» не вийде використовувати на повну.

Для сучасних ПК частота RAM в 1500 – 2000 МГц і менше вважається дуже невеликий, 2000 – 2500 МГц — скромною, 2500 – 3000 МГц — середньої, 3000 – 3500 МГц — вище середньої, а в найбільш прогресивних платах можуть підтримуватися частоти в 3500 – 4000 МГц і навіть більше 4000 МГц.

Кількість портів SATA 3 на материнській платі.

SATA в наш час є стандартним інтерфейсом для підключення внутрішніх накопичувачів (в основному HDD) і приводів оптичних дисків. В один такий роз'єм підключається один пристрій, так що число портів SATA відповідає числу внутрішніх накопичувачів/приводів, які можна підключити до «материнки» через такий інтерфейс. Велика кількість (6 SATA портів і більше) необхідна в разі активного використання декількох жорстких дисків і іншої периферії. Для побутового ж використання досить 4-ох. SATA 3, згідно з назвою, являє собою третю версію даного інтерфейсу, що працює на загальній швидкості близько 6 Гбіт/с; корисна швидкість, з урахуванням надмірності даних, які передаються, складає близько 4,8 Мбіт/с (600 МБ/с) — тобто вдвічі більше, ніж в SATA 2.

Зазначимо, що різні стандарти SATA цілком сумісні між собою в обох напрямках: до більш нових портів можна підключати більш старі накопичувачі, і навпаки. Єдине що швидкість передачі даних при цьому буде обмежуватися можливостями більш повільної версії, а в деяких ситуаціях може знадобитися переналаштування накопичувачів апаратними (перемикачі, джампера) або програмними засобами. Також варто сказати, що SATA 3 є найбільш новою і прогресивної варіацією SATA на сьогодні, однак можливостей цього стандарту недостатньо, щоб розкрити весь потенціал швидкісних SSD-накопичувачів. Тому SATA 3 використовується в...основному для жорстких дисків і бюджетних SSD, більш швидкісні накопичувачі підключаються в спеціально розроблені для них роз'єми на зразок M.2 або U.2 (див. нижче).

Кількість роз'ємів M.2, передбачених у конструкції материнської плати. Зустрічаються материнки на 1 роз'єм М.2, на 2 роз'єми, на 3 роз'єми і більше.

Роз'єм M.2 створений для підключення прогресивних внутрішніх пристроїв в мініатюрному форм-факторі — зокрема, швидкісних SSD-накопичувачів, а також плат розширення на зразок модулів Wi-Fi і Bluetooth. Однак роз'єми, призначені для підключення тільки периферії (Key E), в дане число не входять. У наш час це один з найсучасніших і найпрогресивніших способів підключення комплектуючих. Однак варто враховувати, що через цей роз'єм можуть реалізовуватися різні інтерфейси — SATA або PCI-E, причому не обов'язково обидва відразу. Детальніше див. «Інтерфейс M.2»; тут же відзначимо, що SATA має невисоку швидкість і використовується в основному для бюджетних накопичувачів, а PCI-E застосовується для прогресивних твердотільних модулів і підходить також для інших видів внутрішньої периферії.

Відповідно, кількість M.2 — це кількість комплектуючих такого формату, яку можна одночасно підключити до «материнки». При цьому чимало сучасних плат, особливо середнього і топового рівня, оснащуються двома і більше M.2 роз'ємами, причому саме з підтримкою PCI-E.

Модель аудіочипа (модуля для оброблення і виведення звуку), встановленого на материнській платі. Дані про точну назву звукового чипа будуть корисні при пошуку докладної інформації про нього.

Сучасні «материнки» можуть оснащуватися досить прогресивними аудіомодулями, з високою якістю звуку і широкими можливостями, що робить їх придатними навіть для геймерських і мультимедійних ПК (хоча для професійної роботи зі звуком все одно, швидше за все, знадобиться окрема звукова карта). Ось найпопулярніші з сучасних висококласних аудіочипів: Realtek ALC887, Realtek ALC892, Realtek ALC1150, Realtek ALC1200, Realtek ALC1220, Realtek ALC4050, Realtek ALC4080, Supreme FX.

Найбільш прогресивний формат звуку, який аудіочип материнської плати здатний виводити на зовнішню аудіосистему. На даний момент практично всі материнські плати з аудіочипами підтримують стандартний стерео 2.0, а найбільш прогресивний формат може бути таким:

— 4. Конкретна розкладка звуку по чотирьох каналах може бути різною, але в будь-якому разі даний варіант являє собою два класичних каналу стерео, доповнених ще двома — наприклад, центральним і тиловим, або парою тилових (лівий і правий). Це дозволяє розширити звукову сцену і досягти більшої об'ємності, ніж в класичному стерео, зберігши невисоку вартість самих звукових карт. Втім, цей варіант зустрічається рідко, в основному в платах mini-STX (див. «Форм-фактор»).

— 5.1. Шестиканальний звук: два фронтальних, центральний і два задніх каналу, плюс сабвуфер для низьких і наднизьких частот. Дозволяє відтворювати повністю об'ємний звук, який сприймається слухачем не тільки перед, але і за собою. Один з найбільш популярних форматів багатоканального звуку на сьогоднішній день.

— 7.1. Розвиток ідеї об'ємного звуку, закладеної форматом 5.1. Крім стандартної шестиканальної конфігурації (центр, фронтальна пара, тилова пара і сабвуфер), передбачає ще два динаміка. Місце їх встановлення яких може бути різним, залежно від використовуваної схеми восьмиканального звуку: над фронтальною або тиловий парою, у вигляді пари «центр-тил», з боків від слухача і т. ін. В будь-якому разі восьмиканальні схеми...дають змогу більш точно відтворювати напрямок звуку.

— 9.1. Найбільш прогресивний на сьогоднішній день варіант акустики, зустрічається в материнських платах. Аналогічно 7.1, даний стандарт включає 6 каналів по схемі 5.1 плюс додаткові динаміки — тільки в цьому випадку їх чотири, що дає ще більше можливостей по розширенню об'ємного звучання.