Порівняння Gerber Suspension vs Gerber Ultimate

Профіль основного клинка, використовуваного в ножі.

Профіль описує загальну форму клинка; від цього залежить його призначення та особливості застосування ножа. Серед найбільш популярних у наш час профілів — drop-point, clip-point, normal blade (classic), bowie, tanto; однак зустрічається і безліч інших різновидів таких як dagger, wharncliffe тощо. Варто відзначити, що різниця між деякими варіантами досить умовна, одна і та сама фактична форма у різних виробників (і навіть у різних продавців) може формально відноситися до різних типів профілю. Так що тут ми розглянемо класичні, найбільш характерні особливості різних варіантів. Вони такі:

— Normal blade (classic). Традиційний профіль клинка, в наших краях відомий, зокрема, по фінським ножам (фінкам). Обух у «класика» строго прямий (у цьому полягає основна відмінність від drop point), лезо має пряму форму задньої і середньої частини, а в передній закруглено вгору і формує явно виражене вістря. Така форма робить клинок простим у виробництві і водночас універсальними, вона однаково добре працює і на різ, і на прокол, дає змогу застосовувати ніж для стругання тощо.

— Drop-point. Профіль, багато в чому схожий з описаним вище normal і відрізняє...ться насамперед формою обуха — вона не пряма, а дещо загнута вниз по дузі ближче до вістря. Також є універсальною, при цьому близькість вістря до осі навантаження сприяє більш високій ефективності під час роботи на прокол (хоча загалом подібні клинки не розглядаються як серйозний колючий інструмент). Завдяки цьому, а також простоті у виробництві, невисокій вартості і надійності, «дроп-пойнти» надзвичайно популярні в сучасних ножах.

— Сlip-point. Ще один універсальний профіль, схожий за формою з drop-point, який однак відрізняється однією характерною деталлю: передня частина обуха, що сходить вниз до вістря, зроблена не у вигляді дуги, а у вигляді прямого скосу під відносно невеликим кутом. Це ще більше підвищує ефективність колючої дії, «кліп-пойнти» вважаються більш «агресивними», ніж «дропи», і краще підходять для застосування в якості зброї. Втім, такі ножі все ж є насамперед інструментами і непогано себе показують ще й у цій ролі, причому в досить великій різноманітності завдань.

— Bowie. Профіль, першопочатково створений для бойових і мисливських ножів. По формі самого леза аналогічний описаним вище варіантами — воно пряме в задній і середній частині і плавно загнуте до вістря в передній. А ось за формою обуха «боуі» є свого роду протилежністю «дроп-пойнту»: передня частина обуха зроблена не опуклою, а увігнутою, в результаті вістря виходить «кирпатим», злегка задертим догори. Багато хто цінує подібні клинки насамперед за характерний зовнішній стиль, проте у них є і цілком практичні переваги: зміщений назад центр ваги (що особливо помітно на великих важких ножах) і висока ефективність як при різе, так і при уколах, яка в деяких моделях посилюється наявністю заточування на увігнутій частині обуха.

— Tanto. Першопочатково танто — це традиційний японський кинджал; проте в сучасних ножах найчастіше застосовується не класична форма, а так званий «американський танто», з характерною кутастою формою леза. Власне, лезо в таких ножах пряме або злегка зігнуте (опукле) майже по всій довжині, але ближче до вістря воно різко вигинається догори, формуючи чітко виражений кут (у японських танто такого зламу немає і лезо вигинається плавно). Американський танто відрізняється не тільки стильною, «агресивною» зовнішністю, але і відмінною стабільністю при колючій дії (так само як і ефективністю при різе), що і зумовило його широку популярність.

— Spay-point. Різновид профілю, схожий за формою з описаним вище clip-point, який проте має більший кут скосу. В результаті кут вістря, де зустрічаються обух і лезо, виходить більш тупим, що знижує ефективність при глибоких колючих ударах, натомість робить лезо більш міцним і стійким до різних навантажень. Останнє буває дуже корисно при різних господарських роботах; зокрема, spay-point досить популярний серед скінерів — мисливських ножів, застосовуваних при білуванні здобичі.

— Spear-point. Тип профілю, створений під натхненням від наконечника списа. Повноцінний spear point має симетричні контури, заточку з двох сторін і застосовується переважно в бойових і мисливських ножах; форма такого клинка розрахована насамперед на ефективність при колючих ударах. Однак є і спрощена, більш «мирна» версія даного профілю: за формою вона схожа з drop point (див. вище), однак на передній частини обуха, перед вістрям, передбачений додатковий спуск, що формує фальшлезо або навіть повноцінне додаткове лезо. Такі «спір-пойнти» мають переважно господарське призначення.

— Dagger. Форма профілю, що походить від кинджалів: двосічний клинок, зазвичай, довгий і вузький, строго симетричної форми, з явно вираженим вістрям. Багато в чому схожий зі spear point, однак розрахований не тільки на колючу, але і на ріжучу дію; у деяких моделях навіть може передбачатися різна заточка на різних сторонах клинка (гладка з одного боку і серейторна з іншого).

— Сhisel. Ця назва перекладається як «стамеска», і вона цілком наочно описує даний вид профілю. Подібні клинки мають прямокутну або схожу з нею форму, вістря в них практично відсутнє, а на передній стороні клинка є додаткова ріжуча кромка, розташована перпендикулярно основному лезу. Загалом chisel — досить вузькоспеціалізований і тому слабо поширений вид профілю: він зручний при деяких специфічних роботах, проте за загальною функціональністю і практичністю поступається багатьом описаним вище варіантами.

— Сleaver blade. Профіль, що формою нагадує клинок кухонного топірця: широкий, масивний (втім, для зниження ваги в клинку нерідко робляться отвори), з прямою або злегка закругленою формою леза і часто без вираженого вістря — передня частина клинка в таких випадках має вигляд перпендикулярного або майже перпендикулярного зрізу. Багато з таких моделей схожі з описаними вище клинками типу chisel, однак передня кромка в «кліверах» не заточується. Зустрічаються, втім, і інші варіанти форми — наприклад, з явно закругленим догори лезом і скосом обуха, що нагадують укорочену і потовщену версію clip-point або bowie (див. вище). Однак у будь-якому разі клинки типу cleaver розраховані переважно на ріжучу, а іноді і рублячу дію, а для уколів слабо підходять або не підходять взагалі.

— Sheepsfoot («овече копито/овеча нога»). Профіль, що являє собою свого роду противагу описаному вище «класику»: прямим або майже прямим у таких клинках робиться лезо, а обух в передній частині закруглюється вниз, до леза. У результаті вістря виходить максимально неагресивним, практично не здатним до проколювання. За рахунок цього «овеча нога», крім іншого, вважається ідеальним варіантом для рятувального інструменту: таким ножем можна, наприклад, розрізати щільно прилягаючий до тіла ремінь безпеки, не боячись поранити людину.

— Wharncliffe. Профіль, що нагадує описаний вище sheepsfoot; іноді ці два варіанти навіть обєднують в один тип. Втім, відмінність все ж є: у «уорнкліфа» обух в передній частині сходить до вістря по більш пологій дузі, ніж sheepsfoot, і ця дуга починається помітно ближче до рукоятки. Перевагами такого профілю вважаються висока точність різу (завдяки прямому по всій довжині лезу), а також гарна придатність для стругання і скобління (з тієї ж причини). Крім того, вістря також виходить досить функціональним, їм можна, наприклад, точно вирізати неглибокий контур складної форми. Однак загалом цей профіль не такий універсальний, як та сама «класика» або «дроп-пойнт»; першопочатково він набув популярності в «джентльменських ножах» — невеликих кишенькових складних моделях категорії EDC. Також варто відзначити, що на ринку трапляються й дещо інші варіанти «уорнкліфа» — зі злегка загнутим догори, а не прямим лезом.

— Skinner. Профіль, що зустрічається виключно у мисливських ножах і має досить вузьку спеціалізацію — «скінер», як натякає назва, призначений для зняття шкур з мисливських трофеїв. Відповідно, форма ножа оптимізована під максимальну зручність при такій роботі. Клинок робиться досить широким, нерідко — ще й досить коротким. За формою він дещо нагадує drop point (див. вище), проте «скінери» мають розширення ближче до вістря, а самого вістря може взагалі не передбачатися — ножі цього типу не розраховані на колючу дію. Через ці особливості «скінери» практично не підходять для застосування за будь-яким іншим призначення, крім основного; такий ніж має сенс купувати на додаток до універсального мисливського ножа (або «арсеналу» з кількох ножів).

— Gut-hook. Модифікація профілю drop-point (див. вище), що зустрічається в мисливських ножах. На обуху такого клинка, у самого вістря, робиться спеціальний гачок з заточеним внутрішнім краєм; такий гачок зручний при знятті шкур і обробці здобичі. При цьому ніж виходить практично таким самим універсальним, як і оригінальний drop-point — завдяки аналогічним обрисами леза; єдине, що gut-hook погано підходить для сильних колючих ударів, оскільки наявність гачка дещо знижує міцність клинка. Також зазначимо, що практично всі такі ножі робляться нескладаними — ця конструкція для «гат-хуків» вважається оптимальною з урахуванням особливостей профілю.

— Persian-point. Профіль, який дещо схожий з описаним вище bowie і відрізняється насамперед формою і розмірами увігнутої частини вістря: вона займає більшу частину обуха, а іноді і весь обух робиться увігнутим. Також зазначимо, що ступінь кривизни обуха може бути різною — від майже прямої форми, що слабо відрізняється від «класики», до явно вираженої дуги химерної форми, зі змінним радіусом вигину. Persian-point — один з «історичних» профілів, які застосовуються з давніх часів; він дозволяє з однаковою ефективністю застосовувати ніж і як зброю (в тому числі для колючих ударів), і як інструмент для різних побутових завдань. Втім, особливості застосування сильно залежать від конкретної форми клинка.

— Hawkbill. Загнутий донизу серповидний клинок, що за формою нагадує дзьоб хижого птаха. Вістря такого клинка виходить помітно нижче центральній лінії, а заточування проводиться з внутрішньої, увігнутій стороні клинка. Класичними представниками «хоукбілів» є керамбіти — ножі, першопочатково створені для досить специфічного застосування; докладніше див. «Тип».

— Recurved blade. Профіль, що передбачає S-подібну форму леза — що злегка звужується від основи до першої третини, помітно розширюється до другої третини і з явно вираженим вістрям; форма обуха зазвичай аналогічна профілю drop-point (див. вище). Однією з головних переваг такого профілю багато хто вважає стильний і агресивний зовнішній вигляд. Що стосується функціоналу, то recurved blade призначений переважно для рубки, грубого розрізання та розкраювання; для колючої дії, а також точного різу такі ножі придатні слабо.

— Latin. Традиційний, найбільш поширений серед мачете тип профілю; першопочатково з'явився в Латинській Америці, звідси і назва. Клинок latin має деяке розширення ближче до вістря, більша частина леза, починаючи від рукоятки — рівна, проте ближче до кінця клинка лезо по крутій дузі піднімається до вістря. Обух прямий або злегка увігнутий, в деяких моделях на ньому може передбачатися серейтор або навіть повноцінна пила. Як і всі мачете, «латинські» клинки призначені переважно для рубки, чому сприяє, зокрема, зміщений до вістря центр ваги клинка; детальніше про застосування таких інструментів див. «Тип».

— Golock. Профіль клинка, що походить з Малайзії; зустрічається виключно в мачете. Від початку «голок» — це більш важкий, більш товстий і водночас більш короткий профіль, ніж традиційний «латинський»; він передбачає помітне розширення ближче до кінця і різальну кромку, яка круто піднімається до вістря, що надає клинку явно виражену каплеподібну форму. Однак у наш час під позначенням golock випускаються клинки, що вельми далекі від оригінальної конфігурації і нагадують drop-point, а то і sheepsfoot (див. вище).

— Parang. Ще один різновид мачете родом з Малайзії: великий і важкий клинок зігнутої форми, з опуклою (загнутою вгору до вістря) ріжучою кромкою і помітним розширенням від рукояті до кінця (більш вираженим, ніж у класичних мачете типу latin). Саме вістря найчастіше знаходиться у лінії леза, однак може розташовуватися і вище, в районі лінії обуха. Також відзначимо, що профіль «паранг» передбачає і вимоги до рукоятки: вона повинна бути загнута донизу і мати потовщення на кінці для надійного утримання в руці. Таким чином, загальна форма такого мачете виходить S-подібною. Завдяки формі і великій вазі паранги дають змогу ефективно рубати з невеликим замахом.

— Kukri. Профіль, що застосовується в однойменних ножах; в нашому каталозі такі ножі віднесені до мачете, однак першопочатково «кукрі» — це окремий різновид важкого ножа, батьківщиною якого є Непал. Такий профіль важко сплутати з чимось іншим: довгий (кілька десятків сантиметрів) клинок зігнутий вниз, помітно розширений біля вістря і заточений за внутрішньої, увігнутій стороні. Така форма у поєднанні з центром ваги, зміщеним вперед, роблять кукрі надзвичайно ефективним при рубці. Подібні ножі застосовуються в тому числі як бойові, проте загалом це досить універсальні інструменти, придатні і для мирного застосування в туризмі, сільському господарстві тощо.

— Bolo. Профіль клинків мачете, відомий також як «філіппінський» — за місцем походження. Особливістю такого клинка є те, що починаючи з другої третини (якщо дивитися від рукояті) він розширюється в обидві сторони — і у бік леза, і в бік обуха — а потім сходиться до вістря, розташованого майже на центральній лінії ножа (зазвичай трохи вище або трохи нижче). Саме лезо може бути як опуклими, так і S-подібним, на зразок recurved blade (див. вище). Від початку «боло» є сільськогосподарським інструментом, його оригінальне призначення — рубка чагарників і дрібних дерев.

Загальна вага ножа. Оцінювати цей показник коштує залежно від типу (див. вище) і призначення: наприклад, для компактної похідної моделі невелика вага зазвичай є перевагою, серед мисливських і рибальських все залежить від спеціалізації, а мачете за визначенням повинні бути важкими — інакше рубати таким лезом буде просто незручно.

– Без вістря. Моделі, у яких переважно клинку відсутнє явно виражене вістря. Така конструкція не дає змогу клинку робити проколи, що в деяких ситуаціях може бути перевагою. Наприклад, такі моделі відмінно підходять на роль «першого ножа для юного туриста»: відсутність вістря знижує ймовірність травм, що важливо для дітей, які не мають чіткої навички з безпечного поводження з ножем. У «дорослих» ситуаціях відсутність вістря може стати в нагоді, наприклад, при знятті шкури зі здобутого звіра (щоб не проколоти нутрощі) або розрізанні сітки, що щільно прилягає до борту гумового човна. Крім того, наявність вістря може бути одним з критеріїв приналежності до холодної зброї; у багатьох країнах ніж без вістря автоматично не є такою зброєю, незалежно від інших особливостей конструкції.

— Блокування леза. Наявність в складаному ножі спеціального замка, який запобігає випадковому складанню леза. Таке складання і незручно, і вельми травмонебезпечно, оскільки на шляху руху леза зазвичай виявляються пальці власника; блокування запобігає подібним неприємностям. Відзначимо, що блокування може не встановлюватися в компактні швейцарські ножі, лезо яких не представляє небезпеки через невеликий розмір, а серед метеликів ця функція не зустрічається в принципі – сама конструкція рукояті не дає змогу ножу скластися під час утримання в руці.

— Відкриття однією рукою. Можливість відкриття складаного ножа...(див. «Конструкція») за допомогою однієї руки. Серед ножів з такою особливістю можна виділити два різновиди – з ручним і автоматичним відкриттям. В «ручних» моделях для відкриття однією рукою на клинку передбачається виступ (шпеньок) або виріз, який грає роль упору для великого пальця; в «автоматах» лезо розкладається (а в багатьох ножах-фронталках — і складається) під дією пружини, керованою кнопкою або слайдером. В будь-якому разі, дана функція забезпечує додаткову зручність; однак варто враховувати, що в деяких країнах відкриття однією рукою вважається однією з ознак холодної зброї.
Окремо відзначимо, що ножі-метелики в нашому каталозі також вважаються «одноручними», причому за визначенням: будь-який такий ніж можна «розкрутити» з закритого положення у відкрите за допомогою порівняно нескладного прийому.

— Гак Емерсона. Приладдя, призначене для відкриття складного ножа прямо при витягуванні з кишені. Ніж з таким пристосуванням, на відміну від більш традиційних моделей, носиться на кліпсі вістрям вгору, а не вниз; а сам гак розташовується на обуху біля основи клинка і сконструйований таким чином, що при витяганні ножа можна зачепитися гаком за край кишені і розкрити лезо повністю або майже повністю. Дана функція може виявитися вельми корисною в критичних ситуаціях, де, що називається, все вирішують частки секунди. З іншого боку, варто мати на увазі, що для її ефективного використання потрібен певний навик; а з тканинами гак Емерсона «не дружить», він може пошкодити матеріал кишені, так що найкраще застосовувати такий спосіб розкриття з джинсами або іншим одягом з щільної міцної матерії.

— Підпальцева виїмка. Наявність в конструкції ножа спеціального поглиблення, розташованого на рукоятці, там, де при прямому хваті поміщається вказівний палець. Ця функція забезпечує додаткову зручність при утриманні ножа, однак робить його менш універсальним – при використанні інших варіантів хвата, крім прямого, виїмка може створити труднощі (тому, наприклад, в мисливських моделях вона зустрічається досить рідко). Відзначимо, що наявність підпальцевої виїмки і її глибина може служити одним з критеріїв при визначенні приналежності до холодної зброї.

– Кріплення для ремінця. Наявність в конструкції рукоятки ножа спеціального кріплення для темляка – особливого ремінця. Темляк забезпечує додаткову зручність при витяганні ножа з чохла, може використовуватися для додаткової фіксації рукоятки в руці, для встановлення противаги, що полегшує рубаючі удари (для мачете і аналогічних моделей, див. «Тип») тозо. Традиційне кріплення для ремінця являє собою просто отвір в рукояті. Однак в деяких типах ножів (зокрема, швейцарських) цю роль може грати кільце, яке також застосовується для кріплення самого ножа на карабін, зв'язку ключів тощо.

— Чохол. Класичний чохол-аксесуар, що забезпечує зручність, а іноді і додаткову безпеку при зберіганні і транспортуванні інструменту. При цьому відмінність такого аксесуара від піхов (які виконують аналогічну функцію) полягає в тому, що в чохол, як правило, ніж поміщається цілком, тоді як піхви прикривають тільки клинок, залишаючи рукоятку зовні. Відповідно, саме чохлами зазвичай комплектуються складані ножі і мультитули, та й серед нескладаних моделей подібні приналежності досить популярні. А ось основні варіанти за матеріалами:

• Тканинний чохол. Найбільш популярний в наш час різновид. В якості «тканини» зазвичай використовується міцний і надійний матеріал, стійкий до стирання, перепадів температур, ультрафіолету тощо; характерний приклад — щільне нейлонове («кордура») або поліуретанове волокно. У будь-якому разі тканинні чохли дешевше шкіряних і не такі вимогливі до догляду, при цьому вони надійні, практичні, та й виглядають непогано, завдяки чому і набули широкого поширення.
• Шкіряний чохол. Шкіряні чохли характеризються насамперед характерним зовнішнім виглядом. Нерідко такий виріб – це не просто утилітарне доповнення до ножа, а повноцінний іміджевий аксесуар, що додатково підкреслює стиль і характер власника. Та й за ступенем захисту шкіряні чохли дещо перевершують тканинні. З іншого боку, натуральна шкіра обходиться досить дорого, потребує дотримання спеціальних правил догляду і в деяких ситуаціях може втрачати зовнішній вигляд і робочі властивості (наприклад, при намоканні і швидкому висушуванні матеріал може потріскатися). А різні шкірозамінники (які теж можуть матися на увазі в даному разі) можуть мати різні характеристики — як правило, вони напряму залежать від ціни.
• Чохол для перенесення. Даний варіант в нашому каталозі вказується в двох варіантах: або якщо виробник прямо не уточнив конкретний матеріал, або якщо ніж може постачатися з різними видами чохлів (на вибір користувача або залежно від партії/регіону постачання — цей момент варто уточнювати окремо). Втім, в будь-якому разі матеріал нерідко можна уточнити по фотографіях – адже чохли найчастіше виконуються зі шкіри або з тканини, а розрізнити ці варіанти нескладно.

— Піхви. Даний аксесуар, як і чохол, використовується для зручного і безпечного зберігання і перенесення ножа. Відмінність же полягає в тому, що піхви приховують лише клинок, залишаючи рукоятку відкритою. Відповідно, подібними виробами має сенс доповнювати тільки нескладані ножі. Відзначимо також, що піхви зазвичай розраховані на можливість швидкого вилучення ножа (ще одна відмінність від тих же чохлів). А ось найбільш популярні матеріали, що застосовуються для таких приналежностей:

• Пластикові піхви. Пластик-недорогий і водночас досить практичний матеріал. У наш час на ринку представлена велика різноманітність сортів пластика, що розрізняються за характеристиками; це дає змогу підібрати варіант практично під будь-яке призначення і цінову категорію ножа. Завдяки цьому пластикові піхви вельми популярні. Відзначимо тільки, що вироби з кайдекса (який теж формально є пластиком) в нашому каталозі винесені окремо.
• Піхви з кайдекса. Першопочатково «Кайдекс» («Kydex») — це торгова марка компанії Sekisui SPI, проте в наш час під цією назвою об'єднують також аналогічні матеріали інших виробників. Кайдекс фактично є особливим прогресивним різновидом пластика, який характеризується високою міцністю, стійкістю до подряпин (таку поверхню складно подряпати навіть спеціально) і загальною надійністю. Для ілюстрації можна відзначити, що з такого матеріалу в наш час виготовляються навіть авіаційні обтічники і морські глибоководні роботи. У світлі цього піхви з кайдекса і винесені в окрему категорію. Само собою, обходяться такі вироби дорожче пластикових – однак різниця в ціні не така серйозна, як можна було б уявити. Так що подібні піхви можна зустріти навіть в порівняно простих моделях ножів.
• Шкіряні піхви. Для шкіряних піхов характерні ті ж особливості, що і для чохлів з цього матеріалу. Такі вироби відмінно виглядають; нерідко вони, на додаток до практичних функцій, грають ще й роль іміджевих аксесуарів. Особливо добре даний матеріал поєднується з мисливськими і туристичними ножами в традиційному оформленні; власне, такі моделі найчастіше і доповнюються шкіряними піхвами. А з практичного боку шкіра характеризується відмінною міцністю. Водночас цей матеріал потребує дотримання деяких спеціальних правил використання та догляду. Наприклад, шкіряне виріб, який намок, повинен сохнути повільно, при невисокій температурі — інакше він може втратити блиск і деформуватися. А для повної гарантії поверхню таких піхов бажано періодично обробляти спеціальними засобами. Також відзначимо, що натуральна шкіра коштує досить дорого, а різні шкірозамінники (які теж можуть застосовуватися в даному разі) можуть мати різні характеристики — як правило, вони напряму залежать від ціни.
• Тканинні піхви. Піхви з щільної і міцної тканини – як правило, на основі синтетичного волокна (наприклад, нейлонової «кордури»). Для захисту від контакту тканини з лезом у таких виробах нерідко передбачається додаткова вставка з пластику або іншого щільного матеріалу. Проте загалом цей варіант, з низки причин, використовується досить рідко — переважно у порівняно недорогих ножах.