Порівняння Maxxis Wormdrive 26x1.9 vs Schwalbe Smart Sam Performance Folding 26x2.25

Номінальна ширина покришки, фактично — її ширина при нормально накачаному колесі. Приблизно цей параметр виражається у дюймах, точніше — в міліметрах. Останній варіант застосовується у велошинах, що маркуються за «французьким розміром» (див. відповідний пункт).

Як і посадковий діаметр (див. «Стандарт ETRTO»), даний показник визначає сумісність покришки з конкретним ободом. Однак якщо діаметр повинен точно відповідати розміру обода, то у випадку з шириною правила вибору дещо інші. Вона не повинна точно збігатися з внутрішньою шириною обода — вважається, що оптимальним варіантом є покришка, яка в 1.5 — 2 рази ширше. Допускається і до 2.5 разів, але ттут необхідно виявляти обережність: занадто широка покришка на вузькому ободі буде гірше вести себе у поворотах і може зірватися з обода. Також зайва ширина погіршує керованість на малій швидкості і при падінні тиску (навіть невеликому), прискорює знос боковин. Зі свого боку у дуже вузької покришки вище ймовірність проколів і ушкодження обода через нештатні навантаження на нього.

Нагадаємо, якщо маркування покришки збігається з маркуванням штатних шин велосипеда — вона гарантовано підійде для нього. Це справедливо і для ширини. Водночас існують таблиці, що дають змогу визначити, яка «нерідна» ширина покришок підійде для конкретного обода.

Основні розміри покришки у відповідності зі стандартом ETRTO (також зустрічається назва «стандарт ISO»). Вказуються в міліметрах, при цьому перша цифра відповідає ширині шини, друга — внутрішньому діаметру.

Різноманітність маркувань, що застосовувались для велопокришок (включаючи французький розмір 650x23C, 650x25C, 650x28C, 650x35C, 650x43C, 650x48C, 650x54C, 700x20C, 700x22C, 700x23C, 700x25C, 700x26C, 700x28C, 700x30C, 700x31C, 700x32C, 700x33C, 700x34C, 700x35C, 700x38C, 700x40C, 700x42C, 700x43C, 700x45C, 700x47C, 700x50C...), в свій час створювало чимало проблем як для користувачів, так і для фахівців. Тим більше що здебільшого для маркування використовувалися дюйми, а це менш точна одиниця виміру, ніж міліметри. Мало того, формально однакові розміри з різним форматом позначення нерідко розрізнялися і на практиці — наприклад, 1.75" і 1 3/4" дюйма могли відповідати різним фактичним розмірам в міліметрах. Також виробники найчастіше вказували в характеристиках зовнішній діаметр шини, а не внутрішній, і без фактичної примірки далеко не завжди можна було підібрати виріб під розмір обода.

Для виправлення ситуації і був розроблений стандарт ETRTO (ISO). Розміри цього стандарту — це, мабуть, найважливіший параметр для підбору велопокришки. По-перше, ETRTO охоплює дві головні характеристики, що визначають сумісність з ободом — посадковий діаметр і ширину. Про значення ширини див. вище; а за посадковим діаметром покришка і обід повинні збігатися, інакше установка буде просто неможливою, якими б ідеальними не були інші характеристики «гуми». По-друге, ETRTO використовує позначення в міліметрах, що дозволяє підібрати розмір покришки з максимальною точністю.

Існують таблиці, що дозволяють перевести деякі фірмові «дюймові» маркування в значення ETRTO; такі таблиці можна знайти в спеціальних джерелах. Втім, необхідність в таких даних виникає рідко: більшість сучасних виробників поряд з фірмовим маркуванням використовує і стандарт ETRTO.

Щільність каркаса покришки в нітах на дюйм (Ends Per Inch або Threads Per Inch).

Матеріал велопокришки за складом є композитним, він включає бортіровочний трос (див. нижче), каркас (корд) з синтетичної тканини, і власне гуму (компаунд). Щільність каркаса визначає насамперед м'якість вироби; від цього залежать динаміка, накат, прохідність і схильність до зминання при наїздах на перешкоди та інших посилених навантаженнях. Так, м'який корд краще підходить для їзди по пересіченій місцевості, в т. ч. за складних поверхонь на зразок піску або гравію: він забезпечує більшу пляма контакту, добре мнеться на дрібних нерівностях і дозволяє не втрачати швидкості при наїзді на невелику перешкоду на зразок ями, кореня дерева і т. ін. Так і трясе на таких покришках менше, ніж на жорстких. З іншого боку, вони гірше тримають швидкість і накат, а також мають підвищену ймовірність проколу в певних ситуаціях: наприклад, гострий камінь може увібгати покришку до самого обіду і пробити камеру.

Жорсткі покришки, зі свого боку, відрізняються хорошою динамікою: на них простіше і набрати швидкість, і підтримувати її. Та й при наїзді на той самий гострий камінь ймовірність проколу буде значно нижче. З іншого боку, найменша перешкода на дорозі при русі на таких покришках призведе до помітної втрати швидкості, а на нерівній поверхні велосипед піддається сильній трясці. Крім того, з певного значення (120 EPI і вище) збільшення щільності каркаса дає не підвищення, а зниження на...дійності: висока щільність ниток призводить до зменшення їх товщини і, відповідно, міцності.

Також нагадаємо, що фактична твердість колеса буде залежати не тільки від каркасу, але і від тиску в шині. Так що в деяких ситуаціях особливості каркаса цілком можна компенсувати підбором відповідного тиску.

Якщо ж говорити про конкретні цифри, то покришки з щільністю корду до 60 EPI (TPI) можна віднести до м'яким, до 90 TPI — до середніх, до 120 — до жорстким, а значення більш ніж 120 EPI (TPI) відповідає високої жорсткості. З урахуванням викладеного вище м'які покришки краще підійдуть для пересіченій місцевості та трюкової їзди, а жорсткі — для швидкісного руху по рівних дорогах. Детальніші рекомендації з цього приводу можна знайти в спеціальних джерелах.

Максимальне навантаження, яку здатна винести покришка в штатному робочому стані (встановлена і накачана до робочого тиску). Зазвичай, даний параметр наводиться з деяким запасом — з поправкою на те, що під час їзди можуть виникати короткочасні високі навантаження, що перевищують вагу, що припадає на колесо при рівномірному русі. Так що якщо навантаження на покришку близька до максимального показника, але не перевищує його — можна не переживати про цілісність шин (зрозуміло, при використанні їх в рамках призначення). Мало того, навіть при значному перевищенні допустимого навантаження (на 20 – 30 кг) виріб, швидше за все, не лопне відразу. Однак перевищення навантаження однозначно не можна допускати: при підвищеному навантаженні ймовірність «вибуху» покришки різко зростає, причому вище всього вона на високій швидкості, на нерівностях і в різких поворотах — тобто у найбільш травмонебезпечних ситуаціях.

При визначенні навантаження на кожне колесо потрібно визначити загальну масу велосипеда і їздця, а також врахувати, що на заднє колесо припадає близько 65 % ваги, на переднє — близько 35 %. Для спрощення підрахунків, якщо особлива точність не потрібна, можна брати для заднього колеса 2/3 ваги, для переднього — 1/3. Наприклад, якщо вага людини становить 80 кг, а велосипеда — 10 кг, загальна вага складе 90 кг, і на переднє колесо доведеться навантаження приблизно в 30 кг, на заднє — 60 кг. Втім, сучасні велопокришки «дорослого» призначення у більшості своїй мають досить ви...сокі показники максимального навантаження — нерідко в 120 кг і більше. Так що уважно придивлятися до даного показника має сенс в основному в специфічних ситуаціях: якщо велосипед потрібен для дуже великого і масивного людини, якщо мова йде про дитячому велосипеді («дитячі» покришки можуть мати вельми скромні обмеження по навантаженню), або якщо планується возити важкі вантажі. Якщо говорити про вантаж, то його вага розподіляється по колесах залежно від того, де знаходиться вантаж. При розміщенні на задньому (багажник або «велоштани») або передньому колесі (корзина міського велосипеда) вага додається до навантаження на відповідне колесо, а якщо велосипедист несе на собі рюкзак, то вага загальну вагу рюкзака і людини розподіляється по описаній вище пропорції.

Наявність додаткової захисту від проколів в конструкції покришки.

Така захист являє собою шар спеціального матеріалу (щільна гума, кевлар і т. ін.), розміщеного між кордом і протектором, за рахунок чого збільшується загальна товщина покришки від зовнішньої частини протектора до камери. В результаті багато які гострі предмети невеликого розміру (зразок гвоздика або осколки скла), які могли б пробити звичайну покришку, не представляють небезпеки для захищеної моделі. Зрозуміло, така конструкція не дає абсолютної гарантії від проколів, до того ж додатковий шар зазвичай не поширюється на боковини; однак за інших рівних умов «захищені» покришки однозначно надійніше незахищених. Їх однозначними недоліками можна назвати більш високу вартість, а також дещо більшу вагу.

Загальна вага покришки.

Даний показник позначається на загальній вазі велосипеда, проте цей вплив настільки незначно, що здебільшого ним можна знехтувати — тим більше що різниця між схожими за розміром і застосування покришками може складати якісь десятки грамів, а то і грами. Фактично звертати увагу на вагу має сенс в основному при застосуванні в професійних гонках, де боротьба йде за десяті частки секунди — і, відповідно, кожен зайвий грам може виявитися вирішальним. Якщо ж покришки купуються для простішого використання — наприклад, аматорських «покатушок» дорогами або навіть по пересіченій місцевості — даного параметру можна не приділяти багато уваги.