Порівняння Denon DRA-100 vs Denon DRA-N4

— Ресивер. Ключовою особливістю ресиверів, що відрізняє їх від програвачів (див. відповідний пункт), є наявність вбудованого підсилювача потужності, що дозволяє підключати до пристрою пасивну акустику. В конструкції можуть передбачатися й інші можливості підключення — вихід передпідсилювача, цифрові аудиороз'єми тощо; мало того, набір виходів в ресіверах часто буває більшим, ніж у програвачах. Проте головною ознакою є саме сумісність з пасивною акустикою.

— Програвач. Пристрої для відтворення аудіо з різних джерел — з зовнішнього пристрою, яке транслювало аудіосигнал, з USB-носія, з файлів на вбудованому накопичувачі і т. ін. Винятком у цьому плані є лише контент з локальних мереж та Інтернету: пристрої з такими можливостями прийнято відносити до окремої категорії — мережевим програвачів (див. нижче). Принциповою відмінністю програвачів від описаних вище ресиверів є відсутність підсилювача потужності. Таким чином, пасивну акустику до таких пристроїв можна підключати тільки через додаткове обладнання.

— Мережевий програвач. Різновид описаних вище програвачів, здатна вопроизводить аудіо з мережевих ресурсів — стрімінгових сервісів (див. нижче), комп'ютерів і серверів локальної мережі і т. ін. Конкретний набір мережевих функцій може бути різним, проте вони обов'язково є в тому або іншому вигляді. Також багато хто з подібних пристроїв здатні працювати і з мережевими джерелами, такими як...зовнішні аудіопристрої або флешки; однак такий функціонал може бути відсутньою. Всі подібні нюанси в кожному разі варто уточнювати окремо.

Діапазон частот звуку, з яким здатний працювати аудиоресивер. Чим ширше цей діапазон, тим повніше загальна картина звучання, тим менше ймовірність того, що надто високі або низькі частоти будуть «обрізані» підсилювачем на виході. Однак потрібно враховувати, що діапазон чутних людиною звуком становить в середньому від 16 Гц до 20 кГц; зустрічаються деякі відхилення від цієї норми, але вони невеликі. Водночас сучасна Hi-Fi і Hi-End техніка може мати набагато більш широкий діапазон — найчастіше він є свого роду «побічним ефектом» висококласних схем. Деякі виробники можуть використовувати цю властивість в рекламних цілях, однак практичної цінності саме по собі воно не несе.

Відзначимо, що навіть в межах чутного діапазону не завжди має сенс гнатися за максимальним охопленням. Варто, наприклад, враховувати, що фактично чутний звук не може бути краще, ніж здатні видати колонки; тому для акустичної системи з нижнім порогом, скажімо, в 70 Гц нема чого спеціально шукати ресивер з цим показником у 16 Гц. Також не варто забувати, що сам по собі широкий частотний діапазон абсолютно не гарантує високої якості звуку — воно пов'язано з величезною кількістю інших факторів.

Номінальна потужність звуку, що видається аудиоресивером на один канал під час роботи з навантаженням, що має динамічний опір (імпеданс) у 8 Ом. У нашому каталозі цей параметр вказується для режиму, коли під навантаженням працюють обидва канали ресивера; під час роботи на один канал номінальна потужність може бути трохи вище, однак цей режим не можна назвати штатним.

Номінальну потужність можна спрощено описати як найбільшу середню потужність вихідного сигналу, при якій підсилювач здатний стабільно працювати тривалий час (не менше години) без негативних наслідків. Це усереднені цифри, оскільки на практиці аудіосигнал по визначенню нестабільний, і окремі стрибки його рівня можуть значно перевершувати середнє значення. Однак ключовим параметром є все ж номінальна (середня) потужність — саме від неї безпосередньо залежить загальна гучність звучання.

Також цей показник визначає, які колонки можна підключати до пристрою: їх номінальна потужність не повинна бути нижче, ніж у ресивера.

За законами електродинаміки при різному динамічному опорі навантаження вихідна потужність підсилювача також буде різною. В сучасних колонках стандартними є значення 8, 6, 4 і 2 Ом; останній варіант, щоправда, зустрічається рідко, тому в аудиоресиверах потужність для нього, зазвичай, взагалі не вказують. Що стосується конкретних значень для 8 Ом, то показник до 50 Вт вважається порівняно невисоким, 50 – 100 Вт...— середнім, а при більш ніж 100 Вт можна говорити про високої потужності.

Номінальна потужність звуку, що видається аудиоресивером на один канал при підключенні до нього навантаження з динамічним опором (імпедансом) в 4 Ом. Цей параметр прийнято вказувати під час роботи приймача в двоканальному режимі (стерео); при використанні тільки одного каналу потужність може бути трохи вище, однак цей режим не можна назвати штатним.

Номінальна потужність — це найбільша середня (середньоквадратична) потужність сигналу на виході, при якій ресивер здатний працювати тривалий час без збоїв і неполадок. Середня потужність береться тому, що аудіосигнал по визначенню нестабільний, і окремі стрибки його рівня можуть значно перевершувати середнє значення. Однак ключовим параметром є все ж номінальна (середня) потужність. Вона визначає два моменти — загальну гучність звуку і сумісність з тієї чи іншої пасивної акустикою. Чим вище потужність ресивера — тим більш гучний звук він може забезпечити; водночас ця потужність не повинна перевищувати номінальної потужності колонок — інакше можливі перевантаження і навіть пошкодження апаратури.

За законами електродинаміки при різному імпедансі навантаження вихідна потужність підсилювача також буде різною. В сучасних колонках стандартними є значення 8, 6, 4 і 2 Ом; останній варіант, щоправда, зустрічається рідко, тому в аудиоресиверах потужність для нього, зазвичай, взагалі не вказують. Що стосується конкретних показників потужності при 4-омному навантаженні, що значення до 100 Вт...вважаються для сучасних ресиверів порівняно невеликими, більше 100 Вт — відповідно високими.

Співвідношення сигнал/шум під час роботи аудіоресивера через лінійний вхід RCA (див. нижче).

Будь-співвідношення сигнал/шум описує відношення рівня чистого звуку, видаваного пристроєм, до рівня сторонніх шумів, що виникають при його роботі. Цей параметр є основним показником загальної якості звучання — причому досить наочним, оскільки при його обчисленні враховуються практично всі шуми, що впливають на звук в нормальних умовах роботи. Рівень до 90 дБ в сучасних ресіверах можна вважати допустимим, 90 – 100 дБ — непоганим, а для прогресивних пристроїв аудіофільского класу обов'язковим вважається співвідношення сигнал/шум 100 дБ і більше.

Формати звукових файлів, з якими здатний працювати ресивер. Серед таких можуть зустрічатися стислі з втратами (MP3, WMA і ін), стислі без втрат Lossless (FLAC, APE і ін) і формати без стиснення Uncompressed (DSD, DXD та ін).

Загалом стиск використовується для зменшення обсягу аудіофайлів. При стиску з втратами (найбільш поширений варіант) обрізається деяка частина звукових частот (переважно ті, що слабо сприймаються вухом), завдяки чому такі файли займають найменше місця. При стиску без втрат всі оригінальні частоти зберігаються; саме такий формат воліють багато любителі якісного звуку, однак подібні файли займають чимало місця, а різниця між звичайним стисненням і стисненням lossless стає явно помітною лише на високоякісної апаратури. Стиснені формати, зі свого боку, призначені переважно для професійної роботи зі звуком; для їх повноцінного відтворення потрібно аудіотехніка класу Hi-End, а обсяги таких матеріалів виходять дуже великими. Тим не менш, подібні стандарти досить популярні серед досвідчених аудіофілов.

Окремо варто торкнутися нестисненого формату DSD. Це стандарт і його безпосередні похідні DSF і DFF використовують кодування за допомогою так званої щільнісних-імпульсної модуляції. Вона вважається більш прогресивною, ніж традиційна частотно-імпульсна модуляція, і дає змогу досягти більш достовірного звучання, більш високого співвідношен...ня сигнал/шум і меншого числа перешкод при порівняно простий елементній базі.

— AirPlay. Технологія передачі мультимедійних даних через бездротове з'єднання (Wi-Fi). Розроблена компанією Apple, призначена в основному для трансляції контенту з різною «яблучної» техніки (насамперед портативних гаджетів) на сумісні зовнішні пристрої. Дозволяє передавати файли (в режимі потокового аудіо, детальніше см. «Тюнер і відтворення»), а також зображення, текстові дані і навіть відео. Наявність AirPlay в аудиоресивере дасть змогу підключати до нього техніку Apple з підтримкою цієї технології — для прямого відтворення.

— AirPlay 2. Друга версія описаної вище технології AirPlay, випущена в 2018 році. Одним з основних нововведень, представлених у цьому оновленні, стала підтримка формату «мультирум» — можливість одночасно транслювати декілька окремих аудіосигналів на різні сумісні пристрої, встановлені в різних місцях. Таким чином можна, наприклад, включити на акустиці у вітальні музику для тренування з iPhone, на кухні — розслаблюючу мелодію з iPod, і т. ін. Крім того, AirPlay 2 отримала ряд інших поліпшень — удосконалення буферизації, можливість потокової трансляції на стереоакустику, а також підтримку голосового управління через Siri.

— Chromecast. Оригінальна назва — Google Cast. Технологія трансляції контенту на зовнішні пристрої, розроблена Google. Дозволяє передавати на ресивер аудіосигнал з ПК або...мобільного пристрою, трансляція стандартно здійснюється по Wi-Fi, при цьому приймач і джерело сигналу повинні знаходитися в одній Wi-Fi мережі (виняток становлять медіаплеєри Chromecast). Технологія Chromecast підтримує два режими — власне трансляцію через спеціальні програми (доступні для Windows, macOS, Android і iOS) і «відззеркалювання вмісту, відкритого в браузері Google Chrome. Втім, другий варіант для аудиоресиверов не актуальне, враховуючи специфіку їх застосування.

— Wi-Fi. Бездротовий інтерфейс, першопочатково застосовується для побудови комп'ютерних мереж, проте з недавніх пір підтримує пряме з'єднання між пристроями. У аудиоресиверах може використовуватися в різних форматах: для мережевих функцій (потокового аудіо, Інтернет-радіо, DLNA і т. п), для трансляції контенту AirPlay або Chromecast (див. вище) і для підключення смартфона в якості пульта ДУ. Альтернативний варіант підключення до мереж — дротовий інтерфейс LAN (див. нижче), однак Wi-Fi зручніше за рахунок відсутності дротів і можливості роботи крізь перешкоди, включаючи стіни. Крім того, згадані AirPlay і Chromecast стандартно працюють саме через бездротовий канал.

— LAN. Роз'єм для дротового підключення до комп'ютерних мереж — «локалкам» і/або Інтернету. Саме по собі таке підключення менш зручно, ніж Wi-Fi (див. вище) через необхідності тягти дроти, проте підтримка LAN обходиться трохи дешевше, а зв'язок виходить більш швидкої і надійної (особливо при великій завантаженості каналів Wi-Fi).

— Bluetooth. Технологія прямої бездротового зв'язку між різними пристроями на рассстоянии в кілька метрів. Може використовуватися з різними цілями, однак основний спосіб застосування Bluetooth аудиоресиверах — передача аудіосигналу. При цьому, залежно від моделі, звук може передаватися як на ресивер (зі смартфон, планшет тощо), так і з ресівера на бездротову акустику або Bluetooth-навушники. Вважається, що бездротова передача погіршує якість звуку, однак цей момент у багатьох пристроях виправляють застосуванням різних прогресивних технологій зразок aptX. Інші варіанти використання Bluetooth включають дистанційне керування з гаджета і обмін файлами між таким гаджетом і вбудованою пам'яттю аудіоресивера.

— NFC-чип. Технологія NFC застосовується для бездротового зв'язку на малих відстанях (до 10 см). Потенційно вона має безліч варіантів застосування, проте в аудиоресиверах найчастіше застосовується як допоміжна, для спрощення з'єднання по Wi-Fi або Bluetooth. За наявності NFC в смартфоні або іншому гаджет досить піднести його до NFC-чіпом ресивера — і пристрої автоматично «пізнають» одна одну; далі залежно від налаштувань вони з'єднаються або автоматично, або після підтвердження від користувача. Крім цього, можуть передбачатися й додаткові «фішки» — наприклад, якщо на смартфоні в цей момент грала музика, він почне транслювати її на ресивер.

— DLNA. Технологія, застосовувана для об'єднання різних електронних пристроїв в єдину цифрову мережу з можливістю безпосереднього обміну контентом. Пристрої, для яких заявлена підтримка цього стандарту, здатні ефективно взаємодіяти незалежно від фірми-виробника. Аудиоресивер з DLNA здатний, наприклад, програвати музику безпосередньо з жорсткого диска комп'ютера в сусідній кімнаті або зі смартфона в руках користувача. Підключення до Мережі може здійснюватись як провідним (LAN), так і безпровідних (Wi-Fi) способом.

— USB A. Класичний роз'єм USB, знайомий більшості користувачів комп'ютерів і ноутбуків. У аудиоресиверах використовується переважно в якості входу для прямого відтворення музики з флешок та інших накопичувачів, інколи — також для оновлення прошивки і обміну файлами між зовнішнім накопичувачем і вбудованою пам'яттю. Можливі і інші формати застосування: наприклад, в деяких моделях є вихід Type A для передачі цифрового сигналу на зовнішній ЦАП.

— USB B. Дана різновид USB роз'єму має майже квадратну форму, помітно відрізняється від популярного USB A. найпоширеніший спосіб її використання — підключення до комп'ютера в якості периферійного пристрою, для управління аудиоресивером з ПК. Однак зустрічаються й інші варіанти — зокрема, використання даного роз'єму в ролі входу для цифрового аудіосигналу.

— Кардридер. Пристрій для читання карт пам'яті — найчастіше різних різновидів SD, хоча конкретні типи сумісних карт не завадить уточнити окремо, так само як і можливості по роботі з ними. Загалом дана функція аналогічна USB Type A (див. «Входи»). Найчастіше вона застосовується для прямого відтворення з карт пам'яті, але можливі і інші варіанти використання — наприклад, копіювання музики з ноутбука на вбудований накопичувач ресивера через карту пам'яті.

— Інтернет-радіо. Можливість «прийому» Інтернет-радіостанцій за допомогою ресивера. Подібні передачі аналогічні звичайному радіомовлення, проте здійснюються не в радіоефірі, а за допомогою Всесвітньої мережі; таке мовлення ведуть багато великі радіостанції, також є чимало спеціалізованих мережевих каналів. Одним з ключових переваг Інтернет-радіо є відсутність обмежень по дальності, що дозволяє слухати мовлення практично з будь-якої точки світу і забезпечує широкий вибір. А для додаткової зручності можуть передбачатися інструменти пошуку та сортування Інтернет-станцій (за жанрами, мов, популярності тощо).

— mini-Jack (3.5 мм). Стандартний роз'єм, який широко застосовується в сучасній аудіотехніці та іншої електроніки, переважно портативною. Технічно вхід mini-Jack може використовуватися для різних типів сигналу, однак на практиці в аудиоресиверах він найчастіше відіграє роль лінійного інтерфейсу і використовується в основному для підключення згаданої портативної техніки — наприклад, аудіоплеєрів.

— Вхід на підсилювач (Main). Вхід, призначений для підключення зовнішнього джерела безпосередньо до підсилювача потужності (фактично — в режимі By-pass/Direct, див. «Комунікації»). У різних моделях входи Main можуть розрізнятися за типом інтерфейсу, найчастіше використовується або RCA («тюльпан»), або XLR. Перший варіант надзвичайно широко поширений в сучасній висококласної аудіотехніці завдяки невисокій вартості, простоті і хорошій якості з'єднання, однак за чистотою сигналу та стійкості до перешкод (особливо по роботі з довгими дротами) він все ж програє XLR. Також варто відзначити, що роз'єми-«тюльпани» можуть застосовуватися і для основного лінійного входу — докладніше див. «RCA»; не варто плутати цей вхід з Main (тим більше що вони можуть відрізнятися за технічними параметрами — наприклад, вхідного імпедансу).

— Phono. Спеціальний вхід для підключення програвачів вінілових дисків; часто має індекс, який вказує на т...ип сумісного звукознімача, наприклад «Phono MM» або «Phono MM/MC». Особливістю «вінілу» є те, що звук, що поступає із звукознімачів, потрібно пропускати через фонокоректор. Власне, наявність входи Phono якраз і означає, що ресивер оснащений вбудованим фонокорректором і до нього можна підключати «вертушку» безпосередньо, без додаткового обладнання.

— XLR (балансні). Лінійний аудіовхід, використовує балансне підключення через XLR — характерний цілий роз'єм з 3 контактами; один вхід складається з пари таких роз'ємів, під лівий і правий канал стерео. Особливість балансного підключення полягає в тому, що кабель XLR сам гасить надходять на нього зовнішні перешкоди; а роз'єм забезпечує щільний контакт і нерідко доповнюється фіксатором для надійності. Все це дозволяє добиватися високої якості з'єднання і максимальної чистоти звуку навіть при використанні довгих дротів. Проте зустрічаються такі входи нечасто — це пов'язано не стільки з їх вадами, скільки з тим, що аудіоресивери рідко використовуються як приймачі лінійного балансного аудіосигналу.

— Коаксіальний S/P-DIF. Різновид цифрового аудіоінтерфейсу S/PDIF, що використовує для підключення електричний коаксіальний кабель з роз'ємами RCA («тюльпан»). Такий кабель, на відміну від оптичного (див. нижче), до певної міри піддається електромагнітних перешкод, однак більш надійний і не потребує особливої акуратності. А пропускної здатності з'єднання вистачає для передачі багатоканального звуку аж до 7.1. Відзначимо, що, незважаючи на ідентичність роз'ємів, коаксіальний цифровий інтерфейс не сумісний з аналоговим RCA (див. нижче); і навіть кабелі для S/P-DIF рекомендується використовувати спеціалізовані.

— Оптичний. Різновид цифрового аудіоінтерфейсу S/PDIF, що використовує підключення по оптоволоконному кабелю TOSLINK. За пропускної спроможності вона повністю аналогічна коаксіальному інтерфейсу (див. вище), але вигідно відрізняється від нього повної нечутливістю до електромагнітних перешкод. З іншого боку, оптичні кабелі за рахунок своєї конструкції чутливі до різких згинів і механічного впливу — наприклад, випадково наступивши на такий кабель можна пошкодити його.

— Балансний цифровий (AES/EBU). Інтерфейс, що застосовується переважно у професійній аудіотехніці. Може використовувати різні види роз'ємів, однак найчастіше реалізується через XLR. Детальніше про це роз'ємі і принципі балансного підключення див. «XLR (балансні»)», проте не варто плутати два цих інтерфейсу: AES/EBU працює з цифровим сигналом, що передаються по одному кабелю незалежно від кількості каналів.

— Композитний (відео). Вхід, призначений для підключення композитного відеосигналу. Використовує такий же роз'єм RCA, як і багато звукові входи, однак найчастіше виділяється жовтим кольором кольору. Сигнал передається в аналоговому форматі, через один кабель, що дозволяє спростити підключення, однак обмежує пропускну здатність; через це даний стандарт не підходить для роботи з HD. Тим не менш, він досить популярний в сучасній відеотехніки, крім того, зустрічається навіть у застарілих пристроїв (зразок відеомагнітофонів VHS). Зазначимо, що композитні входи в сучасних аудиоресиверах не передбачаються — їх роль грають штатні лінійні входи RCA (див. нижче).

— BNC. Роз'єм байонетного типу, що використовується для підключення коаксіального кабелю. Теоретично може застосовуватися для різних цілей, однак на практиці переважно використовується аналогічно коаксіальному S/P-DIF, для аналогового цифрового аудіосигналу. Роз'єми BNC більш надійні в з'єднанні за рахунок байонетного фіксатора; зустрічається також різновид з різьбовою фіксацією.

— Критичний. Службовий вхід, що дозволяє ресивера включатися і вимикатися одночасно з іншими компонентами аудіосистеми. Такий вхід підключається до триггерному виходу керуючого пристрою (наприклад, підсилювача), і при включенні і виключенні цього пристрою на ресивер надходить керуючий сигнал. Це позбавляє користувача від необхідності окремо керувати включенням кожного пристрою.

— Вхід управління (ІК). Роз'єм для підключення зовнішнього інфрачервоного приймача дистанційного керування. Такий приймач може знадобитися в тих випадках, коли сигнал з пульта не дістає до вбудованого ІК-датчика ресивера. Зазначимо, що роль зовнішнього датчика можуть грати інші компоненти системи, сумісні з пультом ДУ і мають ІК-виходи управління — наприклад, плеєри або тюнери.

Кількість в конструкції аудіоресивера лінійних входів, що використовують інтерфейс RCA — характерні роз'єми-«тюльпани». Цей інтерфейс дозволяє при аналоговому підключенні передавати тільки один канал звуку на роз'єм, а аудіоресивери традиційно працюють зі стереозвуком. Тому за один вихід прийнято вважати пару з двох роз'ємів RCA (по одному на лівий і правий канал), і підрахунок загальної кількості ведеться саме по парах, а не по окремих гніздах.

При підключенні до лінійного входу сигнал проходить через всі стадії обробки, передбачені пристрої — наприклад, регулювання балансу або частот (див. «Регулювання»). Цим даний вхід відрізняється від Main (див. «Входи»). Від кількості же роз'ємів залежить, скільки джерел сигналу можна одночасно підключити до аудиоресиверу. Відповідно, і вибирати модель з числа входів варто з урахуванням передбачуваної кількості таких джерел: адже легше приєднати їх всі і вибирати через пульт або панель управління, ніж щоразу морочитися з перепідключенням. Що стосується конкретного числа входів RCA, то найчастіше воно не перевищує трьох, однак зустрічаються і виключення.