Порівняння DJI FPV Goggles V2 vs DJI Goggles 2

Роздільна здатність вбудованих дисплеїв в окулярах, що мають таке оснащення — тобто моделях для ПК/консолей, а також автономних пристроях (див. «Призначення»).

Чим вище роздільна здатність, тим більш згладжене і деталізоване зображення видають окуляри, за інших рівних умов. Завдяки розвитку технологій в наш час не рідкістю є моделі з екранами Full HD (1920x1080) і навіть більш високих роздільних здатностей. З іншого боку, цей параметр помітно позначається на вартості окулярів. Крім того, варто пам'ятати, що для повноцінної роботи з дисплеями високої роздільної здатності потрібна потужна графіка, здатна відтворювати відповідний контент. У разі окулярів для ПК і приставок це висуває відповідні вимоги до зовнішніх пристроїв, а в автономних моделях доводиться використовувати прогресивні вбудовані відеоадаптери (що ще більше впливає на вартість).

Кут огляду, забезпечуваний очками віртуальної реальності — тобто кутовий розмір простору, що потрапляє в поле зору користувача. Зазвичай, в характеристиках вказується розмір цього простору по горизонталі; втім, якщо необхідна максимально точна інформація, цей момент не завадить уточнити окремо.

Чим ширший кут огляду — тим більше ігрового простору користувач може бачити, не повертаючи голови, тим потужніший ефект занурення і тим менше ймовірності, що зображення буде піддається ефекту «тунельного зору». З іншого боку, робити полі зору занадто великим теж не має сенсу з урахуванням особливостей людського ока. Загалом великим кутом огляду вважається кут, що становить 100° і більше. З іншого боку, зустрічаються моделі, де цей показник становить 30° і навіть менше — це, зазвичай, специфічні пристрої (наприклад, окуляри для пілотування дронів і окуляри доповненої реальності), де подібні характеристики цілком виправдані з урахуванням загального функціоналу.

Частота оновлення, підтримувана вбудованими екранами окулярів, простіше кажучи — максимальна частота кадрів, яку здатні видавати екрани.

Нагадаємо, екрани передбачаються в моделях для ПК/консолей і в автономних пристроях (див. «Призначення»). А від цього показника безпосередньо залежить якість картинки: за інших рівних умов більш висока частота кадрів забезпечує більш плавне зображення, без ривків і з гарною деталізацією в динамічних сценах. Зворотна сторона цих переваг — збільшення ціни.

Також варто враховувати, що в деяких ситуаціях фактична частота кадрів буде обмежуватися не можливостями окулярів, а характеристиками зовнішнього пристрою або властивостями контенту. Наприклад, відносно слабка відеокарта ПК може «не витягнути» сигнал з високою частотою кадрів, або певна частота може бути задана в грі і не передбачати можливості підвищення. Тому не варто гнатися за великими значеннями і достатньо буде окулярів частотою 90 к/с.

Можливість налаштовувати міжзінична відстань окулярів — тобто відстань між центрами двох лінз. Для цього лінзи встановлюються на рухомих кріпленнях, що дозволяють зміщувати їх вправо/вліво. Зміст даної функції полягає в тому, що для нормального перегляду центри лінз повинні знаходитися навпроти зіниць користувача — а у різних людей відстань між зіницями теж різне. Відповідно, ця налаштування буде корисна в будь-якому разі, однак особливо вона важлива для користувачів великого або мініатюрного статури, у яких міжзінична відстань помітно відрізняється від середнього показника.

Водночас існує досить значна кількість окулярів, які не мають даної функції. Їх можна розділити на три категорії. Перша — пристрої, де відсутність налаштування під міжзінична відстань компенсується тим чи іншим способом (наприклад, особливою формою лінз, що не вимагає підстроювання). Друга — моделі, де дана регулювання не потрібна в принципі (зокрема, деякі окуляри доповненої реальності). І третя — найбільш прості і дешеві рішення, де від додаткових регулювань відмовилися для зниження вартості.

Наявність в окулярах картрідера — пристрої для читання змінних карт пам'яті.

Таке оснащення зустрічається тільки в самостійних пристроях (див. «Призначення»). Кардридер дозволяє встановлювати додатковий обсяг пам'яті для зберігання різних даних — на додаток до власного накопичувачу окулярів. При цьому змінні картки мають ряд переваг: вони коштують помітно дешевше вбудованих сховищ (в перерахунку на гігабайт об'єму), а об'єм такої карти можна вибрати на свій розсуд. Так що модель невеликої місткості, але з кардридером, може виявитися непоганою альтернативою окулярам з великим об'ємом вбудованої пам'яті. Також відзначимо, що карт пам'яті можна придбати кілька і міняти їх у разі потреби. А картрідери є в багатьох сучасних пристроях (ноутбуках, смартфонах, планшетах і т. ін.), так що змінні карти полегшують об'єм інформацією з такими пристроями (наприклад, на картку можна записати фільм для перегляду). З іншого боку, змінна пам'ять працює повільніше вбудованої, а деякі програмні функції можуть бути для неї обмежені — зокрема, не всяка модель окулярів дозволяє встановлювати на картку додатка.

Наявність в окулярах модуля Bluetooth; також тут може уточнюватися версія Bluetooth, якій відповідає цей модуль.

Bluetooth — технологія, створена для прямого бездротового з'єднання між різними пристроями. Ця технологія зустрічається у всіх різновидах VR-окулярів (див. «Призначення»), хоча більшість моделей з її підтримкою належать до самостійних пристроїв. У будь-якому разі найбільш популярний спосіб застосування Bluetooth в окулярах віртуальної реальності — трансляція звуку по бездротовому каналу. При цьому такий формат трансляції може бути різним, залежно від специфіки самих окулярів. Так, автономні пристрої транслюють відтворений звук на зовнішні навушники. У моделях для ПК і смартфонів можуть передбачатися вбудовані навушники, і тут вже звук через Bluetooth передається на окуляри з зовнішнього пристрою; у зворотному напрямку може передаватися звук з вбудованого мікрофона.

Крім цього, можливі й інші способи застосування Bluetooth — наприклад, прямий обмін файлами з іншим пристроєм або підключення ігрових контролерів. Подібні можливості зустрічаються виключно в окулярах автономного типу, конкретний функціонал для кожної моделі варто уточнювати окремо.

Що стосується версій, то найстарішою із застосовуваних у VR-окулярах на сьогодні є Bluetooth 3.0, самої нової — Bluetooth 5.0. При цьому відмінності між різними версіями для подібних пристроїв не принципові, ця інформація наводиться в основному в довідкових цілях.

Версія Wi-Fi, підтримувана окулярами.

Технологія Wi-Fi відома в основному як найбільш популярний спосіб бездротового підключення до Інтернету, хоча вона може застосовуватися і для прямого з'єднання між різними пристроями (Wi-Fi Direct). В будь-якому разі, ця функція зустрічається виключно у самостійних пристроях (див. «Призначення»). Вона використовується в основному саме для підключення до Всесвітньої мережі, а от можливості такого підключення можуть бути різними. Так, в одних моделях Wi-Fi з'єднання застосовується для доступу до фірмових сховищ додатків, хмарних сервісів для зберігання даних про ігри тощо. В інших може передбачатися підтримка сторонніх сервісів на зразок соціальних мереж або месенджерів, а то і повноцінний браузер для вебсерфінгу. Технічно ніщо не заважає застосовувати в VR-окулярах і пряме з'єднання Wi-Fi Direct, проте з низки причин такий формат роботи майже не зустрічається.

Що стосується версій, то в сучасних окулярах віртуальної реальності зустрічаються в основному Wi-Fi 4 (802.11 n) і Wi-Fi 5 (802.11 ac). Різниця між ними здебільшого не є принциповою, тим більше що для сумісності в Wi-Fi модулях нерідко передбачається підтримка не тільки одного з цих стандартів, але і більш ранніх. А новинка Wi-Fi 6 на початок 2021 року ще не отримала особливої популярності. Але всьому свій час.

Наявність в окулярах виходу для підключення навушників. Найчастіше роль такого роз'єму грає стандартне гніздо під mini-jack 3.5 мм.

Повноцінне «занурення» в віртуальний світ вимагає не тільки картинки на екрані, але і відповідного звукового супроводу, оптимальним варіантом якого є навушники. Власний вихід для навушників дозволяє підключити провідні «вуха» прямо до окулярів — це значно зручніше і безпечніше під час використання, ніж з'єднання навушників з комп'ютером або приставкою. Втім, такий роз'єм можуть мати і самостійні пристрої (див. «Призначення»).

Зазначимо, що існують VR-окуляри з власними вбудованими навушниками, однак даний варіант буває зручнішим: він дозволяє вибрати «вуха» окремо, під власні уподобання користувача.

Тип управління, передбачений в конструкції окулярів.

Зазначимо, що в даному випадку мова йде виключно про власні органи управління, встановлених безпосередньо на корпусі окулярів; багато моделі комплектуються зовнішніми контролерами (див. «Пульт ДИСТАНЦІЙНОГО керування»), однак вони в даному випадку не враховуються.

— Кнопкове. Управління за допомогою класичних кнопок. Головною перевагою даного варіанта є простота і невисока вартість, при цьому його функціоналу цілком достатньо для роботи з базовими функціями на зразок навігації по меню. З іншого боку, кнопки потребують певних зусиль при натисканні, що може створювати певні незручності, особливо при інтенсивному використанні управління. Втім, найчастіше це недолік все ж не є принциповим.

— Сенсорне. Управління за допомогою сенсорів, чутливих до дотиків і не вимагають натискання (на відміну від кнопок). У найпростіших моделях це окремі сенсори, функції яких аналогічні тим же кнопок. У більш прогресивних пристроях можуть передбачатися цілі сенсорні панелі, що дозволяють, наприклад, керувати видимим через окуляри курсором і використовувати спеціальні рухи. У будь-якому разі даний тип управління є більш прогресивним, ніж кнопковий, однак і обходиться дорожче, а тому зустрічається рідше.