Площа опалення
Максимальна площа приміщення, яку здатний ефективно обігріти котел. Однак варто врахувати, що різні будови мають різні теплоізоляційні властивості і сучасні споруди куди «тепліші», ніж 30-річні і тим більше 50-річні будинки. Відповідно даний пункт носить скоріше довідковий характер і не дає змогу в повній мірі оцінити реальну опалювальну площу. Існує формула, за якою можна вивести максимальну площу обігрівання, знаючи корисну потужність котла і кліматичні умови, в яких він буде застосовуватися; докладніше про це див. «Корисна потужність». У нашому ж разі площа опалення розраховується за формулою «потужність котла помножена на 8», що орієнтовно рівноцінно використанню в будинках, яким не один десяток років.
Споживана потужність
Максимальна електрична потужність, споживана котлом під час роботи. У неелектричних моделей (див. «Джерело енергії») ця потужність зазвичай невелика, оскільки потрібна в основному для керуючих схем, і на неї можна не звертати особливої уваги. Щодо електричних котлів варто відзначити, що споживана потужність у них переважно декілька вище корисною, оскільки частина енергії неминуче розсіюється і не використовується на нагрів. Відповідно, по співвідношенню корисною і споживаної потужності можна оцінити ККД такого котла.
Макс. t теплоносія
Максимальна робоча температура теплоносія в системі котла під час роботи в режимі опалення.
Макс. t гарячої води
Максимальна температура гарячої води, що видається двоконтурним котлом в режимі гарячого водопостачання. Для порівняння відзначимо, що вода починає сприйматися як тепла, починаючи з 40 °С, а в централізованих системах гарячого водопостачання температура гарячої води зазвичай становить близько 60 °С (і не повинна перевищувати 75 °С). Відповідно, навіть в найскромніших моделях даний показник становить близько 45 °С, в переважній більшості сучасних котлів він не нижче 50 °С, а в окремих моделях може і взагалі перевищувати 90 °С.
Також варто мати на увазі, що при нагріванні до даної температури різниця температур («Δt») може бути різною — залежно від вихідної температури холодної води. А від Δt прямо залежить продуктивність котла в режимі ГВП; докладніше про продуктивність див. нижче.
Літній режим роботи
Режим роботи котла, розрахований на теплу пору року. У цьому режимі він працює тільки на забезпечення гарячого водопостачання (якщо така послуга передбачена), опалення вимикається. Якщо котел оснащений датчиком зовнішньої температури, у
літньому режимі цей датчик також відключається, щоб опалення не включалося вночі, коли температура зовнішнього повітря знижується.
ККД
Коефіцієнт корисної дії котла — основний показник, що характеризує ефективність його роботи.
Для електричних моделей (див. «Джерело енергії») цей показник обчислюють як відношення корисної потужності до споживаної; в таких моделях не рідкістю є показники в 98 – 99 %. Для котлів на сгораемом паливі ККД — це співвідношення кількості тепла, безпосередньо передається теплоносію, до загальної кількості тепла, що його виділяє при згорянні. У таких пристроях ефективність нижче, ніж в електричних, для них хорошим вважається показник більш ніж в 90 %. Виняток становлять собою конденсаційні котли (див. відповідний пункт), у яких ККД може бути навіть вище 100 %. Ніякого порушення законів фізики тут не відбувається, це свого роду рекламна хитрість: при підрахунках ККД використовується не зовсім коректна методика не враховує енергії, витраченої на утворення водяної пари. Тим не менш, формально все правильно: котел видає на теплоносій більше теплової енергії, що виділяється при згорянні палива, так як до енергії згоряння додається енергія конденсації.
Макс. витрати газу
Максимальна витрата газу в котлі з відповідним джерелом енергії (див. вище). Досягається під час роботи газового нагрівача на повну потужність; при зниженій потужності і витрати, відповідно, буде нижче.
Зазначимо, що котли однакової потужності можуть відрізнятися по витраті газу через різниці в ККД; при цьому більш економічні моделі зазвичай коштують дорожче, однак різниця в ціні окупається за рахунок економії газу.
Ємність розширювального бака
Ємність розширювального бака, що поставляється в комплекті з котлом.
Розширювальний бак призначений для відведення надлишків води з опалювальної системи, коли загальний об'єм рідини збільшується в результаті нагрівання. Він складається з двох частин, з'єднаних гнучкою мембраною: в одній, герметично закритої, перебуває повітря під тиском, в іншу надходить «зайва» вода, стискаючи при цьому мембрану. Таким чином вдається уникнути катастрофічного зростання тиску в контурі опалення. Оптимальний об'єм розширювального бака залежить від ряду параметрів системи, насамперед обсягу та складу теплоносія; детальні рекомендації з розрахунками можна знайти в спеціальних джерелах.
Тиск розширювального бака
Тиск газу в герметично закритій частині розширювального бака (докладніше про конструкцію див. Ємність розширювального бака). Необхідний тиск у розширювальному баку має бути приблизно на 0,3 бар більше, ніж початковий тиск у системі. Початковий тиск, у свою чергу, безпосередньо залежить від загальної висоти системи опалення, а точніше від різниці між висотою верхньої і нижньої точки системи опалення. Його можна вивести за приблизною формулою P=h/10, де P – початковий тиск у бар, h – різниця висот найвищої та найнижчої точки системи в метрах. Таким чином, якщо перепад висот становить 2 м, початковий тиск у системі - 0,2 бар, а тиск у розширювальному баку має бути не менше 0,5 бар.
