Порівняння Powercom SPT-2000 II LCD 2000 ВА vs Powercom INF-1500 1500 ВА

У цьому разі мається на увазі діапазон вхідної напруги, в якому ДБЖ здатний видавати на навантаження стабільну напругу тільки за рахунок власних регуляторів, не перемикаючись на батарею. У резервних ДБЖ (див. «Тип») цей діапазон досить невеликий, приблизно від 190 до 260 В; в інтерактивних і особливо інверторних він значно ширший. Деякі моделі ДБЖ дають змогу вручну задавати діапазон вхідної напруги.

Максимальна вихідна потужність, що видається ДБЖ, іншими словами — найбільша повна потужність навантаження, допустима для даної моделі.

Цей показник вимірюється у вольт-амперах (загальний сенс цієї одиниці той самий, що і у вата, а різні назви використовуються для того, щоб розділити різні види потужності). Повна споживана потужність навантаження, припущена в даному випадку, є сумою двох потужностей — активної і реактивної. Активна потужність — це фактично ефективна потужність (у характеристиках електроприладів саме вона вказується в ватах). Реактивної називають потужність, що витрачається даремно» котушками і конденсаторами в пристроях змінного струму; при великій кількості котушок та/або конденсаторів ця потужність може становити досить значну частину від загального енергоспоживання. Зазначимо, що для нескладних завдань можна користуватися даними про ефективної потужності (вона нерідко наводиться і для ДБЖ — див. нижче); але для точних електротехнічних розрахунків варто використовувати повну.

Найпростіше правило вибору за даним показником звучить так: максимальна вихідна потужність ДБЖ в вольт-амперах повинна бути як мінімум в 1,7 разу вище, ніж загальна потужність навантаження у ватах. Існують і більш детальні формули розрахунку, що враховують особливості різних типів навантаження; їх можна знайти в спеціальних джерелах. Що стосується конкретних значень, то найбільш скромні сучасні ДБЖ видають 700 – 1000 ВА, а то...і менше — цього достатньо для живлення ПК середньої продуктивності; а в найбільш «великовагових» моделях цей показник може становити 8 – 10 кВа і вище.

Ефективна вихідна потужність ДБЖ, по суті — максимальна активна потужність навантаження, яке можна підключати до пристрою.

Активна потужність витрачається безпосередньо на роботу пристрою; вона позначається у ватах. Крім неї, більшість приладів змінного струму споживає також реактивну потужність, яка «даремно» (умовно кажучи) витрачається котушками і конденсаторами. Повна потужність (позначається у вольт-амперах) як раз і є сумою активної і реактивної потужностей; саме цю характеристику варто використовувати при точних електротехнічних розрахунках. Детальніше див. «Максимальна вихідна потужність»; тут же відзначимо, що при підборі ДБЖ для відносно нескладного застосування цілком можна користуватися і однієї тільки ефективною потужністю. Це як мінімум простіше, ніж перераховувати вати, заявлені в характеристиках пристроїв, в вольт-ампер повній потужності.

Найбільш скромні сучасні ДБЖ видають не більше 500 Вт. 501 – 1000 Вт можна вважати середнім значенням, 1,1 – 2 кВт — вище середнього, а в найбільш потужних моделях цей показник перевищує 2 кВт і може досягати вельми вражаючих значень (до 1000 кВт і більше окремих ДБЖ промислового класу).

Цей параметр характеризує ступінь відмінності змінної напруги на виході ДБЖ від ідеального напруги, графік якого має форму правильної синусоїди. Ідеальне напруга так названий тому, що воно найбільш рівномірно і створює мінімум зайвого навантаження на підключені пристрої. Таким чином, спотворення вихідної напруги є одним з найважливіших параметрів, що визначають якість одержуваного навантаженням живлення. Рівень спотворення 0 % означає, що ДБЖ видає ідеальну синусоїду, до 5 % — легкі спотворення синусоїди, до 18 % — сильні спотворення, від 18 % до 40 % — трапецієподібний сигнал, понад 40 % — прямокутний сигнал.

Частота (діапазон частот) змінної напруги, що видається на виході ДБЖ. Для комп'ютерної техніки вважається нормальним діапазон частот 47-53 Гц, хоча чим менше відхилення від стандарту 50 Гц – тим краще. З іншого боку, в деяких моделях ДБЖ ця частота може автоматично синхронізуватися з частотою мережі живлення таким чином надходить на навантаження живлення не буде відрізнятися незалежно від того, харчується навантаження від мережі або від акумулятора. У цьому випадку більш широкий діапазон частот, навпаки, більш бажаний.

Кількість розеток, підключених до резерву живлення (батареї), передбачене в конструкції ДБЖ. Для того, щоб ДБЖ виконував свою основну роль (забезпечував резерв живлення на випадок перебоїв з електрикою), відповідні електроприлади потрібно підключати саме до цих розеток. Розетки мають стандартну форму і сумісні з абсолютною більшістю популярних вилок під мережі 230 В.

Мінімально в ДБЖ передбачено 1 або 2 розеткі, у більш прогресивних їх може бути 3 і більше.

Гніздо під певний тип штепселя у конструкції ДБЖ.

– Тип F (Schuko). Традиційна європейська розетка з двома круглими отворами по центру та контактами заземлення у вигляді двох металевих скоб (вгорі та внизу гнізда). Термін Schuko приклеївся до цього типу розеток завдяки скороченню від німецького Schutzkontakt – захисний контакт.

– Тип E (французька). Розетка французького зразка має в своєму розпорядженні два круглі отвори і виступаючий заземлюючий штир трохи вище них по центру. Стандарт набув поширення у Франції, Польщі та Бельгії (поряд із традиційним типом розеток F).

– Тип G (британська). Вилка під такі розетки складається з двох плоских горизонтальних штирів і одного вертикального плоского штиря для заземлення. Зустрічається стандарт переважно у країнах Сполученого Королівства, на Мальті, Кіпрі, в Сінгапурі та Гонконгу.

– Тип B (американські). Розетки на американський манер призначені для вилок із двома плоскими штирями та заземлюючим контактом напівкруглої форми. Тип B набув широкого поширення у регіонах із напругою 110-127 В — США, Японії, Саудівської Аравії тощо.

Кількість роз'ємів C13/C14 з резервом живлення, передбачене в конструкції ДБЖ.

Електроприлади, підключені до роз'ємів із резервом, застраховані від зникнення напруги у мережі — у разі вони переключаються на батарею. Сам же роз'єм C13/C14 також відомий як «комп'ютерна розетка»; він видає самі 230 У, як і звичайна побутова мережу, проте сумісний з вилками для традиційних розеток, т.к. використовує три плоскі контакти. Втім, є перехідники між цими стандартами.

Мінімально для одного робочого місця в ДБЖ передбачено 1, 2 або 3 роз'єми C13/C14. У більше просунутих, наприклад би мовити офісних, кількість роз'ємів C13/C14 може бути і більше - 4 порти, 6 роз'ємів, 8 і навіть більше

Кількість роз'ємів C19/C20 з резервом живлення, передбачена в конструкції ДБЖ.

«З резервом живлення» означає, що при зникненні напруги в мережі на такий роз'єм починає надходити енергія з ДБЖ. А C19/C20 являє собою роз'єм живлення, що допускає підвищену, в порівнянні зі звичайними розетками, силу струму – до 16 А. Штекери і гнізда цього типу мають прямокутну форму і три контакти (два контакти живлення плюс заземлення); а застосовуються вони в основному для живлення обладнання з підвищеними вимогами до потужності — зокрема, серверних кластерів.