Порівняння Maltec DH-800 vs MYCOND Roomer 12

- Конденсаційний. Моделі, що працюють за принципом кондиціонера – видалення надмірної вологості здійснюється шляхом конденсації водяної пари. Для цього в конструкції подібних осушувачів передбачається наявність випарника та конденсатора, а за контуром системи циркулює холодоагент. Прилад примусово втягує вологе повітря з приміщення та направляє його через випарник, де потоки охолоджуються до точки роси та випадає конденсат. Зібрана волога відправляється у спеціальний бак або виводиться через дренаж. На наступному етапі вентилятор у конструкції осушувача проганяє повітряні маси через конденсатор, який їх трохи підігріває та виводить назовні сухе тепле повітря. До розряду конденсаційних осушувачів відноситься переважна більшість побутових моделей.

- Термоелектричний (Пельтьє). Осушувачі повітря з термоелектричними пластинами в конструкції - наприклад званими елементами Пельтьє. При подачі на таку пластину постійної напруги одна сторона її нагрівається, а протилежна стає холодною. Пари води з повітря конденсуються на холодному боці, а осушене повітря нагрівається з гарячого боку. Конденсат стікає у спеціальну ємність. Осушувачі з елементами Пельтьє мають безкомпресорну конструкцію та призначені для осушення кімнат невеликої «квадратури».

- Адсорбційний. Специфічний різновид осушувачів, який використовує наприклад звану адсорбційну технологію — по...глинання вологи з повітря спеціальною речовиною, що вбирає. Цим адсорбційні пристрої відрізняються від інших типів осушувачів, в яких застосовується принцип конденсації вологи на охолоджених поверхнях. Технологія коштує досить дорого, проте вона дає змогу працювати в широкому діапазоні температур, включаючи мінусові. Подібні агрегати незамінні в холодильних та морозильних камерах, на деяких етапах хімічного виробництва, критих льодових стадіонах та інших специфічних умовах, для яких конденсаційні моделі непридатні.

Номінальна продуктивність осушувача — максимальний об'єм вологи, що агрегат здатний видалити з повітря за добу.

Для ефективної роботи продуктивність осушувача повинна бути не менше, ніж кількість зайвої вологи, яка накопичується в приміщенні за той же час. Цю кількість можна розрахувати за допомогою спеціальних формул або програм-калькуляторів. Щоправда, результати таких розрахунків виходять досить приблизними, однак їх цілком можна використовувати при підборі, а для повної гарантії варто взяти запас продуктивності хоча б у 10 – 20 %. При бажанні цей запас може бути і більше; але варто враховувати, що висока продуктивність помітно позначається на ціні, габаритах і енергоспоживанні осушувача.

Споживана потужність осушувача в штатному режимі роботи.

З практичної точки зору ця характеристика є вторинною — виробники підбирають потужність таким чином, щоб забезпечити потрібні параметри (продуктивність, повітряний потік тощо), і при виборі варто орієнтуватися насамперед на ці параметри. Тим не менш, від споживаної потужності теж залежать певні практичні моменти. По-перше, підключати до звичайних побутових розеток можна тільки моделі не більш ніж на 3 – 3,5 кВт; при більш високому енергоспоживанні потрібно або живлення 400 В (див. «Тип підключення»), або підключення безпосередньо до щитка. Втім, навіть потужність понад 2 кВт зустрічається в сучасних осушувачах рідко — у більшості таких пристроїв енергоспоживання лежить в діапазоні від 500 до 1000 Вт або від 1000 до 2000 Вт, а в найбільш скромних моделях воно взагалі не перевищує 500 Вт. По-друге, дані про потужність можуть знадобитися для розрахунку навантаження на електромережу. Така необхідність виникає переважно для підбору додаткового обладнання — автоматів вимикання, стабілізаторів, ДБЖ і т. ін.

Також відзначимо, що моделі зі схожими робочими характеристиками можуть розрізнятися по енергоспоживанню. При цьому більш економний осушувач часто коштує дорожче, проте при регулярному використанні ця різниця окупається за рахунок зниження витрат на електроенергію.

Від типу керування залежить те, як зовнішні керуючі елементи (кнопки, ручки, повзунки) взаємодіють із «начинкою» агрегата. Тут можливі два варіанти:

- Механічне. Системи, в яких органи керування безпосередньо впливають на окремі вузли осушувача. Наприклад, регулювання швидкості вентилятора (див. «Функції») у таких системах може здійснюватися за рахунок повзунка, що безпосередньо змінює опір резистора в ланцюгу живлення вентилятора; таймер відключення (див. там же) є поворотною ручкою з годинниковим механізмом і т. п. Механічне керування надзвичайно просто і надійно, воно підходить для роботи з усіма базовими функціями осушувача і при цьому обходиться недорого. З іншого боку, за точністю такі системи поступаються електронним, до того ж вони не дають змогу реалізувати багато додаткових можливостей (дистанційне керування, дисплей тощо). Тому, хоча цей тип керування можна зустріти у всіх категоріях осушувачів, проте в цілому таких моделей на сучасному ринку менше, ніж електронних.

- Електронне. Управління, яке здійснюється через спеціальну електронну схему: кожна дія користувача (натискання кнопки, поворот ручки тощо) обробляється цією схемою, і вже з неї на робочі елементи осушувача надходять управляючі сигнали. Такі системи є більше функціональними та просунутими, ніж механічні. Наприклад, вони дають змогу використовувати різні додаткові функції, що помітно «полегшують життя» корис...тувачеві — наприклад, дисплеї та пульти дистанційного керування; а керування окремими параметрами може здійснюватися з дуже високою точністю та невеликим кроком регулювання. Недоліками електронних систем вважають вищу вартість та меншу надійність, ніж у механіки, а також складність у ремонті. У той же час ці недоліки не так часто виявляються критичними: так, відмінності у вартості зазвичай майже непомітні на тлі загальної ціни пристроїв, а можливість відмови у сучасній електроніці все одно є дуже низькою. Тож у наш час це найпопулярніший тип керування серед осушувачів усіх категорій. А реалізовано може бути як кнопками, так і сенсорної панеллю. Другий варіант надає пристрою солідності.

Найбільша кількість повітря, яку осушувач здатний пропустити через себе за годину.

Вибір за цим параметром залежить від розміру приміщення. Вважається, що для ефективної роботи осушувач повинен за годину проганяти через себе кількість повітря, що перевищує об'єм приміщення в 3 – 4 рази; а визначити об'єм приміщення можна, помноживши площу на висоту стелі. Приміром, кімната на 12 м2 зі стелями 2,5 м вміщуватиме 12*2,5 = 30 м3 повітря; відповідно, для ефективної роботи в такій кімнаті потрібен осушувач з продуктивністю 30*3 = 90 м3/год, а краще 30*4 = 120 м3/год. Цілком можна вибирати агрегат і з запасом за повітряним потоком — хіба що треба враховувати, що збільшення продуктивності позначається на ціні і енергоспоживанні. А ось занадто низьке значення цього параметра однозначно небажане: такий осушувач просто не зможе ефективно впоратися зі своїм завданням.

Що стосується конкретних цифр, то відносно малопотужні моделі видають до 250 м3/год, техніку на 251 – 500 м3/год і 501 – 750 м3/год можна віднести до середнього рівня, а чимало агрегатів здатні обробити і більше 750 м3/год.

Діапазон відносної вологості (Rh— relative humidity) навколишнього повітря, при якому осушувач гарантовано здатний впоратися зі своїм завданням і видати при цьому робочі характеристики на рівні, заявленому виробником.

Чим ширше цей діапазон, тим універсальніше агрегат, тим менше у нього ймовірності опинитися в позаштатних умовах. Водночас при виборі варто враховувати специфіку застосування осушувача. Так, осушувачі першопочатково розраховані на підвищену вологість повітря, однак можливість роботи при 100% відносній вологості потрібна далеко не завжди. Наприклад, в холодну пору року надходить з вулиці повітря осушується» сам по собі при нагріванні в приміщенні (через підвищення температури відносна вологість падає, хоча фактична кількість вологи в повітрі не змінюється), і навіть в сиру погоду осушувача з межею в 80 – 90% може виявитися цілком достатньо. А нижня межа осушення безпосередньо залежить від завдань, що стоять перед пристроєм. Якщо мова йде про житлових приміщеннях, офісах і інших місцях, де потрібно створити приємні для людей умови, то потрібно врахувати, що найбільш комфортні для людини значення щодо вологості становлять 40 – 70%. Тому для таких умов немає сенсу спеціально шукати прилад з нижньою межею менше 40%. А ось для специфічних завдань на зразок висушування приміщень при ремонті, складського зберігання і т. ін. можуть знадобитися і менші показники вологості.

Зазначимо, що вихід за межі робочого діапазону не завжди є надзвичайною ситуац...ією, загрозливою неполадками і іншими неприємностями: багато моделі цілком здатні працювати і в таких умовах, хіба що ефективність роботи може знизитися. Втім, цей момент в будь-якому разі не завадить дізнатися з офіційної документації.

Діапазон температур навколишнього повітря, в якому осушувач може нормально працювати. Чим ширше цей діапазон, тим більш універсальним є осушувач, тим різноманітніші умови, в яких його можна застосовувати. Зазначимо, що, на відміну від діапазону вологості (див. вище), вихід за межі робочих температур загрожує не тільки втратою ефективності, але і серйозними неполадками і навіть поломками. Тому вибирати агрегат за цим параметром варто з таким розрахунком, щоб гарантовано перекрити можливі коливання температури повітря, з яким доведеться працювати осушувачу.

Зазначимо, що більшість сучасних моделей розраховані на роботу при «плюсових» температурах, причому нижній поріг становить у середньому близько 4 – 5 °С. Єдина різновид осушувачів, здатна працювати при температурах нижче нуля — адсорбційні (див. «Призначення»).

Обсяг бака для збору конденсату (вилученої з повітря вологи), передбаченого в конструкції осушувача.

Чим ширшими бак для конденсату — тим повільніше він буде наповнюватися й тим рідше доведеться його спорожняти. Особливо це важливо для агрегатів високої продуктивності (див. вище). З іншого боку, об'ємний резервуар має відповідні розміри, що позначається на габаритах всього осушувача. Оцінюючи співвідношення між ємністю бака і продуктивністю осушувача, варто враховувати, що пристрій дуже рідко працює на повну продуктивність. Докладніше про це див. «Продуктивність»; тут же відзначимо, що якщо, приміром, осушувач з показниками 24 л/добу має бак на 4 л — це не означає, що бак обов'язково буде заповнюватися доверху кожні 4 години. Альтернативою баків є використання систем постійного відводу конденсату; детальніше про них див. «Функції».

Тип холодоагенту, що використовується в осушувачі.

Холодоагентом називають особливу речовину (найчастіше фреон), яка циркулює по контуру охолодження в осушувачах з конденсаційним принципом роботи (а це всі різновиди, крім адсорбційних — див. «Призначення»). Ця речовина забезпечує відведення надлишків тепла, що виділяється при конденсації вологи. Від типу холодоагенту залежать насамперед технічні особливості його застосування — такі, як можливість часткової заміни і вимоги до міцності контуру охолодження.

В сучасних осушувачах можна зустріти переважно такі марки холодоагентів, як R22, R407С, R410A, R134A, R290 і R32. Ось їх загальний опис:

— R22. «Найдавніший» із тих, що зустрічаються в наш час різновидів холодоагенту. Відрізняється невисокою вартістю, малим робочим тиском (що позитивно позначається на надійності і ціні самих контурів охолодження) та однорідністю складу, що дає можливість при витоку холодоагенту не змінювати його цілком, а просто поповнювати систему потрібною кількістю рідини. Однак R22 екологічно небезпечний (переважно для озонового шару), через що в наш час він поступово витісняється прогресивнішими складами.

— R32. Досить прогресивний холодоагент, що поєднує в собі три ключові переваги: ефект...ивність, екологічну безпеку і однорідність. Осушувачі повітря з R32 можна зробити досить компактними і водночас потужними; ця речовина не руйнує озоновий шар і не чинить значного впливу на глобальне потепління. Головним недоліком моделей з даним типом холодоагенту є висока ціна.

— R407С. Холодоагент, створений як безпечна альтернатива R22; не чинить ніякого впливу на озоновий шар. Водночас коштує такий склад значно дорожче; робочий тиск у нього трохи вищий, через що потрібна велика міцність охолоджуючого контуру (хоча і не настільки висока, як для R410A); а поліефірне масло, що використовується з R407C, схильне вбирати вологу і втрачати властивості. Крім того, цей холодоагент зеотропний (неоднорідний за складом): його компоненти мають різні температури кипіння і різну швидкість випаровування. У результаті навіть при невеликому витоку склад холодоагенту і його властивості змінюються, і виправити ситуацію можна тільки повною заміною фреону.

— R410A. Ще одна «екологічна» альтернатива R22. На відміну від R407C, є азеотропним — складається з компонентів з однаковими характеристиками випаровування; так що при витоку співвідношення цих компонентів не змінюється, і в цьому разі допускається дозаправка контуру замість повної заміни фреону. З іншого боку, R410A відрізняється високим робочим тиском, що висуває серйозні вимоги до міцності і надійності охолоджуючого контуру і підвищує його вартість; та й сам холодоагент досить дорогий.

— R454C. Холодоагент на основі гідрофіліна вважається екологічно чистим і безпечним для навколишнього середовища, позиціонується як ще один варіант заміни застарілого R22 і альтернатива R407C. За складом являє собою суміш R32 і R1234YF.

— R134A. Один із сучасних фреонів з прогресивними властивостями. Повністю однорідний, як R22, але при цьому абсолютно безпечний для озонового шару і характеризується низьким коефіцієнтом впливу на глобальне потепління. Недолік даного холодоагенту традиційний — висока вартість; крім того, він використовує поліефірне масло, схильне до вбирання вологи.

— R290. Зріджений пропан, що використовується в якості холодоагенту. Має цілий ряд переваг: нетоксичний, екологічно безпечний (нульовий вплив на озоновий шар, мінімальний вплив на глобальне потепління), однорідний (тобто не потребує повної заміни в разі витоку, досить поповнити відсутню кількість), використовується з мінеральним маслом, яке нечутливе до вологи. Крім того, пропан має невеликий робочий тиск, що спрощує конструкцію контурів та знижує їх вартість, а також низьку температуру на виході з компресора, що сприяє ефективності. Недоліків у цього холодоагенту два: вогненебезпечність і високі вимоги до потужності компресора, через що такі агрегати виходять досить важкими і громіздкими. Тому, незважаючи на всі переваги, R290 використовується досить рідко.