Порівняння Microlab M-300 vs Microlab M-200

Співвідношення рівня корисного сигналу (власне відтворюваного звуку) до рівня сторонніх шумів, забезпечуване підсилювачем колонок в нормальному режимі.

Будь-який підсилювач неминуче створює власні шуми; позбутися від них неможливо, однак можна знизити їх рівень. Чим вище співвідношення сигнал/шум — тим чистіше буде звук, тим менш помітними будуть сторонні перешкоди. В сучасних комп'ютерних колонках цей показник може варіюватися від 52 – 55 дБ (мінімальний показник для того, щоб шум не доставляв особливого дискомфорту) до 90 – 95 дБ (може бути поівняним з досить прогресивною Hi-Fi апаратурою). Однак варто мати на увазі, що співвідношення сигнал/шум є далеко не єдиним параметром, що впливає на якість звуку, і його високе значення ще не гарантує приємного звучання колонок.

Діапазон звукових частот, підтримуваний акустикою. Чим ширше цей діапазон, тим повніше відтворений звук, тим нижче ймовірність, що якісь із цих деталей на низьких або високих частотах залишаться «за кадром». Водночас людське вухо здатне чути частоти близько 16 – 22000 Гц, а з віком цей діапазон ще більше звужується. У сучасній аудіотехніці, особливо топового рівня, можуть зустрічатися більш широкі діапазони, однак з практичної точки зору в цьому немає особливого сенсу. Крім того, варто відзначити, що сам по собі широкий частотний діапазон не гарантує високоякісного звуку — багато що залежить також від АЧХ.

Номінальна потужність кожної окремої фронтальної колонки, передбаченої в акустичній системі. Цей параметр може зазначатися для системи з будь-якою кількістю колонок (див. вище) — всі формати звуку, що застосовуються в комп'ютерної акустики, передбачають пару фронтальних колонок.

В самих загальних рисах чим вище потужність, тим голосніше здатна звучати колонка. Детальніше про це параметр див. «Сумарна потужність» вище. Тут же відзначимо, що для стереосистем без сабвуфера потужність одного фронтального каналу складає половину від загальної потужності, більш прогресивної акустиці співвідношення потужностей між каналами може бути різним.

Номінальна потужність комплектного сабвуфера акустичної системи.

Нагадаємо, сабвуфер — це спеціалізований динамік для низьких і наднизьких частот; такий динамік особливо корисний для ігор і фільмів, саме для такого контенту найбільш важливі добре виражені баси. Відповідно, від потужності такого динаміка залежить насиченість і (до певної міри) загальну якість звучання низьких частот. «Саби», зазвичай, підбираються під потужність решти компонентів системи, однак комплекти зі схожою загальною потужністю основних каналів можуть все-таки відрізнятися за характеристиками сабвуферів.

Також варто відзначити, що потужність цього компонента може становити досить значну частину від сумарної потужності всієї акустики: у деяких моделях близько половини загальних ватт» (а то й більше) припадає саме на сабвуфер. Це варто враховувати при порівнянні; більш докладно див. «Сумарна потужність».

Наявність знімних кабелів позбавить вас від можливих поломок пристрою, які пов'язані з перегином дротів. Якщо ж подібний казус станеться, легка заміна дроту на новий дає змогу надалі використовувати колонки, а не нести їх в сервісний центр. Однак таке рішення переважно використовується в моделях вищого рівня, що і позначається на вартості. При цьому, знімними можуть бути не тільки аудіокабелі, під які передбачаються роз'єми (за класикою це RCA), але й кабель живлення.

Тип пульта дистанційного керування, яким укомплектовані колонки, зрозуміло, якщо такій пульт взагалі передбачений.

- Провідний. Пульт у вигляді окремого пристрою, підключеного до керуючого компонента системи («головної» колонки, сабвуфера, зовнішнього підсилювача) за допомогою окремого дроту. Такий пульт не такій мобільний, як бездротової, та й сам дріт може створювати деякі незручності. З іншого боку, ці недоліки далеко не завжди реально помітні: комп'ютерні колонки найчастіше знаходяться в безпосередній близькості від слухача, і в нього не виникає потреби у «дальнобійному» управлінні. При цьому дротяні пульти надійні, недорогі, не вимагають батарейок і працюють, навіть не перебуваючи у прямій видимості колонок (на відмінність від бездротових, які часто використовують керування по ІЧ-каналу). Щоправда, варто враховувати, що на такій пульт зазвичай виносяться лише основні функції — на кшталт регулювання гучності і тембру.

- Бездротовий. Бездротові пульти найчастіше працюють інфрачервоним каналом — аналогічно пультам для телевізорів, кондиціонерів тощо. Головні переваги такого керування — свобода переміщення в межах як мінімум кількох метрів від акустики. Крім того, на бездротові пульти часто виносять керування розширеними налаштуваннями. У той же час між пультом та приймачем (одна з колонок, сабвуфер тощо) не повинно бути перешкод; а обходятьс...я такі аксесуари помітно дорожче провідних пультів.

— Дротовий і бездротової. Комплекти акустики, укомплектовані одразу двома пультами — провідним та бездротовим. Особливості того й іншого варіанта докладно описані вище, а їх поєднання дає змогу вибирати пульт залежно від того, що потрібно в даний момент мати під рукою керування, сидячи за комп'ютером, або регулювати звук з відстані декількох метрів, пересуваючись по кімнаті. Крім того, дротовий та бездротової пульти можуть відрізнятися за набором функцій. Однак варто врахувати, що подібне обладнання помітно впливає на вартість.

Розташування власного регулятора гучності, передбаченого в колонках. В сучасних комп'ютерних колонках зустрічаються регулятори, встановлених спереду, ззаду, збоку, зверху, на сигнальному кабелі, на підсилювачі і на пульті ДУ (останній може бути як єдиним регулятором, так і доповненням до регулятора з іншим розташуванням; докладніше див. нижче). Ось особливості кожного з варіантів:

— Спереду. Найбільш популярне в наш час розташування: до передньої панелі колонки простіше всього дотягнутися, регулятор можна без проблем підкрутити в будь-який час, і навіть якщо колонки щільно оточені сторонніми предметами ззаду і з боків — лицьова панель зазвичай залишається вільною. З недоліків можна відзначити хіба що той момент, що не всім подобаються зайві ручки на передній панелі колонки — однак це суто естетичний нюанс, не впливає на зручність.

— Ззаду. Регулятор, встановлений на задній панелі колонки, не особливо зручний для частого зміни гучності — шукати його зазвичай доводиться навпомацки, а для доступу потрібно деякий вільний простір навколо колонки. Так що на таких колонках найзручніше першопочатково підібрати якийсь оптимальний рівень звуку, а потім при необхідності підлаштовувати гучність через програмні налаштування комп'ютера і не тягнутися зайвий раз до регулятора. Тому даний варі...ант зустрічається досить рідко. З іншого боку, подібна непомітність має свої плюси: акустика набуває максимально акуратний зовнішній вигляд, без зайвих дрібних елементів на зовнішній стороні.

— Збоку. Свого роду компроміс між двома описаними вище варіантами: регулятор виходить не таким помітним, як передній, і водночас до нього простіше дістатися, ніж до заднього. Правда, з відповідної сторони колонки для цього повинно бути достатньо вільного місця, але цей недолік не є особливо критичним. Так що бічне розташування зустрічається хоч і рідше переднього, зате помітно частіше заднього.

— Зверху. Досить специфічний варіант. З загальної специфіки схожий з описаним вище бічним розташуванням, проте з низки причин зустрічається вкрай рідко — у колонках нестандартного дизайну, а також в деяких комплектах, у яких управління системою знаходиться на сабвуфері (цей компонент часто встановлюється на підлогу, і верхнє розташування регулятора є найбільш зручним).

— На сигнальному кабелі. Регулятор, розміщений прямо на дроті, по якому передається аудіосигнал. Використовується переважно у недорогих компактних колонках: встановити регулятор таким способом простіше і дешевше, ніж вбудовувати в корпус, а габарити самого корпусу можна зменшити за рахунок відсутності всередині «зайвих» деталей.

— На підсилювачі. Варіант, який застосовується в моделях з зовнішнім підсилювачем (див. вище). Саме параметри роботи підсилювача визначають гучність звучання, так що логічніше розмістити регулятор гучності саме на ньому, а не на якійсь з колонок. Теоретично конкретне розташування регулятора може бути різним; на практиці ця ручка (як і інші елементи управління) зазвичай встановлюється на передній панелі. Зазначимо, що таке оснащення нерідко доповнюється регулятором на пульті ДУ (див. нижче) — підсилювач не завжди розташований досить зручно, для частих підстроювань зручніше використовувати пульт.

— На пульті ДУ. Регулятор, встановлений на пульті дистанційного управління — це може бути як дротовий, так і бездротової аксесуар (див. «Пульт ДИСТАНЦІЙНОГО керування»). Власне, наявність пульта ДУ практично гарантовано означає наявність у ньому регулювання гучності, виключення зустрічаються вкрай рідко; а якщо таких пультів два (дротовий і бездротовий), то регулятори нерідко встановлюються в обох. Зазначимо також, що управління гучністю з пульта може доповнюватися регулятором, розташованим у будь-якому з описаних вище місць (крім сигнального кабелю).