Порівняння TFA Info vs TFA Exacto

Загальний допустимий діапазон виміру. Мінімальна/максимальна температура, яку здатний зафіксувати термометр, як правило, є і допустимою для використання пристрою – при подальшому похолоданні/нагріві можливі неполадки аж до повного виходу з ладу.

Низькі значення цього параметра особливо важливі для моделей, які використовуються поза приміщеннями. У той же час завдяки «запасу міцності» вимірювальних систем мінімальна температура нижче за нуль нерідко зустрічається і в чисто внутрішніх моделях. Це може стати в нагоді і на практиці — наприклад, для оцінки умов у неопалюваному приміщенні взимку.

Максимальна температура в більшості сучасних побутових термометрів має значення 50 - 60 ° С, чого цілком достатньо навіть для досить жаркого клімату. Втім, трапляються й менш теплостійкі моделі — на 30 – 40 °С. Невисоку максимальну температуру мають також моделі для води — з огляду на призначення вона просто не потрібна. Найбільш солідними показниками відрізняються моделі для сауни.

Ця функція полягає в тому, що термометр «оцінює» навколишні умови — наскільки вони комфортні для людини — і відображає результат на шкалі. Вона може реалізовуватися різними способами, залежно від призначення (див. вище).

Так, в моделях для води використовуються додаткові позначки на шкалі — «Холодно», «Гаряче», «Оптимально» (для купання дитини); оцінювати температуру води по них значно простіше, ніж по шкалі з градусами. У побутових електронних моделях (див. «Тип») комфорт часто визначається за поєднанням температури і вологості. А в моделях з можливістю зовнішніх вимірювань під температурою комфорту може матися на увазі відчувається температура. Сенс цього показника полягає в тому, що при високій вологості і спека, і холод відчуваються гостріше — ніби зовні тепліше або холодніше, ніж насправді. Деякі термометри здатні оцінювати, якій температурі будуть відповідати відчуття вийшов на вулицю людини; це дозволяє одягатися по погоді.

— Підсвічування дисплея. Підсвічування дає можливість зчитувати показання дисплея в сутінках і навіть у повній темряві. Зазвичай воно вмикається по натисненню кнопки і вимикається, якщо кнопку відпустити — це дає змогу звести до мінімуму час роботи і витрати енергії. Втім, дана функція може передбачатися і з декоративними цілями — в таких варіантах вона, зазвичай, працює постійно.

— Годинник. Класичні годинник, який відображає поточний час. Тип циферблата, який використовується у вбудованих годинниках, і особливості їх роботи залежать від типу самого термометра (див. вище). Так, в електронних моделях застосовуються цифрові дисплеї, а самі годинники можуть мати великий додатковий функціонал. А ось механічні термометри зазвичай оснащуються традиційними стрілочними циферблатами (деякі з таких моделей навіть нагадують більше годинник з вбудованим термометром, ніж навпаки).

— Будильник. Можливість подачі звукового сигналу в певний час, заданий користувачем. Будильник може використовуватися не тільки для ранкового підйому, але і для будь-яких нагадувань, пов'язаних з конкретним часом — наприклад, як імпровізована заміна кухонному таймеру. Дана функція за визначенням потребує наявності годинника (див. вище).

— Календар. Наявність календаря передбачає як мінімум відображення на термометрі поточної да...ти (число місяця, часто — місяць, рідше — рік). Крім цього, в електронних моделях може передбачатися перегляд року по місяцях. Календар може застосовуватися не тільки сам по собі, але і для роботи інших функцій — наприклад, фіксації моментів min/max температури (див. вище).

— Місячний календар. Дана функція забезпечує відображення поточної фази Місяця, а здебільшого ще й дає можливість визначити дні молодика і повного місяця. Сприятливі моменти для багатьох видів людської діяльності (косметичних процедур, лікування, садово-городніх робіт) безпосередньо залежать від фаз Місяця. Дана функція передбачає наявність звичайного календаря (див. вище).

— Синхронізація зі смартфоном. Можливість дистанційно підключатися до пристрою за допомогою мобільного телефону (планшета) дає змогу віддалено стежити за погодними умовами та зчитувати всю інформацію з датчиків.

Різновид зовнішнього датчика, використовуваного побутовим термометром (див. «Призначення») з можливістю зовнішніх вимірювань.

— Дротовий. Датчики з дротовим підключенням недорогі і не вимагають власних джерел живлення, оскільки отримують енергію по дроту. Водночас вони менш зручні в установці, ніж бездротові, оскільки прокладання дроту може виявитися досить клопіткою справою (аж до необхідності свердлити стіну або віконну раму). Та й відстань, на яке можна віднести датчик від термометра, обмежена довжиною дроту.

— Бездротової. Датчики, які підключаються по радіоканалу, не вимагають прокладки дротів і можуть працювати на значно більшій відстані від термометра, ніж дротові. З іншого боку, вони коштують помітно дорожче і використовують власні джерела живлення (батарейки або акумулятори), за якими потрібно слідкувати і вчасно міняти/перезаряджати.

Основний матеріал, що використовується в конструкції корпусу термометра.

— Пластик. Недорогий і водночас вельми практичний матеріал. Пластик може мати будь-яку форму і колір, абсолютно нечутливий до воді, добре переносить перепади температур, та й важить небагато. Міцність цього матеріалу помітно нижче, ніж у металу, однак вона зазвичай цілком достатньо навіть на випадок падінь і інших «аварій». Все це дозволяє використовувати пластик в моделях практично будь-якого призначення — від яскравих «дитячих» термометрів для води до класичних приладів в стриманому дизайні. Хіба що для саун цей варіант підходить погано — через чутливості до високих температур.

— Метал. Металеві корпуси зустрічаються переважно в побутових термометрах (див. «Призначення») преміумкласу, у т. ч. дизайнерських (хоча є і виключення). Це пов'язано з тим, що даний матеріал, будучи помітно дорожче пластику, має перед ним тільки одне помітне практичне перевагу — високу міцність, яка в разі термометрів найчастіше просто не потрібна. А ось для того, щоб надати пристрою солідний і багатий зовнішній вигляд, метал підходить дуже добре.

— Дерево. Як і метал, дерево зустрічається переважно в дизайнерських моделях побутових термометрів, створених в розрахунку не тільки на функціонал, але і стильний зовнішній вигляд. При цьому більшість таких пристроїв належать до стилю «ретро»...(тоді як метал цілком підходить і для «модерну»). Однак є одна категорія приладів, для яких даний матеріал є оптимальним і з практичної точки зору — це моделі для саун: дерево відмінно переносить високі температури, не пошкоджується і не виділяє шкідливих речовин.

— Скло. Головна зручність скла полягає в його прозорості, недолік — крихкість. У світлі цього суцільноскляні корпусу в сучасних термометрах, практично не зустрічаються, зазвичай даний матеріал доповнюється накладками з металу, пластику або дерева (хоча є і виключення). Скло може використовуватися як з практичними цілями, та й з міркувань естетики. Приміром, скляні корпуса дуже зручні для рідинних термометрів, які застосовуються в зовнішніх вимірах і для ґрунту (див. «Призначення») — вони дають змогу з легкістю розглядати шкалу; а в механічних моделях (див. «Тип») скло надає конструкції оригінальний зовнішній вигляд.