Порівняння Yamaha NS-F51 vs Yamaha BR-12M

Загальна спеціалізація акустичної системи.

У наш час за цим показником виокремлюють домашні, концертні, моніторні, інформаційні, зовнішні і кінотеатральні системи, а також рішення для розширення наявних АС. Водночас призначення не є категоричним приписом — багато моделей допускають і нестандартні варіанти використання. Однак простіше й зручніше все ж вибирати колонку згідно з тим способом застосування, який для неї першопочатково передбачений. Конкретні ж особливості акустики різного призначення такі:

— Домашня. Різновид АС, яка призначена, як випливає з назви, для індивідуального використання в домашніх умовах. Відзначимо, що характеристики таких моделей можуть бути різними — від найпростіших поличних динаміків до потужних багатосмугових колонок, розрахованих на домашні кінотеатри й високоякісні аудіосистеми.

— Концертна. Відмінною зовнішньою особливістю АС, які призначені для концертів, є великі габарити й висока номінальна потужність (у деяких моделях вона перевищує 1 кВт). Останнє є незамінним для широких просторів — залів, стадіонів тощо — де звук до того ж повинен «перекрикувати» реакцію слухачів (іноді досить гучну). А ось купувати такі колонки для домашнього використання не має сенсу — не тільки через вис...оку вартість, але ще й тому, що замість високорівневих входів (як у домашніх АС) такі системи мають роз'єм для спеціальної апаратури, музичних інструментів тощо. Найчастіше концертна акустика продається в комплектації 1.0 (див. «Кількість каналів») у розрахунку на те, щоб звукоінженери могли зібрати потрібну конфігурацію акустики з певної кількості компонентів.

— Моніторна. Головним призначенням моніторної акустики є контроль якості звука; відповідно, усі подібні моделі відрізняються надзвичайно високою точністю передачі всіх деталей звучання, рівною АЧХ і практично повною відсутністю спотворень. Це робить їх незамінними для професійного використання (наприклад, у студіях звукозапису): моніторна колонка дасть змогу дуже точно визначити всі недоліки вхідного сигналу, включаючи перешкоди підсилювача, неточності аудіомонтажу тощо. Як і концертні (див. вище), подібні системи зазвичай оснащуються спеціалізованими входами, проте використовувати монітори для домашнього прослуховування не має сенсу ще й з іншої причини: всі огріхи звука, непомітні на звичайній акустиці, у цьому разі проявляться — і можуть помітно зіпсувати враження. Та й ціна таких моделей дуже висока.

— <Інформаційна. Різновид акустичних систем, які використовуються для голосових сповіщень — на вокзалах, в аеропортах, торгових центрах, навчальних закладах тощо. Для таких сповіщень застосовуються підсилювачі з робочою напругою 100 В — відповідно, інформаційна акустика розрахована на роботу з таким обладнанням. Цей момент є ключовим. Багато моделей цього призначення можуть працювати і як звичайна домашня акустика, інші мають захищені корпуси, на зразок описаних нижче зовнішніх — однак якщо система сумісна зі стовольтовими підсилювачами, то в нашому каталозі вона однозначно відноситься до інформаційної. Варто зазначити, що оскільки головним призначенням такої акустики є передача голосу, то її частотний діапазон (див. нижче) часто буває вужчий, ніж у домашньої.

— Зовнішня. Акустичні системи, які призначені для встановлення поза приміщеннями. Можуть використовуватися, наприклад, для звукового супроводу свят на дачі чи на природі, програвання музики на літніх майданчиках кафе тощо. Усі моделі цього типу обов'язково мають стійкий до вологи й корозії корпус (див. «Захист від вологи») на випадок несприятливих погодних умов; крім того, вони зазвичай додатково захищені від впливу ультрафіолету. Зовнішня акустика може кріпитися різним способом (див. вище), однак найчастіше зустрічаються підвісні варіанти.

— Кінотеатральна. Моделі, які призначені, згідно з назвою, для використання в кінотеатрах — причому не стільки в залах «домашнього» формату, на 6 – 10 глядачів, скільки у великоформатних розважальних комплексах на десятки й сотні посадкових місць. Кінотеатральні колонки мають наступні загальні риси. По-перше, усі вони робляться пасивними, у розрахунку на підключення до спеціалізованих підсилювачів; відповідно, у ролі входів використовуються високовольтні роз'єми у вигляді клем або гнізд Euroblock. По-друге, потужність таких пристроїв досить висока — від 100 Вт і вище. По-третє, кінотеатральна акустика зазвичай випускається у форматі 1.0 (див. «Кількість каналів») — іншими словами, такі моделі не є готовими акустичними системами, а лише окремими компонентами, з яких збирається конкретна багатоканальна АС. Такий формат випуску дає можливість максимально точно підібрати колонки, необхідні для конкретного залу. За типом установлення кінотеатральна акустика зазвичай відноситься до підлогової, вбудовуваної або настінної. Останній різновид найчастіше розрахований на встановлення на бічних стінах, а перші два — за екраном. Водночас підлогові версії можуть фактично складатися з двох частин — класичної колонки для низьких частот і рупора для СЧ і ВЧ.

— Розширення акустичної системи. Специфічний різновид акустики, який першопочатково не припускає самостійного застосування і використовується як доповнення до колонок традиційної конструкції. Такі моделі застосовуються здебільшого в системах багатоканального об'ємного звука — для розширення звукової сцени по вертикалі; вони мають характерний зовнішній вигляд: порівняно невеликі розміри, похила верхня панель і вбудований у цю панель динамік. Таким чином, звук від динаміків спрямований під кутом вгору — у розрахунку на те, щоб, відбившись від стелі, досягти слухача й створити враження того, що джерело звука знаходиться зверху. Застосування «розширювальної» акустики дає змогу обійтися без використання спеціалізованих стельових колонок. Це особливо зручно з тієї причини, що колонки для стелі зазвичай робляться вбудованими й досить складні в монтажі, тоді як модулі розширення нерідко допускають установлення прямо на основні компоненти АС. Також відзначимо, що цей різновид акустики може бути першопочатково розрахований на певні моделі основних колонок; цей момент варто уточнювати перед покупкою.

— 1.0.Одноканальна (є монофонічною) аудіосистема. «Поодинці» такі колонки не забезпечую відчуття об'ємності, однак можуть застосовуватися в якості окремих компонентів для багатоканальних систем об'ємного звуку.

— 2.0. Звичайний стереозвук: дві колонки, які відповідають за лівий і правий канал. Дозволяє створити мінімальну ілюзію «об'ємного» звуку шляхом імітації зміщення джерела звуку в просторі перед слухачем.

— 2.1. Система з двох динаміків, створюють мінімальну ілюзію «об'ємного» звуку, і сабвуфера, який забезпечує потужний і насичений звук за рахунок додавання низьких і наднизьких частот.

— 3.0. Система з трьох динаміків (центрального і двох фронтальних). За заявами деяких виробників, такі системи в невеликих приміщеннях здатні, при деяких хитрощі, відтворювати повністю об'ємний звук без тилових колонок.

— 5.0. Набір з п'яти колонок (двох фронтальних, центральної і двох тилових), що дозволяє відтворювати повністю об'ємний звук, який суб'єктивно сприймається слухачем не тільки перед, але і за собою.

— 5.1. Набір з п'яти колонок і сабвуфера для низьких і наднизьких частот, що дозволяє відтворювати повністю об'ємний звук, який суб'єктивно сприймається слухачем не тільки перед, але і за собою. Системи 5.1 — один з найбіл...ьш популярних форматів багатоканального звуку, широко застосовується, зокрема, в домашніх кінотеатрах.

Зустрічаються також більш рідкісні варіанти зумовлені під вузькі потреби:

— 1.1. Системи у вигляді сабвуфера, на який зверху встановлена колонка загального діапазону. Зустрічаються в основному у концертній акустиці — з таких комплектуючих зручно збирати системи для потужного і насиченого звуку.

— 2.2. Подальший розвиток ідеї, закладеної в системах 1.1 (див. вище); фактично — це комплекти з двох однакових колонок формату 1.1. Подібні комплекти випускаються з тих міркувань, що для концертів, особливо в порівняно невеликих приміщеннях, нерідко буває достатньо всього пари колонок 1.1; купити відразу дві такі колонки зручніше, а часто і дешевше, ніж купувати їх по одній.

— 3.1. Система з трьох динаміків (центрального і двох фронтальних), а також сабвуфера для низьких і наднизьких частот. Є «спрощеною» версією системи 5.1; за заявами деяких виробників, такі системи здатні відтворювати повністю об'ємний звук за відсутності тилових колонок, за рахунок чого є ідеальними для установки в невеликих приміщеннях, де немає можливості розмістити повноцінну 5.1-акустику.

— 4.0. Різновид систем 4.1 (див. нижче), позбавлена сабвуфера, в іншому повністю аналогічна.

— 4.1. Спрощена версія формату 5.1 (див. вище); такі системи зазвичай позбавлені або центрального, або одного з тилових каналів. У будь-якому разі за інших рівних умов вони обходяться дешевше повноформатних 5.1, але і якість звуку у них відчутно нижче.

— 4.2. У дану категорію відноситься в основному концертна акустика (див. «Призначення»), що являє собою розширену версію описаної вище 2.2. У системах 4.2 над кожним сабвуфером встановлюється не одна, а дві колонки загального діапазону. Таким чином можна досягти більш якісного та насиченого звуку.

— 5.2. Варіація описаного вище 5.1, доповнена другим сабвуфером — це позитивно позначається на якості і точності відтворення низьких частот. З іншого боку, параметри таких систем дещо складніше.

— 6.1. Розширена версія формату 5.1: два фронтальних динаміка, центральний, три тилових (лівий, правий і центральний) і сабвуфер для низьких і наднизьких частот. Характеризується більш точною передачею об'ємного звуку в задньому секторі, однак зустрічається досить рідко.

— 7.0. Розширена версія багатоканального звуку з п'ятьма основними каналами (наприклад, 5.1). В даному випадку п'ять основних каналів доповнено ще двома, що дає змогу досягти більш об'ємного і достовірного звучання. Найчастіше додаткові канали розташовуються позаду («тил правий» і «тил лівий»), але залежно від конкретного формату звуку можливі й інші варіанти установки — наприклад, по боках від користувача.

— 8.1. Системи, що передбачають 8 основних каналів звучання плюс 1 низькочастотний. Конкретний розподіл основних каналів може бути різним, залежно від моделі. Проте всі системи 8.1 відрізняються, з одного боку, доброю достовірністю об'ємного звуку, з іншого — високою вартістю і складністю в налаштуванні.

Кількість окремих динаміків, передбачених у кожній колонці. Не варто плутати цей параметр з описаним нижче кількістю смуг — за одну смугу можуть відповідати декілька динаміків; вважається, що це може поліпшити деякі параметри звучання, до того ж дозволяє добитися високої потужності при відносно невеликих габаритах колонки. В іншому ж кількість динаміків є скоріше довідковим, ніж практично значущим показником.

За наявності в комплекті АС колонок з різною кількістю динаміків зазвичай вказується максимальне значення даного параметра (найчастіше — по фронтальній колонці). При цьому пасивні випромінювачі (при їх наявності, див. «Особливості конструкції») в підрахунку не враховуються.

Чутливість акустичної системи.

Цю характеристику вказують на підставі того, яку гучність звуку акустика здатна видати при підведенні до неї сигналу визначеної стандартної потужності. Простіше кажучи, чим вище чутливість АС — тим голосніше вона буде звучати під час тієї ж вихідної потужності підсилювача. Таким чином, чутлива акустика може ефективно використовуватись у поєднанні з порівняно малопотужними «усилками». З іншого боку, низька чутливість теж має свої переваги: вона дозволяє досягти більш рівномірного АЧХ і знижує ймовірність перевантаження підсилювача. У найменш чутливих сучасних АС даний показник не перевищує 84 дБ, у найбільш чутливих він становить 95 – 96 дБ і більше.

Зазначимо, що на практиці звертати увагу на цей параметр доводиться тоді, коли акустику планується використовувати з окремо підібраним підсилювачем потужності. Тому для активних систем (див. «Тип») чутливість має чисто довідкове значення, і при виборі її, зазвичай, можна не враховувати.

Імпедансом називають номінальна електричний опір акустичної системи. В наш час використовується набір стандартних значення імпедансу; найбільше поширення отримали колонки на 4 Ом, 6 Ом, 8 Ом і 16 Ом.

Основне значення даний параметр має для пасивної акустики (див. «Тип»). При підключенні таких колонок до підсилювача потужності вкрай бажано, щоб їх імпеданс відповідав опору АС, на яке розрахований підсилювач; при невідповідності можливі або перевантаження і спотворення в звучанні (якщо імпеданс колонок нижче оптимального), або зниження потужності (у протилежному випадку).

Що стосується активної акустики, то тут імпеданс має в основному довідкове значення колонки в таких системах першопочатково підбираються під відповідні підсилювачі. Правда, існує думка, що більш високий опір знижує рівень перешкод і позитивно позначається на чистоті звуку; однак різниця в імпедансі між різними моделями зазвичай не настільки велика, щоб цей вплив було помітно на тлі інших факторів, що визначають якість звучання.

Номінальна потужність однієї фронтальної колонки АС. Детальніше про номінальної потужності див. «Сумарна номінальна потужність» нижче. Тут же відзначимо, що чим вище потужність, тим голосніше може звучати компонент системи — зрозуміло, при правильно підібраному підсилювачі. Крім того, і для узгодження з підсилювачем цей параметр дуже важливий: бажано, щоб вихідна потужність на відповідному каналі підсилювача була не більше, ніж потужність колонки. Якщо вхідний сигнал буде потужнішим — можливі спотворення в звучанні і навіть ушкодження динаміків, а якщо слабкіше — то гучність звучання знизиться (іншими словами, не можна буде використовувати весь потенціал акустики), але цей момент буде критичний лише для прослуховування на максимальній гучності.

Найбільша номінальна потужність підсилювача, з яким колонки здатні безпечно працювати. Занадто висока потужність вхідного сигналу може пошкодити динаміки, тому при підключенні варто стежити за тим, щоб характеристики підсилювача не перевищували можливостей колонок. Варто відзначити, що даний параметр може бути декілька вище сумарної номінальної потужності акустики (див. нижче), оскільки у цьому разі йдеться лише про збереження обладнання, а не про відсутність спотворень у звучанні.

Загальна номінальна потужність всіх компонентів АС, іншими словами — сума потужностей всіх колонок. Як номінальної зазвичай вказують найбільшу середню (середньоквадратичну) потужність, на якій акустика може працювати тривалий час без перевантажень і пошкоджень. При цьому окремі стрибки потужності можуть помітно перевищувати це значення, однак саме номінальна потужність є основною характеристикою будь-якій АС.

Від цієї характеристики залежить насамперед гучність звучання: чим потужніший колонки — тим більш гучний звук вони можуть видати за наявності відповідного підсилювача. Крім того, пасивні й пасивно-активних моделях від потужності залежить ще й сумісність із зовнішнім підсилювачем: вихідна потужність «усилка» не повинна перевищувати потужності підключеного до нього акустики, інакше можливі перевантаження і навіть поломки.

Детальні рекомендації щодо вибору АС по потужності під ту чи іншу ситуацію можна знайти в спеціальних джерелах. Проте загалом показник до 100 Вт за мірками сучасної акустики вважається досить скромним, 100 – 200 Вт — середнім, 200 – 300 Вт — вище середнього, а найпотужніші комплекти видають до 500 Вт і навіть більше.

В завершення відзначимо ще два нюанси. По-перше, при порівнянні різних систем по даній характеристиці потрібно враховувати ще й формат звук...у, в якому вони працюють. Зокрема, за наявності сабвуфера на нього може припадати значна частина сумарної потужності — до половини і більше. У підсумку, наприклад, комплект 2.1 на 50 Вт з 20-ватним «сабом» на основних частотах не зможе витягнути таку ж гучність, як 40-ватна система 2.0: у першому випадку на кожен основний канал буде припадати всього по 15 Вт, у другому — по 20 Вт. По-друге, у багатоканальних системах загальна потужність може розподілятися між каналами в різній пропорції; так що, скажімо, дві системи 5.1 з однієї і тієї ж сумарною потужністю можуть помітно відрізнятися по балансу фронту і тилу на максимальній гучності.

Загальний діапазон частот, який здатна відтворити АС. Вказується від нижньої межі діапазону в самому низькочастотному компоненті до верхньої межі — в самому високочастотному: наприклад, в системі 2.1 з основними колонками на 100 – 22000 Гц і сабвуфером на 20 – 150 Гц загальне значення буде становити 20 – 22000 Гц.

Чим ширший частотний діапазон — тим повніше відтворений звук, тим нижче ймовірність, що якась частина низьких або високих частот виявиться «обрізаною». Тут варто зазначити, що людське вухо сприймає частоти в середньому від 16 Гц до 22 кГц, і з практичної точки зору передбачати в АС більш широкий частотний діапазон не має сенсу. Тим не менш, чимало моделей виходять за межі цього діапазону, іноді досить значно (так, існують колонки з діапазоном близько 10 – 50000 Гц). Такі характеристики є свого роду «побічним ефектом» висококласної акустики, і вони зазвичай наводяться в рекламних цілях.

Таким чином, нижня межа діапазону в сучасних колонках може перебувати в межах частот до 20 Гц, однак частіше зустрічаються більш високі значення — 30 – 40 Гц, 40 – 50 Гц, а то і більше 70 Гц. Зі свого боку, верхня межа в більшості сучасних АС лежить в діапазоні 19 – 22 кГц, хоча зустрічаються відхилення як у бік збільшення (див. вище), так і у бік зниження.