Порівняння Apple Watch 1 Aluminum 42 mm vs Apple Watch 1 42 mm

Основний спосіб з'єднання наручного годинника з зовнішніми пристроями. Для розумних годин і фітнес-браслетів (див. «Тип») мається на увазі підключення до смартфону або планшету, а в разі годинників-телефонів мова звичайно йде про гарнітурах.

— Bluetooth. Бездротова технологію для прямого зв'язку різних пристроїв між собою. Це найбільш популярний інтерфейс в розумних годинах і браслетах: модулі Bluetooth можна зробити дуже мініатюрними, дальність зв'язку навіть у самих ранніх версіях досягає 10 м, а різні покоління Bluetooth взаємно сумісні з основного функціоналу. Конкретно ж версією в наш час зустрічаються такі:

• v 2.0. Найбільш рання стандарт, використовуваний в сучасних носяться гаджетах. Можливість такого зв'язку скромніше, ніж у більш прогресивних версій, однак їх нерідко виявляється цілком достатньо з урахуванням сфери застосування.
• v 3.0. Стандарт, що поєднує класичний Bluetooth v 2.0 і високошвидкісну «надбудову» для передачі великих обсягів даних.
• v 4.0. Подальше, після 3.0, поліпшення Bluetooth: до класичного і швидкісного формату в даній версії додалася технологія «Bluetooth з низьким енергоспоживанням». Підтримка цієї технології особливо корисна у фітнес-браслетах, які зазвичай передають невеликі обсяги даних, але постійно.
• v 4.1. Модифікація описаного вище стандарту 4.0 з поліпшеним захистом від перешкод при одночасній роботі з мобільним зв'язком LTE.
• v 4....2. Ще одне вдосконалення стандарту 4.0, що подала, зокрема, поліпшений захист даних і підвищення швидкості з'єднання.
• v 5.0. П'яте, найбільш нове на сьогодні покоління Bluetooth, випущене в 2016 році. Одним з найбільш цікавих покращень стала поява двох спеціальних режимів роботи для Bluetooth з низьким енергоспоживанням: збільшена дальність (за рахунок зниження швидкості) і збільшена швидкість (за рахунок зменшення дальності).

— USB. Дротове підключення до комп'ютера/ноутбука за допомогою USB-кабелю. Досить специфічний варіант, що зустрічається в деяких фітнес-браслетах і дитячих маячки. У робочий час такий гаджет повністю функціонує самостійно, а USB-з'єднання використовується лише періодично, для деяких спеціальних завдань: передачі на комп'ютер зібраних даних, зарядки батареї, зміни деяких налаштувань і т. ін. Це не так зручно, ніж постійне з'єднання по Bluetooth, тому носяться гаджетах USB вкрай рідко використовується як основний спосіб підключення.

— 3.5 мм (mini-Jack). Ще один спосіб дротового з'єднання, майже повністю аналогічний описаному вище USB і відрізняється лише типом роз'єму і, відповідно, сферою застосування — штекер 3.5 мм розрахований в основному на роботу зі смартфонами і планшетами, а не з комп'ютерами. Втім, він також зустрічається вкрай рідко.

Види спортивних і медичних вимірювань, підтримувані гаджетом (плюс деякі функції схожого призначення, такі як <відстеження сну, розумний будильник, рівень стресу та жіночий календар). Зазначимо, що функції з цього списку можуть зустрічатися не тільки в спеціалізованих фітнес-браслетах (див. «Тип»), але і в більш традиційних пристроях на зразок розумних годинників. А ось, власне, найпопулярніші варіанти:

— Частота пульсу. Частота серцевих скорочень — один з найважливіших фізіологічних параметрів людини. Так, щоб спортивне тренування було максимально ефективним, пульс повинен перебувати у визначеному діапазоні (конкретне значення залежить від мети тренування та особистих особливостей користувача). А при деяких захворюваннях і процедурах лікування прискорення або уповільнення пульсу може бути важливим сигналом, у тому числі попередженням про небезпеку.

— Тиск (тонометр). Датчик, який дає змогу заміряти артеріальний тиск користувача. Варто враховувати, що точність такого датчика зазвичай досить невисока, похибка вимірів може становити 10 % і навіть більше; так що повноцінного медичного тонометра він не замінить. З іншого боку, гаджет з даною функцією цілком здатний визначити критичне підвищення або зниження тиску, що дасть змогу своєчасно п...рийняти необхідні заходи.

— ЕКГ (кардіограма). Датчик, що дає змогу одержувати детальні дані про роботу серця користувача. Зазначимо, що такий датчик не є повноцінним електрокардіографом — по суті, він являє собою прогресивний різновид пульсометра, здатний відстежувати особливості серцевого ритму. Тим не менш, навіть цього вистачає, щоб виявити деякі небезпечні явища — наприклад, фібриляцію передсердь, яка спершу буває непомітна для людини — і вчасно вжити відповідних заходів.

— Рівень кисню в крові. Датчик (так званий пульсоксиметр), що визначає насиченість крові киснем (сатурацію); при цьому вимірювання здійснюється неінвазивним методом — без проколів та інших ушкоджень шкіри. Як і більшість «медичних» датчиків в наручних гаджетах, не відрізняється точністю і не є повноцінним медичним приладом, однак цілком здатен зреагувати на критичне зниження рівня кисню в крові. Вважається, що наявність пульсоксиметра актуальна насамперед при деяких захворюваннях, коли сатурація може знижуватися через саму хворобу або особливості лікування, що застосовується. Однак ця функція може стати в нагоді і цілком здоровим користувачам, які часто бувають на великій висоті — насамперед альпіністам і повітроплавцям.

— Температура тіла. Наявність датчика для вимірювання температури дає змогу проводити вимірювання без застосування термометрів. Звичайно, похибки дають про себе знати, тому легке відхилення від норми можна і не визначити, але суттєве збільшення температури пристрій легко зафіксує.

— T° навколишнього середовища. Незважаючи на те, що розумні годинники носяться на тілі, вбудовані датчики в них зазвичай призначаються для вимірювання температури навколишнього повітря. Ця інформація може знадобитися як для загальної оцінки оточуючих умов, так і для специфічних цілей - зокрема, прогнозу погоди. Нерідко годинники з цією функцією мають також барометр (див. «Навігація»).

— Кількість кроків. Традиційний крокомір — функція для підрахунку кількості кроків, зроблених користувачем. При таких вимірюваннях зазвичай використовуються дані з акселерометра, і результати виходять досить точними: сучасні акселерометри в більшості своїй добре калібровані і цілком здатні відрізняти струси при кроках від помахів рукою і інших сторонніх рухів. Винятком є поїздки у наземному транспорті: багато наручних гаджетів сприймають тряску як кроки, що варто враховувати при оцінці отриманих результатів.

— Пройдена відстань. Вимірювання загальної відстані, пройденої користувачем. Для цього зазвичай використовуються або дані з крокоміра, або GPS-модуль (див. «Навігація»); кожен варіант має свої переваги. Так, крокомір обходиться дешевше, його можна використовувати навіть в приміщеннях без вікон, куди не доходить сигнал із супутників, і на тренажерах на зразок бігових доріжок, де користувач не рухається відносно землі. GPS, зі свого боку, дає більш високу точність, особливо на великих відстанях, і не схильний до помилкових спрацьовувань в транспорті. У деяких прогресивних гаджетах ці способи можуть поєднуватися — це недешево, проте дає змогу поєднати переваги обох варіантів і досягти максимальної точності.

— Швидкість руху. Визначення швидкості руху користувача. Як і для пройденої відстані, вимірювання може здійснюватися різними способами; детальніше про них див. вище. Тут же відзначимо, що багато гаджетів з цією функцією здатні не тільки визначати поточну швидкість, але також постійно фіксувати її значення і виводити різні показники: максимальна досягнута швидкість, середнє значення за тренування тощо.

— Витрата енергії (калорії). Вимірювання кількості калорій, витраченої користувачем в процесі руху. Ці дані є досить приблизними, оскільки обчислюються за непрямими параметрами (швидкість і дальність руху, особисті особливості людини тощо). Тим не менш, навіть такої точності буває цілком достатньо для визначення загальної ефективності тренувань.

— Кількість спалюваного жиру. Вимірювання кількості жиру, спаленого за тренування. Як і у випадку з калоріями (див. вище), результат таких вимірювань виходить досить приблизними. Тим не менш, на практиці абсолютна точність не потрібна, а дані про усунення надлишків жиру можуть стати потужним засобом мотивації.

— Час активності. Вимірювання загального часу, протягом якого користувач активно рухається. У багатьох моделях таке вимірювання може передбачати додаткові можливості — наприклад, фіксацію декількох періодів активності з перервами між ними і визначення співвідношення між часом руху і часом відпочинку.

— Розумний будильник. Будильник, що відслідковує фази сну користувача і подає сигнал для пробудження в оптимальний для цього період. Людський сон складається з чергування фаз, і пробудження в «невдалу» фазу створює відчуття в'ялості і розбитості, навіть якщо часу на сон було достатньо. Розумний будильник дає змогу уникнути таких ситуацій; його робота заснована на відстеженні пульсу, темпу дихання та інших параметрів, які розрізняються в залежності від фази сну. Варто враховувати, що відхилення сигналу від заданого часу може становити до півгодини, проте зазвичай це відхилення в бік більш раннього підйому. У результаті ризик запізнитися з розумним будильником — нульовий, а «недоспаний» час компенсується оптимальним моментом пробудження.

— Відстеження сну. Оцінка якості сну базується на даних з бортових датчиків фітнес-браслетів або розумного годинника. Зокрема, пульсометр контролює кількість скорочень серцевого м'яза, акселерометр – рухи користувача. Датчик рівня кисню в крові, якщо такий є в розпорядженні носимого гаджета, підвищує точність збору відомостей про якість сну. За показаннями сенсорів фіксуються моменти входу у фазу глибокого сну та виходу з неї. Саме в цей період відбувається відновлення нервової системи та накопичення енергії на день майбутній. У глибокому сні людина може повністю перезавантажитись і набратися сил, у стадії швидкого сну мозкова активність практично не відрізняється від стану неспання. Функція аналізу якості сну допомагає визначити найбільш підходящі тимчасові рамки для сну і надає персоналізовані рекомендації для поліпшення нічного відпочинку.

– Рівень стресу. Рівень стресу організму дає можливість оцінити метрика, що визначає варіабельність серцебиття – різницю у часі між послідовними скороченнями серцевого м'яза. До уваги також беруться частота дихання, максимальне споживання кисню та його надмірне споживання після тренування. Оцінка рівня стресу дає чітке уявлення про переживання користувача протягом дня, разом з тим цінність цього параметра полягає у визначенні найбільш оптимального режиму тіла для тренування. Висока варіабельність серцевого ритму зазвичай вказує на гарну форму для занять спортом, низька може говорити про втому, зневоднення або погане самопочуття. Усе це безпосередньо впливає на здатність ефективно тренуватися. Чітких одиниць виміру рівня стресу не існує — у смартгодинниках параметр зазвичай показується у вигляді шкали від 0 до 100, нерідко із зазначенням кількості годин перебування організму у стресі та часу його відновлення до нормального стану.

– Жіночий календар. Інструмент для відстежувння менструального циклу у представниць прекрасної статі тримає руку на пульсі подій передбачуваних дат менструального періоду, дає змогу визначити найсприятливіші дні для зачаття, допомагає вчасно помітити тривожні симптоми та запобігти багатьом захворюванням при порушеннях циклу. Виходячи із загальної тривалості циклу, пристрій розраховує імовірну дату початку наступної менструації. У жіночому календарі фіксуються дати циклу, вікна фертильності та день овуляції. Додаючи в нього власні нотатки, можна відслідковувати коливання сну, апетиту, спортивної форми, зміни настрою та прогнозувати самопочуття на певний день.

Крім описаних вище, у сучасних наручних гаджетах можуть зустрічатися і більш специфічні види вимірів.

Матеріал, з якого виготовлене прозоре покриття дисплея.

— Пластик. Недорогий, до того ж досить міцний і ударостійкий матеріал: навіть при сильному ударі пластик швидше потріскається, ніж розсиплеться на дрібні уламки. Водночас на такому покритті легко з'являються подряпини, і з часом воно неминуче мутніє. Через це пластик зустрічається переважно в недорогих наручних гаджетах.

— Скло. У такому разі може матися на увазі як класичне силікатне скло (таке ж, як, наприклад, у вікнах), так і деякі оригінальні різновиди ударостійкого скла, що не належать до Gorilla Glass (див. нижче). Звичайне скло коштує дорожче за пластик, але ненабагато, при цьому воно краще виглядає і довше зберігає прозорість завдяки стійкості до подряпин. Головні недоліки цього матеріалу — крихкість і схильність розсипатися на гострі уламки при ударах. Цього недоліку тією чи іншою мірі позбавлене захищене від ударів скло, проте воно й коштує дорожче. За ціновою категорією гаджета можна досить точно визначити, яке саме скло в ньому використовується — звичайне чи ударостійке.

— Сапфір. Покриття, виготовлене з синтетичного сапфіра, яке використовується виключно в гаджетах преміумкласу — це пов'язано зі складністю його виробництва і, відповідно, високою вартістю. З практичного боку сапфір відрізняється надзвичайно високою стійкістю...до подряпин (подряпати таке скло можливо хіба що алмазом або спеціальним інструментом), однак водночас він крихкий і легко розколюється від удару.

— Gorilla Glass. Сімейство ударостійкого скла, яке створене компанією Corning, і широко застосовується в сучасній електроніці, включаючи наручні гаджети. Крім міцності, Gorilla Glass відрізняється ще й непоганою стійкістю до подряпин, при цьому коштує відносно недорого (за мірками такого покриття), що й зумовило його популярність. Утім, конкретні властивості такого скла залежать від його версії; ось варіанти, які актуальні для сучасних наручних пристроїв:

• Gorilla Glass v3. Найстаріша з актуальних нині версій — випущена в 2013 році. Тим не менш, навіть таке покриття помітно перевершує традиційне скло (не кажучи вже про пластик) за прозорістю і стійкістю до подряпин.
• Gorilla Glass v4. Версія, що вийшла в 2014 році. Ключовою особливістю стало те, що при розробці цього покриття основну увагу було приділено стійкості до ударів (тоді як попередні покоління робили наголос переважно на стійкості до подряпин). У результаті скло вийшло вдвічі міцніше, ніж у версії 3, притому що його товщина склала всього 0,4 мм.
• Gorilla Glass SR+. Перша версія Gorilla Glass, яка була створена спеціально для смартгодинників та інших мініатюрних наручних гаджетів; представлена в 2016 році. За твердженнями творців, стійкість до подряпин у такого покриття наближається до показників сапфірового скла при збереженні основних переваг Gorilla Glass — високої міцності й прозорості. Загалом для даного матеріалу заявлено перевагу над «альтернативними варіантами» на 70 % за характеристиками міцності та на 25 % за оптичними властивостями.
• Gorilla Glass DX. Ще один різновид скла, який спеціально створений для наручних пристроїв. Був випущений в 2018 році одночасно з версією DX+ (див. нижче). З ключових поліпшень у Gorilla Glass DX заявлені, зокрема, підвищені антирефлексивні властивості й збільшення рівня контрастності видимого зображення на 50 %; останнє, до того ж, дає змогу знизити фактичну яскравість і, відповідно, енергоспоживання екранів без шкоди для якості зображення, що особливо важливо для мініатюрних наручних пристроїв. А від покриття типу DX+ цей матеріал відрізняється, з одного боку, меншою стійкістю до подряпин, з іншого — вищими антирефлексивними характеристиками.
• Gorilla Glass DX+. «Ровесниця» оригінальної версії DX, що відноситься до тієї ж спеціалізації — наручні гаджети та інші мініатюрні пристрої. При цьому DX+ відрізняється більш високою стійкістю до подряпин, однак має дещо гірші антирефлексивні характеристики. У всьому іншому ці типи покриття практично ідентичні.

Кількість ядер у процесорі гаджета.

Ядро — це частина процесора, яка відповідає за обробку одного потоку команд. Відповідно, декілька ядер дають змогу справлятися одночасно з декількома потоками, що робить процесор багатозадачним і підвищує його продуктивність. Однак варто враховувати, що наявність 2 або навіть 4 ядер ще не гарантує високої обчислювальної потужності навіть для самого процесора — нерідко буває так, що прогресивний двоядерний чип працює швидше за недорогий чотириядерний. Крім того, фактична продуктивність і швидкість роботи системи залежать від безлічі інших характеристик, не пов'язаних із процесором. Тому кількість ядер є виключно довідковою та маркетинговою інформацією, сама собою вона не може бути підставою для оцінки гаджета й порівняння його з іншими моделями.

Матеріал, з якого виготовлений корпус гаджета. Деякі моделі випускаються в декількох версіях, із різних матеріалів — наприклад, алюмінію або сталі; для таких випадків у характеристиках зазначаються відразу всі доступні варіанти.

— Пластик. Пластик нерідко вважають бюджетним варіантом, однак у випадку наручних гаджетів це неправильно: у таких пристроях можуть застосовуватися різні види пластику, у тому числі дуже прогресивні, міцні й надійні. Тому загальна якість подібного корпусу, зазвичай, безпосередньо залежить від цінової категорії пристрою. Загальними перевагами всіх видів пластику можна назвати порівняно невелику вагу, стійкість до вологи, можливість надати корпусу будь-яке забарвлення і форму, а також низьку теплопровідність.

— Метал. Корпуси з металу, для яких виробник із якоїсь причини не став уточнювати конкретний склад. Утім, найчастіше в таких випадках мова йде про алюміній або сталь, детальніше про обидва див. нижче. А ось такі висококласні матеріали, як золото чи титан, рідко ховаються під скромним терміном «метал» — зазвичай вони вказуються в характеристиках прямо. Хай там що, а загалом металеві корпуси дещо міцніші й надійніші за пластикові, до того ж виглядають солідніше, однак і коштують дорожче.
...r> — Сталь. Переважно для корпусів наручних гаджетів використовується нержавіюча сталь. Вона відрізняється високою міцністю та надійністю, не схильна до корозії, стильно й акуратно виглядає, а коштує порівняно недорого — дешевше багатьох алюмінієвих сплавів, не кажучи вже про титан. Однією з особливостей сталевих корпусів є досить велика вага, проте це може бути як недоліком, так і перевагою: масивний корпус створює додаткове відчуття надійності й солідності. Зазначимо, що більшість гаджетів зі сталевими корпусами мають круглі циферблати й традиційний дизайн, який добре підходить навіть до ділового стилю, проте зрідка зустрічаються і виключення.

— Алюміній. Алюмінієві сплави поєднують у собі високу міцність і невелику вагу — значно меншу, ніж у сталі. Щоправда, і коштує цей матеріал дещо дорожче. Також вважається, що він добре підходить для яскравих молодіжних гаджетів, хоча зрідка застосовується і в більш традиційних пристроях.

— Гума. Матеріал, що зустрічається в окремих моделях дитячих маячків і фітнес-браслетів (див. «Тип»), але майже не застосовується в інших видах наручних гаджетів. Однією з ключових переваг гуми є м'якість, яка створює певний захист від ударів і робить корпус максимально травмобезпечним; і те, й інше особливо важливо саме для дитячих пристроїв. Крім того, такий корпус можна легко зробити водостійким і навіть повністю герметичним, а також надати будь-який колір. З іншого боку, практично ті ж переваги (крім м'якості) має і пластик, а коштує гума трохи дорожче (хоча й помітно дешевше, ніж метали).

— Титан. Титанові сплави належать до матеріалів преміумкласу й застосовуються рідко, здебільшого в топових моделях гаджетів «екстремального» призначення. Цей матеріал легкий і водночас надзвичайно міцний, до того ж відмінно тримає форму при ударах; однак і коштує титан значно дорожче за алюміній, наприклад, притому що висока надійність не так часто виявляється вирішальною.

— Золото. Золотий або позолочений корпус перетворює гаджет на стильний іміджевий аксесуар. Обходиться подібний корпус дуже недешево, проте це не можна назвати недоліком: ціна пристрою додатково підкреслює статус власника.

— Кераміка. Спеціальна високоміцна кераміка — ще один матеріал преміумкласу, який не тільки виконує практичну функцію, але й засвідчує високий рівень гаджета та солідність його власника. З практичної сторони, крім міцності й надійності, цей матеріал вирізняється надзвичайно високою стійкістю до подряпин, що дає йому можливість дуже довго зберігати «товарний вигляд» навіть у не дуже сприятливих умовах. Водночас кераміка погано переносить сильні точкові удари.

Кольори корпусу, в яких доступний гаджет. Зазначимо, що в даному випадку «нержавіюча сталь» є виключно назвою відтінку, сам матеріал корпуса може бути іншим (наприклад, алюміній).

Колір ремінця, з яким поставляється гаджет. Якщо в даному пункті зазначено кілька варіантів — це, зазвичай, означає, що користувач може вибрати колір на свій розсуд. Можуть передбачатися й інші варіанти — наприклад, наявність декількох ремінців в комплекті, або можливість такої комплектації за бажанням користувача — однак він зустрічаються набагато рідше.

— Шкіра. Шкіряні ремінці притаманні для ділового стилю, вони виглядають багато й респектабельно, однак і коштують досить дорого. З практичного боку цей матеріал характеризується міцністю, надійністю і стійкістю до вологи; водночас він досить вимогливий у догляді, і при недотриманні відповідних правил на ремінці можуть з'явитися тріщини.

— Гума / силікон. Досить популярний матеріал, який застосовується не тільки для фітнес-браслетів, але й для традиційних годинників. Гумові ремінці виглядають не так дорого, як шкіряні, однак теж цілком достойно, при цьому вони досить міцні, довговічні, стійкі до вологи й приємно «сидять» на руці. Аналогічним за властивостями є і силікон, який на зовнішній вигляд практично не відрізнити від гуми. Але на фоні гуми силікон м'якіший, не перетискає руку й приємніший на дотик.

— Метал. Металеві ремінці (браслети) здебільшого виготовляються з нержавіючої сталі, однак також зустрічаються інші варіанти. У будь-якому разі браслети відрізняються високою міцністю і можуть бути як легкими, так і масивними, у залежності від складу металу. Також варто згадати високу теплопровідність цього матеріалу. Такий браслет приємно охолоджує руку в теплу пору року, але зворотний ефект викликає в холодну.

— Міланський браслет. Металеві браслети, які виготовлені з ланок дуже дрі...бного плетіння (розміром близько 1 мм, а то й менше). Матеріал такого браслета може бути різним; найчастіше це сталь, однак зустрічаються і дорожчі метали. У будь-якому разі такий браслет має оригінальний зовнішній вигляд, а також забезпечує хороший доступ повітря, даючи змогу шкірі дихати. З недоліків цього варіанта можна відзначити те, що ланки можуть «закушувати» волосся на руці, створюючи дискомфорт.

— Тканина. Зазвичай для ремінців використовується міцна щільна тканина (на кшталт «кордури» на основі нейлону), стійка до вологи, ультрафіолету й інших несприятливих чинників. Для деяких користувачів цей матеріал приємніший, ніж інші варіанти; однак з низки технічних причин ремінці з тканини не надто поширені.

Багато моделей наручних гаджетів доступні з кількома варіантами ремінців, на вибір покупця.

Тип застібки, використовуваний в ремінці або браслеті гаджета.

Найбільш поширеними на сьогодні типами застібок є класична пряжка, розкладні кліпса, розкладний замок, магніт, застібка з фіксатором і липучка. Якщо в характеристиках зазначено відразу кілька варіантів — значить, гаджет поставляється або може поставлятися з різними варіантами ремінців, що використовують різні типи застібок. А ось докладний опис кожного типу:

— Класична (з пряжкою). Застібка, що нагадує пряжку ременя; першопочатково використовувалася в традиційних наручних годинниках, однак у наш час отримала розповсюдження і в «розумних» гаджетах. На одній половині такий застібки знаходиться рамка П-образної або аналогічної форми, що має спеціальний стрижень, на другий — ряд отворів. При застібанні друга половина протягується через рамку, а штир фіксується в одному з отворів. При цьому, вибираючи те або інше отвір, можна налаштовувати розмір ремінця. Крім того, переваги «класики» полягають у надійності, охайному зовнішньому вигляді і сумісності з багатьма матеріалами ремінців (за винятком хіба що металевих браслетів).

— Кліпса (розкладається). Варіант, характерний для металевих браслетів. Найбільшого поширення набула різновид кліпси, що складається із двох вигнутих пластин, з'єднаних віссю. При розстіба...ння вони розкриваються як книжка, збільшуючи загальну довжину браслета і даючи змогу безперешкодно зняти годинник з руки, а при застібанні — складаються впритул один до одного і фіксуються, закріплюючи браслет на зап'ясті. Інша, менш популярний різновид — «метелик», що має дві стулки, які при розкритті піднімаються подібно крилам. Загалом кліпси дуже прості у використанні, однак складні в налаштуванні. Вони застібаються і розстібаються буквально одним клацанням, але ось переналаштувати розмір браслета з кліпсою «на ходу» неможливо — доводиться роз'єднувати і знову з'єднувати спеціальні фіксатори, для чого потрібен додатковий інструмент і деяка вправність..

— Магнітна. Застібка, роль фіксатора в якій грає сильний постійний магніт. Такі пристосування прості і зручні у використанні, так і в регулюванні: для застібання та розстібання досить «приліпити» або «відліпити» магніт, а налаштування по розміру здійснюється прямо під час застібання — шляхом затягування ремінця до потрібної довжини. Головним недоліком такої застібки є те, що її можна застосовувати тільки з металевими браслетами з магнітних сплавів — наприклад, сталевими.

— З фіксатором. Застібка, що нагадує описану вище пряжку, проте має дещо інший принцип дії. На одній стороні ремінця з такою застібкою розташовується штир фіксатора, на іншій — петля D-образної або іншої форми, а також ряд отворів. При застібанні сторона зі штирьком протягується в петлю і потім фіксується в одному з отворів; вибираючи той або інший отвір, можна регулювати ремінець по довжині. Подібна конструкція особливо зручна для ремінців з гуми, вона простіше і водночас надійніше, ніж пряжка, яка також може застосовуватися з такими ремінцями.

— Липучка. Класична застібка-липучка, застосовується виключно з ремінцями з тканини. Як і магнітні (див. вище), такі застібки дають змогу дуже точно регулювати довжину ремінця прямо в процесі застібання. З недоліків липучки, крім обмежень за матеріалами ремінця, варто відзначити схильність до зниження надійності по мірі зносу. Тому в наш час цей тип застібки зустрічається досить рідко, причому майже не використовується як єдиний доступний — зазвичай липучка доповнюється іншим варіантом, наприклад, фіксатором.

— Розкладний замок. Застібка у вигляді разьемного замку, половинки якого знаходяться на різних половинках браслета. Використовується з металевими браслетами дрібного плетіння, так званими «міланськими»; при цьому одна половинка закріплена нерухомо,а другу може рухатися вздовж своєї частини браслета — таким способом регулюється довжина. Для регулювання може знадобитися інструмент, проте сама процедура нескладна — помітно простіше, ніж в кліпсах. А слабка поширеність розкладних замків пов'язана в основному з тим, що міланські і браслети «розумних» наручних гаджетах зустрічаються рідко.