Порівняння Godox V1 Pro vs Godox AD100Pro

— Звичайний. Класичний зовнішній спалах. Зазвичай, встановлюється в «гарячий черевик» фотокамери. Це універсальний тип спалахів, який підходить для різноманітних видів зйомки, починаючи від портретів і закінчуючи зйомкою об'єктів на довгих фокусних відстанях.

— Для макрозйомки. Спеціальні спалахи призначені для використання при фотозйомці об'єктів на малій дистанції (макрозйомка). Такі спалахи, зазвичай виконані у формі кільця і кріпляться на передню частину об'єктива, що дозволяє добитися рівномірного освітлення об'єкта зйомки. Підключення відбувається через «гарячий черевик» камери. Варто звернути увагу, що такі спалахи не призначені для звичайної зйомки в силу своєї низької потужності.

— Комбінований. Рішення з даної категорії зазвичай являють собою комплекти, що включають одночасно два види спалахів — звичайний і для макрозйомки. Детальніше про кожен з цих різновидів див. відповідні пункти. А ключовою відмінністю такого комплекту від двох окремих спалахів є те, що обидві лампи, зазвичай, підключаються через один «гарячий черевик» — найчастіше в цей роз'єм кріпиться звичайний спалах, і вже до нього підключається лампа для макрозйомки.

— Накамерне світло можна описати як аналог фотоспалаху, застосовуваний переважно при зйомці відео. Звідси й інша популярна назва таких пристроїв — «відеоспа...лахи». Втім, ця назва не зовсім вірна з огляду на те, що накамерне світло працює не імпульсами, а в постійному режимі. Простіше кажучи, це спеціалізований прожектор, який закріплюється на камері.

Спалахи цього типу використовують як джерело світла один або кілька діодів. Як правило, LED-світло суттєво поступається ксеноновому підсвічуванню за інтенсивністю світлового потоку, але при цьому може похвалитися високою енергоефективністю та надійністю. LED-спалахи переважно використовуються як стаціонарне підсвічування і зустрічаються в макрозйомці і в камерному виконанні.

Моделі камер, з якими може працювати спалах. Відзначимо, що зазвичай в характеристиках цей параметр вказується досить приблизно — називаються тільки виробники камер, про моделях ж як таких не йдеться. А тому перед придбанням спалаху має сенс окремо уточнити, чи буде вона нормально працювати з камерою, наприклад, з сайту виробника або тематичних форумах. Особливо це актуально для пристроїв сторонніх виробників — у таких моделей ймовірність виникнення проблем дещо вище, ніж у «рідних» для камери спалахів.Водночас апарати однієї фірми зазвичай мають однакові вимоги по підключенню спалахів, а тому даний параметр з досить високим ступенем точності дозволяє оцінити сполучуваність.

Якщо в характеристиках спалаху вказана сумісність з декількома марками камер, це зазвичай означає, що дана модель випускається в декількох варіаціях, кожна з яких розрахована на відповідного виробника.

Варто відзначити, що «нерідні» камера і спалах можуть виявитися цілком сумісні і нормально працювати на більшості режимів зйомки. Тим не менш, про підтримку TTL (див. нижче) і низки інших специфічних функцій в цьому випадку зазвичай не йдеться, та й загалом надійність і ефективність такого поєднання нижче, ніж у камери з «рідної» спалахом. Тому вибирати краще все-таки аксесуари з прямо заявленою сумісністю.

З сумісних камер зараз використовуються: Canon, Fuji, Leica,...Nikon, Olympus, Panasonic, Pentax, Samsung, Sigma, Sony.

Провідне число є основною характеристикою, що описує потужність світлового імпульсу спалаху. Його описують як максимальна відстань (в метрах), на якому при чутливості ISO 100 і світлосилі об'єктива f/1 (діафрагмі 1) фотоспалах здатна освітити «середньостатистичний» об'єкт достатньою мірою для нормальної експозиції; простіше кажучи — на якій відстані від спалаху вийде нормально зняти сцену при зазначених ISO і світлосилі.

Існують формули, за якими, знаючи ведуче число, можна вивести практичне відстань зйомки для кожного конкретного значення чутливості і світлосили. Найпростіша формула, яка застосовується для розрахунку відстані при ISO 100, виглядає так: S=N/f, де S — відстань, N — провідне число, f — значення діафрагми. Наприклад, для провідного числа 56 і об'єктива f/2.8 ця відстань буде становити 56/2.8 = 20 м. Збільшення або зменшення чутливості у 2 рази відповідно збільшує або зменшує вказану відстань приблизно в 1,4 рази. Якщо ж потрібно максимально точно розрахувати відстань — варто звернутися до докладніших формул, які можна знайти в спеціалізованих джерелах.

Окремо варто відзначити, що провідні числа спалахів, зазвичай, зазначаються виробниками для конкретних фокусних відстаней об'єктивів. Пов'язано це з тим, що чим менше фокусна відстань і, відповідно, ширше кут огляду — тим більше світла необхідно для освітлення сцени, що знімається, і тим могутніше повинен бути імпульс спалаху (при тому ж відстані). А тому при виборі по про...відному числа має сенс звертати увагу на зазначене виробником фокусна відстань і підбирати модель з запасом по потужності — тим більше що провідні числа часто прописуються для досить «далекобійних» об'єктивів (з фокусною відстанню близько 80-100 мм екв. 35 мм).

Час, необхідний спалаху або генератора (для студійних спалахів), для підготовки до наступного імпульсу. Чим воно менше, тим краще. Особливо цей параметр важливий для серійної зйомки, коли інтервал між кадрами невеликий: якщо Вам доводиться часто знімати в такому режимі, варто підшукати спалах з якомога меншим часом перезарядки. Також відзначимо, що в характеристиках зазвичай вказується найменший час перезарядки; на деяких режимах роботи воно може бути відчутно більше заявленого.

Кількість імпульсів, що спалах здатна видати без перезарядки акумулятора або зміни батарей (див. «Живлення»). Даний параметр є досить приблизними, оскільки на практиці він сильно залежить від ряду факторів: тривалості імпульсу, використання дисплея і його підсвічування (за наявності таких, див. нижче), підсвічування автофокуса (див. «Функції і можливості») тощо, а при змінних батарейках — ще й від їх якості. Часто виробники вказують у характеристиках «ідеальне», максимально можлива кількість імпульсів — тобто при їх мінімальної тривалості, невикористання додаткових функцій і навіть оптимальному для акумулятора температурному режимі. В реальності цей показник може бути нижче. Тим не менш, зазначені в характеристиках дані цілком дають змогу оцінити автономність спалаху і навіть порівнювати різні моделі між собою.

Тривалість імпульсу світла, яке забезпечується спалахом. Цей показник може становити від тисячних до стотисячних часток секунди; звичайно він виражається дробовим числом з одиницею в чисельнику, наприклад 1/880 с. Людське око не помічає різниці, однак на деяких режимах зйомки вона може стати критичною. Наприклад, для чіткої зйомки сцен, які швидко рухаються (таких, як бризки води, політ комахи або рух деталей механізму) необхідно вибирати спалах з якомога меншою тривалістю імпульсу — інакше зображення може виявитися не дуже вдалим.

Найбільша тривалість імпульсу в сучасних фотоспалахах становить близько 1/800 с; мінімальне значення може досягати 1/30 000 і навіть менше.

Кут, на який розходиться основний потік світла від спалаху. Цей параметр виражається не прямо, через градуси, а через фокусні відстані відповідних об'єктивів, в міліметрах: наприклад, кут 105 мм відповідає куту огляду об'єктива з таким же фокусною відстанню (в еквіваленті 35 мм). Це дозволяє з легкістю підбирати спалах під конкретну оптику, щоб вона максимально ефективно висвітлювала все що потрапляє в кадр простір. А найбільш прогресивні сучасні спалахи можуть мати змінний кут розсіювання, що дозволяє підлаштувати їх під різні особливості зйомки; особливо ця функція корисна при використанні об'єктивів із змінною фокусною відстанню. Зміна кута розсіювання здійснюється за рахунок рухомої лінзи, встановленої в голівці спалаху, воно може здійснюватися як автоматично, так і вручну (докладніше див. «Функції і можливості»).

Колірна температура світла, що видається пристроєм. Класичні імпульсні фотоспалахи в більшості своїй мають стандартну колірну температуру на рівні 5500 – 5600 До, тому для таких світильників цей параметр зазвичай не наводиться. А от джерела накамерного світла (див. «Тип») можуть помітно відрізнятися за цим показником, про них і піде мова.

Колірна температура характеризує загальний відтінок світіння, що видається пристроєм. При цьому цікавий нюанс полягає в тому, що низькі значення відповідають кольорам, які сприймаються людиною як теплі; а при підвищенні колірної температури відтінок все більше зміщується в бік холодних кольорів. Наприклад, для лампи розжарювання 60 Вт, світло якої має явно виражену жовтувате забарвлення, цей параметр становить приблизно 2700 К, а для люмінесцентної лампи, видає «денний» світло з голубуватим відтінком — близько 7000 К.

Загалом колірна температура освітлення є одним з найважливіших параметрів зйомки: вона визначає колірний баланс зображення, «видимого» камерою. У налаштуваннях камер цей показник носить назву «баланс білого». Він може визначатися і автоматично, проте для максимально достовірної передачі кольору бажано все-таки виставляти його значення, за відомою колірну температуру освітлення.

Конкретно в джерелах накамерного світла колірна температура може бути як незмінною, так і налаштовується. У нерегульованих моделях значення цього параметра таке ж, як у більшості фотоспалахів — 5500 К, що приблизно відповіда...є нейтральному білому кольору. Регулювання передбачає можливість як мінімум знизити колірну температуру — зазвичай до 3200 До, що приблизно відповідає теплому білому світу. Крім того, зрідка зустрічаються моделі, у яких максимальна колірна температура перевищує 5500 К, досягаючи До 6000 і навіть більше.

Можливість змінювати колірну температуру може стати в нагоді не тільки для зйомки як такої, але і для «узгодження» світильника з іншими джерелами світла. Річ у тім, що якщо кілька одночасно використовуваних джерел світла мають різну колірну температуру, перенесення кольорів на знімається сцені буде недостовірної — аж до того, що однотонний предмет, що підсвічується різними лампами з різних сторін, може виглядати як двоколірний. Один зі способів уникнути цього — виставити колірну температуру накамерного світла на рівні зовнішнього освітлення. Проте тут варто відзначити, що способи регулювання відтінків і точність такого регулювання можуть бути різними. Найбільш прогресивний варіант — використання двох комплектів світлодіодів, з теплим і холодним відтінком світіння; змінюючи співвідношення яскравості між цими наборами, можна змінювати і загальну колірну температуру — причому досить плавно і точно. Інший спосіб — використання кольорових дифузорів (див. нижче), однак тут регулювання виходить ступінчастою, з фіксованими значеннями (з дифузором і без нього). У деяких пристроях обидва ці способи поєднуються.