Вольтметр
Тип вольтметра, передбачений в конструкції стабілізатора, вірніше — тип шкали, використовуваної цим приладом. Сам по собі цей
вольтметр дозволяє відстежувати напруга — звичайно і на вході, і на виході — що полегшує контроль за роботою стабілізатора. Для цього найчастіше передбачається дві окремі шкали, але є і «одинарні» вольтметри, з перемикачем для вибору між вхідним і вихідним напругою. А по типу шкал зустрічаються такі варіанти:
— Аналоговий. Аналогові вольтметри оснащуються шкалою традиційного типу — з нанесеними на неї поділками і стрілкою. Вони простіше і дешевше цифрових, однак менш точні — навіть у самих тонких приладах похибка вказівок може становити 5-10 тільки через особливостей зчитування інформації з такої шкали. А в деяких недорогих моделях аналогові вольтметри грають роль скоріше загальних індикаторів, ніж точних приладів. Водночас для більшості повсякденних завдань подібної точності цілком достатньо.
— Цифровий. У таких вольтметрах роль шкали грає цифровий індикатор, на якому значення напруги можуть відображатися з точністю до вольта — це і є основною перевагою даного варіанта перед аналоговим. З недоліків варто відзначити складність і досить високу вартість цифрових покажчиків. Крім того, подібна висока точність може виявитися критичною в професійній сфері, але от у побуті вона потрібна далеко не завжди. Відповідно, в недорогих малопотужних стабілізаторах цифровий вольтметр часто є скоріше маркетингови
...м ходом, ніж реальною необхідністю.Клемне з'єднання
Наявність в конструкції стабілізатора як мінімум двох пар клем — на вході і на виході. На відміну від розеток, які розраховані на часті підключення-відключення,
клемні з'єднання призначене для постійного закріплення дротів — грубо кажучи, «прикріпив – затис – забув». Воно не передбачає прямого підключення електроприладів, зазвичай живлення з клем надходить далі в електромережу і вже через неї розподіляється за окремими розеток в приміщенні. Відповідно, даний варіант характерний для потужних моделей (в середньому від 3 кВА і вище, див. «Потужність»), які розраховані на установку в одному місці в якості постійно діючого елементу електромережі. Часто такі стабілізатори взагалі не мають власних розеток — тільки клеми.
Розміщення
—
Настінний. Даний варіант включає два способи установки. Перший, класичний варіант — це підвішування за допомогою кріплень-«вушок» на шурупи, гвоздики або інші аналогічні пристосування. Завдяки цьому пристрій не займає місце на підлозі, до того ж власник може вибрати висоту установки; це особливо корисно в обмежених умовах. Недоліком такого способу, порівняно з підлоговим, можна назвати необхідність «довбати стіни» і меншу придатність до переміщення з місця на місце; крім того, він погано підходить для потужних важких апаратів. Другий різновид настінних пристроїв — компактні малопотужні моделі (зазвичай реле напруги — див. «Пристрій»), що включаються в розетку не через дріт, а за допомогою вилки на самому корпусі. Фактично такий пристрій кріпиться прямо на розетці і не потребує спеціального монтажу.
— Підлоговий. Підлогові моделі вигідно відрізняються від настінних простотою і легкістю в установці: власне, крім рівній поверхні, для них більше нічого і не потрібно. Роль такої поверхні може грати не тільки підлогу, але і полку, стільниця і т. ін. (головне, щоб подібна конструкція витримала вагу стабілізатора), а сама установка обмежується лише тим, щоб перемістити стабілізатор у потрібну точку приміщення. Крім того, легкість по переміщенню з місця на місце обмежується тільки згаданими вагою, а він може бути практично будь-яким. Завдяки цьому серед підлогових моделей зустрічаються варіанти будь-якої доступної потужності та «нашорош
...еності». Головним же недоліком даного способу є необхідність місця під стабілізатор на підлозі або іншої поверхні.
Відзначимо, що деякі моделі стандартно допускають як настінний, так і підлогову установку. Подібний пристрій може знадобитися, наприклад, якщо Ви ще не визначилися з конкретним варіантом, або якщо обстановка в будь-який момент може змінитися. Крім того, технічно можливо поставити настінну модель на підлогу, а підлогову — оснастити кріпленнями і повісити на стіну, проте зазвичай подібні хитрощі як мінімум не мають сенсу, а то і можуть призвести до неприємних наслідків (на зразок перегріву або поломки кріплень).Охолодження
Спосіб відведення тепла від нагрітих елементів стабілізатора.
— Пасивне. Пасивним називають будь-який тип охолодження, який не передбачає примусового відводу тепла і здійснюється лише за рахунок природної теплопередачі і конвекції. У малопотужних стабілізатори цього типу система охолодження як така може взагалі бути відсутнім — кількість тепла, що виробляється відносно невелика, і для його розсіювання в навколишнє середовище буває цілком достатньо природної теплопровідності корпусу і самих деталей. У більш прогресивних моделях можуть встановлюватися радіатори. Головною перевагою будь-якого пасивного охолодження є повна відсутність шуму. Крім того, такі системи коштують недорого, не споживають енергії, що займають відносно небагато місця і дуже надійні — ламатися там, здебільшого, просто нема чому. З іншого боку, вони значно програють активного охолодження в ефективності, а тому слабо підходять для потужних пристроїв, особливо тиристорних і симісторних (див. «Тип»).
— Активне. Активне охолодження передбачає примусовий відвід тепла від компонентів устройтва. Зазвичай воно здійснюється за рахунок поєднання радіаторів з вентиляторами, які «здувають» надлишки тепла за межі корпусу. Такі системи характеризуються надзвичайно високою ефективністю, їх можна застосовувати в стабілізаторах будь-якої потужності, а для напівпровідникових моделей (див. «Тип») активне охолодження просто незамінне. Однак ціною цієї ефективності є високий рівень шуму, а також значні габари...ти і вагу, які відповідним чином позначаються на всьому пристрої. Вентилятори схильні затягувати пил всередину корпусу, тому за ними потрібно стежити і періодично чистити «начинку» стабілізатора; а при поломці вентилятора все охолодження, по суті, виходить з ладу. Крім того, і вартість подібних систем відчутно вище, ніж у пасивних.
Ручка для транспортування
Наявність в конструкції стабілізатора спеціальної
ручки для перенесення пристрою з місця на місце. Ця функція стане в нагоді насамперед для потужних і, відповідно, важких пристроїв, тримати які прямо за корпус було б незручно. А у самих «сильних» моделях, які не розраховані на перенесення поодинці, ручок передбачається декілька.
