Порівняння SWaG 20D 20 кВт vs Zigrivaj WHB 20 20 кВт

Тип пального або нагрівача, який використовується котлом.

— Газ. Газові котли користуються популярністю завдяки невисокій вартості палива й з низки практичних переваг. Наприклад, нагрівання починається і припиняється практично миттєво, потужність пальника з легкістю регулюється, у конструкції можна передбачити різні додаткові можливості (такі, як підключення кімнатного термостата) тощо. Недоліками цього різновиду котлів є залежність від газових магістралей (можна використовувати й газ у балонах, однак це досить незручно та використовується рідко), а також складність у встановленні й залежність від електроживлення.

— Електрика. Котли з електричними нагрівачами найпростіші в установленні, зокрема, завдяки відсутності димоходів — і можуть мати прогресивні можливості з управління. З іншого боку, високе споживання електрики позначається на вартості експлуатації, а підключати до звичайної розетки можна лише найбільш малопотужні моделі — для більш-менш солідних агрегатів потрібне окреме підключення. Електричні котли зручні насамперед там, де немає можливості забезпечити котел газом або твердим/рідким паливом.

— Електрика (електродний). Різновид електричних котлів (див. вище), також відомий як «іонні» («іонообмінні»). Ключовою відмінністю таких приладів є те, що в них немає ТЕНів або інших окремих нагрівальних елеме...нтів: нагрів відбувається внаслідок того, що електричний струм проходить прямо через рідкий теплоносій. Крім загальних переваг усіх електрокотлів (невеликі розміри, простота в установленні й управлінні, можливість застосування прогресивної автоматики тощо), подібні моделі також мають такі переваги, як дуже високий ККД і хороша швидкість нагріву. При цьому варто відзначити, що навіть при витоку теплоносія небезпека удару струмом практично відсутня. З іншого боку, електродні котли дуже вимогливі до якості теплоносія: це повинна бути вода зі строго визначеною концентрацією солей, а в процесі використання системи опалення потрібно регулярно видаляти електролізні гази, які утворилися, і доливати в неї свіжий розчин. Крім того, агрегати цього типу з технічних причин не сумісні із захистом на основі ПЗВ.

— Твердопаливний. Твердопаливні котли найчастіше використовують як паливо вугілля, кокс або спеціальні паливні брикети. Головною перевагою таких котлів є невелика ціна. Недоліки обумовлені типом палива, яке використовується: його найчастіше потрібно завантажувати вручну, так само як і видаляти тверді продукти згоряння (попіл, сажу). Крім того, процес горіння складно регулювати й неможливо зупинити до повного вигоряння палива, що призводить до проблем у налаштуванні котла на необхідну потужність і може вимагати спеціальної автоматики. Тому такі котли найчастіше застосовують там, де з якихось причин неможливе встановлення газових або електричних котлів.

— Дрова. Котли на дровах є різновидом твердопаливних котлів з усіма характерними для них перевагами й недоліками (детальніше див. вище). Головною особливістю таких котлів є те, що в них може застосовуватися піролізна схема згоряння, яка значно підвищує ККД (див. Піролізний).

— Рідкопаливний. Котли, які, згідно з назвою, використовують рідке паливо. Найчастіше мова йде про дизельне паливо, однак окремі моделі можуть працювати також з менш якісними параметрами — такими як мазут або навіть відпрацьоване масло. Такі котли дуже схожі з газовими — зокрема, дають змогу легко регулювати режим роботи й миттєво зупиняти нагрівання. Водночас вони не вимагають підключення до магістралей, завдяки чому повністю автономні; та й потужність у них, зазвичай, вища. З іншого боку, для подібних агрегатів потрібні досить об'ємні паливні баки, інакше в сезон доведеться постійно перезаправляти бак, а саме паливо обходиться помітно дорожче за газ. Крім того, котли цього типу мають підвищені вимоги до якості витяжки, оскільки під час роботи утворюється безліч продуктів згоряння. Ще один їхній недолік — висока вартість. Тому моделі на рідкому паливі широкого розповсюдження не отримали; найчастіше вони використовуються як варіант для тих приміщень, у які неможливо провести газ.

Крім однопаливних, існують також комбіновані котли, здатні працювати більш ніж з одним джерелом енергії. У сучасних моделях зустрічаються практично будь-які поєднання — наприклад, газ і рідке паливо, тверде паливо й електрик тощо. Винятком є хіба що варіант «електрика плюс рідке паливо», таких агрегатів практично не випускають. Як би не було, сумісність з декількома джерелами енергії робить котел універсальнішим і менш залежним від якихось несправностей (наприклад, аварій газопроводу), однак позначається на його вартості. Також відзначимо, що для перемикання на інше джерело енергії можуть знадобитися додаткові роботи — наприклад, заміна газового пальника на паливну форсунку.

До котлам тривалого горіння належить специфічний різновид твердопаливних моделей (див. «Джерело енергії»). Такі котли мають досить велику висоту при невеликій ширині, а також особливу систему циркуляції повітря. Завдяки всьому цьому в процесі горіння не задіяна вся маса палива, а тільки відносно тонкий шар (зазвичай близько 10 – 15 см). Це означає, що в котел можна завантажити багато палива, однак згоряти воно буде поступово, не виробляючи зайвої потужності і даючи змогу тривалий час пропрацювати на одному заряді» (звідси і назва).

Максимальна електрична потужність, споживана котлом під час роботи. У неелектричних моделей (див. «Джерело енергії») ця потужність зазвичай невелика, оскільки потрібна в основному для керуючих схем, і на неї можна не звертати особливої уваги. Щодо електричних котлів варто відзначити, що споживана потужність у них переважно декілька вище корисною, оскільки частина енергії неминуче розсіюється і не використовується на нагрів. Відповідно, по співвідношенню корисною і споживаної потужності можна оцінити ККД такого котла.

Мінімальна температура теплоносія, забезпечувана котлом при вмиканні його в режимі опалення.

Максимально допустимий тиск у контурі опалення котла, при якому він зберігає працездатність та відсутній ризик фізичного пошкодження конструкції. Для системи опалення максимальний тиск становить приблизно 3 бар, для системи гарячого водопостачання до 10 бар. При перевищенні максимального тиску спрацьовує захист (запобіжний клапан) і частина води скидається із системи до досягнення нормального рівня тиску.

Коефіцієнт корисної дії котла — основний показник, що характеризує ефективність його роботи.

Для електричних моделей (див. «Джерело енергії») цей показник обчислюють як відношення корисної потужності до споживаної; в таких моделях не рідкістю є показники в 98 – 99 %. Для котлів на сгораемом паливі ККД — це співвідношення кількості тепла, безпосередньо передається теплоносію, до загальної кількості тепла, що його виділяє при згорянні. У таких пристроях ефективність нижче, ніж в електричних, для них хорошим вважається показник більш ніж в 90 %. Виняток становлять собою конденсаційні котли (див. відповідний пункт), у яких ККД може бути навіть вище 100 %. Ніякого порушення законів фізики тут не відбувається, це свого роду рекламна хитрість: при підрахунках ККД використовується не зовсім коректна методика не враховує енергії, витраченої на утворення водяної пари. Тим не менш, формально все правильно: котел видає на теплоносій більше теплової енергії, що виділяється при згорянні палива, так як до енергії згоряння додається енергія конденсації.

Діаметр труби, по якій з камери згоряння відводяться продукти згоряння.

У котлах із закритою камерою згоряння часто використовується так званий коаксіальний димар, що складається з двох труб, вкладених одна в іншу. При цьому по внутрішній трубі з камери згоряння відводяться продукти згоряння, а по проміжку між внутрішньою і зовнішньою подається повітря. Для таких димарів діаметр зазвичай вказується у вигляді двох цифр — діаметра внутрішньої і зовнішньої труби відповідно. Найпопулярнішими значеннями вважаються 60/100, 80/80 і 80/125. Класично ж димар (не коаксіальний) може бути 100, 110, 125, 130, 140, 150, 160, 180 і 200 мм.