Порівняння Hisense 43A6BG 43 " vs Samsung UE-43T5300 43 "

— Edge LED — бокове підсвічування матриці. У цьому разі світлодіоди розподілені по периметру екрану. Щоб рівномірно розподілити освітлення, задній фон матриці має спеціальний відбивач. Важливою перевагою телевізорів з підсвічуванням Edge LED є мінімальна товщина пристрою. З недоліків можна відзначити наявність засвічувань по краях, які з'являються при певних умовах. Засвічування можуть бути видні в сценах, де переважають темні відтінки.

— Direct LED — заднє підсвічування матриці. В даному разі світлодіоди рівномірно розподілені по всій площі екрану. Підсвічування Direct LED робить зображення контрастним і водночас яскравим. Телевізори з даною технологією характеризуються гарною передачею кольору. З недоліків можна відзначити підвищене енергоспоживання і збільшені габарити корпусу. Додатково в таких телевізорах спостерігається велика затримка (Input lag), через що екрани з підсвічуванням Direct LED слабо підходять для динамічних ігор.

— FALD (Full-Array Local Dimming) — технологія підсвічування, що широко використовується в телевізорах фірми LG. Близьким аналогом FALD є Direct LED підсвічування. Світлодіоди так само розташовані рівномірно по всій поверхні матриці, але технологія FALD забезпечує яскраве насичене кольорами зображення з високим контрастом. Ще однією відмінною особливістю FALD є можливість відтворення природного чорного кольору.... При виведенні на екран чорного світлодіоди відключаються групами, секторами, що дає змогу зробити чорний максимально насиченим. Звичайно, велика кількість світлодіодів на матриці робить телевізор більш масивним, а разом з тим і важким. Апетит до електрики в таких моделях вище середнього.

— Mini LED. Система підсвічування екрану на підкладці зі зменшених у розмірі світлодіодів (звідси і приставка Mini). На одній і тій же площині ТВ-панелі кількість світлодіодів зросла в кілька разів, якщо проводити паралелі із традиційними LED-системами. Як результат, у полотна з підсвічуванням Mini LED існує в рази більше локальних зон затемнення картинки (Local Dimming), що необхідно для коректної роботи технології розширеного динамічного діапазону зображення. Для відтворення HDR-контенту системи Mini LED підходять у рази краще звичайних LCD.

— Dual LED. Фірмова система підсвічування, що використовується у телевізорах компанії Samsung. Технологія має на увазі підсвічування зображення на екрані двома типами світлодіодів: один випромінює світло в холодному спектрі, інший - в теплому. Подвійне підсвічування Dual LED покращує кольоропередачу та посилює контрастність деталей, адаптуючи колірний тон картинки відповідно до змісту контенту на екрані.

Тип покриття, використовується в екрані телевізора.

— Матове. Історично перший тип покриття LCD-екранів, нерідко зустрічається і в наші дні. Екрани з таким покриттям загалом мають середні характеристики яскравості, насиченості і якості передачі кольору, за цим показником вони поступаються глянцевим аналогам. Однак матове покриття має одну важливу перевагу: на ньому практично відсутні відблиски від зовнішнього освітлення. У деяких ситуаціях це буває важливою перевагою — наприклад, якщо телевізор встановлений навпроти вікна. А деяким користувачам чисто суб'єктивно приємніше дивитися на екран без відблисків, нехай і відносно тьмяний.

— Глянцеве. Покриття, створене в розрахунку на те, щоб поліпшити яскравість і якість перенесення кольорів видимого зображення в порівнянні з матовими екранами. Творцям вдалося досягти цієї мети: «глянцеві» екрани дійсно забезпечують насичені, соковиті кольори і більш яскраве зображення. Ключовим недоліком подібних екранів є поява на них відблисків від зовнішнього освітлення — це може зіпсувати все враження від перегляду. У світлі цього класичне глянсове покриття на сьогодні практично не використовується, його місце зайняли антивідблискові рішення (див. нижче).

— Глянсове (антивідблискове). Модифікація глянсового покриття, створена, як випливає з назви, в розрахунку на усун...ення головного недоліку класичного глянцю — відблисків від зовнішнього освітлення. Не можна сказати, що такі екрани зовсім не блікують, однак відблисків на них значно менше, ніж на звичайних глянцевих. Що стосується якості зображення, то воно як мінімум не гірше, а часто — навіть краще (тим більше що подібні покриття постійно поліпшуються і вдосконалюються). Завдяки всьому цьому більшість сучасних телевізорів всіх цінових категорій оснащуються саме антивідблисків екранами.

Власна роздільна здатність екрана — розмір у пікселях по горизонталі й вертикалі. За інших однакових умов вища роздільна здатність забезпечує кращу якість зображення, однак такий екран коштує дорожче й вимагає відповідного контенту.

Набір роздільних здатностей, які зустрічаються в сучасних телевізорах, досить великий, проте їх можна розділити на декілька умовних груп: HD, Full HD, Ultra HD 4K, Ultra HD 5K і Ultra HD 8K. Ось головні особливості кожного варіанта:

— HD. Екрани, які розраховані на стандарт HD 720p. Штатний розмір кадру в такому відео — 1280x720, проте з низки причин більшість HD-телевізорів має дещо великі розміри — 1366х768. Крім того, до цієї категорії прийнято відносити моделі з роздільною здатністю від 1280х768 до 1680х1050, а також, із деякими зауваженнями, екрани 1024х768. Загалом роздільні здатності стандарту HD 720p притаманні переважно для недорогих телевізорів із відносно невеликими екранами.

— Full HD. Телевізори, які розраховані на відео стандарту Full HD 1080p, із розміром кадру 1920х1080. Більшість моделей із цієї категорії мають саме таку роздільну здатність екрана 1920х1080; помітно рідше зустрічаються інші варіанти — зокрема, 1920х1200 і 2560х1080. Загалом екрани Full HD дають непогану деталізацію при порівняно невисокій вартості, завдяки чому вони надзвичайно популярн...і в моделях середнього класу й недорогих великоформатних телевізорах.

— Ultra HD 4K. Сам собою цей формат передбачає різні варіанти за роздільними здатностями, однак для телевізорів фактичним стандартом є 3840х2160, інші варіанти майже не зустрічаються. Загалом це доволі висока роздільна здатність, яка притаманна переважно для моделей преміумкласу; загальною особливістю таких моделей є великий розмір — від 40" і більше.

— Ultra HD 5K. Формат зображення Ultra HD, більш прогресивний, ніж 4K, проте в телевізорах зустрічається вкрай рідко — зазвичай це дуже широкоформатні моделі з роздільною здатністю 5120х2160.

— Ultra HD 8K. Стандарт, який передбачає розмір близько 8 тис. пікселів по горизонталі; один із варіантів такої роздільної здатності, яка зустрічається в телевізорах — 7680х4320. Таким чином UHD 8K удвічі перевершує 4K за розміром кожної сторони й учетверо — за загальною кількістю пікселів, що дає змогу досягти надзвичайно чіткого й деталізованого зображення. З іншого боку, такі екрани обходяться дуже дорого, притому що в наш час більш скромний 4K уже вважається дуже прогресивним стандартом. До того ж, існує не так багато відеопристроїв і контенту, що відповідають цьому стандарту. Тому 8K-телевізори поки зустрічаються вкрай рідко, здебільшого це висококласні флагманські моделі з діагоналлю не менше 65".

Підтримка телевізором функції Upscaling до 4K.

Дана функція зустрічається тільки в моделях з екранною роздільною здатністю 4K і вище (див. «Роздільна здатність»). Вона дозволяє збільшити роздільна здатність вихідної «картинки» до 4K (3840х2160), якщо воно нижче — наприклад, проглядати в 4K фільм, першопочатково записаний в Full HD (1920х1080). При цьому мова йде не просто про «розтягуванні» зображення на весь екран (це здатні робити все телевізори), а про спеціальній обробці, завдяки якій збільшується реальна роздільна здатність відео. Зрозуміло, таке відео все одно буде поступатися контенту, першопочатково записаному в 4K; тим не менш, апскейлінг забезпечує помітне поліпшення якості порівняно з необробленим сигналом.

Максимальна яскравість зображення, забезпечувана екраном телевізора.

Зображення на екрані повинно бути досить яскравим для того, щоб для його розгляду не доводилося надмірно напружувати очі. Однак і занадто висока яскравість небажана — вона теж буде призводити до стомлення. При цьому оптимальний рівень яскравості залежить від навколишніх умов: чим інтенсивніше навколишнє світло — тим яскравіше повинен бути і екран телевізора. Так, у сонячний день екран, можливо, доведеться «викрутити» на максимум, а ввечері, при приглушеному світлі, більш комфортним буде порівняно тьмяне зображення. Крім того, зазначимо, що для великих екранів вимагається більш висока яскравість, оскільки вони розраховані на більшу відстань до глядача.

Таким чином, чим вище число в даному пункті — тим більший запас по яскравості має дана модель, тим краще вона покаже себе при інтенсивному зовнішньому освітленні. Найменшим показником, достатнім для більш-менш комфортного перегляду в будь-яких умовах, вважається 300 кд/м² для моделей з діагоналлю до 32", 400 кд/м² для моделей в діапазоні 32 – 55" і 600 кд/м² для великих екранів на 60" і більше. При цьому запас по яскравості в будь-якому разі зайвим не буде. А ось при менших показниках, можливо, для комфортного перегляду доведеться кілька затемнювати кімнату.

Рівень статичної контрастності, забезпечуваною екраном телевізора.

Контрастність у загальному значенні — це співвідношення яскравості між максимально яскравим білим і максимально темним чорним кольором, який здатний видати екран. За інших рівних умов чим вище контрастність екрану — тим краще якість передачі кольору і деталізація, тим менша ймовірність, що на занадто яскравих або занадто темних ділянках зображення неможливо буде розглянути деталі. Статична ж контрастність описує максимальну різницю яскравості, досяжну в межах одного кадру, без зміни яскравості зображення — в цьому полягає її відмінність від динамічної контрастності (див. нижче).

Значення статичної контрастності значно нижче, ніж у динамічної, однак ця характеристика є найбільш «чесною». Саме від неї залежать властивості зображення, видимого на екрані в конкретний момент, саме вона описує базові властивості екрану, без урахування програмних засобів, передбачених виробником у «начинці» телевізора.

Час відгуку можна описати як максимальний час, необхідний кожному пікселю екрана для зміни яскравості, іншими словами — найбільший час від надходження на піксель управляючого сигналу до перемикання його в заданий режим. Фактичний час перемикання може бути і менше, якщо яскравість змінюється незначно, він може обчислюватися мікросекундами. Однак значення має саме найбільший час — він описує гарантовану швидкість спрацьовування кожного пікселя.

З часом відгуку безпосередньо пов'язана насамперед частота зміни кадрів (див. відповідний пункт): чим менше час відгуку – тим більшу частоту кадрів можна забезпечити на цій матриці. Втім, фактична швидкість зміни кадрів може бути і менше теоретичного максимуму, все залежить від «начинки» телевізора. Також відзначимо, що загальна якість зображення в динамічних сценах залежить передусім від частоти кадрів. Тому можна сказати, що час відгуку є допоміжним параметром: звичайному користувачеві ці дані потрібні вкрай рідко, а в характеристиках вони наводяться в основному в рекламних цілях.

Найбільша частота зміни кадрів, що підтримується телевізором.

Зазначимо, що в даному разі мова йде саме про власну частоту кадрів екрану, без додаткового оброблення зображення (див. «Індекс динамічних сцен»). Ця частота має бути не нижче, ніж швидкість зміни кадрів у відтворюваному відео — інакше можливі ривки, перешкоди та інші неприємні явища, що погіршують якість картинки. Крім того, чим вище частота кадрів — тим більш плавним і згладженим буде виглядати рух в кадрі, тим краще буде деталізація рухомих предметів. Проте тут варто відзначити, що швидкість відтворення нерідко обмежується властивостями контенту, а не характеристиками екрану. Приміром, фільми нерідко записуються з частотою 30 к/с, а то і 24 – 25 к/с, тоді як більшість сучасних телевізорів підтримує частоти 50 або 60 Гц. Цього достатньо навіть для перегляду висококласного контенту в роздільній здатності HD (швидкості вище 60 к/с у такому відео зустрічаються вкрай рідко), проте на ринку зустрічаються і більш «швидкі» екрани: на 100 Гц, 120 Гц і 144 Гц. Подібні швидкості, зазвичай, свідчать про досить високий клас екрана, також вони нерідко передбачають застосування різних технологій, покликаних поліпшити якість динамічних сцен.

Індекс динамічних сцен (ІДС), забезпечуваний екраном телевізора.

ІДС — досить специфічний параметр, який можна назвати «видима частота кадрів». Його поява пов'язана з тим, що для динамічних сцен вкрай бажана висока швидкість зміни кадрів — вона забезпечує плавність зображення і хорошу деталізацію рухомих об'єктів. Однак з технічних причин у більшості екранів неможливо досягти показників вище 200 Гц. Для того, щоб виправити ситуацію, виробники застосовують спеціальні технології, що створюють ефект збільшення частоти кадрів.

Такі технології можуть мати різні назви, проте принцип роботи у них один — вставка додаткових кадрів між «власними» кадрами відео, що відтворюється. А індекс динамічних сцен описує загальну ефективність такої технології, використовуваної в телевізорі. Приміром, ІДС 200 Гц означає, що якість зображення на екрані приблизно відповідає частоті кадрів 200 Гц, хоча реальна швидкість зміни кадрів нерідко становить 50 – 60 Гц.

У найбільш прогресивних моделях індекс динамічних сцен може становити до 3000 Гц, а телевізорами з високим індексом динамічних сцен вважаються варіанти з показником понад 3000 Гц. Проте варто відзначити, що подібні характеристики є скоріше рекламним ходом, ніж реальною перевагою: фактично порогом для людського сприйняття є 400 – 500 Гц, подальше підвищення ІДС не дає явно видимого поліпшення зображення.