Порівняння Yamaha PSR-SX600 vs Yamaha PSR-S650

Кількість вбудованих тембрів звучання, передбачених у синтезаторі.

Кількість тембрів нерідко описують як число інструментів, які здатна імітувати дана модель. Однак це не зовсім вірно — швидше цей параметр можна назвати «кількість інструментів та звукових ефектів». Наприклад, один і той самий інструмент — електрогітара — з різними «прибамбасами» (дісторшн, овердрайв) буде звучати по-різному, і в синтезаторі кожна така примочка буде вважатися окремим тембром. Тембр «ударні» зазвичай об'єднує різні типи барабанів та інших ударних інструментів — іншими словами він дає змогу зобразити і «бас-бочку», і тарілки, не перемикаючи налаштувань, лише натиснувши потрібні клавіші. А деякі тембри можуть взагалі не мати аналогів серед реальних інструментів.

Чим більше вбудованих тембрів — тим ширші можливості синтезатора, тим різноманітніше звуки, які на ньому можна отримати. При цьому у висококласних моделях на зразок робочих станцій (див. «Тип») це число може досягати 1000 і навіть більше.

Кількість стилів автоакомпанементу (див. вище), першопочатково передбачених у синтезаторі, іншими словами — кількість варіантів акомпанементу, доступних користувачеві.

Чим ширший цей набір — тим вище ймовірність знайти серед цих мелодій підходящі варіанти для того чи іншого випадку. Водночас сама по собі велика кількість стилів ще не є 100 % гарантією того, що серед них виявиться відповідний, тим більше, що різні моделі синтезаторів можуть помітно різнитися за конкретим набором мелодій. Так що список не завадить уточнювати перед покупкою. Також відзначимо, що ситуацію можна виправити за рахунок стилів користувача (див. нижче) — їх підтримує чимало синтезаторів з автоакомпанементом.

Діапазон, в якому можна змінювати темп програється синтезатором програми — автоакомпанементу, навчальної мелодії (див. вище), метронома (див. нижче), записаного семпла і т. ін.

Темп вимірюється за кількістю ударів у хвилину. Його зміна дозволяє налаштувати швидкість синтезатора під особливості ситуації — наприклад, злегка уповільнити навчальну програму, якщо у первісному темпі вона важкувата для освоєння. Чим ширше діапазон регулювання темпу — тим більше можливостей вибору у музиканта, особливо в області дуже повільних і дуже швидких темпів.

Зазначимо, що традиційний діапазон музичних темпів охоплює значення від 40 уд\хв («grave», «дуже повільно») до 208 уд/хв («prestissimo», «дуже швидко»), проте в синтезаторах він може бути і великий — наприклад, 30 – 255 уд/хв.

— mini-Jack (3.5 мм). Вхід для лінійного аналогового звуку, що використовує роз'єм 3.5 мм mini-Jack. Сам по собі лінійний вхід використовується для підключення до зовнішнього аналогового синтезатора аудіосигналу — наприклад, зі звукової плати комп'ютера. Застосування такого підключення може бути різним: відтворення акомпанементу через вбудовані динаміки інструменту, комутація сигналу на зовнішній підсилювач з «підмішуванням» у нього самого звуку синтезатора, і т. ін. А конкретно роз'єм 3.5 мм mini-Jack має невеликі розміри, він популярний в основному в портативній техніці і недорогих стаціонарних пристроях — «серйозна» ж аудіотехніка зазвичай оснащується більш надійними роз'ємами, на зразок Jack (див. нижче). Як наслідок, вхід з даним типом роз'єми характерний в основному для синтезаторів початкового рівня.

— Jack (6.35 мм). Вхід для лінійного аналогового звуку, що використовує роз'єм 6.35 мм Jack. За призначенням такої вхід повністю аналогічний описаному вище входу з гніздом 3.5 мм mini-Jack, однак роз'єм Jack має більші розміри, забезпечує більш надійне і якісне з'єднання і вважається більш підходящим для стаціонарної аудіотехніки, особливо висококласної. Тому в синтезаторах середнього та прогресивного рівня, зазвичай, використовується саме цей тип лінійного входу. При цьому зазначимо, що штекер 3.5 мм можна підключити до гнізда 6.35 мм за допомогою найпростішого перехідника.

— Цифровий. Вхід для підключення до синтезатора аудіосигналу в цифровому вигл...яді. За призначенням аналогічний описаним вище лінійних інтерфейсів, однак відрізняється як за форматом сигналу, так і за типом роз'єми — найчастіше це коаксіальний інтерфейс S/P-DIF, використовує роз'єм RCA, хоча можливі й інші варіанти. Цифрові виходи досить популярні як у професійної відеоапаратури, так і в побутовій техніці зразок ПК і навіть телевізорів, так що такий вхід може виявитися зайвим.

— MIDI. Першопочатково MIDI — формат цифрових сигналів, що використовується в електронних музичних інструментах. Кожна виділена на синтезаторі клавіша подає саме такий сигнал: він містить дані про тривалості, силі і швидкості натискання, а також номері ноти, і на основі керуючого сигналу (MIDI-події) «начинка» синтезатора генерує потрібний звук. Відповідно, вхід MIDI дозволяє синтезатору приймати MIDI-події з зовнішніх електронних музичних пристроїв — інших синтезаторів, MIDI-контролерів і т. ін. Таке підключення може знадобитися, наприклад, якщо у зовнішньому інструменті немає потрібного тембру; крім того, багато синтезатори здатні записувати прийняті MIDI-сигнали. У деяких випадках може знадобитися і можливість комутації такого сигналу через MIDI thru (див. «Виходи»).

— USB (type A). Класичний роз'єм USB, що дозволяє підключати до синтезатора різні зовнішні пристрої — насамперед флешки і інші накопичувачі, інша периферія підтримується вкрай рідко. Можливості, доступні під час роботи з флешкою, залежать від загального функціоналу синтезатора і в різних моделях можуть бути різними. Так, одні інструменти здатні програвати з такого носія музику, що грає роль акомпанементу для основної партії — це буває зручніше, ніж користуватися автоакомпанементом. Інші здатні записувати музику на флешку. Може також передбачатися оновлення набору тембрів і/або стилів автоакомпанементу (див. вище), оновлення прошивки і т. ін.

— Кардридер. Роз'єм для читання карт пам'яті, найчастіше SD: це універсальний формат, який широко застосовується у багатьох типах сучасної електроніки. Як і флешка, що підключається по USB (див. вище), кардридер може використовуватися з різними цілями — найчастіше для відтворення музичного супроводу або запису музики, однак зустрічаються й інші варіанти (завантаження додаткових тембрів, оновлення прошивки тощо).

Кількість входів під мікрофон, передбачене в конструкції синтезатора.

Мікрофони застосовуються в основному для роботи з голосом або запису звукових семплів (див. «Семплірування»). При цьому у висококласних моделях на зразок професійних інструментів і робочих станцій (див. «Тип») входів під мікрофон може бути і більше одного — наприклад, для одночасного запису двох вокалістів, записи семпла з декількох джерел «на льоту» або запису стереозвуку з пари мікрофонів. Водночас подібні завдання досить специфічними і зустрічаються рідко, і більшості сучасних синтезаторів цілком достатньо одного мікрофона (якщо такий вхід взагалі є).

— Цифровий. Вихід для передачі аудіосигналу в цифровому вигляді, зазвичай по коаксіальному інтерфейсу S/P-DIF. За призначенням аналогічний лінійних виходів (див. нижче), відрізняється лише типом роз'єми і цифровим форматом сигналу. Може стати в нагоді, зокрема, для підключення синтезатора до пристрою, який не має лінійних входів, або якщо ці входи зайняті.

— USB B. Роз'єм, призначений для підключення синтезатора до комп'ютера або ноутбука в якості периферійного пристрою. Таке з'єднання забезпечує досить великі можливості: воно дозволяє завантажувати в синтезатор нові тембри, стилі автоакомпанементу і мелодії, редагувати вже наявні; записувати на комп'ютер играемую музику (або переписувати на нього музику, записану в пам'яті самого синтезатора); застосовувати інструмент в ролі зовнішнього MIDI-клавіатури; змінювати різні тонкі налаштування і усувати неполадки, і т. ін. Конкретний функціонал доступний при USB-підключенні, залежить від моделі синтезатора.

— MIDI. Вихід для передачі MIDI-сигналів (MIDI-подій) на зовнішні пристрої. MIDI — це спеціалізований тип цифрових керуючих сигналів, застосовуваний в музичних інструментах. Такий сигнал формується при натисканні клавіші, він містить дані про натисканні (тривалості, силі і швидкості), а також номері ноти; на підставі цього сигналу, а також виставлених налаштувань електронна «начинка» синтезатора формує звук необхідної тривалості, тембру та інших характеристик. Відповідно, MIDI-вихід...дозволяє передавати MIDI-події на зовнішнє пристрій — секвенсор, семплер, інший синтезатор, комп'ютер (хоча до комп'ютера зручніше підключати інструмент по USB) і т. ін. Даний інтерфейс може використовуватися з різними цілями — запис MIDI, програвання музики через додатковий синтезатор, якщо у основної моделі немає потрібного тембру і т. ін.

— MIDI thru. Вихід, призначений для передачі на інший пристрій MIDI-подій, прийнятих синтезатором через MIDI-вхід (див. «Входи»). При цьому потік MIDI-команд передається незмінним, натискання на клавіатуру синтезатора не впливають на нього. Ця функція може стати в нагоді в деяких ситуаціях, пов'язаних з підключенням інструменту до кількох зовнішніх пристроїв відразу. Наприклад, якщо потрібно керувати з одного синтезатора відразу двома іншими, скомпонувати таку систему можна наступним чином: MIDI-вихід керуючого синтезатора підключається до MIDI-входу першого керованого, а вихід MIDI thru першого — до MIDI-входу другого. Таким чином, керуючий сигнал надходить і на перший керований синтезатор, і крізь нього — на другій, тоді як підключити обидва інструменту безпосередньо було б складно.

— На навушники. Спеціалізований вихід для підключення навушників. Зазвичай використовує роз'єм mini-Jack 3.5 мм Jack 6.35 мм — першим обладнується переважна більшість сучасних навушників, другий у «вухах» зустрічається рідше, проте надійніший, до того ж сумісний з 3.5 мм через простий перехідник. Використовувати «вуха» при грі на синтезаторі зручно тим, що играемую музику чує тільки музикант — це може знадобитися в ситуаціях, коли потрібно тренуватися, а шуміти небажано (наприклад, в пізній час доби). Крім того, деякі інструменти не мають вбудованої акустики, і нормально слухати їх можна лише через додаткове обладнання — роль якого можуть грати як раз навушники.

Номінальна потужність вбудованої акустики синтезатора.

Цей показник характеризує насамперед гучність, на якій можуть звучати вбудовані динаміки інструменту. При цьому не варто забувати, що такі динаміки здебільшого призначені скоріше для індивідуального застосування — щоб музика була чутна самому музикантові і людям в безпосередній близькості до нього. При такому застосуванні для нормальної чутності не потрібна висока потужність; а якщо гучний звук все ж буде потрібно, можна підключити інструмент до зовнішньої АС.

Тому звертати увагу на потужність вбудованої акустики має сенс у тому випадку, якщо синтезатор планується використовувати для більш серйозних завдань, ніж індивідуальне прослуховування, і якщо при цьому зовнішня акустика може бути не завжди доступна.

Кількість смуг, передбачене у вбудованою акустичною системою синтезатора. Смугою в даному випадку можна назвати окремий набір динаміків, що відповідає за свою частину частотного діапазону. Наприклад, система з окремими динаміками під низькі і високі частоти буде називатися двосмугової.

Сенс такого поділу зумовлений тим, що для різних частот вимоги до динаміків теж будуть різними. Відповідно, виділення власних динаміків під кожну смугу частот може помітно поліпшити якість звучання. Водночас варто пам'ятати, що в синтезаторах вбудована акустика призначена не для високоякісного відтворення звуку, а потім швидше, щоб дати загальне уявлення про те, що зараз грає інструмент. Тому навіть у самих прогресивних моделях не зустрічається більше двох смуг, а для початкового і середнього рівня найчастіше цілком достатньо й однієї.

Тип дисплея, передбаченого в інструменті.

— Монохромний. Також зустрічається назва «чорно-білий» , хоча це не зовсім вірно — фон може використовувати і інші кольори, наприклад, зелений або помаранчевий. Тим не менш, основне зображення на такому дисплеї — одноколірні, зазвичай чорне. Такі дисплеї прості і недорогі, при цьому їх можливостей вистачає для більшості синтезаторів, навіть досить прогресивних. І в будь-якому разі це хоч якась інформативність, в порівнянні з моделями без дисплея.

— Кольоровий. Дисплей, здатний відображати зображення в різних кольорах. Теоретично таке зображення приємніше для ока, ніж чорно-білі, та й можливості щодо інформування, які воно дає, виходять набагато ширше. З іншого боку, і коштують кольорові екрани помітно дорожче чорно-білих, притому що згадане велика кількість можливостей здебільшого не потрібно. Тому даний варіант зустрічається виключно в робочих станціях і синтезаторах високого класу, де доводиться мати справу з великою кількістю складних налаштувань і без великого якісного дисплея просто не обійтися.