Порівняння Xiaomi Mi Wired Monopod Selfie Stick vs BASEUS EyePa

Тип гаджетів, на який розрахована селфі-палиця.

— Для телефонів. Правильніше буде назвати такі моделі «для смартфонів», оскільки найчастіше вони використовуються саме зі смартфонами. У будь-якому разі сучасні мобільники не оснащуються спеціальними пристосуваннями для установки на штатив/монопод і можуть мати різну діагональ екрана і, відповідно, розмір корпусу. Тому в моноподах цього призначення роль кріплення відіграє універсальний затискач з розсувними губками; змінюючи відстань між губками, можна налаштувати фіксатор на різні розміри корпусу.

— Для екшн-камер. Для кріплення екшн-камер в селфі-штативах використовуються спеціальні пристосування — затиск особливої конструкції, різьблення або і те, і інше. Детальніше про таких кріпленнях див. «Установка екшн-камери»; тут же відзначимо, що усі вони відрізняються високою надійністю.

— Для телефонів і екшн-камер. Комбіновані моделі, що допускають кріплення обох описаних вище гаджетів. Зазвичай сам монопод має кріплення для екшн-камери (затискач, різьблення, а іноді і те і інше), а для роботи зі смартфоном, в комплекті поставляється адаптер, що встановлюється на таке кріплення.

Довжина монопода в складеному вигляді. Від цього параметра залежить насамперед зручність в транспортуванні, хоча повністю складена конструкція може використовуватися і під час зйомки. Також варто сказати, що менша довжина в складеному вигляді (при тій же максимальній довжині) може означати більшу кількість секцій, що ускладнює конструкцію, підвищує її вартість і трохи знижує надійність.

Найбільш компактні сучасні селфі-палиці в складеному вигляді займають менше 15 см, у найбільш великих мінімальна довжина може перевищувати 30 див (це є неминучим наслідком великої загальної довжини).

Найбільша довжина, на яку можна розкласти монопод.

Велика довжина дозволяє розмістити камеру далі від користувача і вмістити в кадр більший простір. Також вона може бути корисною під час зйомки у важкодоступних місцях, куди просто рукою не дотягнутись. Крім того, при тій же мінімальної довжини велика максимальна довжина означає більш широкий діапазон відстаней, доступний для даного штатива. З іншого боку, робочий розмір конструкції помітно впливає на її вагу та ціну.

Якщо говорити про конкретні цифри, то найбільш короткі сучасні селфі-палиці мають довжину до 50 см. Значення в 51 – 75 см вважається середнім, 76 – 100 см — більше середнього, а в найбільш довгі моделі здатні розкладатися на 1 м і більше.

Кількість окремих розсувних секцій, передбачене в конструкції штатива.

Чим більше секцій, при тій же довжині — тим коротше буде кожна окрема секція і тим компактніший виявиться штатив в складеному вигляді. З іншого боку, збільшення кількості окремих частин негативно позначається на міцності і надійності конструкції. При виборі кількості секцій виробники виходять з компромісу між цими моментами; тож у довгих штативів, зазвичай, секцій більше — це дозволяє зберегти компактність у складеному вигляді.

Варто також сказати, що крім багатосекційних розсувних селфі-палиць, випускаються і нерозсувні моделі, що складаються всього з однієї секції. Вони призначені не стільки для селфі, скільки для загальної зручності під час зйомки на смартфон або екшн-камеру.

Тип головки штатива залежить від типу механізму, що забезпечує повороти і нахили голови.

— 2D. Конструкції, в яких передбачено два окремих осі — для повороту головки вправо-вліво і для нахилу вперед-назад. Такі головки складніше і дорожче кульових, проте значно надійніше, вони менш схильні до мимовільного зсуву. А в моделях з можливістю трансформації в штатив (див. вище) 2D-головки забезпечують ще одна перевага — вони дають змогу знімати, рухаючи камеру суворо вертикально або строго горизонтально.

— Кульова. Майданчик в таких головках кріпиться до кулі, затиснутому в спеціальному кріпленні (звідси і назва); послабивши кріплення, можна довільно змінювати положення камери по будь-якій з осей. Кульові головки вважаються бюджетним варіантом: вони недорогі і прості у використанні, проте поступаються 2D-механізмів по надійності утримання.

Спосіб встановлення екшн-камери, передбачений у штативі відповідного призначення (див. вище).

— Затискач. Установка в спеціальний затиск для екшн-камери. Варто відзначити, що таке пристосування помітно відрізняється від традиційного фіксатора для смартфонів, що використовує рухливі губки. Затискач даного типу має два прорізи, в які вставляються спеціальні «вушка», розміщені на боксі або корпусі екшн-камери. «Вушка» мають спеціальні отвори, в які протягується гвинт, що фіксує їх у прорізах. Завдяки такій конструкції кріплення виходить дуже надійним — що важливо, враховуючи специфіку застосування екшн-камер.

— Різьба. Фіксатор на основі шпильки з різьбленням, яка вкручується в отвір на корпусі камери. Цей варіант по надійності не поступається описаному вище зажиму, однак для його використання екшн-камер повинна мати відповідне гніздо під шпильку; воно є не у всіх моделях, а за його наявності не завадить уточнити сумісність. З іншого боку, найчастіше в селфі-палицях використовується стандартна штативная різьблення 1/4",на яку можна встановлювати не тільки екшн-камери, але ще й фотоапарати традиційного призначення (в деяких моделях — навіть дзеркалки).

— Різьблення і затиск. Моделі, що поєднують в собі відразу два описаних вище виду кріплення. Таке поєднання зазвичай виглядає наступним чином: затискач можна встановити саму екшн-камеру, або платформу зі шпилькою для установки ка...мери на різьбу. Це найбільш універсальний варіант, він забезпечує сумісність практично з будь-екшн-камерою. З іншого боку, подібне оснащення підвищує вартість конструкції і дещо знижує її надійність при використанні з різьбленням, а різноманітність кріплень потрібно дуже рідко — адже зазвичай монопод купується під конкретну камеру з чітко визначеним типом кріплення. Тому даний варіант зустрічається рідше, ніж один тип кріплення.

Наявність гнізда з різьбленням в конструкції штатива.

Таке гніздо зазвичай розташовується в торці, з протилежного боку від кріплення для смартфона/камери. Воно може застосовуватися як для кріплення різних аксесуарів (наприклад, розкладний триноги для трансформації в штатив), так і для установки самої штанги на інші конструкції (наприклад, традиційний фотоштатив). Різьба, зазвичай, має стандартний розмір, однак цей розмір все-таки не завадить уточнити окремо.

Спосіб зв'язку кнопки спуску затвора, використовуваної в штативі, з встановленою в кріпленні камерою.

— Mini jack 3.5 mm. Дротове підключення через стандартний роз'єм mini-jack 3.5 мм. Цей варіант характерний в основному для моделей, сумісних зі смартфонами (див. «За призначенням» — mini-jack є майже у всіх подібних гаджетах і, зазвичай, при використанні камери він працює в якості керуючого роз'єму. Головною перевагою штативів зі штекером 3.5 мм є те, що вони не потребують окремого живлення; з недоліків можна відзначити хіба що сама наявність дроти, що не створює особливих незручностей, однак подобається не всім.

— Bluetooth. Підключення бездротового стандарту Bluetooth. Модулі Bluetooth зустрічаються як на смартфонах, так і в екшн-камерах; а відсутність дротів надає конструкції акуратний зовнішній вигляд. Крім того, даний варіант дозволяє застосовувати штатив в ролі пульта ДУ навіть при розміщенні камери поза кріплення — дальність з'єднання становить близько 10 м. Недоліком Bluetooth, порівняно з дротовим підключенням, є більш висока вартість, а також необхідність живлення, що обмежує термін автономної роботи штатива.

— Пульт ДУ. Окремий пульт управління для камери, що поставляється в комплекті — зазвичай бездротовий, з підключенням по Bluetooth. Такий пульт зручний тим, що його можна тримати в зручному місці — наприклад, у вільній руц...і, не відволікаючись від утримання самого монопода. При цьому на штанзі може передбачатися кріплення для пульта, а в деяких моделях він дублюється вбудованої кнопкою (на випадок втрати пульта або сіли батарейок). А найбільш прогресивні пульти дають доступ до різних додаткових функцій і можуть навіть мати власний дисплей. Недоліки цього варіанта — досить висока ціна й необхідність стежити за станом батареї ще й в пульті.

Основний матеріал, що використовується в конструкції штатива, точніше — штанги штатива (для ручки і головки можуть застосовуватись інші матеріали, наприклад, пластикова або шкіряна накладка на металеву штангу).

— Метал. Метал, зустрічається в селфі-штативах, може мати різний склад і властивості: наприклад, сталь коштує відносно небагато, однак має велику вагу, алюміній легкий, але дорогий, і т. ін. В будь-якому разі перевагою даного варіанта перед пластиком є висока міцність, що дозволяє створювати конструкції практично під будь-вага камери (аж до кількох кілограмів).

— Пластик. Недорогий і досить легкий матеріал, пластик має досить непогану міцність, однак помітно поступається металам по надійності. Тому даний варіант зустрічається дещо рідше, переважно в штативах з невеликою максимальним навантаженням.