Порівняння Sapphire Radeon RX 550 11268-15-20G vs Gigabyte Radeon RX 550 GV-RX550D5-2GD

Об'єм власної пам'яті графічного процесора; саме цей параметр іноді називають об'ємом пам'яті відеокарти. Чим більше об'єм пам'яті графічного процесора — тим більш складну і деталізовану картинку він здатний обробити за проміжок часу, а отже, тим вище його продуктивність і швидкодія (що особливо важливо для ресурсномістких задач на зразок висококласних ігор, відеомонтажу, 3D-рендерингу тощо).

При виборі варто враховувати, що на продуктивність відеокарти впливає не тільки об'єм пам'яті, але і її тип, частота роботи (див. нижче) і інші особливості. Тому цілком можливі ситуації, коли модель з меншою кількістю пам'яті буде більш прогресивною і дорогою, ніж більш об'ємна. А однозначно порівнювати між собою можна лише варіанти, схожі за іншими характеристиками пам'яті.

На сучасному ринку зустрічаються в основному відеокарти з об'ємами пам'яті в 2 ГБ, 4 ГБ, 6 ГБ, 8 ГБ, 10 ГБ, 11 ГБ, 12 ГБ, а в найсучасніших моделях може встановлюватися 16 ГБ і навіть більше.

Частота роботи графічного процесора відеокарти. За загальним правилом, чим більше частота роботи GPU — тим вище продуктивність відеокарти, однак цей варіант є не єдиним — багато чого також залежить і від конструктивних особливостей відеокарти, зокрема типу і об'єму відеопам'яті (див. відповідні пункти глосарію). Внаслідок цього не є незвичайною ситуація, коли з двох відеокарт більш продуктивною може виявитися модель з нижчою частотою процесора. Крім цього варто відзначити, що високочастотні процесори мають також високе тепловиділення, що потребує застосування потужних систем охолодження.

Швидкість, з якою відеокарта може обробляти дані, що зберігаються у відеопам'яті. Фактично показник визначає максимальну кількість операцій із прийому чи передачі даних модулем пам'яті за одиницю часу. Виражається така частота в мегагерцях (МГц) – мільйонах операцій за секунду. Висока частота роботи відеопам'яті сприяє покращенню продуктивності при виконанні ресурсомістких завдань на кшталт обробки текстур, рендерингу графіки та інших графічних операцій. Однак параметр є аж ніяк не єдиним фактором, що впливає на загальну продуктивність відеокарти – важливо враховувати архітектуру GPU, кількість ядер, частоту ядер та інші характеристики.

Максимальна роздільна здатність, підтримуване відеокартою — тобто найбільший розмір зображення (у пікселях), яке вона може виводити на зовнішній екран.

Чим вище роздільна здатність, тим більше чіткої та якісної виходить картинка. З іншого боку, з підвищенням числа пікселів зростають вимоги до обчислювальної потужності і, відповідно, вартість відеокарти. Крім того, не варто забувати, що оцінити всі переваги високих роздільних здатностей можна тільки на моніторах з відповідними характеристиками. З іншого боку, в налаштуваннях графіки можна виставити і більш низькі роздільній здатності, ніж максимальна; а хороший запас по вирішенню означає і хороший запас по загальній продуктивності.

Що стосується конкретних значень, то фактичним мінімумом для сучасних відеокарт є 1600х1200, однак набагато частіше зустрічаються більш високі показники — аж до Ultra HD 4K і Ultra HD 8K.

Кількість потокових процесорів, передбачена у відеокарті.

Потоковим процесором називають окрему частину графічного процесора, розраховану на виконання одного шейдера за раз. Шейдери, зі свого боку, являють собою невеликі програми, які відповідають за створення окремих графічних ефектів (наприклад, блиску поверхні, відблисків на поверхні води, ефекту змазування зображення при русі тощо). Відповідно, чим більше потокових процесорів передбачено в конструкції — тим більше шейдерів одночасно може виконувати відеокарта і тим вище її обчислювальна потужність. Втім, загалом це досить специфічний параметр, актуальний в основному для професійних розробників, модерів і геймерів-ентузіастів.

Підтримка відеокартою технології Crossfirex або SLI.

CrossFire і SLI — технології розробки відповідно ATI і nVidia, що дозволяють використовувати дві відеокарти на одному комп'ютері. Їх потужності поєднується, що дозволяє добитися високої графічної продуктивності системи. При цьому мається на увазі об'єднання на апаратному рівні, із з'єднанням відеокарт за допомогою спеціальних конекторів-«містків».

Встановити дві відеокарти має сенс на високопродуктивних комп'ютерах, розрахованих на роботу з «важкою» графікою — наприклад, прогресивних геймерських ПК або робочих станціях, що використовуються для 3D-рендеринга. Для використання CrossFire/SLI відповідну технологію повинні підтримувати не тільки встановлені відеокарти, але і материнська плата; для встановлення відеокарт потрібні роз'єми PCI-E однієї версії. Самі відеокарти у разі SLI повинні бути повністю однаковими; вимоги CrossFire трохи м'якше — в цьому випадку потрібно, щоб хоч одна з них належала до сімейства ATI CrossFire Edition.

Максимальна потужність живлення, споживана відеокартою під час роботи. Цей параметр має значення для розрахунку загальної потужності, споживаної всією системою, і підбору блока живлення, що забезпечує відповідну потужність.

Найменша потужність блока живлення, рекомендована для комп'ютера з даною відеокартою.

Даний параметр, зазвичай, значно вище споживаної потужності самої відеокарти. Це закономірно — адже БЖ повинен забезпечувати електрикою всю систему, не тільки відеоадаптер. При цьому чим вище потужність відеокарти — тим, неминуче, вище енергоспоживання ПК загалом. Причому це пов'язано не тільки з «ненажерливістю» самого графічного адаптера, але і з споживанням інших компонентів ПК: висококласна відеокарта, зазвичай, поєднується з не менш потужною (і енергоємної) системою.

З урахуванням цього виробники і вказують мінімальну рекомендовану потужність блока живлення. Зрозуміло, що такі рекомендації не є обов'язковими; однак при використанні БЖ з потужністю нижче рекомендованої ймовірність збоїв у роботі значно підвищується — аж до того, що навіть досить скромна система може просто «не завестися».

Кількість слотів, що займає відеокарта на задній стінці системного блока.

Даний показник дає змогу оцінити кількість місця, необхідного для встановлення відеоадаптера. Він актуальний у світлі того, що сучасні відеокарти можуть мати досить широкий набір роз'ємів, і для цього набору вже давно мало стандартної ланки на 1 слот. Особливо це характерно для потужних продуктивних моделей. У світлі цього багато рішень, особливо середнього і топового рівня, займають відразу два, а то і три слоти.

Окремо варто торкнутися моделей, для яких в характеристиках зазначено дробове число слотів — зазвичай 2.5 або 2.7. Ця подробиця наводиться виробником в рекламних цілях — як підтвердження того, що відеокарта має менші розміри, ніж повноцінне рішення на 3 слота. Однак на практиці різниці між цими варіантами немає: адаптери на 2.5 або 2.7 слотів все одно перекривають третій слот (хоча і частково), роблячи його непридатним до використання.