Порівняння Midea D80-20ED2(D) vs Ballu BWH/EU 80 Rodon Dry

Штатний спосіб встановлення водонагрівача.

Вибір за цим параметром залежить насамперед від того, скільки вільного місця є для установки пристрою і яку форму має це простір. Тому коли місця багато (наприклад, в розпорядженні користувача ціла стіна в котельні приватного будинку) — на даний параметр можна не звертати особливої уваги. А ось в обмежених умовах кожен спосіб встановлення буде мати свої нюанси.

— Вертикальний. Влаштування вертикального компонування, витягнуті у висоту. Цей варіант добре підійде для вузьких тісних приміщень — наприклад, санвузли в малогабаритній міській квартирі.

— Горизонтальний. Горизонтальна компонування слабкіше підходить для тісних приміщень, ніж вертикальна, проте в деяких умов саме вона може виявитися оптимальною — наприклад, якщо місце під прилад має вигляд невисокою горизонтальної ніші. Також відзначимо, що в такому виконанні випускаються багато проточні водонагрівачі (див. «Тип») — вони не займають багато місця, а горизонтальна орієнтація з низки причин вважається для таких пристроїв оптимальною.

— Підлоговий. Моделі, що встановлюються на підлогу (на противагу всім описаним вище варіантами, які передбачають кріплення на стіну). Головна перевага такої установки — простота: не потрібно свердлити стіни і готувати інші спеціальні кріплення, достатньо наявності вільного місця на підлозі. Крім тог...о, для підлогових водонагрівачів не так критичні обмеження по вазі, і цей спосіб можна застосовувати навіть для самих потужних, ємних і, відповідно, великих моделей. З іншого боку, саме вільне місце на підлозі є далеко не завжди, і для обмежених умов даний спосіб встановлення підходить погано.

— Універсальний (підвісний). Пристрої, що допускають розміщення в будь-якому положенні — як горизонтальному, так і вертикальному (докладніше див. вище). Перевага цього варіанта очевидно: користувач може вибрати спосіб встановлення на свій розсуд, залежно від ситуації.

Форма корпуса водонагрівача.

Традиційними варіантами форми вважаються циліндрична і прямокутна, однак в наш час зустрічаються і більш специфічні варіанти — плоский корпус, вузькі циліндричні пристрої. Ось особливості кожного з цих варіантів:

— Циліндричний. Подібна форма фактично є традиційною для накопичувальних водонагрівачів. Пов'язано це з тим, що при тому ж загальному об'ємі на циліндричний бак потрібно менше матеріалу, ніж, наприклад, на прямокутний; та й у виробництві такі ємності прості і дешеві, що дає змогу застосовувати їх в бойлерах будь-якої цінової категорії. До недоліків даної форми можна віднести перш за все деяку громіздкість в порівнянні з іншими варіантами.

— Прямокутний. Корпус прямокутної форми, з явно вираженими передніми і боковими гранями; кути при цьому можуть бути як різко окресленими, так і закругленими. Це традиційна форма для проточних водонагрівачів, перш за все газових, проте її можна зустріти в досить великій кількості накопичувальних моделей. Відповідно, особливості прямокутного корпусу будуть різними – залежно від типу нагрівача. Так, в проточних моделях «прямокутник» просто є одним з найбільш зручних варіантів з точки зору загального компонування. А ось в бойлерах така форма відрізняється від плоскої (див. нижче) лише дещо більшою товщиною і, в деяких варіантах, явн...о вираженими кутами.

— Плоский. Варіант, що зустрічається в основному в накопичувальних електричних нагрівачах. Подібні пристрої виглядають так, як ніби класичний циліндричний корпус сплющили ззаду і спереду, зменшивши його товщину за рахунок збільшення ширини (а іноді і висоти). Таким чином, подібний бойлер не так сильно виступає перед стіною, як циліндричний; в деяких ситуаціях цей момент може виявитися принциповим — наприклад, при встановленні в туалеті, де циліндричний пристрій нависав би над унітазом, створюючи дискомфорт.

— Вузький. Різновид циліндричних корпусів, що характеризується зменшеним діаметром. Іншими словами, бойлери з даної категорії також круглі, проте при тому ж об'ємі вони мають помітно меншу ширину і товщину, ніж традиційні циліндричні. У обмежених умовах це може виявитися вельми корисно; однак треба враховувати, що платою за зменшення діаметра є збільшення висоти.

— Емаль. Як і пластик, емаль хімічно нейтральна і не впливає на смак і запах води, при цьому вважається більш міцною і довговічною. Теоретично даний матеріал схильний до появи мікротріщин, в т. ч. через перепаду температур (що в кінцевому підсумку призводить до контакту води з металом і корозії). Однак на практиці в бойлерах найчастіше застосовуються висококласні термостійкі емалі, мають той самий коефіцієнт теплового розширення, що і матеріал бака, і ушкоджуються тільки при порушенні умов експлуатації (або при сильних ударах).. Так що згаданий недолік характерний в основному для самих недорогих моделей з відповідною якістю матеріалів.

— Нержавіюча сталь. Завдяки високій міцності «нержавійка» вважається найбільш надійним і довговічним на сьогоднішній день матеріалом. На відміну від емальованих, такі баки абсолютно не бояться перепадів температур, а також нормально переносять удари і струси, в т. ч. досить сильні. З іншого боку, варто сталь помітно дорожче емалі. При цьому для подібних ємностей не виключена ймовірність корозії — особливо якщо мова йде про дешеві приладах, де використані застарілі технології зварювання, і матеріал швів може відрізнятися від матеріалу бака. Для усунення цього явища необхідна катодний захист, яка ще більше позначається на вартості.

— Склокераміка. Матеріал, багато в чому схожий з описаною вище емаллю. З одного боку, ск...локераміка не входить у реакцію з водою, не впливає на її смак і властивості, а також вважається досить надійним. З іншого боку, цей матеріал більш крихкий і схильний до появи мікротріщин і втрати своїх властивостей — як у міру зносу, так і через сильного нагріву. Через це подібні водонагрівачі зазвичай мають обмеження рекомендованої температури до 60 °С

— Пластик. Пластик хімічно стійкий, не схильний до корозії і практично не впливає на склад води, до того ж коштує недорого. Головним недоліком пластикового покриття вважається недовговічність.

— Мідь. Мідне покриття використовується виключно в проточних водонагрівачах (див. «Тип»); точніше кажучи, в таких пристроях весь резервуар зазвичай робиться мідним. Для накопичувального бака даний матеріал не підходить: мідь занадто важка, до того ж має корозійний вплив на деякі матеріали (алюміній, чавун) внаслідок своїх електрохімічних властивостей, навіть якщо ці матеріали використовуються поза нагрівача, в інших деталях системи водопостачання. Проте в невеликій ємності в проточному водонагрівачі ці моменти непомітні, при цьому мідь відмінно переносить стиснення і розтягування при перепадах температур.

— Титан-кобальтовий сплав. Спеціальний сплав, який характеризується високою міцністю і стійкістю до корозії, проте й коштує досить недешево. Зустрічається вкрай рідко, виключно в нагрівачах топового рівня.

Час нагріву накопичувального водонагрівача (див. «Тип»), повністю заповненого холодною водою, до робочої температури.

Варто пам'ятати, що дана характеристика не є стовідсотково точною. Виробники зазвичай вказують час нагріву для певних умов: повністю заповнений бак, максимальна інтенсивність нагріву, підвищення температури (∆t) на певну кількість градусів. На практиці же час нагрівання може відрізнятися, причому як одну, так і в іншу сторону. Наприклад, якщо для пристрою заявлено час нагріву 20 хвилин при ∆t = 50 °С, при нагріванні води до 15 °С до 60 °С час буде менше (∆t = 45 °С). Тим не менш, цей показник дозволяє оцінити загальну продуктивність котла, і при рівних ∆t і об'ємах різні моделі можна порівнювати з часу нагрівання.

Кількість окремих нагрівальних елементів, передбачене в конструкції водонагрівача. При цьому враховується саме загальна кількість елементів, незалежно від того, належать вони до одного типу або до різним: наприклад, 2 теплообмінника і 1 ТЕН вважаються як 3 елемента.

Всі газові моделі (див. «Джерело енергії») мають тільки один нагрівальний елемент — цього цілком достатньо для ефективної роботи. У комбінованих пристроях (див. там само), навпаки, нагрівальних елементів за визначенням декілька (не менше двох — теплообмінник і електричний). В електричних і непрямих водонагрівачах варіанти можуть бути різними.

Зміст декількох однотипних нагрівачів полягає насамперед у підвищенні ефективності нагріву. Наприклад, в проточному (див. «Тип») електричному пристрої таким чином можна збільшити робочу довжину — відстань, що проходить вода всередині приладу від входу до виходу; за рахунок збільшення робочої довжини вода довше знаходиться під нагріванням. В накопичувальних електричних моделях кілька нагрівачів забезпечують більш рівномірний прогрів води, а до непрямих — дають змогу відбирати більша кількість тепла. Крім того, у непрямих приладах теплообмінники можуть розрізнятися за джерела нагрівання: наприклад, один може працювати від опалювального котла, другий — від сонячного колектора.

Також відзначимо, що дублювання нагрівальних елементів може використовуватися ще й як захист від збоїв: при виході одного з них з ладу ефек...тивність нагріву знижується, але пристрій залишається працездатним. Втім, така можливість є далеко не у всіх моделях з кількома нагрівачами, її наявність варто уточнювати окремо.

Серед функцій водонагрівача зустрічаються терморегулятор, авторегулятор витрати води, Smart (автоматичний режим), програматор, дисплей і управління через Інтернет. Детальніше про кожну з них

— Терморегулятор. Пристосування, що дає змогу регулювати температуру води на виході з нагрівача. У накопичувальних моделях (див. «Тип») терморегулятором фактично виставляється максимальна температура нагрівання води в баку; в проточних пристроях ця функція здійснюється за рахунок зміни інтенсивності нагрівання.

– Авторегулятор витрати води. Застосовується в проточних водонагрівачах. Оскільки вода в таких приладах нагрівається «на ходу», в процесі її руху через нагрівач, то чим вище швидкість руху води (чим більше напор) — тим нижче температура нагрівання, і при занадто великому напорі потужності приладу може просто не вистачати для ефективного нагрівання. Застосування авторегулятора витрати води дає змогу уникнути цього – ця система регулює швидкість руху води через нагрівач, при необхідності обмежуючи його.

– Smart (автоматичний режим). Спеціальний «розумний» режим, в якому управління бойлером (перш за все інтенсивністю нагрівання) здійснюється автоматично. Конкретні особливості даного режиму можуть бути різними, залежно від моделі. Втім, н...айчастіше зустрічається наступний формат роботи: протягом першого тижня використання пристрій запам'ятовує, в який час доби використовувалося найбільше гарячої води, а потім режим роботи нагрівача підлаштовується під ці дані. Таким чином, бойлер в потрібний час забезпечує користувача гарячою водою і водночас не витрачає енергію на нагрівання в години, коли нагрівання не потрібне.

— Програматор. Наявність програмованого термостата – пристрою, що дає змогу не просто підтримувати температуру, але ще і програмувати роботу пристрою на певний період часу. Найпростіші програматори працюють як таймер, вмикаючись в потрібний час (режим відпустка або канікули, коли пристрій кілька днів не активний, а до повернення сім'ї в будинок, він увімкеться і підігріє воду). Більше прогресивні дають змогу задавати режим роботи по окремих днях. Так чи інакше, дана функція забезпечує додаткову зручність і усуває необхідність постійно регулювати роботу пристрою вручну. З іншого боку, наявність програматора позначається на вартості.

— Дисплей. Зазвичай в якості дисплея використовується найпростіший РК-екран на кілька символів. Однак навіть таке оснащення помітно підвищує зручність і інформативність управління. На дисплей можуть виводитися різні службові дані – починаючи від температури води в баку і закінчуючи повідомленнями про неполадки і збої. Дана функція дещо підвищує вартість пристрою, проте в порівнянні із загальною вартістю нагрівача цей момент зазвичай незначний.

– Управління через Інтернет. Конкретні нюанси такого управління можуть відрізнятися: наприклад, одні моделі використовують спеціальний додаток, що встановлюється на смартфон або планшет, інші можуть працювати через звичайний браузер з будь-якого комп'ютера. Однак в будь-якому разі дана функція дає змогу управляти нагрівачем практично з будь-якої точки земної кулі – за умови, що там є доступ до Інтернету. Крім того, при такому управлінні користувач може також стежити за станом пристрою і отримувати різні повідомлення (про вмикання і вимикання, про температуру води в баку, про різні неполадки тощо).

Місце розташування органів керування нагрівачем. Вибирати по цьому параметру варто з урахуванням того, де планується встановити пристрій і з якої сторони доступ до нього буде найбільш зручний. Наприклад, при установці в обмежених умовах водонагрівач може бути відкритий тільки збоку або знизу; для таких випадків варто підшукати модель з відповідним розташуванням органів управління.

Напрямок, з якого до нагрівника підключаються труби. Вибір за цим параметром залежить насамперед від особливостей місця, де планується розмістити пристрій. Відзначимо, що в універсальних моделях (див. «Установка») місце підключення труб залежить від способу установки, при цьому конкретні варіанти в різних моделях можуть бути різними, це в кожному разі варто уточнювати окремо.

Термін гарантії, заявлений виробником для бака накопичувального водонагрівача (див. «Тип»).

Цей параметр важливий з тих міркувань, що в плані обслуговування бак є найбільш складним елементом: інші деталі водонагрівача порівняно легко ремонтуються і змінюються, а при неполадках з баком часто буває простіше замінити бойлер цілком. У найбільш прогресивних моделях гарантія на бак може складати 10 років і більш.