ТОП-5 бездзеркалок прогресивного рівня

Разом з камерою EOS M5 компанії Canon нарешті вдалося зайняти гідне місце в загоні бездзеркалок, бо як попередні покоління цього сімейства з низки параметрів не дотягували до отримання звання серйозних інструментів для фотографування.

По периметру добротно збитого корпусу фотоапарата розсіяна безліч органів управління: барабан вибору режимів зйомки, трійця прокручування дисків (один з них може використовуватися як для зміни параметрів ISO, так і для налаштування балансу білого), а також велика кількість програмованих кнопок. На довершення на тильній панелі фотокамери знаходиться 3.2-дюймовий сенсорний дисплей, відкидається в положення селфі. Візуватися у процесі зйомки можна не тільки по екрану — в арсеналі Canon EOS M5 є видошукач з роздільною здатністю 1024х768 пікселів.

Камера використовує сенсор зображення з роздільною здатністю 24 МП, який зустрічається в конструкції дзеркалок середнього класу Canon EOS 77D і Canon EOS 80D. З дзеркальними побратимами модель також ріднить впроваджена система фокусування Dual Pixel AF, забезпечує швидку наводку на різкість Live View і під час відеозйомки. В режимі запису відео (FullHD, 60 fps) користувачу доступна 5-осьова електронна стабілізація зображення, що працює в парі з оптичним стабом на борту нечисленного парку об'єктивів під систему Canon EF-M.

Камера «стріляє» серії з 25 кадрів в JPEG або 15 RAW-знімків зі швидкістю до 9 к/с (при заблокованому фокусі), чого цілком достатньо для зйомки динамічних сюжетів. Окремої похвали Canon EOS M5 заслуговує за оснащеність повним набором бездротових модулів передачі даних Bluetooth, Wi-Fi і NFC). У сухому залишку модель поєднує високу якість знімків (як у хвалених дзеркалок) і компактні розміри корпусу, що зводить її в ранг відповідних рішень на кожен день для прогресивних фотолюбителів.

Спрощена версія флагманської бездзеркалки Fujifilm X-T2 виконана під стать компактної плівковою дальномерке. Такий дизайн гідно оцінений багатьма прихильниками бренду, до того ж крім вінтажного стилю фотоапарат примітний наявністю зручних механічних органів налаштувань.

На догоду збереження компактності з верхньої грані камери пропала вбудована спалах. Засмучуватися з цього приводу не варто, оскільки виробник надав в комплекті поставки мініатюрний зовнішній спалах. Він встановлюється на гарячий черевик, компанію яким становлять два диска прокручування (витримка і експокорекція) поряд із кнопкою спуску затвора. Також в Fujifilm FinePix X-E3 дістався OLED-видошукач — філософія камери передбачає знімати, визируясь через нього. Альтернативою EVF виступає 3-дюймовий дисплей — хоч і неповоротний, зате з підтримкою сенсорного введення.

Все найцікавіше сховано в надрах корпусу фотоапарата, зокрема, матриця X-Trans CMOS III формату APS-C з роздільною здатністю 24 МП. Новоспечений сенсор зображення допомагає отримати якісний результат при зйомки в найрізноманітніших умовах, у т. ч. на високих ISO (аж до 12800 одиниць, що є верхньою межею стандартного діапазону світлочутливості). Прогресивну матрицю доповнює спритна і чіпка 325-точкова система автофоусировки, за допомогою якої камера наводиться на ціль за лічені частки секунди. Задумою автофокус страждає лише під час відеозйомки, яка ніколи не була коником бездзеркалок Fuji. Тим не менш в характеристиках відеозапису заявлена підтримка зйомки роликів у форматі 4К.

Вперше серед побратимів по конвеєру камера обзавелася енергоефективним модулем Bluetooth. Він дозволяє з мінімальними витратами енергії здійснювати прив'язку фотографій до даних про геолокаціі, отриманими із пов'язаного смартфона, а також передавати на мобільний гаджет зменшені до 2 МП знімки. Загалом, бездзеркалка є водночас потужним творчим інструментом, так і красивим іміджевим пристроєм, що поєднує в одному флаконі ретро-стиль і характеристики прогресивної сучасної фотокамери.

Зовні бездзеркалка A6300 від компанії Sony є практично повною копією хітового фотоапарата Sony A6000. Але при більш детальному вивченні моделі стає видно, що вона перевершує попередника у багатьох аспектах.

Оновлений 24.2 МП сенсор зображення на борту фотокамери демонструє впевнену роботу на високих ISO (аж до 6400-12800 одиниць). Але головним нововведенням, що знайшли реалізацію в Sony A6300, є найкраща в класі система автоматичного фокусування, до складу якої входять 425 точок фазового типу та 169 контрастного. Вона забезпечує миттєву наводку на різкість (всього за 0.05 с) і чіпко тримає об'єкт у фокусі навіть на максимальній швидкості серійної зйомки (11 к/с). Позмагатися з камерою по швидкості роботи системи автофокусування можуть лічені одиниці як бездзеркальних, так і дзеркальних конкурентів.

У багатьох камерах Sony зроблена ставка на розширені відеоможливості. Sony A6300 не стала винятком і обзавелася підтримкою запису відео в роздільній здатності 4К (3840х2160 пікселів) з частотою 30 к/с і швидкістю 100 Мбіт/с. До цього додається робота з форматом XAVC S і використання профілів S-Log 3 з 14 кроками експозиції. У FullHD відео пишеться зі швидкістю до 120 к/с, що дозволяє заморозити в кадрі руху. Для використання камери в амплуа профі інструменту серед її інтерфейсних роз'ємів бракує виходу для підключення навушників.

Корпус колишнього формфактора виготовлений з магнієвого сплаву, через що бездзеркалка трохи додала у вазі (до 404 р). На його тильній частині розташовані електронний видошукач і похилий екран без підтримки сенсорного управління. Прерогативу вибору точки фокусування і зміни параметрів зйомки тапом по дисплею залишили наступному поколінню камери в особі Sony A6500, яка до того ж отримала систему матричної стабілізації зображення (див. статтю «Все що потрібно знати про системи стабілізації зображення». Втім, і без цього розглянута модель зарахована до розряду лідерів в лізі APS-C камер, здатним справитися з будь-якими фотографічними завданнями.

Японська компанія Panasonic приурочила анонс бездзеркальної камери з ім'ям GX9 до визначної дати — 100-річчя з моменту свого заснування. Модель орієнтована на прогресивних фотолюбителів і за свої гроші вона готова надати дійсно багато.

Всередині камери встановлена така ж матриця, як у флагмані Panasonic Lumix DC-G9 — 20 МП сенсор формату Micro 4/3 без антимуарного фільтра. Його відсутність позитивним чином позначається на підвищенні рівня різкості картинки, проте муар як явище ніхто не відміняв. Звідти ж модель запозичила спритну систему автофокусування Depth from Defocus, яка чіпляє об'єкт зйомки всього-навсього за 0.04 с і надійно веде його в режимі трекінгу.

Світлочутливість матриці фотоапарата змінюється в діапазоні від 200 до 25600 одиниць ISO (з можливістю розширення до ISO 100). До речі, сенсор камери закріплений на рухомий стабілізуючої майданчику, завдяки зміщенню якої по 5 осях забезпечується пригнічення вібрацій і трясіння рук, а також компенсується до 4 стопів експозиції. Матрична стабілізація може працювати в парі з оптичною на борту широкого парку сумісних об'єктивів, що дозволяє досягти ще більш плавної картинки при запису відеороликів (у роздільній здатності аж до 4К з фреймрейтом 30 к/с) і виключає смаз зображення під час зйомки фото.

«Фішка» моделі в зовнішності — поворотний видошукач з роздільною здатністю 1024х900 пікселів. Також на гнучкий шарнір посаджений 3-дюймовий дисплей, щоправда, він здатний лише нахилятися в невеликому діапазоні вгору-вниз. До того ж Panasonic Lumix DC-GX9 здатний похвалитися деякими цікавими програмними функціями: Auto Marking (визначення в кліпі рух і установка маркерів для швидкого переходу до його початку) і Sequence Composition (внутрішньокамерне склеювання декількох кадрів з рухом в один знімок). Злегка затьмарити приємне враження про моделі можуть хіба що відсутність роз'єму для підключення мікрофону і нетривала автономність — одного заряду батареї вистачає на «стрілянину» близько 260 знімків, що частково компенсується можливістю зарядки камери «на ходу» за допомогою Power Bank'а.

Довідка. Візуально ефект муару являє собою хвилеподібний візерунок, який проявляється на об'єктах з дрібною структурою (знята здалеку цегляна стіна, одяг в невелику клітинку тощо).

Флагманської бездзеркальці в пило - і вологозахищеному виконанні дісталося все найкраще. Власне, тому вона і є одним з найбільш дорогих рішень серед камер з кропнутой матрицею.

В Olympus OM-D E-M1 Mark II настроюється і регулюється практично будь-який параметр, головне лише трохи розібратися в заплутаному меню. По зручності хвата в руку бездзеркалка залишає далеко позаду інших суперників, щоправда, особливо компактною камеру при цьому не назвеш. «Тушка» з магнієвого сплаву показує на вагах 574 м, що приблизно відповідає вазі дзеркалок початкового рівня. Камера оснащена здвоєним слотом для карт пам'яті, один з яких підтримує високошвидкісний інтерфейс UHS-II (гарантує стабільну швидкість запису інформації на швидкості не менше 30 Мб/с).

На озброєння бездзеркалки поставлено 20 МП матриця формату Micro 3/4 з діапазоном світлочутливості 100-25600 ISO. Робочими ISO є значення аж до 3200-6400 одиниць, на більш високих цифрах картинка може бути занадто «замилена». Також «під капотом» Olympus OM-D E-M1 Mark II є 5-осьовий матричний стаб (дозволяє компенсувати 5.5 стопів експозиції, ще одна сходинка додається під час роботи у зв'язці з об'єктивами Olympus серії Pro).

Мабуть, камера є претендентом № 1 серед бездзеркалок на використання в якості серйозного репортажного інструменту. З механічним затвором швидкість серійної зйомки досягає 15 к/с, а з електронним скорострільність фотоапарата підвищується до вражаючих 60 к/с, що вже можна порівняти з параметрами відеозйомки. Настільки великий розгін досягається в режимі Pro Capture, призначений для зйомки швидкоплинних сюжетів і подій, початок яких важко точно передбачити.

Для візування в процесі створення знімків і під час відеозйомки в роздільній здатності аж до 4096х2160 пікселів (Cinema 4К) використовується 3-дюймовий поворотний дисплей з підтримкою сенсорного введення або великий OLED-видошукач з високою швидкістю оновлення (120 к/с). Важливим аргументом «за» при виборі камери також є широкий парк змінної оптики під систему Micro 4/3, в якому представлені об'єктиви під всі можливі знімальні сюжети.