Порівняння Grand AG-21UBL Pro vs Grand DA-21BL Pro

Загальний тип інструменту.

В наш час в одну категорію з традиційними дрилями обєднують також декілька інших різновидів ручного інструменту, зі схожою конструкцією і принципом роботи: дрилі-шурупокрути, класичні шурупокрути, гайкокрути та електричні викрутки. Ось докладний опис кожного з цих різновидів:

— Дриль. Традиційні дрилі — електроінструмент для свердління отворів в різних матеріалах. За спеціалізацією і «ваговою категорією» такі інструменти варіюються від мініатюрних акумуляторних моделей до важких професійних агрегатів для алмазного свердління (див. «Призначення»). У будь-якому разі дрилі оснащуються патронами для встановлення свердл, а також двигунами, розрахованими на значний опір при роботі. Також відзначимо, що багато подібних агрегатів мають ударний режим, однак дриль все ж не здатна замінити повноцінний перфоратор (докладніше див. «Функції»).

— Шурупокрут. По суті — електричний (або пневматичний) аналог ручної викрутки. Застосовується насамперед для закручування і відкручування шурупів, гвинтів та іншого аналогічного кріплення за допомогою біт — змінних насадок, форма яких імітує різні викруткові наконечники (прямі, хрестоподібні тощо). Відповідно, стандартний тип фіксатора для насадки в такому інструменті — під біту (див. «Тип патрона»). Від викруток...з електричним приводом (див. нижче) шурупокрути відрізняються більш високою потужністю, кращою придатністю для тривалих робіт і високих навантажень, а також більшими габаритами і досить значною (у порівнянні, зрозуміло) вагою.

— Дриль-шурупокрут. Інструменти (переважно акумуляторні, див. «Джерело живлення»), що суміщають в собі функціонал дриля і шурупокрута. Докладніше про той та інший див. вище, а такі «гібридні» пристрої надзвичайно популярні в наш час завдяки універсальності. Перемикання між режимами свердління і закручування в них здійснюється заміною патрона, а також, в більшості моделей — регулювання крутного моменту (див. нижче). У той же час варто відзначити, що порівняно з традиційними дрилями ефективність таких агрегатів при свердлінні досить невисока, вони не призначаються для високих навантажень, твердих матеріалів і великих діаметрів свердління. Це пов'язано з тим, що для досягнення високої потужності довелося б збільшити габарити і вагу, що помітно ускладнило б застосування у форматі шурупокрута.

— Гайкокрут. Свого роду електричні і пневматичні аналоги торцевих ключів: інструменти, призначені для роботи з гайками та іншим аналогічним кріпленням (наприклад, болтами, що мають головки без шліц). Гайкокрути багато в чому аналогічні описаним вище шурупокрутам і відрізняються переважно типом патрону — зазвичай це квадрат під торцеві головки різних розмірів.

— Викрутка. Електричний аналог звичайної ручної викрутки (пневматичний привод в таких пристроях з ряду причин не застосовується). Деякі з таких моделей мають пряму форму корпуса (див. «Конструкція») і зовні дуже схожі на ручні інструменти; інші нагадують зменшені і полегшені шурупокрути (див. нижче). В будь-яокму разі, електровикрутки призначаються переважно для робіт, де точність і акуратність важливіше високих зусиль (або де ці зусилля просто не потрібні). У світлі цього невисока потужність таких пристроїв є не стільки недоліком, скільки особливістю. До того ж ця особливість дає змогу без особливих труднощів застосовувати акумуляторне живлення, роблячи інструмент максимально автономним; власне, електровикрутки з роботою від мережі в наш час майже не зустрічаються. А невеликі розміри і вага, зі свого боку, сприяють згаданій точності й акуратності.

Швидкість обертання робочої насадки, що забезпечується інструментом.

Якщо в даному пункті вказується одне число (наприклад, 1800) — це може бути як стандартна, незмінна, так і максимальна швидкість обертання. Про максимальну швидкість мова йде в тому разі, якщо інструмент має більше однієї швидкості (див. «Кількість швидкостей») і/або регулятор обертів (див. «Функції»). Зі свого боку, два або три числа через косу лінію (наприклад, 1100/2300/3400) вказуються тільки для моделей, що мають відповідну кількість окремих швидкостей. Кожне з цих чисел позначає стандартне (а при наявності регулятора обертів — максимальне) число обертів на одній з швидкостей.

У будь-якому разі при виборі інструменту за кількістю обертів варто враховувати як його загальний тип (див. «Пристрій»), так і специфіку передбачуваних робіт. Докладні рекомендації з цього приводу досить широкі, їх немає сенсу повністю приводити тут – краще звернутися до спеціальних джерел. Відзначимо лише кілька загальних моментів. Так, високообертовими в наш час вважаються дрилі, здатні видати більше 3000 об/хв. В цілому ж висока швидкість сприяє продуктивності, проте тут є і зворотна сторона: підвищення обертів (при тій же потужності) знижує крутний момент — відповідно, падає ефективність роботи з непіддатливими матеріалами і насадками великого діаметру. Тому спеціально шукати «швидкісний» інструмент має сенс лише в тому разі, якщо швидкість має ключове значення; при цьо...му не завадить переконатися, що обрана модель здатна забезпечити необхідну ефективність і за крутним моментом.

Кількість ударів в хвилину, що забезпечується інструментом з підтримкою відповідного режиму.

Детальніше про це режимі див. «Функції», тут же відзначимо, що він може передбачатися як в дриль, так і в шурупокрутах і гайковертах (див. «Пристрій»), і сенс ударного режиму в цих різновидах дещо різний. Тому і швидкості розрізняються: багато дрилі здатні видавати близько 48 000 уд/хв, а то і 64 000 уд/хв, тоді як у шурупо - і гайковертах «класикою жанру» вважається 3200 уд/хв, а значення вище 3500 уд/хв практично не зустрічаються.

Загальний зміст цього показника також безпосередньо пов'язаний з типом. Так, серед дрилів різниця в швидкості довбання може бути досить великою. У таких інструментах більше число ударів позитивно позначається на загальній продуктивності та ефективності, а менша — сприяє акуратності і знижує ризик пошкодити делікатні матеріали. У шурупокрутах і гайковертах висока швидкість також сприяє загальної ефективності, але у більшості таких інструментів відмінності за цим показником не настільки значні, щоб ця різниця була помітна на практиці.

Крутний момент – це найбільше зусилля, з яким дана модель здатна провертати робочу насадку.

Вищий крутний момент дає більше можливостей, він дає змогу справлятися зі складними задачами на зразок свердління в твердих матеріалах, відкручування гвинтів і гайок, що прикіпили, тощо. З іншого боку, велике зусилля вимагає відповідної потужності — а це, зі свого боку, впливає на габарити, вагу і вартість самого інструменту, а також висуває підвищені вимоги до живлення (потужності мережі, ємності акумулятора або тиску/продуктивності компресора). А для деяких задач зайвий крутний момент в принципі неприпустимий, так що для максимальної універсальності бажано мати регулювання крутного моменту – а це ще більше позначається на вартості. І чим більше ступенів, тим оптимальніше можна налаштувати інструмент на виконання того чи іншого виду роботи. Так що загальне правило таке: при виборі варто враховувати специфіку планованих робіт, а не гнатися за найбільшим робочим зусиллям.

Докладні рекомендації щодо вибору оптимального крутного моменту для різних типів інструменту (див. «Пристрій») можна знайти в спеціальних джерелах. Тут же відзначимо, що ключове значення він має перш за все для шурупокрутів, хоча наводиться і для інших типів інструментів. При цьому в «найслабших» моделях максимальне робоче зусилля не перевищує 15 Нм, в найпотужніших воно становить більше 150 Нм.

Тип редуктора, передбаченого в конструкції інструмента.

Редуктор можна спрощено описати як механізм, що передає обертання від електродвигуна на патрон. При цьому, зазвичай, швидкість обертання знижується, за рахунок чого збільшується крутний момент. Різні типи редукторів розрізняються як раз за кількістю швидкостей, які можна отримати на виході. Найпростіший різновид таких механізмів — одношвидкісні, вони максимально прості, компактні і надійні. При цьому в інструменті з 1-швидкісним редуктором цілком може передбачатися регулювання швидкості — за рахунок електронних схем, що дозволяють регулювати оберти двигуна. З іншого боку, зниження фактичної швидкості за рахунок електронного регулювання веде не до підвищення, а до зниження крутного моменту.

Більш прогресивними є багатошвидкісні редуктори, мають зазвичай від 2 до 4 швидкостей. Такі механізми є аналогом коробки передач до авто: швидкість в них регулюється за рахунок зміни передавального числа, так що зниження швидкості веде до збільшення крутного моменту, і навпаки. Подібна регулювання вважається більш практичною, ніж описана вище електронна; зворотною стороною є складність і висока вартість багатошвидкісних редукторів.

Загальна вага інструменту — зазвичай, самого пристрою, без насадок. Для акумуляторних моделей (див. «Джерело живлення»), зазвичай, вказується маса з встановленим штатним акумулятором; для моделей на батарейках вага може наводитися як з елементами живлення, так і без них, проте в даному разі цей момент не особливо принциповим.

За інших рівних умов менша вага спрощує роботу, підвищує точність рухів і дає змогу довше використовувати інструмент, не втомлюючись. Однак варто мати на увазі, що висока потужність і продуктивність неминуче збільшують і масу інструменту; а різні хитрощі для зниження ваги підвищують ціну і можуть знизити надійність. Крім того, в деяких ситуаціях масивна конструкція є більш прийнятною. Насамперед це стосується робіт з великим навантаженням — наприклад, свердління отворів великого діаметра, або виконання заглиблень з ударом: важкий інструмент виходить більш стабільним, він менш схильний ривків і зрушень через нерівномірності матеріалу, вібрації механізмів тощо.

Також варто зазначити, що конкретні значення ваги напряму пов'язані з типом інструменту (див. «Пристрій»). Найбільш легкими є викрутки — у більшості з них цей показник не перевищує 500 г. Шурупокрути та дрилі-шурупокрути більш «важкі»: їх середня вага складає 1,1 – 1,5 кг, хоча є чимало і більш легких (0,6 – 1 кг), і більш важких (1,6 – 2 кг...і більше) моделей. А найбільшу вагу мають класичні дрилі та гайкокрути: такий інструмент повинен бути досить потужним, так що для них 1,6 – 2 кг є середнім показником, 2,1 – 2,5 кг — вище середнього, а багато агрегатів важать і більше 2,5 кг.

Від типу патрона залежать два моменти: види робочих інструментів (свердел, викруток і т. ін.), з яким сумісна та чи інша модель, і спосіб їх встановлення/зняття.

— Ключовий. Як випливає з назви, для роботи з таким патроном Вам буде потрібно спеціальний ключ. Саме кріплення зазвичай розраховане на інструменти з круглими хвостовиками (переважно свердла) і включає три кулачка, які при затисненні сходяться до центру, затискаючи встановлений в патроні інструмент на осі обертання. Основним недоліком даного типу патронів є необхідність використання ключа: він може загубитися — і кріплення стане марним. Крім того, установка і зняття робочого інструменту може бути досить довгим. Проте ключовий патрон вважається більш надійним, ніж швидкозатискний, і більш підходящим для важких робіт.

— Швидкозатискний. Аналогічно описаному вище ключового, даний тип патрона призначений переважно для свердел з круглими хвостовиками. Головною його відмінністю є відсутність ключа — закріпити або зняти свердло можна за допомогою зусилля рук, без будь-яких додаткових інструментів. Такі патрони трохи гірше підходять для робіт з високим навантаженням (наприклад, з твердим матеріалам та/або зі свердлами великого діаметра), однак в іншому нічим не програють ключовим, а по зручності використання значно перевершують їх.

— Під біту. Битами називають робочі інструменти, що застос...овуються у шурупокрутах і викрутках (див. «Пристрій»). Робоча сторона біти може мати плоску, хрестоподібної або іншу форму (зірка, тригранник тощо), але хвостовик, яким вона закріплюється в патроні, стандартно робиться шестигранним. Відповідно, патрон під біти має виїмку під такий хвостовик. Фіксація може здійснюватися механічним способом, у вигляді найпростішої засувки, або за допомогою магніта; і в тому, і в іншому випадку кріплення досить надійно для безпечної роботи, а зняти інструмент можна без особливих зусиль.

— Під конус Морзе. Патрон під одну з різновидів інструментального конуса — т. зв. конуса Морзе. Як випливає з назви, таке кріплення припускає хвостовик конічної форми і відповідне отвір під нього (часто з додатковим пазом під виступ на хвостовику — для надійної фіксації і запобігання проворачиваний). Даний варіант зустрічається переважно в дриль (див. «Пристрій»). Зазначимо, що конус Морзе випускається в декількох варіантах розміру, несумісних між собою.

— Квадрат. Тип патрона, застосовуваний у гайковертах. На відміну від всіх інших різновидів, робочий інструмент під «квадрат» не встановлюється всередину патрона, а надівається на нього зовні. Квадрати можуть мати кілька стандартних розмірів, однак ці розміри однакові і для електричного, і для ручного інструменту. На практиці це означає, що насадки від ручних гайковертів можна використовувати і в електричних моделях, якщо посадковий розмір однаковий (а якщо не однаковий — можна скористатися перехідником, хоча це менш зручно).

— Відсутня (шпиндель з різьбленням). Відсутність патрона як такого: для кріплення робочих насадок використовується різьблення, розташована безпосередньо на шпинделі. Практично всі моделі з цією особливістю являють собою потужні професійні інструменти, розраховані на алмазне свердління (див. «Призначення») — з низки причин саме шпиндель з різьбленням вважається оптимальним способом кріплення насадок для такого свердління. Варто враховувати, що різьба на насадці може бути як зовнішній, так і внутрішній; більшість шпинделів сумісні з обома різновидами, проте зустрічаються і виключення. Так що цей нюанс не завадить уточнити окремо.

Зазначимо, що в деяких моделях можуть поєднуватися два типи патронів — наприклад, під биту і швидкозатискний. Зазвичай для цього в комплекті передбачається два різних патрона, які можна змінювати в міру необхідності, але зустрічаються й інші варіанти — наприклад, шпиндель, в який можна вставити і биту, і патрон під свердло (ключовий або швидкозатискний). У будь-якому разі це робить інструмент більш універсальним і дозволяє працювати з великою кількістю робочих насадок.

Номінальний діаметр патрона, яким укомплектований інструмент.

Цей розмір вказується по максимальному діаметру свердла (або хвостовика коронки), яке можна встановити кріплення. Існує кілька стандартних розмірів; найбільш популярними в наш час є патрон 10 мм і патрон 13 мм; помітно рідше зустрічаються дриля з патрон 16 мм, а також мініатюрні кріплення менше ніж на 10 мм (зазвичай 8 мм або 6 мм).

Чим крупніше свердло — тим більша потужність потрібна для його ефективне використання; відповідно, більш великі патрони характерні для більш важких і потужних інструментів. При цьому на дриль цілком можна встановити і менший патрон, якщо можливість заміни взагалі технічно передбачена. А от можливість роботи з великими кріпленнями (і свердлами для них) варто уточнювати окремо: не кожен інструмент має для цього достатній запас потужності.

Розмір кріплення типу «квадрат», передбаченого в конструкції інструмента.

Про кріпленні див. «Тип патрона», тут лише нагадаємо, що квадрати застосовуються переважно в гайковертах для установки торцевих головок. При цьому для більш великих насадок, зазвичай, використовуються і більш великі кріплення. А розміри квадратів традиційно позначаються дробовими частинами дюйма. Найпопулярніший варіант — квадрат 1/2", він є найбільш універсальним. Дещо рідше зустрічаються як більш великі розміри (квадрат 3/4" і квадрат 1"), так і більш дрібні (квадрат 3/8" і квадрат 1/4").

Зазначимо, що існують перехідники, що дозволяють встановлювати на квадрат насадки «нерідного» розміру. Однак можливості по застосуванню більш великих насадок, ніж штатні, варто уточнювати окремо: інструмент може не мати для цього достатньої потужності. Крім того, випускаються одиничні моделі гайковертів, першопочатково передбачають заміну квадрата і укомплектовані змінними кріпленнями — зазвичай на 1/4" і 3/8", але можливі і інші варіанти.