Порівняння Apator Powogaz JS 1.6-02 Smart C Plus DN 15 vs Gross MNK-UA 15/165C

— Побутовий. Лічильники, розраховані на нескладні умови застосування і невисоку інтенсивність потоку: номінальна витрата води (Qn) в таких моделях не перевищує 15 м3/год, а найчастіше не досягає і 10 м3/год. Відповідно, розміри таких моделей невеликі, а для встановлення використовується різьблення (див. «З'єднання»). Крім того, більшість таких приладів належать до одноструменевих (див. «Механічний»), хоча можливі й виключення. Як випливає з назви, основна сфера використання лічильників цього типу — квартири, будинки, невеликі офіси та інші аналогічні об'єкти з порівняно невисоким споживанням води і без підвищених вимог до точності обліку.

— Промисловий. Прилади, призначені переважно для обліку великих об'ємів води: зустрічаються моделі, в яких максимальна витрата Qmax (див. нижче) вимірюється сотнями кубометрів на годину. Відповідно, для більшості промислових лічильників характерний великий розмір, великий діаметр DN (див. нижче) і фланцеве з'єднання. Втім, в цій категорії є і порівняно невеликі пристрої, з невисокою пропускною здатністю і різьбовим з'єднанням. У таких випадках відмінність від аналогічних побутових лічильників полягає в більш високій точності вимірювань: промислові моделі найчастіше робляться багатоструменевими, мають більш високу якість виконання і ступінь захисту, однак і коштують дорожче. З іншого боку, вони гірше підходять для обліку малих обсяг...ів споживання: мінімальний потік Qmin (див. нижче) у промислових лічильників помітно більший, ніж у побутових (в середньому 0,5 м3/год проти 0,05 м3/год відповідно).Так що звертати увагу на дану категорію має сенс в основному в тому випадку, якщо ви шукаєте лічильник для промислового або комерційного об'єкта з високим споживанням води і необхідністю максимально точного обліку.

Особливості конструкції механічного лічильника (див. «Принцип роботи»).

— Турбінний. Лічильники, в яких вода під час роботи проходить через турбіну — колесо з лопатями, вісь обертання якого розташована паралельно напрямку потоку. Такий механізм дещо дорожче крильчатки (див. нижче), однак він дозволяє ефективно справлятися з інтенсивним потоком води, забезпечуючи при цьому хорошу точність. Тому в механічні лічильники, що мають номінальний діаметр (див. «Діаметр (DN)») більше 50 мм, встановлюються тільки турбіни; в 50-мм моделях турбіни зустрічаються поряд з крильчатками, а в приладах меншого діаметра — не використовуються взагалі. Також відзначимо, що всі моделі з даним типом вимірювача належать до промислових (див. «Тип»).

— Крильчатий. Лічильники, в яких вода під час роботи проходить через крильчатку — колесо з лопатями, вісь обертання якого спрямована перпендикулярно потоку води. Така конструкція простіша і дешевша, ніж турбінна (див. вище), проте вона має більш низьку точність і погано підходить для великих обсягів води. Тому крильчатками оснащуються виключно моделі з номінальним діаметром (див. «Діаметр (DN)») в 50 мм і менше; це, зокрема, всі побутові прилади (див. «Тип») з механічним принципом роботи, а також деякі промислові лічильники невисокої продуктивності.

— Одноструменевий. Лічильники, в яких вода надходить на вимірювальний механізм суцільним потоком, без поділу на окр...емі струмені. Порівняно з описаними нижче багатоструменевими такі прилади значно простіші, дешевші і компактніші, проте вони більш схильні до похибок, пов'язаних із нерівномірністю потоку. Це не є серйозним недоліком при побутовому застосуванні, однак неприпустимо при точних підрахунках. Тому одноструменевими робляться виключно побутові лічильники (див. «Тип»).

— Багатоструменевий. У лічильниках з цією особливістю потік води, що надходить на крильчатку або турбіну (див. вище), попередньо розсікається на кілька струменів. За рахунок цього забезпечується максимально рівномірний вплив на вимірювальний механізм і компенсується турбулентність, яка виникає в трубопроводі, що значно підвищує точність вимірювань. Головними недоліками багатоструменевих приладів є складність конструкції і більш висока ціна, ніж у одноструменевих. У світлі цього застосовувати такі лічильники для побутових замірів немає сенсу, а от у промисловій сфері (див. «Тип»), де точність відіграє ключову роль, вони надзвичайно поширені.

— Сухохідний. Сухохідними називають лічильники, в яких лічильний механізм повністю ізольований від воли, яка протікає через пристрій. На відміну від мокрохідних приладів, де цей механізм контактує з водою, в сухохідних моделях велика частина «начинки» відокремлена від водомірної ділянки герметичною перегородкою, а обертання передається через спеціальну магнітну муфту. Така компоновка ускладнює і здорожує конструкцію; з іншого боку, лічильники виходять більш надійними, стійкими до забруднень і довговічними, ніж мокрохідні. До того ж у них можна передбачити деякі спеціальні можливості — наприклад, від'єднання вимірювального механізму без зняття всього приладу.

— Комбінований. Комбіновані моделі фактично являють собою два лічильника в одному корпусі, які підключені паралельно . Один з цих лічильників розрахований на невеликі обсяги води, другий — на інтенсивне споживання; перемикання між ними здійснюється автоматично — спеціальним клапаном, що реагує на швидкість потоку. Подібна конструкція обходиться недешево, проте вона дозволяє значно розширити ефективний діапазон вимірів і досягти високої точності як при невисокій, так і при високій швидкості потоку. Комбіновані моделі має сенс застосовувати там, де інтенсивність споживання води може змінюватися в дуже широких межах, які неможливо охопити звичайним лічильником.

Мінімальний витрата води для даної моделі лічильника.

Мінімальною витратою називають найменшу швидкість потоку, при якій лічильний механізм здатний забезпечувати вимірювання з прийнятною похибкою — ±5 %. Таке відхилення вище, ніж похибка лічильника на стандартному режимі (від Qt до Qn, детальніше див. нижче), воно вважається небажаним, проте загалом допустимим. А ось при зниженні швидкості потоку нижче Qmin похибка збільшується до неприпустимих значень, і про прийнятної точності вимірювання не йдеться. Так що в ідеалі вибирати лічильник стоїть з таким розрахунком, щоб його Qmin був не вище, ніж витрата води на мінімальній інтенсивності споживання. Детальні рекомендації по оцінці фактичної витрати води для різних водопровідних систем можна знайти в спеціальних джерелах.

Перехідний витрата води для даної моделі лічильника.

Перехідною витратою називають значення витрати, при якому максимальна похибка вимірювань змінюється — а саме зменшується: в діапазоні від Qmin (див. вище) до Qt вона становить ±5 %, а на рівні Qt і вище падає до ±2 %. Іншими словами, Qt — це найменша швидкість потоку, при якій прилад дає не просто допустиму, а мінімальну похибку. Таким чином, оптимальна інтенсивність споживання для будь-якого лічильника знаходиться в діапазоні між Qt і Qn (див. нижче), і саме на цей діапазон краще всього орієнтуватися при виборі.

Детальні методики і рекомендації за оцінкою витрати води для тієї чи іншої водопровідної системи можна знайти в спеціальних джерелах.

Номінальна витрата води для даної моделі лічильника.

Номінальною називають найбільший витрата, при якому прилад здатний пропрацювати необмежено довгий час (протягом усього строку служби) без збоїв, несправностей і перевищення максимально допустимої похибки (±2 %). На короткий час допускається і більш висока швидкість потоку (докладніше див. «Максимальна витрата води (Qmax)»), однак штатним все ж є режим, в якому ця швидкість не перевищує Qn. Так що саме цей параметр є основним при виборі приладу. А в ідеалі фактичний витрата води повинен постійно перебувати в діапазоні між номінальним і перехідним (див. вище) витратою.

Максимальний витрата води для даної моделі лічильника.

Максимальним вважається найбільший витрата, при якому прилад здатний працювати короткий час (не більше 1 год на добу і не більше 200 год в рік) без збоїв, несправностей і перевищення максимально допустимої похибки (±2 %). З низки причин склалося так, що цей показник удвічі більше номінального витрати Qn (див. вище). При виборі лічильника по максимальній витраті потрібно враховувати пікове споживання системи, яку він обслуговує, тобто швидкість потоку при одночасному включенні всіх споживачів «на повну»: ця швидкість не повинна перевищувати Qmax, інакше лічильник не зможе нормально впоратися зі своїм завданням. Якщо ж система постійно експлуатується в режимі максимального споживання — то варто вибирати не за Qmax, а за Qn.

Ціна ділення на вимірювальній шкалі лічильника.

Ціна поділки — це мінімальний крок виміру, різниця між двома сусідніми найменшими одиницями, іншими словами — найменша різниця в показаннях, яку здатний відобразити лічильник. Чим менше ця різниця, тим детальніші дані видає прилад. Наприклад, значення 0,01 м3 дозволяє відображати дані з точністю до другого знака після коми — тобто такий лічильник покаже, наприклад, зміна кількості спожитої води з 0,02 м3 до 0,03 м3, однак не сприйме різницю між 0,022 м3 і 0,028 м3 (свідчення залишаться на рівні 0,02 м3). Втім, сучасні лічильники води — навіть побутові — у більшості своїй мають меншу ціну поділки, від 0,001 м3 і нижче.

Також варто відзначити, що якщо лічильник використовується лише для побутових розрахунків з комунальними службами, на даний параметр можна не звертати особливої уваги: при оплаті за воду зазвичай враховується тільки ціла кількість м3, без цифр після коми. А ось якщо важливий точний підрахунок витрачається води — наприклад, на виробництві або під час організації автономної системи водопостачання — можливо, оптимальним вибором стане модель з максимально низькою ціною поділки.

Поріг чутливості даної моделі лічильника.

Поріг чутливості — це найменша швидкість потоку, при якій прилад починає реагувати на рух води і фіксувати витрати; при більш низькій швидкості вимірювальний механізм просто не відрізнить потік від нерухомої води. Чим нижче цей показник, тим менше ймовірність того, що при низькому споживанні вода буде витрачатися без обліку. В побутових моделях (див. «Тип») поріг чутливості не перевищує 40 л/год, зустрічаються і значно менші цифри — 10 л/год, а то і 5 л/год. В промислових лічильниках, призначених для великих виробництв, зустрічаються значення в сотні літрів в годину.

Втрата тиску у водопроводі, що виникає при максимальному потоці води через гідравлічного опору лічильника; іншими словами — різниця між тиском перед лічильником і відразу за ним при швидкості потоку на рівні Qmax.

Даний параметр є актуальним насамперед для механічних моделей (див. «Принцип роботи») — в інших різновидах опір потоку настільки незначно, що падінням тиску можна знехтувати. Рівень витрати Qmax докладно описаний вище; тут же відзначимо, що саме на цьому рівні опір досягає найбільших значень, і саме за Qmax має сенс оцінювати можливі втрати тиску. Ці дані використовуються при деяких гідродинамічних розрахунках, зокрема для оцінки того, чи вистачить тиску в точках водорозбору на максимальному споживанні. Втім, втрати тиску в сучасних лічильниках невеликі, зазвичай вони не перевищують 0,1 МПа (1 бар).