Порівняння XGIMI Horizon S Max vs XGIMI Aura 2

Цей параметр багато в чому визначає здатність проєктора працювати в освітленому приміщенні. Для темної кімнати вистачить і 1000 лм, щоб картинка проєкції була яскравою, насиченою, ясно і зрозуміло. Але під час роботи в освітленому приміщенні проєктора потрібно буде як мінімум 3500-4000 лм. Не варто плутати значення ANSI-люмен і Peak lumens. Це два різних стандарту яскравості. Щоб перевести один тип яскравості в інший, потрібно помножити Peak lumens на 10-12. У підсумку вийде приблизне значення ANSI-Lumens.

Втім, фахівці не рекомендують гнатися за високими значеннями яскравості ANSI-люмен. Існує маса професійних проєкторів з яскравістю до 3500 лм. Чим менше яскравість, тим нижче енергоспоживання, а разом з цим збільшується і термін служби освітлювача. Зрозуміло, якщо проєктор встановлений в робочому офісі або навчальної аудиторії, де необхідне хороше освітлення, рекомендується купувати модель з яскравістю ANSI-Lumens від 4000 лм і вище.

Колірне охоплення характеризує діапазон кольорів, який здатен відтворити проектор.

Цей параметр вказується у відсотках, однак не відносно всього різноманіття видимих кольорів, а відносно умовного колірного простору (колірної моделі). Це пов'язано з тим, що жоден сучасний екран не здатен відобразити всі видимі людиною кольори. У характеристиках проектора може уточнюватися, за якою колірною моделлю вказано охоплення. Чим більше колірне охоплення (100% і більше) — тим точніше кольори будуть відповідати тим, які оригінально задумувалися. Занадто мале колірне охоплення дає тьмяне, бліде зображення, а занадто велике — неприродне і перенасичене. Втім, на практиці показники від 90% до 110% вважаються цілком допустимими для більшості випадків і не призводять до помітного погіршення зображення.

Будь-яке колірне охоплення вказується у відсотках, проте не відносно всього різноманіття видимих кольорів, а відносно умовного колірного простору (колірної моделі). Це пов'язано з тим, що жоден сучасний екран не здатний відобразити всі видимі людиною кольори. Тим не менш, чим більше колірне охоплення — тим ширші можливості проектора, тим якіснішою виходить його передача кольору.

DCI-P3 являє собою професійну колірну модель, що застосовується в основному в цифрових кінотеатрах. Вона помітно ширша за стандартну sRGB, завдяки чому дає більш якісні та достовірні кольори. Відповідно, і значення у відсотках виходять меншими — наприклад, 115 % охоплення за sRGB відповідають приблизно 90 % охоплення за DCI-P3. У той же час проектори з високим охопленням DCI-P3 обходяться недешево.

Формати зображення, що підтримуються проєктором.

Під форматом у даному випадку мається на увазі співвідношення сторін зображення. Загальне правило таке: проєктор повинен підтримувати той самий формат, у якому записаний початковий контент. В іншому випадку зображення буде або розтягнутим по висоті або ширині, або із чорними смугами по бокам або знизу. Конкретно ж формати можна поділити на три основні категорії:

— Традиційні, або прямокутні. Класичні формати, у яких висота картинки не набагато менше ширини. Найбільш популярні варіанти — 4:3, широко застосовувався в аналоговому TV, і 5:4, поширений у комп'ютерній техніці. Традиційні формати добре підходять для презентацій, роботи з документами і графіками та інших аналогічних завдань.

— Широкоекранні — формати, у яких ширина кадру значно (більше ніж у 1.5 рази) перевищує висоту. Найпопулярніші з таких стандартів — 16:9 і 16:10. Такі співвідношення сторін добре підходять для ігор і фільмів; зокрема, більшість контенту у високій роздільній здатності (HD 720p і вище) записано саме в широкоекранному форматі.

— Надширокі. Формати ще більшої ширини, ніж описані вище широкоекранні — наприклад, 21:9. Використовуються переважно в кінематографії.

Варто зазначити, що чимало сучасних проєкторів здатні працювати відразу з декількома видами форматів — наприклад, з класичним...4:3 і ширококутним 16:9.

Можливість роботи проєктора в режимі зворотної проєкції («віддзеркалювання» зображення).

Існує два основних різновиди зворотної проєкції. Найчастіше в проєкторах зустрічається горизонтальне відззеркалювання — воно застосовується при установці пристрою за просвітні екраном. Вертикальна інверсія, зі свого боку, використовується в проєкторах з фіксованою корекції трапецеїдальних спотворень — через особливості конструкції при кріпленні під стелею такі пристрої необхідно перевертати підставою вгору, що потребує відповідної корекції відображуваного зображення.

Найменша відстань до екрану, на якому можна використовувати проєктор. Зазвичай, вказується мінімальна відстань, при якому зображення з проєктора залишається зосередженим.

Цей параметр особливо важливий у тому випадку, якщо пристрій належить розміщувати на невеликій відстані від екрану (наприклад, у тісному приміщенні). Деякі сучасні проєктори здатні нормально працювати вже на відстані в 10 – 20 см. Також відзначимо, що проекційні відстані визначаються насамперед об'єктивом, і якщо початковий діапазон цих відстаней вас не влаштовує — можливо, ситуацію можна вирішити заміною оптики.

Найбільша відстань до екрану, на якому можна використовувати проєктор. Це максимальна відстань, на якому зображення залишається у фокусі і зберігає прийнятну яскравість — як мінімум, достатню для перегляду в затемненому приміщенні на високоякісному екрані.

Вибирати за цим параметром потрібно з урахуванням передбачуваних умов експлуатації і відстаней, з якими доведеться мати справу. При цьому не завадить мати певний запас по максимальній відстані — оскільки, як уже говорилося, воно зазвичай вказується для ідеального екрану і затемненого приміщення, а такі умови далеко не завжди. Також зазначимо, що хоча проекційні відстані залежать від об'єктива, далеко не кожен проєктор зі змінним об'єктивом допускає установку більш «далекобійної» оптики, ніж штатна — у пристрої може просто не вистачити яскравості на збільшену дистанцію.

Діагональ зображення, що видається проєктором. Зазвичай, вказується у вигляді діапазону — від найменшої, на мінімальному проекційному відстані, до найбільшої, на максимальному. Про проекційні відстані докладніше див. вище; тут же варто сказати, що вибір по діагоналі залежить як від відстані між екраном і глядачами, так і від формату застосування проєктора. Наприклад, для перегляду відео оптимальним варіантом вважається ситуація, коли відстань від глядача до зображення відповідає 3 – 4 діагоналях, а для роботи з презентаціями може стати в нагоді і відносно велика картинка. Більш детальні рекомендації для різних ситуацій можна знайти в спеціальних джерелах; тут лише нагадаємо, що зображення повинно поміщатися на екран, використовуваний з проєктором.

Проєкційна відстань проєктора має життєво важливе значення у визначенні того, яких розмірів використовувати проєкційний екран і як далеко він повинен знаходитися від проєктора. Більшість проєкторів має змінну величину проєкційного співвідношення. У крайніх положеннях це ширококутний режим (найменша величина) і режим телеобьектива (найбільша величина). Знаючи ці величини, можна визначити діапазон проекційних відстаней, в межах якого необхідно помістити проєктор, щоб проецируемое зображення збігалося з заданими розмірами проєкційного екрану.

За цим значенням потрібно перевіряти або ставити оптичне збільшення. Більше значення ділимо на менше значення, отримуємо цифру, наприклад 1,33-2,16:1.

Якщо хочемо для певного розміру картинки порахувати чи підійде даний проєктор робимо так: 1,33*3(ширина картинки)=відстань на якому повинен висіти проєктор.