Порівняння LG OJ-98 vs Sony MHC-V77DW

Максимальна кількість звукових каналів, яке аудіосистема здатна відтворити через власну акустику.

— 1.0. Один канал аудіо допускає лише монофонічне звучання — достатня для того, щоб чути звук, але не забезпечує ефекту об'ємності. Перевагою цього варіанта є компактність, оскільки для нормальної роботи досить оснастити пристрій одним динаміком. Одноканальний формат зустрічається в основному в недорогих моделях, а також у найбільш компактних аудіосистемах, де невеликі розміри важливіше «навороченого» звуку.

— 2.0. Два канали — мінімально необхідна кількість для відтворення звуку у форматі стерео. Цей формат вже дає змогу досягти відчуття об'ємності, не вимагаючи занадто великої кількості динаміків і ускладнення всієї системи. Тому він дуже популярний.

— 2.1. Модифікація описаного вище формату 2.0, доповнена сабвуфером —спеціалізованим динаміком для низьких частот. Застосування сабвуфера покращує якість звуку, забезпечуючи насичене звучання басів.

— 2.2. Подальше розширення описаного вище формату 2.1, передбачає наявність двох сабвуферів — це покращує достовірність передачі низьких частот.

— 3.1. Розширена версія стандарту 2.1, в якій два класичних стереодинаміки доповнені не тільки сабвуфером, але і третім, центральним динаміком. Це дозволяє підвищити які...сть звуку — зокрема, за рахунок більш багатого об'ємного звучання.

Відзначимо, що моделі 2.0, не мають власного сабвуфера, можуть оснащуватися виходом для його підключення (див. нижче).

— Вбудована пам'ять. Власна пам'ять дає змогу зберігати і відтворювати музику та інший контент безпосередньо за допомогою аудіосистеми, без використання зовнішніх носіїв (які можуть зіпсуватися чи загубитися). Така пам'ять може бути заснована на жорстких дисках або SSD-модулі; перший варіант забезпечує гарну ємність при невисокій вартості, другий — швидше і надійніше.

— USB-порт. Класичний USB-порт, який в даному разі зазвичай використовується для флешок, зовнішніх жорстких дисків або інших пристроїв з функцією накопичувача — наприклад, мініатюрних плеєрів. Функції USB включають як мінімум пряме відтворення, однак можуть передбачатися й інші можливості — зокрема, обмін файлами з вбудованою пам'яттю (див. вище). Крім того, у разі необхідності через цей порт може здійснюватися і зарядка підключеного пристрою (наприклад, того ж кишенькового плеєра).

— Кардридер. Пристосування для читання інформації з карт пам'яті; такі носії досить популярні в сучасній електроніці. Найчастіше кардрідери призначені для різних версій карт SD або microSD, але можуть зустрічатися і інші варіанти; цей момент у кожному разі варто уточнювати окремо. Призначення цієї функції багато в чому аналогічно описаному вище USB-порту: насамперед вона застосовується для прямого відтворення, але можуть зустрічатися і інші функції.

— ...ef="/ua/list/18/pr-46075/">CD. Наявність CD-приводу означає, як мінімум, можливість роботи з дисками, записаними у форматі CD Audio (до 74 хвилин високоякісного звуку, з поділом на доріжки). Крім того, в сучасних аудіосистемах нерідко передбачається підтримка дисків з MP3-файлами; в такому форматі на один диск можна вмістити цілу збірку альбомів, однак якість звуку виходить більш низькою.

— DVD. Можливість роботи з оптичними дисками формату DVD. Ці диски значно місткіше, ніж CD, що дає змогу записувати на них не лише музику у високій якості, але і фільми; власне, найчастіше DVD використовуються як носії для зберігання відео. Цей стандарт також поступово витісняється більш сучасними носіями, але до остаточної «смерті» йому ще дуже далеко. Зазначимо, що DVD-приводи сумісні і з CD-дисками, але не навпаки.

— Blu-ray. Формат оптичних дисків високої ємності, що з'явився як стандарт зберігання відео високої роздільної здатності з багатоканальним звуком (можливостей DVD для таких об'ємів даних виявилося вже недостатньо). Для аудіоконтенту диски Blu-ray практично не використовуються. Через це, а також з низки інших технічних причин, в аудіосистемах підтримка таких носіїв зустрічається надзвичайно рідко.

— Вінілові платівки. Вбудований програвач для відтворення музики з вінілових платівок. Технічно такі носії є остаточно застарілими, проте у них все ще є чимало відданих шанувальників. Крім того, чимало аудіосистем з даною функцією підтримують запис на USB (див. «Додатково»); це може стати у нагоді власникам «вінілу», охочих перевести свої бібліотеки на сучасні носії.

Крім вищезгаданих, у сучасних аудіосистемах можуть передбачатися й інші види носіїв. Наприклад, деякі моделі оснащуються входами USB type B, завдяки чому можуть підключатися до комп'ютера через USB-роз'єм і працювати в ролі комп'ютерної акустики з розширеними можливостями (такими, як копіювання музики з ПК на зовнішній носій або навпаки).

Кількість радіостанцій, яку можна занести на згадку тюнера.

Сама собою пам'ять помітно спрощує роботу з тюнером. Замість того, щоб щоразу вручну шукати улюблені станції, достатньо «запам'ятати» їх і надалі просто вибирати хвилю зі списку в пам'яті приймача. Кількість комірок пам'яті в сучасних аудіосистемах може досягати кількох десятків; це буде особливо корисним жителям мегаполісів, де в ефірі багато станцій, а також тим, кому доводиться часто подорожувати та перебудовувати приймач на місцеві частоти.

Підтримка тюнером технології Radio Data System. Ця технологія використовується в основному в FM-діапазоні; вона дозволяє крім звукового сигналу передавати по радіо додаткову текстову інформацію — наприклад, назви транслюються композицій, анонси, рекламні повідомлення та т. ін. В аудіосистеми з підтримкою RDS ця інформація відображається на дисплеї.

Загальна потужність звуку забезпечується аудіосистемою на максимальній гучності, іншими словами — сумарна потужність усіх динаміків, штатно передбачені пристрої (включаючи сабвуфер).

Чим вище потужність, тим голосніше буде звучати система і тим більшу площу вона зможе перекрити. З іншого боку, висока потужність помітно позначається на ціні, габарити, вагу і енергоспоживання пристрою. Крім того, при оцінці і порівнянні з даним показником варто враховувати деякі нюанси. По-перше, деякі виробники йдуть на хитрість і приводять в характеристиках не середню, а пікову потужність звуку; такі цифри можуть бути дуже вражаючими, але до реальної гучності вони мають досить слабке відношення. Так що якщо вам здається, що заявлена потужність занадто висока — не завадить дізнатися, що саме мається на увазі в даному випадку. По-друге, при порівнянні варто враховувати наявність сабвуфера — він грає допоміжну роль, однак на нього може припадати більше половини від сумарної потужності системи. Через це при рівній загальній потужності пристрій з сабвуфером може виявитися тихіше моделі без сабвуфера: наприклад, система 2.0 на 40 Вт буде мати по 20 Вт на основний канал, тоді як у моделі 2.1 на 40 Вт на сабвуфер може припадати 20 Вт, і всього за 10 Вт — на основні динаміки.

Номінальна потужність звуку (див. «Потужність системи») на кожному з основних каналів аудіосистеми. Цей показник найчастіше зазначається в моделях з сабвуфером (див. «Кількість каналів»); знаючи його, можна оцінити розподіл потужності між основними колонками і низькочастотним динаміком.

Номінальна потужність сабвуфера — динаміка для низьких частот, що використовується в системах 2.1 та 3.1 (див. «Кількість каналів»). Про номінальної потужності в загальному див. «Потужність системи»; а у випадку з сабвуфером даний показник дозволяє оцінити гучність і насиченість баса, видається аудіосистемою, а також співвідношення між потужністю основних каналів і «саба»).

Терміном «імпеданс» позначають опір акустичної системи змінному струму. Зазначимо, що у разі аудіосистем цей параметр відіграє другорядну роль: він важливий для підбору акустики під підсилювач, а тут обидва компоненти здебільшого оптимально підібрані виробником один під одного. Тому на практиці інформація про імпедансі може стати в нагоді хіба що при пошуку колонок на заміну комплектним: вкрай бажано, щоб нова акустика мала той самий імпеданс, що і штатна.

Загальний діапазон частот, відтворений акустикою аудіосистеми. Вимірюється від нижнього порога самої низькочастотної колонки до верхнього — найбільш високочастотної: наприклад, в системі 2.1 з основними колонками на 100 – 22000 Гц і сабвуфером на 20 – 150 Гц загальне значення буде становити 20 – 22000 Гц.

Загалом чим ширший частотний діапазон — тим повніше буде відтворений звук, тим менше низьких і високих частот буде втрачено через недостатніх можливостей акустики. З іншого боку, не варто забувати, що фактична якість звуку залежить і від ряду інших параметрів — насамперед амплітудно-частотної характеристики. Крім того, чутні людиною частоти знаходяться в проміжку від 16 Гц до 22 кГц; відхилення від цих значень досить малі, а з віком верхня межа ще й знижується. Тому з практичної точки зору не має сенсу передбачати занадто широкий частотний діапазон; а вражаючі показники кшталт 10 – 50000 Гц, що зустрічаються в моделях топового класу, зазвичай, є своєрідним «побічним ефектом» високоякісних динаміків (і одночасно — маркетинговим ходом), ніж реально значущим моментом.