Спосіб підключення кишені з встановленим накопичувачем до комп'ютера, передбачений в конструкції.
Відзначимо, що даний параметр уточнюється тільки в тих випадках, коли інтерфейс підключення відрізняється від інтерфейсу накопичувача (див. вище). Така особливість характерна для всіх зовнішніх моделей і док-станцій (див. «Тип»): в наш час вони найчастіше використовують
USB 3.2 gen1, рідше —
USB 2.0 або
USB з тієї або іншої версії (див. нижче). У внутрішніх рішеннях роз'єм накопичувача вкрай рідко відрізняється від роз'єму самого кишені, хоча зустрічаються і винятки.
Також варто сказати, що у зовнішніх моделях спосіб підключення зазвичай визначається типом комплектного кабелю; при цьому такий кабель часто робиться знімним, з можливістю заміни на «шнур» з іншим типом штекера.
Що ж стосується конкретних способів підключення, то ось їхні основні особливості:
— USB 2.0. USB використовується для підключення зовнішньої периферії, в тому числі кишень; це найпопулярніший сучасний інтерфейс подібного призначення. А версія 2.0 є самим старим стандартом USB з актуальних на сьогодні. Можливості такого підключення вельми скромні — зокрема, потужність живлення через роз'єм становить 2,5 Вт, а максимальна швидкість передачі даних не перевищує 480 Мбіт/c Це помітно повільніше, ніж навіть у SATA 2 (3 Гбіт/с), не кажучи вже про SATA 3 (6 Гбі
...т/с); так що загалом цей стандарт вважається застарілим, а в кишенях з цим типом підключення загальна швидкість роботи обмежується якраз можливостями USB 2.0. Тим не менш, підтримка цього інтерфейсу обходиться недорого; для нескладних завдань, не пов'язаних з великими об'ємами інформації, його нерідко виявляється цілком достатньо; до того ж пристрою USB 2.0 повністю сумісні з USB-портами більш нових версій. Так що в наш час все ще можна зустріти кишені з даним типом підключення — це в основному найбільш прості і недорогі моделі.
— USB 3.2 gen1. Підключення в повнорозмірний роз'єм USB (USB-C), відповідне версії 3.2 gen1. Ця версія (раніше відома як USB 3.1 gen1 і USB 3.0) є безпосередньою спадкоємицею USB 2.0, вона забезпечує в 10 разів більшу швидкість передачі даних — до 4,8 Гбіт/с — а також більш високу потужність живлення. Згадана швидкість практично один в один відповідає можливостям популярного внутрішнього інтерфейсу SATA 3; тому і кишені з даним типом підключення в наш час надзвичайно поширені.
— USB-C 3.2 gen1. Підключення до роз'єму USB-C, відповідне версії 3.2 gen1. За можливостями цей спосіб ідентичний описаному вище звичайним USB 3.2 gen1, різниця полягає лише в тип роз'єму. USB-C — це відносно новий стандарт, застосовуваний як у стаціонарній, так і в портативній електроніці. Такий роз'єм помітно менше стандартного USB A (трохи крупніше microUSB), при цьому він має зручну двосторонню конструкцію. Втім, конкретно в комп'ютерах і навіть ноутбуках порти USB-C використовуються помітно рідше повнорозмірних USB, тому в кишенях даний варіант зустрічається порівняно рідко.
— USB C 3.2 gen2. Підключення до роз'єму USB-C, відповідне версії 3.2 gen2. Детальніше про USB-C загалом див. вище. А версія USB 3.2 gen2 (раніше відома як 3.1 gen2 або просто 3.1) є спадкоємицею 3.2 gen1, з ще більш прогресивними характеристиками: максимальна швидкість підключення в даному стандарті становить 10 Гбіт/с. З іншого боку, для SATA-накопичувачів подібна швидкість зайва, підтримка даної версії обходиться досить дорого, а порти підключення USB-C 3.2 gen2 зустрічаються поки порівняно рідко. Тому і в кишенях даний варіант розповсюдження не отримав: він передбачається лише в окремих моделях під M. 2 SSD з підключенням по PCI-E, де швидкість роботи внутрішнього інтерфейсу вимірюється вже десятками гігабіт в секунду.
— PCI-E. Підключення до стандартного слоту PCI-E на материнській платі. Іншими словами, подібні кишені підключаються до комп'ютера тим же способом, що і відеокарти, звукові карти та інші плати розширення. Така конструкція використовується в окремих внутрішніх моделях для накопичувачів форм-фактору M. 2 SSD; за допомогою такого кишені можна підключити подібний накопичувач до настільного ПК навіть у тому випадку, якщо власні М. 2-порти на материнці зайняті, недоступні, не підходять для підключення (наприклад, використовують інтерфейс SATA, тоді як накопичувач зроблений під PCI-E), або взагалі відсутні.
Зазначимо, що подібні кишені зазвичай без проблем сумісні з SSD модулями під M. 2 PCI-E, а ось сумісність з M. 2 SATA варто уточнювати окремо (хоча зустрічається і такий функціонал). Також варто сказати, що PCI-E слоти і пристрої під них можуть мати різне число ліній, і загальне правило тут таке: число ліній у слота на материнській платі має бути не меншим, ніж у підключається плати. Втім, в кишенях з таким підключенням зазвичай передбачається не більше 4 ліній, так що підключати їх можна до з роз'ємам PCI-E, починаючи з 4x.
— IDE. Застарілий інтерфейс для підключення внутрішніх накопичувачів. В сучасних кишенях зустрічається вкрай рідко — в окремих моделях, призначених для встановлення сучасних або HDD / SSD в застарілі комп'ютери без SATA та інших актуальних роз'ємів.Максимальний об'єм накопичувача, підтримуваний кишенею. У моделях на кілька дисків/SSD (див. «Слотів для накопичувачів») у цьому пункті вказується найбільший сумарний об'єм, підтримуваний пристроєм; поділивши цей обсяг на кількість слотів, можна визначити максимальний обсяг кожного окремого диска.
Обмеження щодо максимального об'єму актуально переважно для зовнішніх моделей, включаючи док-станції (див. «Тип»). Це пов'язано з тим, що для накопичувача і для підключення самого кишені в таких моделях застосовуються принципово різні інтерфейси (найчастіше SATA і USB відповідно, детальніше див. вище). Для нормальної взаємодії таких інтерфейсів необхідний електронний контролер; а чим більше об'єм встановленого накопичувача (накопичувачів) — тим вище вимоги до продуктивності такого контролера.
Варто враховувати, що за інших рівних умов підтримка великих обсягів обходяться дорожче, та й самі місткі накопичувачі коштують недешево. Тому при виборі за цим показником варто враховувати реальні потреби, а не гнатися за максимальними цифрами.
