Порівняння Technics SL-100C vs Technics SL-1500C

Модель звукознімача (картриджа), що поставляється в комплекті з плеєром. Звукознімач є однією з найбільш важливих деталей будь-якого вінілового програвача, саме від його якості багато в чому залежить якість вихідного звуку. Знаючи назву моделі, можна знайти детальні дані по ній та визначити, наскільки Вас влаштовує конкретно цей картридж.

Форма голки в звукознімачі (картриджі), яким укомплектований програвач.

— Конічна. Ще може мати назвати сферична. Найпростіший різновид голок для вінілових програвачів. Такі голки коштують недорого, проте і якість звуку при їх використанні відносно невисока — за рахунок того, що форма голки досить слабко збігається з формою канавки на платівці.

— Еліптична. Еліптичні голки мають більш вузьку форму порівняно з конічними (сферичними), що покращує контакт і дозволяє, зокрема, точніше відтворювати високі частоти, а також знижує знос пластинки. Завдяки непоганому співвідношенням вартості і якості даний варіант дуже популярний.

— Лінійна. Найбільш прогресивний різновид: гостро заточені голки складної форми, максимально точно повторюють контури борозенок на платівці і мають найбільшу серед усіх типів площа контакту. Зворотною стороною цього є складність у виробництві і, відповідно, висока вартість.

Рівень сигналу на виході звукознімача, що поставляється в комплекті з плеєром, по суті — потужність сигналу, що надходить з звукознімача на фонокоректор. Цей параметр необхідний насамперед у тих випадках, коли програвач планується підключати до зовнішнього фонокорректору: таке устаткування повинно бути розраховане на відповідну потужність сигналу, що надходить з звукознімача.

Сила натиску голки на пластинку, на яку розрахований комплектний звукознімач (картридж).

Ця сила залежить від жорсткості (податливості) голки: чим більше притискна сила, тим, відповідно, жорсткіше картридж, тим менше він податливий. Також вважається, що менша сила натиску менше зношує запис, однак не можна сказати, що «легкі» картриджі однозначно краще — існує безліч інших нюансів. Так що на практиці інформація про силу натиску комплектного звукознімача необхідна в основному на випадок його заміни. Зазвичай, в цих же межах регулюється сила натиску, забезпечувана тонармом програвача, так що новий картридж повинен також бути розрахований на ті ж значення притискної сили — інакше є ймовірність, що програвач не вдасться правильно отьюстировать.

Вага звукознімача (картриджа), що постачається в комплекті з програвачем.

Вага картриджа визначає особливості балансування тонарма для виставлення оптимальної сили притискування. Втім, комплектні звукознімачі зазвичай оптимально сумісні з відповідними тонармами, так що з юстуванням програвача проблем не виникає. А ось при покупці змінного картриджа на даний параметр варто звернути увагу: бажано, щоб новий звукознімач не надто відрізнявся за вагою від комплектного, інакше діапазону регулювання тонарма може не вистачити для правильного балансу.

Фонокорректором називають передпідсилювач особливої конструкції, що використовується під час роботи зі звукознімачами для вінілових платівок. Першопочатково звук на платівках таких записаний з спотворенням амплітудно-частотної характеристики, а саме з наростанням гучності від низьких частот до високих; це пов'язано з технічними особливостями процесу запису. Відповідно, фонокоректор не тільки підсилює сигнал до рівня, достатнього для подачі на підсилювач потужності, але також коригує амплітудно-частотну характеристику, «витягаючи» баси і знижуючи гучність ВЧ. А вбудований фонокоректор дозволяє підключати плеєр до підсилювача потужності безпосередньо, без використання проміжного обладнання. Правда, за характеристиками вбудовані передпідсилювачі-коректори поступаються зовнішнім. Тому в деяких моделях з даною функцією може передбачатися режим «байпас», що дозволяє пускати сигнал в обхід вбудованого фонокорректора на зовнішній, більш прогресивний. А також зустрічаються і зовсім програвачі вінілу без фонокорректора.

Матеріал, використовуваний для заснування програвача — або, як його ще називають, опорного столу.

Основа фактично являє собою корпус програвача, на ньому зверху кріпляться тонарм, опорний диск і привод. Відзначимо, що в комплект сучасних вертушок може входити як тільки основа, так і основу з тонармом, а найбільш великий варіант, званий повною комплектацією, включає ще й звукознімач. Що стосується матеріалів для підстави, то вони повинні відповідати специфічним вимогам, зокрема, бути досить важкими для зниження сторонніх вібрацій, що передаються на пристрій. Ось найбільш поширені матеріали:

— Пластик. Головне і, у випадку з вініловими програвачами, практично єдине перевага пластику — простота у виробництві і, відповідно, невисока вартість. Водночас робочі характеристики такого матеріалу досить скромні, тому він є прерогативою недорогих «вертушок».

— Акрил. Технічно акрил є різновидом описаного вище пластику, проте загалом даний матеріал набагато більш прогресивний по робочим характеристикам, при цьому коштує відносно недорого і може мати оригінальний зовнішній вигляд (зокрема, робитися прозорим). Акрилові столи характерні для досить солідних моделей.

— Метал. Металеві підстави відрізняються масивністю і високою міцні...стю, однак і коштують недешево, а тому зустрічаються переважно в програвачах преміумкласу.

— MDF/ДВП. Деревно-волокнисті плити, крім непоганих акустичних характеристик, примітні приємним зовнішнім виглядом, особливо підходящим для пристроїв в стилі «ретро». Такий матеріал може використовуватися в досить дорогих моделях.

— Карбон. Висококласний матеріал, що відрізняється високою міцністю і досить стильним зовнішнім виглядом. З іншого боку, він має відносно невелику вагу, що доводиться компенсувати значною товщиною таких підстав, а це впливає на вартість (притому що сам матеріал і так недешевий). Тому особливого поширення карбон не отримав.

— Граніт. Натуральний граніт — дуже важкий і добре гасить вібрації, але при цьому і дуже дорогий матеріал. Він використовується надзвичайно рідко, в основному в програвачах преміумкласу, причому не тільки заради практичних характеристик, але і для того, щоб підкреслити рівень пристрої.

Діаметр диска, на якому встановлюється платівка.

Стандартний діаметр вінілової платівки на 33 об/хв становить 12", або 300 мм. Діаметр опорного диска може відрізнятися від цього значення як в ту, так і в іншу сторону; при звичайному прослуховуванні музики це не грає особливої ролі, а от для діджейської «вертушки» бажано, щоб диск був ширше — за рахунок цього зручніше керувати обертанням.

Вага диска, на який встановлюється платівка. Від цього показника безпосередньо залежить плавність ходу і здатність компенсувати нерівномірності обертання двигуна за рахунок інерції диска. Тому серед аудіофілов цілком обґрунтовано існує думка, що чим масивніше диск — тим краще; в топових моделях його вага може вимірюватися десятками кілограм. З іншого боку, важкий диск повільно розганяється (в деяких моделях його навіть потрібно підштовхувати рукою при старті), та й скретчинг на такий «вертушці» був би справою дуже складним, якщо взагалі можливим. Тому для діджейського програвача велика вага диска, навпаки, буде зайвим.