Порівняння MikroTik RB1100AHx4 Dude Edition vs MikroTik RB3011UiAS-RM

Спосіб з'єднання маршрутизатора з Інтернетом або іншою зовнішньою мережею.

Практично всі сучасні маршрутизатори мають з цією метою мережні роз'єми Ethernet, проте, крім них, можуть передбачатися й інші варіанти підключення — як дротові ( DSL, оптика SFP/SFP+), і бездротові (мобільний доступ через 3G/4G модем чи SIM-карту). Ось особливості кожного варіанта:

- Ethernet. Стандартний роз'єм під мережевий кабель LAN ("вита пара") - найпопулярніший сучасний формат проводового підключення в комп'ютерних мережах. Широко використовується як у «локалках», наприклад і для надання доступу до Інтернету. Цей стандарт дещо поступається SFP/SFP+ (див. нижче) за швидкістю і схибленістю, зате обходиться значно дешевше. Швидкість роботи в сучасних версіях Ethernet може досягати 10 Гбіт/с (див. «Швидкість підключення WAN-портів»), теоретично можливе і подальше збільшення пропускної спроможності.

- SFP/SFP+ (оптика). Роз'єм для передачі мережевого трафіку оптоволоконним кабелем. Головна перевага такого кабелю - повна нечутливість до електромагнітних перешкод. А швидкості передачі можуть досягати 2,7 Гбіт/с в оригінальному SFP і 16 Гбіт/с в SFP+. У той же час підтримка цього стандарту коштує недешево, а згадані переваги на практиці потрібні не наприклад часто. Тому SFP/SFP+ зустрі...чається переважно в маршрутизаторах середнього та топового рівня.

- DSL. Підключення, що забезпечує вихід в Інтернет через дротову телефонну мережу за рахунок технологій ADSL, VDSL тощо. При цьому Інтернет та телефонний зв'язок працюють незалежно і не заважають один одному. Однак таке підключення поступається проводовому Ethernet за швидкістю та функціоналом. Тому в наш час DSL поступово «сходить зі сцени», та обладнання під цю технологію на ринку небагато.

- 3G/4G-модем (USB). З'єднання з Інтернетом через мобільну мережу за допомогою окремого модему 3G або 4G зв'язку, що підключається до USB-порту. Така можливість може стати в нагоді там, де немає повноцінного проводового підключення (наприклад, у сільській місцевості), а також як запасний варіант у разі відмови основного каналу зв'язку. А тип мережі, що підтримується, залежить переважно від використовуваного модему (сумісність роутера з різними моделями не завадить уточнити окремо, проте найчастіше з цим проблем немає). Що стосується конкретних видів мереж, то більшість 3G-модемів працюють у мережах UMTS (ті ж, що масово використовуються мобільними телефонами); швидкість передачі даних у таких мережах може досягати 75 Мбіт/с (втім, зазвичай вона значно нижча). Рідше зустрічаються 3G-модеми для мереж EV-DO на основі CDMA — цей стандарт має менші швидкості (до 14,7 Мбіт/с) і не таке широке покриття, як UMTS, однак і обладнання, і зв'язок можуть виявитися дешевше. А під позначенням "4G" мається на увазі лише один тип мереж - LTE; він забезпечує швидкість до 173 Мбіт/с, проте поширений негаразд широко, як 3G.

- SIM-картка. Ще один варіант підключення до Інтернету через мобільні мережі – власний слот під SIM-карту, передбачений у конструкції маршрутизатора. Цей варіант зручний тим, що для мобільного Інтернету не потрібно купувати додатковий пристрій (модем) – достатньо придбати SIM-картку оператора. З іншого боку, через вбудовані модулі мобільного зв'язку такі роутери самі по собі обходяться дорожче за аналоги під USB-модеми. До того ж можливості підключення в них обмежуються характеристиками модуля: наприклад, роутер для мереж 3G не зможе повноцінно використовувати мережі 4G (тоді як USB-модем зазвичай можна поміняти на більше просунутий). Як наслідок, цей варіант у сучасному устаткуванні зустрічається порівняно рідко.

Кількість стандартних мережних роз'ємів RJ-45 формату Gigabit Ethernet, передбачена у конструкції пристрою.

Відповідно до назви, такі роз'єми забезпечують швидкість передачі даних до 1 Гбіт/с. Первинно Gigabit Ethernet вважався професійним стандартом, та й зараз реальні потреби таких швидкостях виникають переважно при виконанні спеціальних завдань. Тим не менш, гігабітними мережевими адаптерами в наш час оснащуються навіть відносно недорогі комп'ютери, не кажучи вже про більш сучасну техніку.

Що стосується кількості роз'ємів, воно відповідає числу мережевих пристроїв, яке можна підключити до «свіча» безпосередньо, без використання додаткового обладнання. У той самий час слід зазначити, що у деяких «свічах» окремі роз'єми цього поєднуються з оптичними SFP чи SFP+. Такі роз'єми мають маркування combo і враховуються як при підрахунку RJ-45, так і при підрахунку SFP/SFP+.

Кількість оптичних мережевих портів стандарту SFP, передбачена у конструкції пристрою. Підкреслимо, що йдеться про «звичайні» SFP; дані SFP+, як правило, вказуються окремо.

Саме у свічах під маркуванням «SFP» зазвичай мається на увазі роз'єм під оптоволокно зі швидкістю підключення до 1 Гбіт/с. Формально це не наприклад багато, порівняно зі швидкостями RJ-45; однак цей формат підключення має низку переваг. Одним із головних є велика ефективна дальність: згаданий гігабітний стандарт працює з кабелем довжиною до 550 м, причому за мірками оптоволокна це ще дуже небагато. Щоправда, сам кабель чутливий до перегинів і потребує досить делікатного звернення; з іншого боку, він абсолютно несприйнятливий до електромагнітних перешкод. З іншого боку, в цілому формат SFP помітно менш популярний у мережному обладнанні, ніж RJ-45; тому і портів такого типу навіть у просунутих пристроях передбачається небагато ( 1 порт або 2 порти, рідше більше). Також варто враховувати, що можуть зустрічатися наприклад звані combo-роз'єми, що поєднують у собі SFP та RJ-45; наявність таких портів уточнюється у примітках, вони враховуються як із підрахунку RJ-45, і за підрахунку SFP.

Кількість USB-портів, передбачених у конструкції маршрутизатора. USB є універсальним інтерфейсом, що використовуються у комп'ютерній техніці для підключення периферійних пристроїв різного призначення. Одне з його застосувань — підключення 3G-модему (якщо це передбачено, див. «Вхід даних (WAN-port)»), однак цим справа не обмежується: фактично варіанти використання USB-портів безпосередньо залежать лише від можливостей, прописаних в прошивці маршрутизатора. Так, в деяких моделях можна підключити до цього роз'єму flash-накопичувач або зовнішній жорсткий диск — для оновлення прошивки або навіть організації FTP-сервера прямо на маршрутизаторі. А для іншої периферії — принтерів, камер і т. ін. — з'єднання по USB може застосовуватися для роботи в якості мережевих пристроїв (щоправда, такі функції штатних прошивках зустрічаються рідко).

Модель процесора, встановленого у пристрої. Процесор відповідає за обробку мережного трафіку та роботу програмного забезпечення. Знаючи його назву, можна отримати більш розгорнуті дані про швидкісні можливості обладнання та зрозуміти, наскільки необхідний такий потужний або навпаки посередній елемент на борту. У нових моделях Wi-Fi обладнання нерідко встановлюються співпроцесори або звані NPU-модулі, які знімають навантаження з основного процесора.

Кількість ядер в процесорі, встановленому в пристрої. Під ядром в даному випадку мається на увазі частина процесора, що виконує один потік команд. Відповідно, наявність декількох ядер дозволяє працювати з декількома потоками одночасно, що позитивно позначається на продуктивності.

Об'єм SSD-накопичувача, встановленого в маршрутизаторі.

Такий накопичувач виконує службову функцію: він призначається для зберігання логів, а також для кешування деяких даних, що дозволяє помітно прискорити доступ до них. Чим ширшими SSD — тим ширше можливості маршрутизатора по роботі з цими завданнями; з іншого боку, об'єм накопичувача помітно впливає на вартість. У світлі цього виробники зазвичай підбирають SSD-модулі з урахуванням загального класу і функціоналу пристрою, так що при виборі цей параметр відіграє другорядну роль — насамперед варто орієнтуватися на характеристики, прямо пов'язані з роботою маршрутизатора (кількість портів, базові функції, безпека, продуктивність тощо).

Функції безпеки, що забезпечуються пристроєм. Серед найбільш поширених функцій цього роду — фільтрація MAC-адрес, web-вмісту, захист від DoS-атак, антивірус, антиспам, а також DMZ. Ось більш детальний опис по кожному пункту:

— Фільтрація MAC-адрес. Можливість обмежувати доступ до мережі для окремих пристроїв, використовуючи дані про їхні MAC-адреси. Нагадаємо, MAC-адреса — це унікальний ідентифікатор, який присвоюється кожному мережного пристрою. А дана функція дозволяє, наприклад, відкрити доступ в Інтернет тільки для окремих комп'ютерів в офісі, або ж обмежити підключення до закритої корпоративної мережі для пристроїв, які не належать до «білого списку».

— Захист від DoS-атак. Набір засобів (програмних, а іноді і апаратних) для захисту від DoS-атак. DoS (Denial Of Service — «відмова в обслуговуванні») у спрощеному вигляді можна описати як атаку комп'ютерної системи за допомогою величезної кількості запитів, з якою система не може впоратися; в результаті цього для звичайних користувачів доступ затруднюється або стає взагалі неможливим. Захист від таких атак може здійснюватися, зокрема, шляхом фільтрації підозрілих запитів або обмеження кількості відповідей на запити за одиницю часу. Втім, конкретний функціонал і особливості цього зах...исту варто уточнювати окремо.

— Фільтрація веб-вмісту. Дана функція дозволяє обмежити або повністю заборонити доступ локальних комп'ютерів до окремих веб-ресурсів. При цьому фільтрація може налаштовуватися за різними критеріям: за доменними іменами, за категоріями («дорослий» вміст, високе споживання трафіку, розважальна тематика тощо), за типом вмісту на сторінці (відео, великі зображення, певні, скрипти тощо) та іншим. Конкретні особливості фільтрації варто уточнювати окремо; проте в будь-якому разі дана функція дозволяє встановити додаткові правила доступу. Наприклад, з її допомогою можна закрити співробітникам в офісі доступ до сайтів, не пов'язаних з роботою, або включити батьківський фільтр в домашній мережі.

— Антивірус. Антивірус — інструмент для виявлення та нейтралізації шкідливих програм — встановлений прямо на маршрутизаторі. Використовується переважно для аналізу та фільтрації мережевого трафіку, при цьому багато антивірусів здатні працювати в двох напрямках — як вхідний, так і вихідний трафік. Це дозволяє не тільки захистити мережу від атак ззовні, але і виявляти вже заражені локальні пристрої і запобігати розсилці конфіденційної інформації, копій вірусу і інших небажаних даних. З іншого боку, ця функція збільшує навантаження на маршрутизатор і може помітно знизити швидкість підключення. Тому застосовувати антивірус на маршрутизаторі має сенс переважно в тих випадках, коли окремі пристрої в мережі захищені слабко (або взагалі не захищені), або ж якщо максимальний захист є принципово важливим. Також варто враховувати, що конкретні можливості антивірусу можуть бути різними, для кожної моделі їх варто уточнювати окремо.

— Антиспам. Вбудований набір інструментів, що дозволяє аналізувати поштовий трафік, який входить, на предмет небажаних повідомлень і автоматично фільтрувати повідомлення на рівні маршрутизатора, не пропускаючи далі. Це не тільки знижує навантаження на поштові системи в локальній мережі і полегшує фільтрацію пошти, але також позитивно позначається на безпеці: повідомлення з шкідливим вмістом просто не доходять до адресатів. Зазначимо, що, говорячи про антиспам, зазвичай мають на увазі захист для класичної електронної пошти; для інших засобів зв'язку (Viber, Telegram тощо) подібні інструменти з низки причин не застосовуються.

— DMZ. Абревіатура, яка розшифровується як «демілітаризована зона». Сама по собі ця функція дозволяє створити в локальній мережі сегмент, відкритий для зовнішнього доступу; в такому сегменті можуть розміщуватися, наприклад, Інтернет-сервіси компанії. У класичному вигляді DMZ відокремлена від іншої локальної мережі міжмережевим екраном, що забезпечує необхідну безпеку. Водночас в деяких маршрутизаторах під даним терміном може матися на увазі режим DMZ-host — свого роду «спрощена версія». Під час роботи в даному режимі відкритий для зовнішнього доступу сервер не відділений від локальної мережі, що спрощує налаштування, але знижує безпеку; тому DMZ-хост зустрічається переважно серед недорогих моделей, розрахованих на домашнє використання і малий бізнес.

Стандарт входу PoE, передбаченого у пристрої.

Сама по собі технологія PoE (Power over Ethernet) дає можливість передавати по мережному кабелю Ethernet не тільки дані, але і енергію для живлення мережевих пристроїв. А наявність входу PoE дає змогу самому маршрутизатору отримувати живлення таким способом. Зазначимо, що існують спеціальні пристрої - наприклад звані PoE-інжектори - що дозволяють додати у звичайний мережевий сигнал ще й живлення (тобто доповнити підтримкою PoE обладнання, яке первинно не має такої функції).

Щодо стандартів PoE, то вони визначають як потужність живлення, наприклад і основні можливості за погодженням джерела живлення зі споживачем — той та інший мають підтримувати один стандарт, інакше нормальна робота буде неможливою. У цьому формати, мають маркування виду «802.3*», називають активними; їх загальною особливістю є те, що при підключенні навантаження джерело живлення первинно «опитує» її, перевіряючи, чи відповідає пристрій, що живиться, вимогам відповідного стандарту, і якщо наприклад — то яку саме потужність потрібно на нього подавати. У пасивному стандарті такої функції немає. А ось докладний опис конкретних варіантів:

- 802.3at. Стандарт, первинно випущений ще в 2009 році і відомий як PoE+, або PoE тип 2. Стандартна потужність живлення, що отримується на такій вхід - 25.5 Вт, з напругою від 42.5 до 57 В та струмом у парі до 600 мА.

- 802.3af/at. Дане маркування о...значає, що вхід PoE підтримує як описаний вище стандарт 802.3at, наприклад і раніше 802.3af (PoE тип 1). Другий формат помітно скромніший за можливостями: він передбачає потужність на вході живлення до 13 Вт, вхідна напруга 37 - 57 В і струм в парі проводів живлення до 350 мА. Незважаючи на "поважний вік", багато пристроїв з виходами живлення 802.3af все ще продовжують використовуватися в наш час; наприклад що і для входу живлення маршрутизатора сумісність із цим стандартом може виявитися зайвим. Зазначимо тільки, що 802.3af охоплює цілих чотири наприклад званих класу потужності (з 0 по 3), що відрізняються за конкретним числом ват на виході та вході. Так що при підключенні живлення від пристрою з цим стандартом PoE не завадить додатково уточнити сумісність класів потужності.

- Пасивний. Максимально простий і недорогий стандарт, створений для застосування переважно в обладнанні початкового рівня (оскільки реалізація активних стандартів PoE в цілому обходиться недешево). Як уже згадувалося вище, ключовою відмінністю від описаних вище форматів є те, що джерело живлення подає енергію «як є» — із строго фіксованою напругою та потужністю, не перевіряючи характеристик навантаження та не підлаштовуючись під неї. Саме це забезпечує невисоку ціну та доступність. З іншого боку, при використанні пасивного входу PoE треба приділяти максимальну увагу тому, щоб напруга та потужність джерела живлення відповідали характеристик маршрутизатора; а подібне узгодження буває досить непростою справою у світлі того, що пасивний стандарт не має чітко визначених стандартів навіть за напругою, не кажучи вже про потужність. При цьому нестиковка призводить до того, що в кращому випадку (якщо напруга/потужність на виході нижче необхідних для навантаження) живлення просто не запрацює, а в гіршому (при надлишку напруги/потужності) велика ймовірність навантажень, перегріву і навіть поломок з загораннями - причому такі неприємності можуть статися не відразу, а через значний час. Так що звертати увагу на даний варіант варто насамперед у тих випадках, коли простота та доступність важливіші, ніж прогресивні стандарти живлення. При цьому відзначимо, що деякі свічі, що мають на додаток до пасивного входу також пасивний вихід PoE, допускають з'єднання «каскадом» - у вигляді послідовного ланцюжка з кількох пристроїв, що живляться від одного зовнішнього джерела (головне, щоб у цього вистачало потужності).

Окремо підкреслимо, що не варто намагатися підключити активне джерело живлення до пасивного входу, і навпаки. У першому випадку пристрій просто не пройде перевірку, яка проводиться перед подачею енергії, та живлення не ввімкнеться. А в другому випадку можливі серйозні збої і навіть аварії: пасивне джерело живлення подає енергію відразу, не перевіряючи характеристик пристрою, що живиться, що створює ризик перевантажень при невідповідності робочих параметрів.