Потужність
Номінальна потужність пристрою.
Нагадаємо, номінальною в акустиці називають найбільшу середню (середньоквадратичну) потужність звуку або сигналу, яку пристрій може видати протягом необмежено довгого часу. Окремі скачки гучності можуть в рази перевищувати даний показник, проте ключовою характеристикою є саме середнє значення. А ось конкретний сенс даного параметра залежить від типу апаратури (див. вище). Наприклад, для комбопідсилювачів в даному пункті зазвичай наводиться потужність вбудованих динаміків; можливості власного підсилювача за визначенням відповідають цій цифрі, так що для подібної апаратури номінальна потужність визначає виключно загальну гучність звучання. Також потужність акустики вказується і для кабінетів, проте тут вже стає актуальним інший момент — сумісність із зовнішнім підсилювачем (перш за все «головою»). Вихідна потужність цього підсилювача повинна бути не вище номінальної потужності кабінету, щоб уникнути перевантажень; а в ідеалі ці характеристики повинні збігатися — це дасть змогу використовувати динамік на повну потужність без спотворень звуку.
Для голови, відповідно, в даному пункті наводиться номінальна потужність на виході, яка визначає можливість роботи підсилювача з конкретним кабінетом або інший АС. Однак варто відзначити, що в якості номінальної для голів вказується максимально можливе значення потужності, яке досягається далеко не завжди. Наприклад, у багатьох моделях передбачається кілька звукових виходів – під пасивну...акустику з різним імпедансом (нагадаємо, стандартні значення імпедансу складають 2, 4, 8 і 16 Ом); а чим вище імпеданс підключеного динаміка — тим нижче буде фактична потужність. В інших головах є можливість обмеження максимальної потужності – наприклад, щоб на максимальному рівні пристрій видавав не 100 Вт, а 50 Вт або навіть 25 Вт. Іноді ці особливості поєднуються в одному пристрої.
У будь-якому разі при виборі за даним показником варто враховувати особливості планованого застосування апаратури. Наприклад, навряд чи має сенс купувати навіть 40-ватний «комбік» для практики в домашніх умовах – для цих цілей буде цілком достатньо 15 Вт, а то і менше. А якщо мова йде про ламповий пристрій, то в нашому прикладі максимальна рекомендована потужність і взагалі становитиме всього 5 Вт — специфіка лампових схем така, що при тій же номінальній потужності вони виходять ефективніше транзисторних в плані чутності. Для репетицій в групі без ударної установки (наприклад, дві гітари плюс бас) бажана потужність побільше, близько 40 «транзисторних» ват, а при наявності ударних — не менше 60 Вт. Транзисторні пристрої потужністю до 150 Вт і лампові до 40 – 50 Вт підійдуть для спеціалізованих репбаз і концертів в порівняно невеликих приміщеннях, а більш високі показники зустрічаються переважно в обладнанні для масштабних заходів. Докладні рекомендації щодо оптимальної потужності для тих чи інших умов можна знайти в спеціальних джерелах..
Окремо варто згадати басові підсилювачі: вважається, що для нормального узгодження між собою потужність басового «комбіка» повинна бути в два рази вище потужності гітарного.
Кількість динаміків
Кількість динаміків, передбачена в конструкції пристрою.
Даний параметр вказується в тих ситуаціях, коли динаміків більше одного. Його зміст може бути різним. Так, в одних моделях кілька динаміків передбачається для поділу на частотні смуги (див. «Кількість смуг»); при цьому невеликий високочастотний випромінювач може встановлюватися прямо перед низькочастотним (так звана коаксіальна схема). В інших пристроях кілька однотипних динаміків використовується для того, щоб забезпечити необхідну потужність звуку — з низки причин це буває краще, ніж встановлювати один потужний динамік.
Кількість смуг
Кількість смуг, передбачене в комбоусилителе. Вказується в тих випадках, коли смуг більше однієї.
Смугою частот називають певну частину загального частотного діапазону, за яку відповідає свій динамік (або кілька однотипних динаміків). Поділ на смуги має сенс з тих міркувань, що для різних частот (низьких, середніх, високих) вимоги до динаміків також будуть різними: зокрема, чим нижче частоти, тим більшим повинен бути випромінювач. Відповідно, використання спеціалізованих динаміків покращує загальну якість звучання «комбіка».
В сучасних комбоусилителях, які мають поділ на смуги, смуг переважно дві — ВЧ і НЧ/СЧ. Цього вважається цілком достатньо для більшості випадків. Вкрай рідко серед прогресивних моделей зустрічаються трьохсмугові пристрою (ВЧ, СЧ, НЧ), а більшу кількість вважається технічно невиправданим.
Лінійний вхід
Тип лінійного входу, передбаченого в підсилювачі.
Лінійний вхід використовується для подачі звуку із зовнішнього джерела на гітарний підсилювач («комбік» або «голову»). При цьому вхідний звуковий сигнал надходить на вхід підсилювача потужності і через нього – на вбудований динамік або зовнішній кабінет. У будь-якому разі дана функція дає змогу об'єднати «живий» звук інструменту з додатковим супроводом: наприклад, до лінійного входу можна підключити плеєр із записаною партією ударних і баса і розучувати партію гітари під супровід – або виступати в форматі «людина-оркестр».
Для лінійного входу можуть використовуватися різні типи роз'ємів:
— Mini-Jack (3.5 мм). Гніздо під стандартний штекер 3.5 мм mini-Jack. Такий інтерфейс застосовується переважно в портативній аудіотехніці, в стаціонарних пристроях більш популярні Jack 6.35 мм і RCA.
— Jack (6.35 мм). Роз'єм, який аналогічний за конструкцією mini-Jack 3.5 мм і відрізняється лише розмірами. Власне, через розміри даний тип штекера практично не зустрічається в портативній аудіотехніці, зате досить популярний в стаціонарній. Теоретично роз'єм типу Jack може використовуватися для балансного підключення (див. нижче), однак в гітарних комбопідсилювачах частіше зустрічається звичайний небалансний вхід.
— RCA. Роз'єм під коаксіальний кабель зі штекером типу «тюльпан». Застосовується виключно у стаціонарній аудіотехніці. Стандартний вхід RCA
...складається з двох гнізд (під стереозвук, лівий і правий канал), але в гітарних комбопідсилювачах роз'єм всього один, оскільки використовувати стерео в даному разі немає сенсу — достатньо й одного каналу.
— Балансний XLR. Характерний роз'єм круглої форми з трьома контактами, досить великого розміру. Термін «балансний» описує специфіку передачі сигналу: вона здійснюється не по двох, як при звичайному підключенні, а по трьох проводах, два з яких працюють у протифазі. За рахунок цього більша частина перешкод, що наводяться на дріт, гаситься сама собою, без використання будь-яких спеціальних фільтрів, що дає змогу застосовувати кабелі великої довжини без шкоди для якості сигналу. Балансне підключення зустрічається переважно у професійній аудіотехніці. Як і у разі з описаним вище RCA, стандартний вхід XLR включає два роз'єми (лівий і правий канал стерео), але в гітарних «комбіках» використовується спрощена версія, на один роз'єм.
Деякі комбопідсилювачі оснащуються відразу декількома видами лінійних входів — наприклад, Jack і RCA. Зазвичай це означає наявність окремих роз'ємів кожного типу. Теоретично кілька входів дають змогу одночасно підключати кілька джерел сигналу, однак на практиці таку можливість варто уточнити окремо.Дисплей
Наявність в пристрої власного
дисплея.
Дана особливість зустрічається виключно в гітарній апаратурі, що має підсилювач потужності – тобто всіх різновидах, крім кабінетів (див. «Тип»). Сам дисплей найчастіше має досить простий функціонал; нерідко це і взагалі найпростіший сегментний екран, на якому можуть відображатися цифри і деякі спеціальні символи. Проте, навіть такий екран забезпечує додаткову зручність і дає змогу з легкістю стежити за параметрами роботи. А в цифрових моделях (див. «Вид») можуть передбачатися і більш прогресивні дисплеї, здатні відображати різну текстову і графічну інформацію: назву обраного каналу, налаштування еквалайзера тощо.