Порівняння Naim Audio Mu-so vs Bang&Olufsen BeoPlay A9

— Музичний центр. Музичні центри являють собою стаціонарні аудіосистеми, включають програвач, підсилювач і акустику; їхньою відмітною особливістю є колонки, виконані окремо від основного блока. У деяких моделях можуть передбачатися кріплення для встановлення колонок на основний блок, але ці кріплення швидкороз'ємні, а довжина дротів дає змогу розміщувати акустику окремо.

— Мінісистема. Мінісистеми являють собою відносно невеликі пристрої, які виконані в цільних корпусах; незважаючи на невеликі розміри, вони зазвичай розраховані на стаціонарне використання, хоча можуть мати автономні джерела живлення (див. нижче). Функціонал мінісистем може бути різним: одні моделі, по суті, являють собою колонки з трохи розширеними можливостями, в інших ці можливості можуть бути порівнянні з повноцінними музичними центрами і навіть мати бездротову зарядку.

— Магнітола. Магнітоли мають характерний дизайн, що нагадує касетні магнітофони; а деякі з них навіть здатні працювати з касетами, див. «Носії». Як і описані вище музичні центри, такі пристрої мають все необхідне для прослуховування — програвач, підсилювач і акустику; однак колонки зроблені незнімними, а функціонал у магнітол зазвичай більш скромний. З іншого боку, подібні моделі придатні для перенесення і можуть використовуватися навіть для відтворення музики на ходу — практи...чно обов'язковими рисами магнітол є наявність ручки для транспортування і можливість автономного живлення (див. нижче) від змінних батарей.

— Підлогова система. Призначення аудіосистем даного типу зрозуміло вже з назви: вони першопочатково розраховані для встановлення на підлогу. Таке встановлення дає можливість створювати досить великі пристрої з потужною акустикою; власне, більшість підлогових аудіосистем фактично являє собою комплект колонок з вбудованим програвачем. Втім, є і досить компактні моделі даного типу, що допускають настільне або настінне встановлення при від'єднаній підставці.

— Для вечірок. Аудіосистеми для організації запальних музичних вечірок у колі друзів та близьких. Подібні моделі здатні озвучити широке місце як у приміщенні, так і на вуличному танцполі. Нерідко аудіосистеми для вечірок доповнюються вбудованими світловими ефектами для створення дискотечної атмосфери, також до них можуть підключатися мікрофони, що оцінять шанувальники караоке. Альтернативні назви таких аудіосистем – Party-колонка чи PartyBox.

— Для музикантів. Просунуті колонки з гарною якістю звучання фахівцем для музикантів, які дають виступи на вулиці або беруть участь у виїзних заходах. Подібні моделі призначаються не для повноцінних концертів, а скоріше для «живих» виступів у публічних місцях. Аудіосистеми нерідко припускають можливість підключення музичних інструментів, також часто комплектуються ручкою валізи для зручності перенесення апаратури.

— Розумна колонка. Аудіосистеми у вигляді порівняно невеликих поодиноких колонок з «розумною» системою електронного управління. Для таких пристроїв можна виділити чотири ключові особливості: підключення до Інтернету (зазвичай через Wi-Fi), синхронізація зі смартфоном або планшетом (зазвичай так само), підтримка голосових команд і розширений функціонал. По суті, смарт-колонки не є класичними аудіосистемами, а універсальними «помічниками» з динаміками для відтворення музики; а можливості голосового управління виходять далеко за межі «музичних» функцій. Так, багато моделей дають змогу виставляти таймер або будильник на смартфоні, управляти компонентами розумного дому, отримувати довідку по різним запитам тощо. При цьому нерідко підтримується контекстуальне розпізнавання команд, з можливістю оброблення складних запитів на кшталт «постав групу, яку я слухав вчора ввечері».

Максимальна кількість звукових каналів, яке аудіосистема здатна відтворити через власну акустику.

— 1.0. Один канал аудіо допускає лише монофонічне звучання — достатня для того, щоб чути звук, але не забезпечує ефекту об'ємності. Перевагою цього варіанта є компактність, оскільки для нормальної роботи досить оснастити пристрій одним динаміком. Одноканальний формат зустрічається в основному в недорогих моделях, а також у найбільш компактних аудіосистемах, де невеликі розміри важливіше «навороченого» звуку.

— 2.0. Два канали — мінімально необхідна кількість для відтворення звуку у форматі стерео. Цей формат вже дає змогу досягти відчуття об'ємності, не вимагаючи занадто великої кількості динаміків і ускладнення всієї системи. Тому він дуже популярний.

— 2.1. Модифікація описаного вище формату 2.0, доповнена сабвуфером —спеціалізованим динаміком для низьких частот. Застосування сабвуфера покращує якість звуку, забезпечуючи насичене звучання басів.

— 2.2. Подальше розширення описаного вище формату 2.1, передбачає наявність двох сабвуферів — це покращує достовірність передачі низьких частот.

— 3.1. Розширена версія стандарту 2.1, в якій два класичних стереодинаміки доповнені не тільки сабвуфером, але і третім, центральним динаміком. Це дозволяє підвищити які...сть звуку — зокрема, за рахунок більш багатого об'ємного звучання.

Відзначимо, що моделі 2.0, не мають власного сабвуфера, можуть оснащуватися виходом для його підключення (див. нижче).

Загальна потужність звуку забезпечується аудіосистемою на максимальній гучності, іншими словами — сумарна потужність усіх динаміків, штатно передбачені пристрої (включаючи сабвуфер).

Чим вище потужність, тим голосніше буде звучати система і тим більшу площу вона зможе перекрити. З іншого боку, висока потужність помітно позначається на ціні, габарити, вагу і енергоспоживання пристрою. Крім того, при оцінці і порівнянні з даним показником варто враховувати деякі нюанси. По-перше, деякі виробники йдуть на хитрість і приводять в характеристиках не середню, а пікову потужність звуку; такі цифри можуть бути дуже вражаючими, але до реальної гучності вони мають досить слабке відношення. Так що якщо вам здається, що заявлена потужність занадто висока — не завадить дізнатися, що саме мається на увазі в даному випадку. По-друге, при порівнянні варто враховувати наявність сабвуфера — він грає допоміжну роль, однак на нього може припадати більше половини від сумарної потужності системи. Через це при рівній загальній потужності пристрій з сабвуфером може виявитися тихіше моделі без сабвуфера: наприклад, система 2.0 на 40 Вт буде мати по 20 Вт на основний канал, тоді як у моделі 2.1 на 40 Вт на сабвуфер може припадати 20 Вт, і всього за 10 Вт — на основні динаміки.

Номінальна потужність звуку (див. «Потужність системи») на кожному з основних каналів аудіосистеми. Цей показник найчастіше зазначається в моделях з сабвуфером (див. «Кількість каналів»); знаючи його, можна оцінити розподіл потужності між основними колонками і низькочастотним динаміком.

Номінальна потужність сабвуфера — динаміка для низьких частот, що використовується в системах 2.1 та 3.1 (див. «Кількість каналів»). Про номінальної потужності в загальному див. «Потужність системи»; а у випадку з сабвуфером даний показник дозволяє оцінити гучність і насиченість баса, видається аудіосистемою, а також співвідношення між потужністю основних каналів і «саба»).

Чутливість визначає інтенсивність реакції акустики на сигнал певного рівня; простіше кажучи, чим вище цей показник — тим вище буде гучність акустичної системи при тому ж рівні сигналу. Зазначимо, що у разі аудіосистем цей параметр відіграє другорядну роль: він важливий для підбору акустики під підсилювач, а тут обидва компоненти здебільшого оптимально підібрані виробником один під одного.

Терміном «імпеданс» позначають опір акустичної системи змінному струму. Зазначимо, що у разі аудіосистем цей параметр відіграє другорядну роль: він важливий для підбору акустики під підсилювач, а тут обидва компоненти здебільшого оптимально підібрані виробником один під одного. Тому на практиці інформація про імпедансі може стати в нагоді хіба що при пошуку колонок на заміну комплектним: вкрай бажано, щоб нова акустика мала той самий імпеданс, що і штатна.

Загальний діапазон частот, відтворений акустикою аудіосистеми. Вимірюється від нижнього порога самої низькочастотної колонки до верхнього — найбільш високочастотної: наприклад, в системі 2.1 з основними колонками на 100 – 22000 Гц і сабвуфером на 20 – 150 Гц загальне значення буде становити 20 – 22000 Гц.

Загалом чим ширший частотний діапазон — тим повніше буде відтворений звук, тим менше низьких і високих частот буде втрачено через недостатніх можливостей акустики. З іншого боку, не варто забувати, що фактична якість звуку залежить і від ряду інших параметрів — насамперед амплітудно-частотної характеристики. Крім того, чутні людиною частоти знаходяться в проміжку від 16 Гц до 22 кГц; відхилення від цих значень досить малі, а з віком верхня межа ще й знижується. Тому з практичної точки зору не має сенсу передбачати занадто широкий частотний діапазон; а вражаючі показники кшталт 10 – 50000 Гц, що зустрічаються в моделях топового класу, зазвичай, є своєрідним «побічним ефектом» високоякісних динаміків (і одночасно — маркетинговим ходом), ніж реально значущим моментом.

- AirPlay. Технологія AirPlay розроблена компанією Apple. Вона заснована на Wi-Fi і застосовується для бездротової трансляції контенту з яблучних девайсів на зовнішні аудіосистеми. Таким чином, дана функція стане в нагоді тим, хто бажає підключити до аудіосистеми iPhone або iPod touch, але не хоче возитися з проводами; втім, можливе підключення по AirPlay та інших пристроїв - наприклад, ПК із встановленим iTunes та Wi-Fi модулем.

- AirPlay 2. Друге покоління описаної вище технології AirPlay, представлене у 2018 році. Серед основних нововведень цієї версії — підтримка формату «Мультірум», тобто одночасної трансляції кількох аудіосигналів на різні сумісні пристрої, встановлені у різних місцях. Таким чином можна, наприклад, включити у вітальні радіотрансляцію програми новин, у спальні — розслаблюючу музику, тощо. Крім того, AirPlay 2 отримала низку інших покращень — удосконалення буферизації, можливість потокової трансляції на стереоакустику, а також підтримку голосового керування через Siri.

- Chromecast. Оригінальна назва - Google Cast. Технологія трансляції контенту на зовнішні пристрої розроблена Google. Дає змогу передавати на аудіосистему звуковий сигнал з ПК або мобільного пристрою, трансляція стандартно здійснюється по Wi-Fi, при цьому приймач і джерело сигналу повинні знаходитися в одній мережі Wi-Fi (виняток становлять медіаплеєри Chromecas...t). Зазначимо, що у джерелах сигналу (смартфонах, планшетах, ПК тощо) Chromecast реалізується лише на рівні окремих додатків. Наприклад, на момент створення ця функція була доступна, зокрема, у програмах YouTube та Netflix для Android та iOS, а також у веб-версіях цих програм для Chrome. Завдяки подібному формату дана технологія в наш час надзвичайно поширена, а можливість підключення того чи іншого гаджета до аудіосистеми з Chromecast зазвичай обмежується можливістю встановлення на цей гаджет відповідних додатків.

- DLNA. DLNA (Digital Living Network Alliance) – стандарт, що дозволяє об'єднувати різні види домашньої електроніки та побутової техніки в єдину мережу для обміну контентом та керування. У разі аудіосистем DLNA може використовуватися, наприклад, для відтворення музики з диска комп'ютера, підключеного до такої мережі, трансляції звуку на встановлений інший кімнаті пристрій (наприклад, підсилювач) тощо. Підключення до DLNA може здійснюватися як провідним, наприклад і бездротовим способом (за стандартом Wi-Fi), а сумісності пристроїв не залежить від їх виробників - єдиною умовою є відповідність стандарту DLNA.

- LAN. Стандартний інтерфейс для провідного підключення до локальних комп'ютерних мереж на основі гнізда RJ-45. Його наявність дозволяє використовувати різні функції мережі, такі як Інтернет-радіо (див. «Додатково») або DLNA (див. вище). У порівнянні з іншим мережним інтерфейсом — Wi-Fi — LAN менш зручний через наявність дротів, проте більше надійний і забезпечує більшу фактичну швидкість передачі даних.

- Wi-Fi. Наявність модуля бездротового зв'язку Wi-Fi у конструкції аудіосистеми. Ця технологія використовується як у комп'ютерних мережах, наприклад і для прямого з'єднання різних пристроїв один з одним; її «дальнобійності» достатньо для роботи в межах житлових приміщень навіть через стіни. У цьому випадку Wi-Fi може застосовуватися для роботи з мережевими функціями на зразок Інтернет-радіо або DLNA(див. вище). При цьому цей варіант зручніший, ніж провідний LAN, за рахунок відсутності власне проводів. Крім того, підтримка цієї технології є необхідною умовою для використання функцій AirPlay та Chromecast (див. вище); а в деяких пристроях Wi-Fi дозволяє навіть підключати смартфони, планшети та інші гаджети як пульти дистанційного керування.

Одним з найсучасніших і найшвидших стандартів цієї технології бездротового зв'язку є Wi-Fi 5.. Версія 802.11ac використовує діапазон 5 ГГц (менш завантажений і більше захищений, ніж 2.4 ГГц), забезпечуючи швидкість до 1.69 Гбіт/с на одну антену і до 6.7 Гбіт/с за кількох антен.

— Bluetooth. Технологія прямого бездротового зв'язку між різними пристроями. Один із найпопулярніших способів використання Bluetooth в аудіосистемах — робота з аудіосигналом, насамперед трансляція звуку на бездротові навушники чи колонки; а в деяких моделях передбачається також можливість підключення смартфона, планшета або іншого пристрою та використання аудіосистеми як зовнішній Bluetooth-акустики. Щоправда, варто враховувати, що спочатку Bluetooth помітно поступається провідному з'єднанню за якістю звучання; однак у наш час цей недолік нерідко компенсується застосуванням того чи іншого різновиду кодеку aptX(див. нижче).
Крім цього, можуть передбачатися й інші варіанти використання Bluetooth - наприклад, обмін файлами між вбудованою пам'яттю і тим самим смартфоном, або дистанційне керування через програму. Вони не є обов'язковими для сучасних аудіосистем, проте з розвитком технологій набувають все більшого поширення.

У сучасних аудіосистемах найчастіше застосовується стандарт Bluetooth v5. Його важлива новація - розширення можливостей режиму BLE («Bluetooth з низьким енергоспоживанням»): при необхідності пристрій може збільшувати дальність за рахунок зниження швидкості або прискорювати передачу ціною зменшення дальності. Крім того, було введено низку покращень, що стосуються одночасної роботи з кількома підключеними пристроями.

- Підтримка aptX. Підтримка аудіосистемою aptX – кодека, призначеного для покращення якості звуку, що передається через Bluetooth. Відповідно, ця функція автоматично означає наявність вбудованого модуля Bluetooth (див. вище). Необхідність застосування спеціальних технологій обумовлена тим, що в оригінальному форматі Bluetooth дуже стискає аудіосигнал, що помітно позначається на підсумковій якості звучання. Технологія aptX покликана виправити ситуацію: за заявою творців, вона забезпечує чистоту звуку, "порівняну з Audio CD (16-bit/44.1kHz)" і практично не поступається провідного підключення. Цього нерідко вистачає навіть для комфортного прослуховування lossless-форматів, не кажучи вже про MP3 та інші популярні формати зі стисненням. Зрозуміло, для використання aptX його має підтримувати джерело сигналу.

- Підтримка aptX HD. Підтримка аудіосистемою кодека aptX HD - покращеної та оновленої версії описаного вище aptX. У цій версії заявлено чистоту звуку, порівнянну з аудіоматеріалами формату Hi-Res (24-bit/48kHz); це дозволяє з комфортом слухати не лише MP3, а й lossless-формати та навіть аудіоматеріали без стиску. З іншого боку, підтримка aptX HD коштує досить дорого, а його переваги перед оригінальним aptX стають помітними лише на дуже високоякісних аудіоматеріалах, для яких побутові аудіосистеми використовуються рідко. Тому ця функція особливого поширення набула.

- AAC. Кодек, що використовується в основному в портативній техніці Apple, для покращення звуку, що передається через Bluetooth. У цьому сенсі він аналогічний aptX (див. відповідні пункти), проте помітно поступається йому за можливостями: якщо звучання aptX порівнюють з Audio CD, то AAC знаходиться на рівні MP3-файлу середньої якості. Втім, для прослуховування тих же MP3 цього цілком вистачає, різниця стає помітною лише на більше просунутих форматах.

- LDAC. Фірмовий Bluetooth-кодек Sony. За пропускною здатністю та потенційною якістю звучання перевершує навіть aptX HD, забезпечуючи показники на рівні Hi-Res звуку 24-bit/96kHz; існує навіть думка, що ця максимальна якість, яка має сенс передбачати в бездротових навушниках — подальше покращення буде просто непомітним для людського вуха.

- Мережеве потокове аудіо. Можливість роботи аудіосистеми з мережевими потоковими (стрімінговими) аудіосервісами на кшталт Deezer, Spotify, Tidal тощо. Такі послуги призначені для трансляції контенту (в даному випадку — переважно музики) через Інтернет; при цьому файли, що програються, не зберігаються в аудіосистемі, а відтворюються безпосередньо з відповідного ресурсу у Всесвітній мережі. В наш час існує безліч стрімінгових сервісів, що відрізняються за асортиментом музики та умовами доступу; конкретний список сервісів, що підтримуються, варто уточнювати окремо. Однак у будь-якому разі головними перевагами онлайн-стрімінгу можна назвати широкий вибір контенту та практично моментальний доступ до бажаної композиції; деякі сервіси також можуть працювати як радіо, автоматично підбираючи музику згідно з перевагами виробника.

- Гучний зв'язок. Можливість використання пристрою як системи гучномовця для мобільного телефону. У такому режимі аудіосистема з'єднується з пристроєм, найчастіше за допомогою Bluetooth (див. вище), і голос абонента на іншому кінці лінії виводиться не на телефон, а на динаміки аудіосистеми. Це часто буває зручніше, ніж тримати телефон біля вуха; крім того, гучний зв'язок корисний, якщо в розмові потрібно взяти участь кількох людей.

- NFC-чип. NFC – це бездротова технологія малого радіусу дії (близько 10 см). В аудіосистемах NFC використовується в основному для спрощення зв'язку за стандартом Wi-Fi або Bluetooth (див. вище). За наявності цього чипа зовнішній NFC-сумісний пристрій можна просто піднести до аудіосистеми та підтвердити з'єднання – це простіше, ніж налаштовувати параметри вручну.

- Док-станція для Android. Наявність док-станції для підключення портативної електроніки (насамперед смартфонів) на базі операційної системи Android. Фактично, док є гніздо-підставкою, доповненою спеціальним штекером; завдяки цьому він не тільки забезпечує з'єднання, а й дозволяє встановити зовнішній пристрій прямо на аудіосистемі, що досить зручно. Також зазначимо, що подібне підключення часто передбачає додаткові можливості, наприклад, керування плеєром на смартфоні з пульта аудіосистеми. Однак при виборі моделі з цією функцією варто враховувати, що пристрої на Android дуже численні та різноманітні; на практиці це означає, що перед покупкою є сенс переконатися в сумісності Вашого гаджета з аудіосистемою.