Порівняння Casio Edifice EFR-S107D-1A vs Citizen AW1240-57E

Калібр можна охарактеризувати як тип годинникового механізму, який використовується в годинниках. Конструювати унікальний механізм під кожну модель годинників дорого і непрактично, тому у більшості виробників один і той самий механізм часто застосовується в різних моделях годинників, які іноді відчутно розрізняються за дизайном. Термін «калібр» пов'язаний з тим, що першопочатково тип механізму позначали числом (у дюймових лініях), що відповідає його найбільшому розміру; однак на сьогоднішній день широко використовуються унікальні назви або цифрово-буквені індекси, не пов'язані безпосередньо з розмірами.

Знаючи назву калібру, на якому побудований годинник, що Вас цікавить, можна при бажанні знайти більш детальну інформацію про механізм і визначити, наскільки його характеристики відповідають Вашим вимогам.

Джерело ходу кварцових годинників (див. «Тип механізму») — простіше кажучи, тип джерела енергії, що використовується в них.

— Батарейка. Мініатюрний елемент живлення, зазвичай у вигляді характерної «таблетки»; застосовується виключно в кварцових годинниках (див. «Тип механізму»). Головним недоліком цього варіанта можна назвати необхідність заміни після вичерпання заряду; при цьому практично всі змінні елементи мініатюрних типорозмірів, які застосовуються у наручних годинниках, випускаються тільки у форматі одноразових батарейок, без можливості перезарядження. З іншого боку, вони забезпечують тривалий час роботи, коштують недорого й продаються практично всюди.

— Сонячна батарея. Система живлення, що складається з фотоелемента й вбудованого акумулятора. Фотоелемент виробляє електрику під дією яскравого світла, а акумулятор накопичує цю енергію і живить механізм годинника. Зручність таких моделей полягає в тому, що за умови постійної наявності сонячного (або хоча б яскравого штучного) світла власникові не доведеться турбуватися про запас енергії. З іншого боку, фотоелемент відчутно впливає на ціну, а при постійному перебуванні в закритих приміщеннях або носінні одягу з рукавами, які закривають годинник, він стає практично непотрібним. Тому широкого розповсюдження цей варіант не отримав, а звертати увагу на такі моделі варто насамперед тим, хто ре...гулярно й довго знаходиться поза приміщеннями та/або на яскравому денному світлі.

— Автокварцовий механізм («kinetic»). Різновид автопідзаводу (див. вище), який застосовується в кварцових годинниках. Першопочатково ця технологія була випущена компанією Seiko під назвою «Kinetic», однак у наш час її можна зустріти й у інших виробників. У будь-якому разі подібні системи працюють аналогічно до механічного автопідзаводу — трансформуючи енергію від руху руки користувача в енергію, необхідну для роботи механізму. Проте в цьому разі подібний механізм не заводить пружину, а обертає мініатюрний генератор, що виробляє електрику. Отриманий заряд накопичується у спеціальному конденсаторі й витрачається на роботу кварцового механізму. Моделі з подібними механізмами позиціонують як «кварцовий годинник, у яких не потрібно міняти батарею», і загалом так воно і є. Водночас для них притаманні ті ж обмеження, що й для звичайних пристроїв з автопідзаводом — зокрема, при малорухливому способі життя ця технологія практично марна. Та й коштують такі годинники досить дорого.

— Латунь. Недорогий матеріал, який застосовується переважно в годинниках відповідної цінової категорії. За складом представляю собою сплав на основі міді й цинку. Латунні корпуси мають приємний золотистий колір, однак стійкість до корозії у них зазвичай дуже невисока. Через це такі годинники дуже швидко темніють, а окисли можуть забруднити шкіру власника й навіть призвести до подразнень. Для виправлення ситуації можуть застосовуватися різні захисні покриття, кришки з нержавіючої сталі тощо; однак навіть ці заходи не здатні повністю усунути цей недолік.

— Нержавіюча сталь. Недорогий і водночас дуже практичний матеріал, що зустрічається в годинниках усіх цінових категорій. «Нержавійка» непогано виглядає, відмінно протистоїть корозії і подряпинам, довго зберігає товарний вигляд і не викликає алергії. Щоправда, вона має досить велику вагу, але для багатьох користувачів масивність годинника є перевагою, а не недоліком.

— Титан. Матеріал преміумкласу, який застосовується в годинниках відповідного цінового рівня. Титанові сплави поєднують легкість і високу міцність, крім того, менш теплопровідні, ніж сталь, завдяки чому не «охолоджують» руку. Вони практично не схильні до корозії, не вимагають захисних покриттів і є гіпоалергенними. З іншого боку, такі корпуси досить чутливі до подряпин.

— Пластик. Загальними особливостями всіх видів пласт...ику є простота в обробленні, порівняно невисока вартість, невелика вага, гіпоалергенність, вологостійкість і низька теплопровідність. З низки причин цей матеріал вважається оптимальним насамперед для спортивних годинників, у тому числі «дайверських» (із захистом від вологи). При цьому варто зазначити, що в сучасних годинниках використовується безліч сортів пластику — зокрема високоміцні різновиди, які за надійністю не поступаються сталі. Тому цей матеріал зустрічається у всіх цінових категоріях, від бюджетних до топових; якість корпусу зазвичай безпосередньо пов'язана з вартістю годинника.

— Алюміній. «Годинниковий метал», що вважається трохи досконалішим за нержавіючу сталь. Алюмінієвий сплав також міцний, стійкий до корозії і подряпин, до того ж має солідний зовнішній вигляд. При цьому він, з одного боку, помітно легший, з іншого — дорожчий.

— Мідь. Сама по собі мідь має приємний червонувато-коричневий відтінок, однак погано переносить тривалий контакт зі шкірою — поверхня починає окислюватися, що призводить не тільки до забруднення шкіри, але й до подразнень. Тому цей матеріал зазвичай використовується у поєднанні із захисними покриттями. Переваг над тією ж «нержавійкою» він, фактично, не має, а тому застосовується досить рідко — причому не стільки з практичних або навіть естетичних міркувань, скільки заради того, щоб виділити годинник серед інших моделей.

— Карбон. Композитний матеріал, фактично — високоякісний пластик: нитки вуглецевого волокна, залиті полімерним наповнювачем. Карбон примітний поєднанням невеликої ваги з дуже високою міцністю, загалом за надійністю він перевершує навіть сталь; при цьому він має багато переваг пластику, зокрема вологостійкість і низьку теплопровідність. Недоліком таких корпусів, крім високої вартості, є чутливість до точкових ударів.

— Кераміка. Керамікою називають різні матеріали, що отримуються шляхом спікання і випалювання на високих температурах. Для годинникових корпусів зазвичай застосовуються високоякісні різновиди кераміки, що відрізняються солідним зовнішнім виглядом і дуже високою стійкістю до подряпин, та й коштують відповідно. Водночас вони досить чутливі до ударів, тому керамічний корпус часто поєднується із задньою кришкою з нержавіючої сталі чи іншого металу.

— Золото. Корпус, який виготовлений з ювелірного золота або має позолочене покриття. Зазначимо, що колір такого корпусу може бути різним: крім класичного жовтого, зустрічається також біле й червоне золото. У будь-якому разі такі годинники коштують зовсім недешево, причому й виглядають відповідно; вони розраховані здебільшого на тих, кому потрібний не стільки прилад для визначення часу, скільки багатий іміджевий аксесуар.

— Срібло. Хоча корпуси з ювелірного срібла обходяться значно дешевше за золоті, цей матеріал все одно належить до статусних, і застосовується не стільки з практичних міркувань, скільки як символ високої вартості годинника й багатства його власника. Утім, з низки причин у годинниках срібло особливої популярності не отримало.

— Вольфрам. Вольфрамові сплави коштують недешево, проте вони дуже міцні й надійні, а також стильно виглядають. Ще однією особливістю цього матеріалу є дуже висока температура плавлення; з практичної сторони цей момент не є значущим, але він важливий як іміджева деталь, що підкреслює високу надійність вольфраму. Водночас з низки причин у годинниках такі сплави особливого поширення не отримали.

— Бронза. Досить рідкісний і специфічний варіант, який застосовується аналогічно до міді — для того, щоб надати годиннику стильного зовнішнього вигляду. Основою бронзи, власне, і є мідь, також у цей сплав найчастіше додають олово, однак можуть застосовуватися й інші компоненти. Відповідно, і колір такого матеріалу може бути різним — жовтуватим, червонуватим, бурим.

Запобіжна пластина в області заводної голівки забезпечує захист цього вразливого місця від пошкоджень та негерметичності. Системи захисту заводної головки виступають гарантами ударостійкості та водонепроникності наручного годинника.

Матеріал, з якого виготовлений браслет/ремінець годинника. Зазначимо, що поділ на браслети і ремінці досить умовний, підставою для нього є саме матеріал. В сучасних годинниках можуть зустрічатися такі варіанти:

— Ремінець нейлон. Нейлон — це синтетичний матеріал, який в годинникових ремінцях має характерну структуру у вигляді переплетених ниток. Здебільшого ці нитки досить великі, за рахунок чого ремінці з нейлону за виглядом і текстурою схожі на стяжки туристичних рюкзаків; цей варіант характерний для спортивних годинників (див. «Дизайн»). Однак є й інший різновид — нейлон з дрібним плетінням, який застосовується переважно в жіночих годинниках (див. «Стать»). З практичних властивостей даного матеріалу варто відзначити насамперед невибагливість і стійкість до води, зокрема солоної; крім того, йому можна надати практично будь-якого кольору, а поєднання різнокольорових волокон дозволяє створювати оригінальні та яскраві ремінці.

— Ремінець каучук. Під каучуками в даному разі мають на увазі еластичні матеріали, які за властивостями представляють собою щось середнє між пластиком і гумою. Каучук щільніше, твердіше і міцніше гуми, при цьому відчутно м'якіше і гнучкіше пластику, що дозволяє застосовувати його для годинникових ремінців. З переваг цього варіанта варто відзначити насамперед високу зносостійкість і стійкість до вологи, що в поєднанні з особливостями зовнішнього вигля...ду робить дані ремінці непоганим варіантом для годинників у спортивному дизайні. А ось серед класичних моделей каучук застосовується зазвичай в недорогих годинниках і має досить скромні характеристики.

— Ремінець шкіряний. Ремінці з натуральної шкіри характерні для досить дорогих годинників: цей матеріал відрізняється високою вартістю, при цьому має солідний і багатий зовнішній вигляд. Крім того, він примітний високою міцністю, стійкістю до вологи і довговічністю. З недоліків шкіри, крім ціни, варто відзначити деяку схильність до появи подряпин, а також підвищені вимоги до догляду — інакше виріб може втратити «товарний вигляд».

— Ремінець шкірзам. Як випливає з назви, шкірозамінники були створені як альтернатива натуральній шкірі. Їх головною перевагою є відносно невисока ціна: будучи зовні практично невідмінним від шкіряного, такий браслет буде коштувати помітно дешевше. З іншого боку, даний матеріал менш міцний, досить швидко стирається і загалом не такий надійний. Зазначимо, що на сьогоднішній день застосовуються різні види шкірозамінників, і якість цього матеріалу зазвичай безпосередньо залежить від його ціни.

— Браслет сталь. Годинниковий браслет складається зі з'єднаних одна з одною ланок; в даному випадку вони виконані з нержавіючої сталі. Цей матеріал міцний, довговічний, практично не схильний до корозії, до того ж має солідний зовнішній вигляд і досить приємний на дотик; при цьому вартість сталі дозволяє застосовувати її навіть в недорогих годинниках. Подібні браслети досить важкі, однак деякі власники вважають цей момент перевагою, оскільки він дає відчуття міцності і надійності. А зі скільки-небудь істотних недоліків сталі можна відзначити хіба що високу теплопровідність — браслет буде відчутно «холодити» руку, якщо годинник деякий час полежав на холоді (щоправда, недовго — всього кілька хвилин).

— Міланський браслет. Міланськими називають металеві браслети, виконані з ланок дуже дрібного плетіння (розміром близько 1 мм, а то і менше). Матеріал такого браслета може бути різним; найчастіше це сталь, однак зустрічаються і більш дорогі метали. У будь-якому разі такий браслет має оригінальний зовнішній вигляд, а також забезпечує хороший доступ повітря, даючи змогу шкірі дихати. З недоліків «мілана» можна відзначити те, що ланки можуть «закушувати» волосся на руці, створюючи дискомфорт. У світлі цього, а також для зниження вартості, в деяких годинниках міланське плетіння використовується не на всьому браслеті, а лише на його частини (зазвичай вона складає близько половини всього браслета).

— Браслет титан. Браслети, виготовлені з титанового сплаву, значно міцніше сталевих, при меншій вазі. Також вони слабкіше проводять тепло, за рахунок чого краще підходять для холодної погоди. При цьому для титану характерні практично всі ті ж переваги: висока міцність і надійність, солідний зовнішній вигляд, стійкість до корозії. Головним же його недоліком є висока ціна, за рахунок чого даний різновид браслетів зустрічається переважно в годинниках преміумкласу.

— Браслет золото. Браслети з ювелірного золота використовуються в основному з корпусами з цього ж матеріалу (див. відповідний пункт). Годинник із золотим браслетом — це не стільки прилад для вимірювання часу, скільки статусний аксесуар, а то і ювелірний виріб; останнє особливо характерно для жіночих моделей.

— Браслет срібло. Браслети зі срібла зустрічаються виключно у годинниках з корпусами з того ж матеріалу. Як і описане вище золото, цей матеріал застосовується не стільки з практичних, скільки з іміджевих міркувань — щоб надати годиннику багатого зовнішнього вигляду і підкреслити статус його власника. Водночас з низки причин срібні браслети зустрічаються вкрай рідко.

— Браслет кераміка. Матеріал преміумкласу, що зустрічається переважно в жіночих годинниках (хоча є і чоловічі моделі з керамічними браслетами). Кераміка не тільки непогано виглядає, але ще й довго зберігає первинний вигляд — завдяки високій стійкості до подряпин, забруднень і розводів. Крім того, даний матеріал має порівняно невелику вагу; а висока вартість в даному випадку є швидше перевагою — вона підкреслює високий рівень годинника. З недоліків керамічних браслетів можна відзначити деяку крихкість — сильний удар може розколоти ланки.

— Браслет пластик. У дану категорію входять як власне браслети, сплетені з окремих ланок, так і ремінці з гнучкого пластику. Другий різновид аналогічний каучуковим ремінцям, детальніше див. відповідний пункт. Що ж стосується саме браслетів, то вони зазвичай поєднуються з корпусами зі схожих матеріалів (пластик або карбон), а застосовуватися можуть в різних категоріях годинників — і в порівняно недорогих, і в досить прогресивних. Якість пластику при цьому, зазвичай, безпосередньо пов'язана з ціновою категорією пристрою.

— Браслет вольфрам. Браслети, виконані з вольфрамового сплаву, відрізняються високою міцністю і надійністю; ці властивості додатково підкреслюються тим, що вольфрам має дуже високу температуру плавлення. Та й виглядає цей матеріал непогано. Водночас він не має ключових переваг перед іншими сплавами преміумкласу (тим же титаном — див. вище) і коштує помітно дорожче за рахунок складності у виробництві. Як наслідок, такі браслети зустрічаються вкрай рідко, в основному в поєднанні з корпусами з того ж матеріалу (див. «Матеріал корпуса»).

- Браслет алюміній. Досить рідкісний варіант, що зустрічається в одиничних моделях годинників. Браслети з алюмінію легше сталевих, не поступаються їм по міцності і надійності, однак і коштують дорожче.

Номінальний розмір корпуса годинника в діаметрі (для круглих корпусів) або в ширину (для інших варіантів — див. «Форма корпуса»). У найбільш мініатюрних сучасних моделях цей розмір становить 21 – 25 мм і навіть менше, серед найбільш великих зустрічаються корпусу на 46 – 50 мм і навіть більші.

Більш великі годинники зручніше в тому плані, що на них краще видно показання циферблата, а в конструкції простіше передбачити різні додаткові функції. З іншого боку, невеликі годинник виглядають акуратніше і створюють менше дискомфорту безпосередньо при носінні. Крім того, жіночі моделі (див. «Стать») традиційно робляться більш мініатюрними, ніж чоловічі. Так що вибір за даним показником залежить в основному від передбачуваної специфіки застосування: наприклад, для активного відпочинку і туризму найкраще підходять великі корпуси, розміром близько 41 – 45 мм, для побутового носіння (незалежно від статі) — близько 31 – 35 мм, а в якості аксесуару до вечірньої сукні швидше будуть доречні невеликі годинник на 30 мм і менше.

Також зазначимо, що з цим показником пов'язаний розмір сумісного ремінця/браслета — докладніше див. «Ширина ремінця».

Товщина корпусу годинника. Достатньо очевидний параметр; зазначимо тільки, що до ультратонких моделей в наш час прийнято відносити годинники, товщина яких становить менше 7 мм. Така конструкція має як естетичний, так і цілком практичний сенс — тонкі годинники стануть в нагоді тим, хто любить носити вузькі рукави з манжетами, що щільно облягають.

Загальна вага годинника. Зазвичай, вказується з урахуванням комплектного ремінця/браслета.

У найлегших сучасних годинниках вага не перевищує 50 г. Найпопулярніші моделі вагою 50 – 100 г, а вага більше 150 г найчастіше означає не тільки великий, але і досить прогресивний пристрій, зазвичай спортивно-туристичного призначення.

І мала, і велика вага мають свої переваги: легкий годинник створює мінімум незручностей при носінні, а масивний підсвідомо сприймається як солідний і надійний пристрій.